Ухвала суду № 77315067, 22.10.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1934/18

Номер провадження 1-кс/305/581/18

УХВАЛА

22.10.2018. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О.,

з участю секретаря судового засідання Корадіні А.А.

прокурора Грапенюка В.М.,

підозрюваного ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

розглянувши клопотання слідчого СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,

Рахівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, на утриманні має

одну неповнолітню дитину, непрацюючого, військовозобов'язаного,

раніше несудимого,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3 звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1.

Клопотання мотивує тим, що 20.10.2018 року, близько 16.00 години, в с. Верхнє Водяне, по вул. Довбуша, Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan», моделі «Patrol», темно – синього кольору, з державним реєстраційним номером «3j5 7852», реєстрації Чеської Республіки, рухаючись по ґрунтовій дорозі в напрямку місцевого кладовища, легковажно розраховуючи на свої водійські навички та вміння керувати транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України.

Зокрема, вище вказане проявилось у тому, що водій ОСОБА_1 при керуванні транспортним засобом, маючи пасажирів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, маючи технічну можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, не впорався із керуванням та допустив зіткнення із відкритим шлагбаумом біля вказаного кладовища, внаслідок чого частина даного шлагбаума розбивши лобове скло вказаного автомобіля проникла в салон автомобіля та нанесла тілесні ушкодження пасажирам, а саме ОСОБА_6 у вигляді рваної рани правого вуха, а ОСОБА_5 у область щелепи внаслідок чого останній помер в кареті швидкої допомоги при наданні медичної допомоги.

З огляду на викладене, смерть потерпілого ОСОБА_5 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв’язку із діями водія ОСОБА_1 та з порушенням останнім вимог Правил дорожнього руху України.

Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 жовтня 2018 року за № 12018070140000919 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Мюррей проти Об’єднаного Королівства» факти, які викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред’явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Так, у ході досудового розслідування здобуто ряд доказів, які вказують, що до вчинення кримінального правопорушення причетний ОСОБА_1 Підозра ОСОБА_1 обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме, протоколом огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди від 20.10.2018, показаннями свідка ОСОБА_7 від 20.10.2018, поясненням підозрюваного, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

З огляду на викладене, 20 жовтня 2018 року, в порядку ст.ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

За вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_1 передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, і згідно ст.12 КК України вказане правопорушення кваліфікується як тяжкий злочин.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків зазначених у ст.177 КПК України, враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.

Крім цього, у відповідності до вимог п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991), зазначив: «тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, зазначено, що тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи, а у справі «Іліков проти Болгарії» судом зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

На думку органу досудового розслідування до ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст.177 КПК України

Так, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зі сторони підозрюваного ОСОБА_1, а саме те, що він зможе: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, шляхом погроз, умовлянням чи підкупом незаконно впливати на свідків скоєння ним злочину.

Зокрема, наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, який відноситься до групи тяжких, його може бути покарано до позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Крім цього, ОСОБА_1 хоч і має постійне місце проживання, але враховуючи його незначні соціальні зв’язки, зокрема те, що він не має постійного місця роботи і виїжджає на сезонні роботи за межі Рахівського району, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім цього, ОСОБА_1 ніде не працює, не одружений та згідно ст.63 Конституції України відмовився давати покази. Інкриміноване йому діяння скоїв у стані алкогольного сп’яніння.

Тому в органу досудового розслідування наявні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.177 КПК України, наявність ризику незаконно впливати на свідків обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, матиме можливість незаконно впливати на свідка шляхом умовляння, підкупу чи погроз з метою зміни наданих ним раніше показань.

Крім цього, досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії, у справі не допитано всіх свідків, а враховуючи те, що свідками є друзі підозрюваного ОСОБА_1, то перебуваючи на волі він матиме змогу впливати на них шляхом погроз з метою зміни ними раніше наданих показань.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. При цьому, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, жоден з існуючих запобіжних заходів не можна застосувати до особи ОСОБА_1, оскільки:

-особисте зобов’язання не можливо застосувати через те, що

ОСОБА_1 хоч і має постійне місце проживання, але враховуючи його незначні соціальні зв’язки, зокрема те, що він не має постійного місця роботи і виїжджає на сезонні роботи за межі Рахівського району, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім цього, ОСОБА_1 ніде не працює, не одружений та згідно ст.63 Конституції України відмовився давати покази. Інкриміноване йому діяння скоїв у стані алкогольного сп’яніння.

