Постанова № 77309139, 23.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1653/18Головуючий у 1-й інстанції Степченко М.Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

судді-доповідача Фетісової Т.Л.

суддів Василенко Л.І., Бабенка В.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач (скаржник) - ПАТ «Укрінком»,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.07.2015 (ухвалене о 15 год. 50 хв. у залі судового засідання Золотоніського міськрайонного суду, суддя в суді першої інстанції Степченко М.Ю., повний текст складено 03.08.2018) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Укрінком», як правонаступника ПАТ «Укрінбанк», про стягнення коштів банківського вкладу та відшкодування збитків і моральної шкоди, :

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду 30.06.2017 з даним позовом, яким просив стягнути з відповідача на свою користь за порушення виконання зобов'язань за договором банківського вкладу № 10-1397945 в загальній сумі 86 890,71 грн.; за порушення виконання зобов'язань за договором банківського вкладу № 10-1380458 в загальній сумі 27 879,49 грн.; 20 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та 11 520,00 грн. витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вказав на те, що між ним та ПАТ «Укрінбанк», правонаступником якого є відповідач у справі, укладено вищенаведені договори банківського вкладу. Відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав внаслідок чого утворилася заборгованість про стягнення якої порушено питання в цій справі.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.07.2015 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача кошти, внаслідок невиконання зобов'язань за договором банківського вкладу №10-1397945 від 10.11.2015 в сумі 86 890,71 грн.; кошти, внаслідок невиконання зобов'язань за договором банківського вкладу №10-1380458 від 08.09.2015 в сумі 27 879,49 грн.; 2 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 167,70 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

На вказане рішення суду першої інстанції відповідач подав 06.09.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у справі. В обґрунтування вказано на те, що місцезнаходженням відповідача є м. Сєвєродонецьк Луганської області, отже має місце порушення територіальної підсудності. ВП ВС встановлено, що відповідач у справі не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк» з яким позивач уклав договори банківського вкладу. Наразі ПАТ «Укрінбанк» перебуває на стадії припинення та від його імені має діяти ФГВФО, чого суд також не врахував. Позивач неправомірно нарахував на заборгованість одночасно штрафні санкції у виді подвійної облікової ставки НБУ та пеню. Сума неустойки є неспівмірною із сумою вкладу (основної заборгованості). Моральна шкода у договірних зобов'язань стягнута безпідставно.

У відзиву на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що до 25.12.2015 позивач працював на посаді керуючого Золотоніським відділенням ПАТ «Український інноваційний банк» (далі - ПАТ «Укрінбанк»).

Згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу №10-1380458 від 08.09.2015 на ім'я ОСОБА_3 відкрито Вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 на суму вкладу 15 053,07 грн. на строк з 08.09.2015 по 09.12.2015, за час користування коштами вкладу протягом строку вкладу банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 23,5 % річних. Автопролонгація даного договору передбачена лише якщо клієнт не вимагає повернення вкладу в день його закінчення.

Також відповідно до заяви-договору про розміщення банківського вкладу №10-1397945 від 10.11.2015 на ім'я ОСОБА_3 відкрито Вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 на суму вкладу 2 001,66 дол. США на строк з 10.11.2015 по 11.01.2016, за час користування коштами вкладу протягом строку вкладу банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 8,5 % річних. Автопролонгація вкладу не передбачена.

Постановою правління НБУ від 24.12.2015 №934 «Про віднесення ПАТ «Український інноваційний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 24.12.2015 №239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український інноваційний банк», згідно з яким з 25.12.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію в банку та призначено уповноважену особу Фонду на її здійснення.

На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 15.02.2018 №536 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «УКРІНБАНК» строком на один рік з 23.03.2018 до 22.03.2019 включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «УКРІНБАНК», визначені Законом, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Оберемку Р.А. строком на один рік з 23.03.2018 до 22.03.2019 включно.

Згідно повідомлення від 10.03.2017 позивач звертався до ПАТ «Укрінком» з вимогою повернути вклади, однак дана вимога залишена без задоволення.

Із повідомлення ФГВФО №27-11614/18 від 01.06.2018 вбачається, що станом на 14.07.2016 ОСОБА_3 включений до переліку вкладників ПАТ «Укрінбанк», кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 ч.4 ст.26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки вклад у банку розміщений особою, яка є пов'язаною з банком.

ПАТ «Укрінбанк» згідно рішення загальних зборів акціонерів товариства перейменовано в ПАТ «УКРІНКОМ», відповідні зміни внесені в ЄДР юридичних осіб 13.07.2016, реєстраційна дія 10741070127038947.

Одночасно, постановою від 03.08.2018 об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8117/17 встановлено, що ПАТ «УКРІНКОМ» не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк».

Вказана постанова суду набрала законної сили.

Правовідносини у даній справі регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленого договором; ч. 1 ст. 1060 ЦК України - договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад); ч. 2 ст. 1060 ЦК України - за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Крім того, ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За змістом ст. 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Згідно із ч. 1 ст. 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених ст. 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків,організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Відповідно до ч. 2 ст. 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. У свою чергу, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Апеляційний суд приймає до уваги, що в даній справі наявний спір про стягнення коштів за депозитними договорами з банку, який перебуває у процесі ліквідації та управління яким здійснюється Фондом.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Отже, оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Вказаний правовий висновок відображено у постанові ВП ВС від 18.04.2018 у справі №826/7532/16.

Отже, встановивши наявність спору з приводу стягнення коштів з банку, який знаходиться у процесі ліквідації та управління яким здійснюється ФГВФО, суд першої інстанції не визначився належним чином з колом учасників справі (відповідачами), чиї права зачіпає виниклий спір, за наявності даних, що свідчать про представництво інтересів банку-відповідача Фондом; не врахував, що відповідач, вказаний позивачем, не є правонаступником банку, в якому розміщено вклад, та помилково стягнув кошти з банку всупереч вимог ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Виходячи з викладеного вбачається, що позивача ОСОБА_3 включено до переліку вкладників ПАТ «Укрінбанк», кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 ч.4 ст.26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки вклад у банку розміщений особою, яка є пов'язаною з банком, відповідно, являється кредитором даного банку, що ліквідується, тому свої вимоги має адресувати тій особі, яка наразі здійснює управління банком, що перебуває в стадії ліквідації, а саме - ФГВФО.

При цьому, апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений можливості на залучення осіб до участі у справі.

Апеляційний суд враховує, що за наведених обставин є протиправним стягнення коштів з юридичної особи, яка не є правонаступником банку, в якому розміщені вклади позивача та який перебуває у процесі припинення, отже в задоволення позовних вимог у цій справі належить відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.07.2015 у даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у справі, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід другої групи на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», скаржнику за рахунок державного бюджету слід компенсувати 2643,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.07.2015 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Укрінком», як правонаступника ПАТ «Укрінбанк», про стягнення коштів банківського вкладу та відшкодування збитків і моральної шкоди - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Укрінком», як правонаступника ПАТ «Укрінбанк», про стягнення коштів банківського вкладу та відшкодування збитків і моральної шкоди - залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Укрінком» 2643,00 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 23 жовтня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді