Постанова № 77309385, 18.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : К.І. Клочко

18 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/921/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (м. Полтава) від 11.04.2018 (14:43 год., повний текст складено 23.04.18) по справі № 816/921/18

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

21 березня 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі по тексту - Полтавське ОУПФУ, відповідач), в якому просив суд :

- визнати протиправними дій Полтавського ОУПФУ щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку раніше призначеної пенсії, визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського ОУПФУ від 09.02.2018;

- зобов'язати Полтавське ОУПФУ провести перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії), починаючи з 01 жовтня 2017 року, виходячи з розрахунку 70 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 06 лютого 2018 року №18-69/вих.18 без обмеження її граничного розміру, та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 по справі № 816/921/18 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 АДРЕСА_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 по справі № 816/921/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачеві (02.07.2014), було регламентовано право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Прийняття Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, частиною 20 статті 86 якого передбачено визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, та відсутність такого порядку, на думку позивача, не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Крім того, зміни в частині обмеження максимального розміру пенсії, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015 № 911-VІІІ не можуть бути поширені на позивача, оскільки пенсія йому була призначена 02.07.2014, тобто, до набрання чинності цим Законом. З посиланням на ст.22 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 14.06.2007 № 3-рп/2007, від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 13.05.2015 № 1-9/2015, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 09.07.2007 № 6-рп/2007 стверджує про неможливість звуження права позивача на перерахунок пенсії. Зазначив, що судом першої інстанції, всупереч вимогам ч.4 ст.78 КАС України, не взято до уваги те, що право позивача на перерахунок пенсії з розрахунку 70% від суми місячної (чинної) заробітної плати у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії) без обмеження її граничного розміру встановлено постановами Октябрського районного суду м. Полтави від 27.05.2016 по справі № 554/2934/16-а та від 08.02.2017 по справі № 554/10456/16-а, що набрали законної сили.

Відповідач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до Полтавського об'єднаного УПФУ із заявою про перерахунок пенсії від 07.02.2018 положення ст.50-1 України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. Положень про закріплення можливості перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих робітників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 не містить. На час звернення ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного УПФУ із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України не визначено умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Враховуючи викладене, вважає, що підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, або зупинення провадження у справі, з посиланням на неможливість взяти участь в судовому засіданні у зв'язку із хворобою та перебуванням лікарняному.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід відмітити, що дане клопотання позивача є дев'ятим клопотанням про відкладення розгляду справи з моменту надходження справи до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Суд зазначає, що подача клопотань, спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд справи судом упродовж розумного строку.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що позивач завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не позбавлений можливості направити в судове засідання свого представника, враховуючи можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень позивачем, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, та вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників сторін.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 липня 2014 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-VІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 70% від суми місячного заробітку.

07 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до довідки Прокуратури Полтавської області від 06.02.2018 № 18-69/вих18 про суму заробітної плати на посаді начальника відділу прокуратури Полтавської області, на якій позивач працював на час звільнення.

Рішенням Полтавського ОУПФУ від 09.02.2018 № 111 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю для того підстав, оскільки згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, з 01.06.2015 скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема "Про прокуратуру".

Не погодившись з вказаним рішенням та діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про оскарження таких дій та рішення, зобов'язання Полтавського об'єднаного УПФУ провести перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії) з 01.10.2017, виходячи з розрахунку 70 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 06 лютого 2018 року №18-69/вих.18 без обмеження її граничного розміру, та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії за вислугу років положення ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ втратили чинність. Визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, однак, останнім відповідного нормативно-правого акту прийнято не було, а отже, з огляду на відсутність нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій (зокрема, у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати) працівників прокуратури, підстав для такого перерахунку немає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

На час призначення позивачу пенсії за вислугу років в органах прокуратури підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам були врегульовані частинами 13, 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (далі по тексту - Закон №1789-ХІІ), відповідно до яких обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії (07.02.2018 ) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів, змінилося.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури передбачені статтею 86 Закону №1697-VII, відповідно до якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 13 статті 86 Закону №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Згідно частини 20 статті 86 Закону №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії за вислугу років положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (крім частин 3, 4, 6 та 11) втратили чинність згідно з Законом №1697-VII, а визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом №1697-VI віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Водночас, Кабінетом Міністрів України відповідного нормативно-правого акту прийнято не було.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати позивачу перерахунок пенсії на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій (зокрема у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати) працівників прокуратури, підстав для такого перерахунку немає.

Наведений висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2018 по справі № 397/183/17, від 26.09.2018 по справі № 367/2177/17, від 21.02.2018 по справі № 415/1186/16-а, від 14.03.2018 по справі № 569/4659/16-а.

У справі №711/6019/16-а за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 зробив висновок, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, а потім - ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Крім того, колегія суддів зауважує, що довідка прокуратури Полтавської області від 06.02.2018 № 18-69/вих18 має назву «Інформаційна довідка» та не може вважатися такою, що видана для перерахунку пенсії.

Відтак, відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з підстав, про які зазначено вище, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України та підлягали застосуванню до спірних відносин.

З приводу доводів позивача про звуження його прав у зв'язку із застосуванням відповідачем до спірних відносин положень Законів № 1697-VII, № 76-VIII колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

У Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Слід відмітити, що власне розмір пенсії позивача не зменшився і не змінився у зв'язку з набуттям чинності новою редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, прийняттям Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ та складає 70% заробітку, як це і було при призначенні пенсії ОСОБА_1

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що у зв'язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що незастосування до спірних відносин положень ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії) в даному випадку не може вважатися звуженням прав позивача та не є підставою для визнання дій Полтавського об'єднаного УПФУ неправомірними та скасування рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії.

Посилання позивача на рішення судів, якими встановлювалося його право на перерахунок пенсії у попередні роки (постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27.05.2016 по справі № 554/2934/16-а та від 08.02.2017 по справі № 554/10456/16-а, а також ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 та від 23.03.2017 по цим справам) колегія суддів відхиляє, з огляду на приписи частини 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

При цьому, слід відмітити, що вказані вище судові рішення стосуються перерахунку пенсії позивача на підставі інших довідок прокуратури Полтавської області та за інший період, а тому не є підставою вважати протиправними дії та рішення відповідача у спірних відносинах щодо відмови в перерахунку пенсії.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 по справі № 816/921/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді О.А. Спаскін С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 23.10.2018.