Рішення № 77318090, 18.10.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4524/13-ц

2/214/553/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

18 жовтня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючої судді Хомініч С.В.,

секретар судового засідання – Горбунова Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №214/4524/13-ц

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

до відповідача – 1: ОСОБА_1,

відповідача – 2: ОСОБА_2,

відповідача – 3: ОСОБА_3

про стягнення заборгованості

без участі учасників процесу

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 (на підставі довіреності від 06.02.2018)

від відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 (на підставі договору від 11.12.2010, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 0482)

СУТЬ СПОРУ:

18.06.2013 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з даним позовом, уточнивши позовні вимоги 26.05.2014, просив суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3, як солідарних боржників, на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором №ML-311/186/2008 від 01.10.2008 станом на 18.06.2013 яка складає 1598911,89 грн. з урахуванням: залишок заборгованості 40000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2013 еквівалентно 319720 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 2394,11 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2013 еквівалентно 19136,12 грн., заборгованість за пенею – 1260055,77 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог посилався на те, що 01.10.2008 між ЗАТ «ОТП ОСОБА_7», правонаступником якого є ПАТ «ОТП ОСОБА_7», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-311/186/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 40000 доларів США.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов’язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, між ЗАТ «ОТП ОСОБА_7», правонаступником якого є ПАТ «ОТП ОСОБА_7», та ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір поруки №SR-311/186/2008/2 та ЗАТ «ОТП ОСОБА_7», правонаступником якого є ПАТ «ОТП ОСОБА_7», та ОСОБА_8 (поручитель) укладено договір поруки №SR-311/186/2008/1 від 01.10.2008.

Відповідно до умов договору поруки поручителі прийняли на себе зобов’язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 всіх боргових зобов’язань перед банком. Проте, відповідачі не виконали свої зобов’язання, у зв’язку з чим, мають заборгованість перед позивачем, яка станом на 18.06.2013 складає 1598911,89 грн.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 ПАТ «ОТП ОСОБА_7» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за вказаним кредитним договором №ML-311/186/2008 від 01.10.2008. Тому, уточнивши позовні вимоги в редакції від 26.05.2014, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором №ML-№ML-311/186/2008 від 01.10.2008 в загальному розмірі 1598911,89 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання ним чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача ОСОБА_4 до судового засідання не з’явився, подавши заяву про справи аз його відсутності та підтриманням позовних вимог в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до судового засідання не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання повторно не з’явилися без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подали.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 до судового засідання не з’явився, про причини неявку суд не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про дату, час та місце проведення судового засідання, їх неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи.

19.06.2013 ухвалою суду відкрито провадження по справі (суддя Ан О.В.) (Т. 1 а.с. 57).

01.10.2013 ухвалою суду зобов’язано адміністрацію КП «ЖЕО №35» вручити повістку ОСОБА_2 (Т. а.с. 67).

26.05.2014 представник позивача надав уточнений позов (Т. 1 а.с. 101-105).

26.05.2014 ухвалою суду зупинено провадження по справі (Т. 1 а.с. 124).

22.09.2014 справа призначена до судового розгляду після зупинення (Т. 1 а.с. 125).

03.02.2015 ухвалою суду зупинена провадження по справі до 01.07.2015 (Т. 1 а.с. 155).

23.02.2015 згідно розпорядження керівника апарату справа розподілена судді Мхітаряну С.С. (Т. а.с. 159).

01.07.2015 ухвалою суду відновлено провадження по справі (Т. а.с. 160).

21.04.2016 згідно розпорядження керівника апарату справа розподілена судді Хомініч С.В. (Т. а.с. 189).

22.04.2016 ухвалою суду справа прийнята до провадження та призначено судовий розгляд (Т. 1 а.с. 190).

10.01.2017, 18.01.2017 ухвалами суду судові засіданні призначені до розгляду в режимі відеоконференція (Т. 1 а.с. 220, 229).

25.04.2017 ухвалою суду витребувано докази по справі (Т. 2 а.с. 24-25).

31.10.2017 ухвалою суду витребувано докази по справі (Т. 2 а.с. 95).

21.03.2018 представник позивача надав письмові пояснення на ухвалу про витребування доказів (Т. 2 а.с. 133-134).

Судові засідання неодноразово відкладалися в зв’язку з зайнятістю представників сторін в інших судових засіданнях, про що ними подавалися до суду відповідні клопотання.

Вислухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_7», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_7», та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №ML-311/186/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 40000 доларів США з кінцевим терміном повернення – 02.10.2023, виходячи з 366 календарних днів у році, зі сплатою відсотків в розмірі: фіксований 5,99 % річних + FIDR (Т. 1 а.с.4-12).

У пункті 6 зазначеного вище кредитного договору погоджено, що інші істотні умови цього договору викладені в Частині №2, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.9.1 Частини №2 зазначеного вище кредитного договору встановлено, зокрема, що незважаючи на інші положення цього ОСОБА_7 має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем своїх Боргових та інших зобов’язань за цим ОСОБА_7 (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3 та ст.3 цього ОСОБА_7) (а.с. 5-12).

За змістом пункту 1.11.1 Частини №2 кредитного договору №ML-311/186/2008 від 01.10.2008, усі платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту в строки та умовах, встановлених цим договором.

Згідно п. 7.4 Частини №2 кредитного договору №ML-311/186/2008 від 01.10.2008, детальний розпис сукупної вартості кредиту визначається банком в додатках до цього договору.

Банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором №ML-311/186/2008 від 01.10.2008, надавши ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40000,00 доларів США, що підтверджується валютним меморіальним ордером №3 від 01.10.2008 ( Т. 2 а.с. 55).

Судом також встановлено, що між ЗАТ «ОТП ОСОБА_7» (ПАТ «ОТП ОСОБА_7»), та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 від 05.05.2009 до кредитного договору №ML-311/186/2008 від 01.10.2008, відповідно до якого, зокрема, внесено зміни щодо розрахунку процентної ставки, викладено в новій редакції графік платежів, доповнено кредитний договір змінами щодо зміни процентної ставки, у випадку порушення позичальником зобов’язань (Т. 1 а.с. 106-107, 108-115).

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №ML-311/186/2008 від 01.10.2008, цього ж дня між ЗАТ «ОТП ОСОБА_7», правонаступником якого є ПАТ «ОТП ОСОБА_7», та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки №SR-311/186/2008/1 та між ЗАТ «ОТП ОСОБА_7», правонаступником якого є ПАТ «ОТП ОСОБА_7», та ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір поруки №SR-311/186/2008/2 (Т. 1 а.с. 14, 15). За умовами яких останні взяли на себе зобов'язання відповідати перед ЗАТ «ОТП ОСОБА_7» за зобов'язаннями ОСОБА_1 щодо погашення кредитної заборгованості в повному обсязі цих зобов'язань, як солідарні із позичальником боржники.

Пунктом 2.1. вказаних вище договорів поруки передбачено, що порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо: 1) повернення основної суми кредиту, наданого боржнику; боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше "02" жовтня 2023 року. Сума отриманого кредиту може скласти 40000 дол. США; 2) сплата відсотків за користування кредитом; Боржник зобов'язаний сплатити відсотки за користування отриманими ним кредитними коштами, наданими згідно з Кредитним ОСОБА_7, в розмірі, в терміни і в порядку, що передбачені в Кредитному договорі; відсотки сплачуються щомісяця; якщо дата повернення нарахованих відсотків припадає на не банківський день – платежі здійснюються Боржником в банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця; при повному поверненні кредиту, відсотки сплачуються одночасно з поверненням; відсотки на прострочений кредит сплачуються одночасно з поверненням кредиту; 3) сплата пені за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове використання кредиту.

Відповідно до п. 2.2. договорів поруки №SR-311/186/2008/1 та №SR-311/186/2008/2 від 01.10.2008 на дату укладення цього ОСОБА_7 розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою, становить 40000 дол. США; порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1. цього договору.

Пунктами 4.1 та 4.2 зазначених вище договорів поруки погоджено, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором; відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов’язань в повному обсязі.

Згідно п. 7.2. договорів поруки №SR-311/186/2008/1 та №SR-311/186/2008/2 від 01.10.2008 зміни та доповнення до цього договору вважаються його невід’ємною частиною, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками сторін.

Також встановлено, що 29.06.2010 між ПАТ «ОТП ОСОБА_7», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП ОСОБА_7», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП ОСОБА_7» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-311/186/2008 від 01.10.2008, укладеним між ЗАТ «ОТП ОСОБА_7» та ОСОБА_1 (Т. 2 а.с. 35-41, 42).

05.05.2009 ЗАТ «ОТП ОСОБА_7» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір до кредитного договору №ML-311/186/2008 від 01.10.2008, відповідно до якого внесено зміни щодо розрахунку процентної ставки та викладено в новій редакції графік платежів; було змінено дату остаточного повернення кредиту на 12.03.2012 (Т. 1 а.с.106-115). Згідно пункту 3.3 цей додатковий договір набирає чинності з дня його підписання.

Суд звертає увагу, що факт укладення додаткового договору від 05.05.2009 та обов’язковість його умов визнаються позивачем, що стверджується, зокрема, змістом уточненого позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна», який надійшов до суду 26.05.2014 та долучений до матеріалів даної цивільної справи (Т. а.с. 101-105).

В зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_9 умов зазначеного вище кредитного договору, станом на 18.06.2013 утворилась заборгованість у розмірі 1598911,89 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2013, а саме: залишок заборгованості за кредитом 40000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2013 еквівалентно 319720 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 2394,11 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2013 еквівалентно 19136,12 грн., заборгованість за пенею – 1260055,77 грн. (Т. 1 а.с. 116-117).

Судом встановлено, що, до пред’явлення даного позову, позивач пред’явив 16.04.2009 досудову вимогу до відповідача ОСОБА_9 (а.с. 22), а 23.09.2009 пред’явив досудову вимогу до відповідача ОСОБА_3 (Т. 1 а.с.21).

Після укладення додаткового договору № 1 від 05.05.2009 до кредитного договору №ML-311/186/2008 від 01.10.2008, позивач пред’явив досудову вимогу до відповідача ОСОБА_9 (Т. 1 а.с .118)

Також судом встановлено, що до пред’явлення даного позову, позивач не пред’являв жодного разу до відповідача ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання грошових зобов’язань за вищевказаним кредитним договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення вищевказаного кредитного договору та отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 40000 доларів США; приймаючи до уваги неналежне виконання умов кредитного договору та наявність непогашеної заборгованості; встановивши факт укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю, – суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-311/186/2008 від 01.10.2008, станом на 18.06.2013, в загальному розмірі 338856,12 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 40000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2013 еквівалентно 319720 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 2394,11 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2013 еквівалентно 19136,12 грн.

Розмір зазначеної вище заборгованості підтверджується представленим позивачем розрахунком, який є арифметично правильним, відповідає умовам кредитного договору, з відповідними змінами та доповненнями, та не спростований відповідачем (Т. 1 а.с. 116-117).

Згідно із ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

П.п.4.1.1. кредитного договору від 01.10.2008 передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ними у визначені цим договором строки, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов’язань за кожен день прострочки (Т. 1 а.с. 11).

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Оскільки право на стягнення пені в кредитора виникло з наступного дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення права, а до суду він звернувся лише – 18.06.2013, то пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.

Разом з тим, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Оскільки згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по тілу кредиту і процентах позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 01.10.2008 (Т. 1 а.с. 117), розмір пені за рік до дня пред'явлення позову значно більший від розміру боргового зобов'язання, тому суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до розміру боргового зобов’язання у гривнях станом на час пред'явлення позову, а саме стягнути пеню в розмірі 338856 грн., тобто у межах вимог заявлених у суді щодо дати відповідного перерахунку.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року № 6-100цс14.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про неправильність наданого позивачем розрахунку заборгованості є недоведеними. Власного розрахунку заборгованості відповідачем суду не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом, зокрема про призначення судової експертизи для встановлення розміру заборгованості за кредитним договором, відповідачем чи його представленим не заявлено.

Суд звертає увагу, що наведені вище кредитний договір та додатковий договір до нього недійсними у передбаченому діючим законодавством порядку не визнані, у даній цивільній справі відповідні позовні вимоги не заявлені.

Встановлено, що даний позов пред’явлений до суду 18.06.2013, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції суду на позовній заяві (Т. 1 а.с.1).

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 визнавав та періодично виконував умови кредитного договору з моменту його укладення, що підтверджується, зокрема, копією вказаного вище додаткового договору до кредитного договору, а також довідкою про погашення по кредиту в період з 01.11.2010 по 17.06.2013 (Т. 2 а.с. 50-51).

Останній платіж за кредитним договором здійснено 17.06.2013, що узгоджується з наданим позивачем розрахунком.

Враховуючи викладене, встановивши здійснення відповідачем періодичних оплат заборгованості, відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, вчинення дій щодо визнання боргу, суд дійшов висновку про непорушення позивачем трирічного строку позовної давності.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості позовних вимог, які заявлені до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1, 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012, із змінами та доповненнями, роз’яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 червня 2012 року №6-73цс12, від 17 лютого 2016 року №6-3176цс15.

Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови та обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Враховуючи вимоги до письмової форми правочину, встановлені ст. 207 ЦК, згода поручителя може бути висловлена у будь-якій письмовій формі (листі, заяві, телеграмі). Головне, щоб вона була явно вираженою і відповідала дійсній волі поручителя.

Як видно з матеріалів справи, з укладенням додаткової угоди між банком на позичальником №1 від 05.05.2009 збільшено розмір відсотків за користування кредитом, що потягло збільшення обсягу відповідальності поручителя на що поручителем надано свою згоду при укладенні договору поруки 01.10.2008, оскільки пунктом 2.2 вказаного договору поруки передбачено, що порукою забезпечені боргові зобов’язання в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1 цього договору, зміст якого наведено вище.

Разом з тим, додатковим договором від 05.05.2009 (який не узгоджувався з поручителями), змінено дату останнього повернення кредиту на 12.03.2012 (Т. 1 а.с. 106). Суд звертає увагу, що текстом кредитного договору та графіком погашення кредиту, який було погоджено з поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також текстами самих договорів поруки №SR-311/186/2008/1 та №SR-311/186/2008/2 від 01.10.2008 встановлено дату повернення кредиту - не пізніше 02.10.2023 (Т. 1 а.с. 5, 14, 15). Отже, додатковим договором від 05.05.2009 суттєво, більше ніж на 11 років, скорочено строк повернення кредиту, що суттєво змінило умови кредитного договору в частині строку кредитування, значно збільшило розмір і терміновість платежів та, відповідно, значно збільшило обсяг відповідальності поручителів і погіршило їх майнове становище.

Приймаючи до уваги, що, відповідно до змісту договорів поруки №SR-311/186/2008/1 та №SR-311/186/2008/2 від 01.10.2008, поручителі не надавали згоди на збільшення обсягу їх відповідальності у разі зміни строку повернення кредиту, а умови додаткового договору від 05.0.52009 (набрав чинності з дня його підписання) з поручителями не узгоджувались, - суд дійшов висновку про припинення з 05.05.2009 поруки поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором у відповідності до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Крім того, ні з вказаного вище часу припинення поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ні з дня настання строку виконання основного зобов'язання (02.10.2012) позивачем не пред’явлено вимогу до поручителів протягом шести місяців (даний позов подано до суду 18.06.2013, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду).

Приймаючи до уваги, що представлений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором (станом на 18.06.2013), здійснено з урахуванням умов додаткового договору, яким суттєво, більше ніж на 11 років, змінено строк повернення кредиту; враховуючи відсутність підстав для стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором з урахуванням умов додаткового договору від 05.05.2009 та за період часу після припинення поруки; зважаючи на непредставлення позивачем розрахунку розміру заборгованості, яка сформувалась до часу припинення поруки, без врахування змін, що передбачені умовами додаткового договору від 05.05.2009, враховуючи незаявлення позивачем клопотання про витребування відповідних доказів судом, зокрема, про призначення судової експертизи для встановлення розміру заборгованості, яка сформувалась до припинення поруки (оскільки для здійснення такого розрахунку необхідні спеціальні знання фахівця у відповідній галузі), - суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з поручителів заборгованості, яка розрахована позивачем з урахуванням змін, що внесені додатковим договором від 05.05.2009 та з урахуванням періоду часу після припинення поруки.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнення заборгованості у встановленому вище розмірі з ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв’язку з припиненням поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» необхідно стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3219 грн. (Т. 1 а.с. 1).

На підставі ст. 525, 526 , 627, 629, 553, 554, 559, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, ч.4 ст.274, ст.стт.280-284, 287, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), п.п.15 п. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором №ML-311/186/2008 від 01.10.2008, станом на 18.06.2013, в загальному розмірі 677712 грн. 12 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 319720 грн., що еквівалентно 40000 доларів США та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 19136 грн. 12 коп., що еквівалентно 2394,11 доларів США, заборгованість за пенею в розмірі 338856 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) судові витрати в сумі 3219 грн.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред’явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його ухвалення не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,код ЄДРПОУ 36789421, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д

Відповідач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач: ОСОБА_3, РНОКПП 303830607, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Представник відповідача: ОСОБА_5, місце знаходження: вул. Церковна, 3/204, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Повний текст рішення по справі складено 18 жовтня 2018 року.

Суддя Хомініч С.В.