Наведене дає підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, зможе виїхати з місця свого проживання, з метою уникнення кримінальної відповідальності. У зв’язку з цим, вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_1;

-особисту поруку не можливо застосувати, оскільки на цей час жодна особа, яка б заслуговувала на довіру, із відповідною заявою не зверталась;

-заставу, як основний запобіжний захід, не можливо застосувати через те, що ОСОБА_1 ніде не працює, а також органу досудового розслідування не відомий його фінансовий стан, а крім того, жоден громадянин не звернувся із заявою про можливість внесення такої застави на відповідний депозитний рахунок;

-домашній арешт не можливо застосувати, враховуючи те, що

ОСОБА_1 хоч і має постійне місце проживання, але враховуючи його незначні соціальні зв’язки, зокрема те, що він не має постійного місця роботи і виїжджає на сезонні роботи за межі Рахівського району, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім цього, ОСОБА_1 ніде не працює, не одружений та згідно ст.63 Конституції України відмовився давати покази. Інкриміноване йому діяння скоїв у стані алкогольного сп’яніння.

Приймаючи до уваги вище викладене просить задовольнити клопотання.

Прокурор Грапенюк В.М. в судовому засіданні просить задовольнити клопотання. На його думку, в даному випадку обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме: ОСОБА_1, обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене ним кримінальне правопорушення йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі, перебуваючи на волі може ухилитися від досудового розслідування, негативно впливати на потерпілого та свідків, що перешкоджатиме встановленню об'єктивних даних в кримінальному провадженні. Як особа, яка немає міцних соціальних зв'язків, є сезонним робітником може виїхати за межі України, ухилятися від явки на виклики прокурора та слідчого до органу досудового розслідування. Отже, на його думку, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Просить обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.

Захисник ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні клопотання про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу, застосувавши до підозрюваного цілодобовий домашній арешт, оскільки його підзахисний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з необережною формою вини, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має визначене місце проживання та міцні соціальні зв'язки, наміру ухилятися від слідства та суду немає.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримує свого захисника, просить відмовити у задоволенні клопотання, не обирати запобіжний захід, пов'язаний з його ізоляцією від суспільства, наміру ухилятися від слідства і суду він не має, впливати на потерпілого та свідків не буде.

Заслухавши висновок прокурора, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, думку підозрюваного ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється чи обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

У відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав, вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'ягких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд, зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п.«с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Так, матеріалами клопотання, зокрема, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.10.2018; протоколом допиту свідка від 20.10.2018, поясненнями підозрюваного ОСОБА_1, який в скоєному зізнався, дослідженими в ході розгляду клопотання, доводиться обгрунтована підозра у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Як на докази про наявність ризиків передбачених ст.177 цього кодексу, прокурор посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_1, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, шляхом погроз, умовлянням чи підкупом незаконно впливати на свідків скоєння ним злочину отже, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може незаконно впливати на хід кримінального розслідування, тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого та свідків, що перешкоджатиме встановленню об'єктивних даних кримінальному провадженні, ухилятися від слідства і суду та продовжувати злочинну діяльність.

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, також слідчий суддя враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні має одну неповнолітню дитину.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя, з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме, «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України, і вважає, що розмір застави, враховуючи його майновий та сімейний стан, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_1, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, та який є помірним для нього, передбачений цим Кодексом, - становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 36820 гривень.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_8, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, військовозобов'язаного, раніше несудимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Рахувати ОСОБА_1 строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання, а саме з 18 години 00 хвилин 20 жовтня 2018 року.

Визначити дату закінчення дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 24 год. 00 хв. 18 грудня 2018 року.

Встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю с. Верхнє Водяне, вул. Енгельса, буд.110, Рахівського району Закарпатської області, заставу, в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 36820 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: отримувач коштів: ТУ ДСА в Закарпатській області, ЄДРПОУ 26213408, р/р 37313002018501, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача МФО 820172.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1, з під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1, наступні обов'язки:

1) прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі населеного пункту за місцем фактичного проживання ІНФОРМАЦІЯ_8 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання.

Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців.

В разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 23 жовтня 2018 року о 11 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя Рахівського районного суду: М.О. Марусяк