Ухвала суду № 77315875, 23.10.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.10.2018

Справа № 320/8684/18

Провадження №1-кс/320/3756/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140003389 від 21.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, офіційно непрацевлаштованого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого:

1)22.06.2012 року Пологівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.307 КК України та засуджений до позбавлення волі строком на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 24.09.2013 року Вищим спеціалізованим судом України було переглянуто вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 22.06.2012 та визначено покарання 8 років позбавлення волі. 04.06.2014 року звільнений на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

за участю прокурора – Гончара Д.С.,

слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області – ОСОБА_1,

підозрюваного – ОСОБА_3,

захисника підозрюваної – адвоката ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

22 жовтня 2018 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140003389 від 21.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений слідством час, за невстановлених слідством обставин, ОСОБА_3, маючи умисел на придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу, придбав за невстановлених обставин, короткоствольний перероблений пістолет марки «GRAND POWER», модель J9 Mk12, серійний номер якого №КК062006, який згідно з висновком експерта № 2-689 від 21.10.2018 року є вогнепальною зброєю, придатною до виробництва пострілів, який зберігав у салоні автомобіля марки ВАЗ 217130, в кузові чорного кольору, державний реєстраційний номер якого «АР24421ЕК», право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5, який перебував у користуванні ОСОБА_3, до моменту коли в період часу з 19.10.2018 року по 20.10.2018 року, в ході проведення обшуку автомобіля марки ВАЗ 217130, в кузові чорного кольору, державний реєстраційний номер якого «АР24421ЕК» вищевказане було виявлено та вилучено.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин), 21 жовтня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140003389, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

21 жовтня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину), підтверджуються даними, які містяться у протоколі обшуку; ухвалою про призначення судової-балістичної експертизи; висновком експерту; даними протоколів допиту свідків (понятих); протоколу затримання підозрюваного; повідомленням про підозру ОСОБА_3

Враховуючи, те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме у придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, не працевлаштований, отже не має постійного джерела доходу,є особою яка раніше вчиняла злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення, тому, на думку слідчого, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, тим самим буде перешкоджати кримінальному провадженню, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_3 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) вчинить інше кримінальне правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків. У зв’язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі, та додав, що запобігти зазначеним ризикам при застосуванні інших більш м’яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні причетність до скоєного не визнав, не згоден щоб до нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Оскільки він не буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, буде прибувати за першим викликом проживає з родиною. Працює не офіційно будує будинки.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, оскільки вважає, що відсутні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У зв'язку з чим сторона захисту просить суд обирати більш м’який запобіжний захід відносно підозрюваного у виді домашнього арешту, на підтвердження обставин проживання з родиною, стороною захисту надано копію свідоцтва про шлюб, довідку з місця проживання а також характеристику.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з’явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув’язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв’язки та будь-які інші зв’язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, отже не має постійного джерела доходу, є особою яка раніше вчиняла злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Враховуючи, що ОСОБА_3 задовільно характеризується, має міцні соціальні зв’язки (проживає з дружиною та дочкою), але підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263КК України, а саме у придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, не працевлаштований, отже не має постійного джерела доходу, є особою яка раніше вчиняла злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення, тому є достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, тим самим буде перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

У зв’язку з вищевикладеним, суд вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиною запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваної, здатним забезпечити її належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88100 гривень. Суд вважає, що внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_3 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останньої під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140003389 від 21.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання з 20 жовтня 2018 року з 20 години 00 хвилин до 19 грудня 2018 року до 20 години 00 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 19 грудня 2018 року до 20 години 00 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 88100 (вісімдесят вісім тисяч сто) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, № рахунку 37319085001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяця.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали слідчого судді проголошено 23 жовтня 2018 року о 17:15 годині.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна