Рішення № 77310110, 23.10.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2018 р.

м. Київ

справа № 755/14309/2018

провадження № 2/755/5835/18

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Ламбуцької Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 80 542,05 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 25.10.2017 року о 17 год. 00 хв. мала місце дорожньо-транспортна пригода по вулиці Соборній у м. Подільськ Одеської області за участю автомобіля «ВАЗ-2105, державний номерний знак К17-630 ОІ, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача. Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. 16.11.2017 року був складений Звіт № 11-008 про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1, за результатами якого вартість матеріальної шкоди, яка виникла у наслідок пошкодження вказаного автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 80 542,05 грн. 06.02.2018 року позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача з вимогою здійснити відшкодування завданої шкоди у розмірі, встановленому Звітом № 11-008 від 16.11.2017 року. У травні 2018 року позивачем було отримано відповідь відповідача про відмову у проведенні обстеження належного позивачу автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1, у зв'язку з чим позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Причиною такої відмови відповідачем зазначено, що його представник в особі експерта звернувся за мобільним телефоном до позивача з метою організувати огляд автомобіля та позивач начебто відмовив у проведенні такого огляду, а також відповідачем зазначено про те, що автомобіль позивача вже відремонтовано. Однак позивачем заперечено щодо звернення до нього відповідача в особі експерта з приводу огляду належного позивачу автомобіля, письмових повідомлень щодо організації огляду автомобіля позивачем не отримано, тому позивач вважає відмову відповідача у виплаті йому страхового відшкодування необґрунтованою, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач МТСБУ скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 24 вересня 2018 року строк, відповідно до якого відповідач заперечив проти позову в повному обсязі, зазначив, що 06.02.2018 року на адресу МТСБУ надійшла заява про виплату страхового відшкодування, та незважаючи на відсутність повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду16.02.2018 року МТСБУ надало доручення аварійному комісару для визначення розміру шкоди. Останній зв'язався в телефонному режимі із особою, чий номер був зазначений у заяві про виплату страхового відшкодування, та дізнався про те, що автомобіль позивача відновлено, що стало підставою відмови МТСБУ у виплаті позивачу страхового відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін щодо предмета спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 25.10.2017 року о 17.00 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ-2105, державний номерний знак НОМЕР_3, по вул. Соборній в м. Подільську Одеської області, не надав перевагу в русі транспортному засобу «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів.

На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не мав.

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 32-33)

Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2017 року та відповідно до якого ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого не була забезпечена, визнано винним у вчиненні ДТП, що не спростовано відповідачем по справі МТСБУ та не підлягає доказуванню, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положення статті 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 25.10.2017 року, яка діяла на час вчинення ДТП), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003 року (далі - Методика), відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Відповідно до п. 2.4. Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно п. 8.2. Методики, вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ; в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

За даними Звіту № 11-008 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, складеного 16.11.2017 року оцінювачем ФОП ОСОБА_3, вартість матеріальних збитків, спричинених внаслідок пошкодження у ДТП 25.10.2017 року автомобіля «Фольцваген», державний номер НОМЕР_1, визначена з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складає 80 542,05 грн. (а.с. 5-30)

26.01.2018 року стогній А.А. звернувся до МТСБУ із заявою про здійснення йому відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.10.2017 року на вулиці Соборній в м. Подольську Одеської області за участю автомобіля «ВАЗ-2105, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1

02.05.2018 року Листом № 3.1-05/13718 МТСБУ повідомлено ОСОБА_1 про відмову у виплаті останньому суми страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто у зв'язку із невиконанням потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. При цьому у Листі № 3.1-05/13718 МТСБУ зазначено, що 16.02.2018 року МТСБУ призначило аварійного комісара ОСОБА_4, який зв'язався із представником ОСОБА_1 по телефону, зазначеному у зверненні, однак цей представник повідомив, що транспортний засіб ОСОБА_1 «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1, відремонтовано та до огляду надаватись не буде. (а.с. 67)

Згідно з пунктом 1.3. статей 1, 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з частиною першою пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як убачається з матеріалів справи, предмет спору становить вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь суми страхового відшкодування у розмірі 80 542,05 грн., що становить вартість матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження в ДТП 25.10.2017 року автомобіля «Фольцваген» , державний номер НОМЕР_1, визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, однак не сплачена відповідачем відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 29.12.2015 року № 3470, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 145/28275, що набрало чинності 19.02.2016 року, відповідно до пункту 9.5 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» установлено розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100 000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 200 000 гривень на одного потерпілого.

За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про законодавчу обґрунтованість вимог позивача щодо відшкодування на його користь, як особи потерпілої за наслідками вчинення дорожньо-транспортної пригоди, суми страхового відшкодування у розмірі 80 542,05 грн., що становить вартість матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження в ДТП 25.10.2017 року автомобіля «Фольцваген», державний номер НОМЕР_1, визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження порушення позивачем, як потерпілою особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, своїх обов'язків, які б призвели до неможливості МТСБУ встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. При цьому суд визнає необґрунтованою письмову відмову МТСБУ, викладену ним у Листі № 3.1-05/13718 від 02.05.2018 року, оскільки така відмова ґрунтується на телефонній розмові, доказів ідентифікації якої не долучено відповідачем ані до Листа, ані до матеріалів даної справи (а.с. 67). Інших підстав для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування, які могли б бути досліджені судом у даному провадженні, відповідачем не зазначено.

При цьому судом ураховано, що МТСБУ є належним відповідачем по справі з огляду на те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, не була застрахована у встановленому законом порядку, що відповідає положенню статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та не спростовано відповідачем ані Листом № 3.1-05/13718 від 02.05.2018 року, ані письмовим відзивом на позовну заяву, поданим в межах розгляду даної справи. При цьому загальна сума, заявлена позивачем, не перевищує ліміту страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100 000,00 грн., встановленого розпорядженням Нацкомфінпослуг, від 29.12.2015 року № 3470, що набрало чинності 19.02.2016 року, шляхом внесення зміни до пункту 9.5 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 805, 42 грн., докази понесення позивачем інших судових витрат до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1, 3, 9, 29, 24-26, 26-1, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) на користь ОСОБА_1 (ідентифікацій номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1) суму страхового відшкодування у розмірі 80 542,05 грн., сплачений судовий збір у розмірі 805,42 грн., а всього на загальну суму 81 347 (вісімдесят одну тисячу триста сорок сім) гривень 47 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 23 жовтня 2018 року.

Суддя: В.І. Галаган