Рішення № 77317489, 17.10.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8127/17

2/212/850/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Гавеля Ю.О., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогою стягнути заборгованість в розмірі 67245,94 грн. за кредитним договором б/н від 01.10.2007 р., яка складається з наступного: 6784,71 грн. - заборгованість за кредитом; 53682,85 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3100,00 грн. - заборгованість по пені та комісії; штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 3178,38 грн. - штраф (процентна складова).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 01.10.2007 р. ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості.

У зв'язку із зазначеними порушеннями відповідач станом на 30.10.2017 р. має заборгованість за Договором на зазначену суму.

Ухвалою від 15 січня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

21 лютого 2018 року розгляд справи не відбувся в зв’язку з находженням судді в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 17 квітня 2018 року розгляд відкладено, в зв’язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення справи в зв’язку з находженням на амбулаторному лікуванні.

Ухвалою від 02 травня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 29.05.2018 року.

Ухвалою від 29 травня 2018 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду на 18 липня 2018 року. Також задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів у позивача.

Через канцелярію суду за вх. № 15722/18 від 26.06.2018 року надійшли письмові пояснення представника відповідача, в яких зазначено, що він позов не визнає і просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що наданий банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження того, що відповідачці для ознайомлення було надано саме ці умови та правила надання кредиту. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не мають підпису позичальника та жодної ідентифікуючої ознаки на предмет невід'ємності саме від заяви позичальника. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій вказано, що ця заява разом з Умовами та правилами і тарифами банку складає кредитний договір. Проте немає доказів, що саме ці Умови мала на увазі відповідачка, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, що остання брала на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Крім того, представник Відповідача зазначив, що карта видана строком на три роки, тобто до 01.10.2010 р. Відтак, у межах строку кредитування до 01.10.2010 року відповідач мала, зокрема, повертати позивачу кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 02.10.2010 року, відповідач мала обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Але, Відповідач зобов’язань за договором від 01.10.2007 року не виконала. Заборгованість за кредитним договором не погасила.

Пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Судової палата у цивільних справах Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року справа № 6-167 цс 14).

Будь-яких додаткових угод про продовження строку дії договору після 01.10.2010 р. між сторонами не укладалось. Вищезазначений договір не був пролонгований. Доказів видачі нової платіжної картки, підписання нової Заяви разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою до суду не надано.

Проценти за користування кредитом позивачем нараховані неправомірно, залишок по поверненню Кредиту також розрахований невірно. Проценти кожного місяця додавались до суми заборгованості за кредитом, а потім на загальну суму заборгованості, яка складається з кредитних ресурсів та процентів, також нараховувались проценти. Тобто проценти нараховувались на проценти за кредитом, що суперечить ст. 1048 ЦК України.

Представник відповідача також зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12 Провадження № 14-10 цс 18 (п. 54).

Однак позивачем не надано безспірних доказів, що між сторонами було належним чином укладено договір про надання банківських послуг. Наявність підстав для нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитом позивач обґрунтовує відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір - умовами кредитування. Через відсутність підпису позичальника на вказаних документах неможливо встановити, чи саме з цими умовами та правилами відповідачку було ознайомлено при оформленні заяви про видачу кредитної картки. Таким чином, зазначені Правила надання банківських послуг та умови кредитування не можуть вважатися частиною укладеного між сторонами договору, а їх положення не можуть регулювати взаємовідносини між сторонами у даному випадку. Дана правова позиція була висловлена Верховним Судом України зокрема у справі № 6-16цс15. Інших підстав для нарахування заборгованості відповідачки за відсотками, комісіями, пенею та штрафами позивач суду не надав, відтак його вимоги в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути доказами по справі. Крім того, минув строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості, неустойки, який представник відповідачки просив застосувати.

18 липня 2018 року розгляд справи не відбувся в зв’язку з находженням судді у щорічній відпустці з 16.07.2018 по 24.07.20018р.

Ухвалою від 20 серпня 2018 року визнано явку представника позивача у судове засідання обов’язковою.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення по справі.

Відповідач та її представник в судове засідання не з’явились, від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без його участі ат участі відповідача, проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 01.10.2007 р. ОСОБА_1 оформила у ПАТ КБ «ПриватБанк» і підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» у виді стандартного формуляра, де зазначила свої персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу проживання, адресу реєстрації, номер моб. телефона, сімейний стан та виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна». Форма заяви містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Клієнт зобов'язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 2 п. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ч. 4 ст. 203 цього Кодексу правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ОСОБА_1 01.10.2007 р. приєдналась до публічної пропозиції ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи. Банком був відкритий поточний рахунок. Відкривши поточний рахунок, Позивач запропонував Відповідачеві відкрити кредитну лінію. Відповідачка погодилась з пропозицією Банку та уклала договір на отримання кредиту, підписавши заяву разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, що підтверджується підписом у заяві. Для користування кредитом, Відповідачеві була видана кредитна карта. Термін погашення кредиту - кінцевий термін дії карти. Згідно Заяви на отримання кредиту, карта видана строком на три роки, тобто до 01.10.2010 р.

На підтвердження цих обставин позивач додав до позовної заяви копію заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану ОСОБА_2 від імені клієнта та ОСОБА_3 від імені банку, Умов і Правил надання банківських послуг, підписані головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку.

При укладанні договору сторони керувались частиною першою статті 634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Кредит видано під 36% річних, на залишок заборгованості по кредиту 4000,00 грн.

Документів, які підтверджують збільшення залишку кредиту до 7000,00 грн. до суду не надано.

Будь-яких додаткових угод, про збільшення суми кредиту, продовження строку дії договору між сторонами не укладалось. Заяви про видачу платіжної картки після 01.10.2010 р. відсутні.

