Рішення № 77314224, 23.10.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/2331/2018

Справа № 243/6289/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Кузнецова Р.В.,

при секретареві Малиновській І.Ю.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» Слов’янської теплової електричної станції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, -

ВСТАНОВИВ :

09 липня 2018 року ПАТ «Донбасенерго» в особі СО ПАТ «Донбасенерго» Слов’янської ТЕС звернулося до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ПАТ «Донбасенерго» в особі СО Слов'янська ТЕС забезпечує безперебійним постачанням тепловою енергією на централізоване опалення та гаряче водопостачання згідно із «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року за адресою: АДРЕСА_1, де проживає відповідач.

Слов'янська теплова електрична станція є єдиним виробником у місті комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до ст. 68 ЖК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV від 24 червня 2004 року споживачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом (ст. 20).

Свої зобов'язання по оплаті наданих комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1, відповідач не виконує.

Відповідно до Правил (п. 18) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Боржник за вищевказаною адресою має особовий рахунок № 003033028 в СО ПАТ «Донбасенерго» Слов'янській ТЕС, але в порушення вимог діючого законодавства (п. 18 Правил, п.5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 67 та 68 ЖК України) порушує строки сплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв’язку із чим, за відповідачем перед структурною одиницею ПАТ «Донбасенерго» за період з 01 березня 2013 року по 31 грудня 2017 року утворилась заборгованість на суму 8 326,70 грн.

У зв’язку із наведеним, позивач просив суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані комунальні послуги у виді відпустки теплової енергії на опалення й гарячу воду в сумі 8 326,70 грн.

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі Довіреності № 338-17 від 22 грудня 2017 року, в судове засідання не з’явилась, подала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову посилаючись на письмові пояснення долучені до справи. Також просила застосувати позовну давність.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Донбасенерго» в особі СО ПАТ «Донбасенерго» Слов’янської ТЕС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» в особі структурної одиниці Слов'янська теплова електрична станція надаються житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 де проживає відповідач ОСОБА_1 та має за вказаною адресою особовий рахунок № 008001021.

Сторони по справі перебувають у відносинах, які врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, ЦК України, ЖК України.

З виписок по особовому рахунку № 008001021, відкритому на ім’я відповідача ОСОБА_1 вбачається, що за адресою житлового приміщення квартири АДРЕСА_3, ПАТ «Донбасенерго» в особі СО Слов'янська ТЕС за період з 01 березня 2013 року по 31 грудня 2017 року включно було надано житлово-комунальні послуги, а саме опалення, водопостачання гарячої та холодної води, при цьому оплату послуг проведено частково. У зв’язку із чим, станом на 31 грудня 2017 року утворилась заборгованість розмір якої становить 8 326,70 грн. (а.с.4-6).

Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2018 року було відмовлено в прийнятті заяви ПАТ «Донбасенерго» в особі СО ПАТ «Донбасенерго» Слов’янської ТЕС про видачу судового наказу (а.с.9).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені у Законі України "Про житло-комунальні послуги". Так, положенням статей 20, 21 вказаного Закону України врегульовані права та обов'язки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг, а також визначене коло учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник. Зокрема, обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором. Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Тобто, особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, якщо фактично користується (чи має намір користуватися) цими послугами. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту користування цими послугами.

Згідно із положенням ст.ст. 64,66-68,145,156 ЖК України, повнолітні члени сім'ї наймача, члена кооперативу, власник зобов'язані брати участь в оплаті витрат по утриманню житла і несуть разом з ним солідарну відповідальність. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Згідно із ч. 1 п. 18 Постанови КМУ “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення…” № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць: плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, але відповідач несвоєчасно оплачує спожиті комунальні послуги.

Згідно із ст. 68 ЖК України, наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Крім того, відповідно до ст. 64 ЖК України, повнолітні члени родини наймача несуть солідарну з наймачем відповідальність по зобов’язанням за надані комунальні послуги.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Таким чином, між позивачем та відповідачкою виникли відносини, що породжують права та обов’язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, відповідачка ними користується.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином, згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у судовому засіданні просила суду відмовити у задоволенні позову і застосувати позовну давність, про що надала заяву.

Вирішуючи питання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.

Таким чином початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 3 та 4ст. 267 ЦК України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Саме такий висновок роз’яснено у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі №761/12553/15-ц.

Як вбачається з особового рахунку №008001021, заборгованість виникла у період з березня 2010 року по грудень 2017 року. У зазначений період відповідачем виплата здійснювалась частково.

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати позовну даність, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2014 року задоволенню не підлягають у зв'язку з пропущенням строків позовної давності.

У зв’язку з вищезазначеним, суд приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача: заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, за період з 31.12.2014 року по 31.12.2017 року, у сумі 6 871 грн. 99 коп.;

Враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності та ту обставину, що позивач звернувся до суду за межами строку позовної давності, а саме у лип 2018 року, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.03.2010 року по 31.11.2014 року, слід відмовити у зв'язку з пропущенням строків позовної давності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із роз’ясненнями викладеними в п. 36 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Позивачем при зверненні до суд із даним позовом був сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (а.с. 1,2).

Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1454,18 грн. оскільки позов задоволений частково (заявлені позовні вимоги у сумі 8 326,70 грн., задоволені позовні вимоги у сумі 6 871,99 грн.).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526 ЦК України, ст. 64, 66-68, 145, 156, 179 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 – 265, 273 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» Слов’янської теплової електричної станції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, інші дані суду невідомі, на користь структурної одиниці публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» Слов'янської теплової електричної станції, п/р № 26002301433471 в ТВБВ 10004/0570 в філії Донецького ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 335106, код 00131104, заборгованість за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення й гарячу воду яка утворилась за період з 31 грудня 2014 року по 31 грудня 2017 року, і станом на 31 грудня 2017 року становить 6 871 (шість тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, інші дані суду невідомі, на користь структурної одиниці публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» Слов'янської теплової електричної станції, п/р № 26003300433471 в ТВБВ 10004/0570 в філії Донецького ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 335106, код 00131104, судовий збір у розмірі 1454 (одна тисяча чотириста п’ятдесят чотири) грн. 18 коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за період з 01.03.2010 року по 31.11.2014 року у розмірі 1 454 грн. 71 коп., та судового збору в сумі 307 грн. 82 коп. відмовити, у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2018 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_3