Картка видана 01.10.2007 р. згідно Заяви на отримання кредиту, карта видана строком на три роки, тобто до 01.10.2010 р. Крім того, в «Заяві» в пункті «Платіжна карта» вказано, що строк дії кредиту співпадає зі строком дії платіжної карти.

Згідно з Правилами користування платіжною карткою, строк дії картки вказаний на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця (пункт 3.1.1). Після закінчення терміну дії відповідна карта продовжується банком на новий термін (шляхом надання клієнту карти з новим терміном дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення терміну дії) не поступила письмова заява держателя про закриття карткового рахунку, а також при умовах наявності коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картковому рахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором (пункт 3.1.3). Станом на 01.10.2010 р. на картковому рахунку були відсутні грошові кошти.

Пунктом 9.12. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що договір діє впродовж 12 місяців з часу підписання. Якщо протягом цього строку ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення строку дії договору, то він автоматично пролонгується на такий же строк.

Підпунктом 5.4. Правил користування платіжною карткою передбачено, що термін погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками без встановленого мінімального обов'язкового платежу, здійснюється в наступному порядку: термін погашення процентів за кредитом - кожного місяця за попередній місяць, термін погашення кредиту в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті (в полі MONTH).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів сторонами було визначено місяцями.

Постановою Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 вказано, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

Відповідно до Заяви на отримання кредиту, картка видана до 01.10.2010 р.

Таким чином, строк погашення кредиту співпадає зі строком дії платіжної карти, а тому Відповідачка повинна була повернути кредит та відсотки за користування кредитом до 01.10.2010 р.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що після закінчення терміну дії платіжної картки, відповідачці була видана нова платіжна картка, яка є способом виконання зобов’язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Матеріали справи також не містять відомостей про те, що між сторонами досягнуто згоди та підписано додаткову угоду про пролонгацію кредитного договору від 01.10.2007 р. Пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, а також на те, що після закінчення строку дії договору банк не видавав боржнику грошових коштів і нової платіжної картки, а боржник своїх зобов’язань за договором кредиту від 01.10.2007 року не виконав. (Правова позиція викладена у Постанові Судової палата у цивільних справах Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року справа № 6-167 цс 14).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки умови кредитного договору б/н від 01.10.2007 року позичальником не виконувались, то згідно поданого банком розрахунку заборгованість клієнта перед банком станом на 31.10.2017 року склала 6784,71 грн. - заборгованість за кредитом; 53682,85 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3100,00 грн. - заборгованість по пені та комісії; штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 3178,38 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на три роки - до 01.10.2010 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 01.10.2010 року відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 01.10.2010 року, відповідачка мала обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку, а саме: з 01.10.2010 р. у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом. Таким чином, відсотки у розмірі 53682,85 грн. за період з 01.10.2010 р. позивачем нараховані неправомірно.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12 Провадження № 14-10 цс 18 (п. 54).

Відповідно до наданого розрахунку, сума заборгованості за кредитним договором станом на 30.09.2010 р. складає: 6331,00 грн. – заборгованість по кредиту, 210,78 грн. – заборгованість по відсоткам.

Загальна заборгованість станом на 01.10.2010 р. складає суму у розмірі 6541,78 грн.

Відповідач, починаючи з 01.10.2010 р., частинами повертала кредит та нараховані відсотки.

Так, з 01.10.2010 р. по 31.10.2017 р. відповідачка перерахувала (відповідно до наданого позивачем розрахунку) позивачу суму у розмірі 26603,00 грн.

Відповідно до розрахунку, Відповідачка внесла суму яка значно перевищує заборгованість по кредиту та нарахованим відсоткам.

Таким чином, сума заборгованості за кредитним договором (кредит та відсотки) погашена у повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення штрафу відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг також не підлягають задоволенню.

Так, підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

Всі умови надання відповідачці банківських послуг, якими обґрунтовуються позовні вимоги, містяться у Тарифах банку, Умовах і Правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, які відповідачкою ОСОБА_1 не підписані і не ідентифіковані як частини укладеного договору про надання банківських послуг, про що стверджує позивач у позовній заяві.

У застереженні про надання вказаних документів для ознайомлення клієнту у письмовій формі, яке міститься у заяві, відсутнє посилання на те, що відповідачку ознайомили саме з тими Умовами і правилами надання банківських послуг у Приватбанку, які надані до позовної заяви, а також відсутнє посилання на Правила користування платіжною карткою.

Всі ці обставини не дають підстав вважати, що позичальнику при оформленні заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20.09.2007 р. були надані для ознайомлення в письмовому виді саме ті Тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг і саме в тій редакції, які надав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, що саме вони мались на увазі сторонами при оформленні заяви, і що Пам'ятка клієнта взагалі надавалась відповідачці.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року № 6-2320цс16.

Таким чином, позивачем не доведено, чи брала на себе зобов’язання відповідачка, ОСОБА_1, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту.

Крім того, оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки за один рік до його звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Між тим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу і мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 2 і 3 цієї статті).

Позивачем не виконано свого процесуального обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 81 ЦПК України на засадах змагальності сторін, закріплених у п. 4 ст. 2 цього Кодексу і не доведено виникнення у відповідачки зобов'язання сплатити заборгованість по кредитному договору в розмірі 67245,94 грн. за кредитним договором б/н від 01.10.2007 р., яка складається з наступного: 6784,71 грн. - заборгованість за кредитом; 53682,85 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3100,00 грн. - заборгованість по пені та комісії; штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 3178,38 грн. - штраф (процентна складова).

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 546, 547, 549, 1055 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 43, 79-81, 83, 95, 211, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт