Постанова № 77308905, 23.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Предоляк О.С.

23 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 524/5735/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Капітана поліції інспектора роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бивзюка Богдана Павловича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області (м. Кременчук) від 02.10.2018 о 16:24 по справі № 524/5735/18

за позовом ОСОБА_2

до Капітана поліції інспектора роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бивзюка Богдана Павловича третя особа Департамент патрульної поліції

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бивзюка Богдана Павловича (далі по тексту - інспектор УПП в м. Кременчук Полтавській області Бивзюк Б.П., відповідач) третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову серії ВР № 038701 від 06.07.2018 року про накладення на позивача адміністративного стягнення в сумі 1020 грн. за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.10.2018 по справі № 524/5735/18 адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бивзюка Богдана Павловича про скасування постанови - задоволено.

Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 038701 від 06.07.2018, винесену капітаном поліції інспектором роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бивзюком Богданом Павловичем про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.10.2018 по справі № 524/5735/18, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що 06.07.2018 року інспектором роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП ухвалено постанову серії ВР № 038701 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.

Пояснив, що під час патрулювання 06.07.2018, о 10 год. 25 хв., у м. Кременчукі на просп. Лесі Українки, 146, було виявлено транспортний засіб, який знаходився в зоні дії дорожнього знаку 5.38 з табличкою 17.7. Водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.38 з поєднанням знаку 7.17 ПДР України, чим порушив п. 8.4 «ґ» ПДР України. На місці розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не заперечував проти факту порушення ним вимог дорожнього знаку 5.38 з поєднанням знаку 7.17. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження порядок та строки сплати адміністративного штрафу. Від надання письмових пояснень щодо вчиненого правопорушення позивач відмовився але надав усні пояснення. Справу про адміністративне правопорушення розглянуто в присутності позивача, постанову оголошено негайно після розгляду справи, копію постанови позивач отримав на місці розгляду справи.

Зазначає, що відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського зафіксовано факт виявлення порушення позивачем вимог дорожнього знаку 5.38 з табличкою 7.17 ПДР України, а також усні пояснення свідка ОСОБА_3 на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно з якими місце висадки пасажирів встановлено перед в'їздом на територію автозаправочної станції, а місце посадки пасажирів знаходиться в місці виїзду, тобто не на майданчику для- стоянки транспортних засобів, на якому встановлено дорожній знак 5.38 3 табличкою 7.17.

Посилаючись на ч. 5 ст. 122 КУпАП вказує, що адміністративна відповідальність встановлена, як за порушення правил зупинки, так і стоянки транспортних засобів.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обгрунтування відзиву зазначив, що конфігурація елементів місця для стоянки автомобілів та організація дорожнього руху на місці правопорушення має недоліки, оскільки ряд дорожніх знаків, дорожньої розмітки суперечать один одному. Так як, роташовані знаки місце для стоянки, місце для стоянки інвалідів та місце висадки пасажирів знаходяться в районі АЗС "Пивзавод", що на думку позивача вносить незрозумілість для водіїв, щодо розповсюдження дії дорожніх знаків в цьому місці.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2018 поліцейським роти № 2 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Бивзюком Б.П. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 038701 про притягнення гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.

Як зазначено у постанові, 06.07.2018 о 10 год. 25 хв., керуючи транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1, в м. Кременчуці по просп. Лесі Українки, 146, водій ОСОБА_2 не виконав вимоги дорожнього знаку 5.38 з поєднанням знаку 7.17 ПДР України, чим порушив п. 8.4 «ґ» ПДР України.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом про її оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів стоянки автомобіля позивача, в місці, де стоянка дозволена лише автомобілям, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», а отже, не доведено вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (далі - Правила, ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Згідно з п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

При цьому, абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку.

Відповідно до п.8.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР), регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно з п.8.4 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:

а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;

д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;

е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Відповідно до п.п. г) п.8.4 розділу 8, п.5.38, п.7.17 розділу 33 ПДР наказовий дорожній знак 5.38 з табличкою 7.17 позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів, чи на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід».

За приписами ч.5 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З вишенаведеної норми права, що правопорушенням, за яке ч.5 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність є як стоянка так і зупинка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

Згідно з Приміткою до ч.5 ст.122 КУпАП суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент його вчинення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки і стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, - юридична або фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Як свідчать матеріали справи, 06.07.2018 о 10 год. 25 хв. інспектором роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП капітаном поліції Бивзюком Б.П. виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій автомобіля ВАЗ 21063 з державним номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_2 здійснив зупинку та подальшу стоянку на місці для інвалідів, позначеного дорожнім знаком 5.38 з табличкою 7.17, по просп. Лесі Українки, 146.

Встановивши факт вчинення ОСОБА_2 вказаного адміністративного правопорушення, інспектор Бивзюк Б.П. виніс постанову ВР № 038701 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі і ч.5 ст.122 КУпАП.

Статтею 258 КупАП визначаються перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, приписами даної норми визначено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначається Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 № 1395 (далі - Інструкція №1395) .

Пунктом 4 Інструкції №1395 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до Закону України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких слідує, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Отже, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ч.5 ст.122 КУпАП.

Щодо обов'язку відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення, слід зазначити, що розгляд справ про адміністративне правопорушення, визначених ч.5 ст.122 КУпАП належить до компетенції Національної поліції, що, у відповідності до абзацу 2 ст. 258 КУпАП та п. 4 Інструкції №1395 виключає необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, позивачем не спростовано ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції факт здійснення ним зупинки та подальшої стоянки автомобіля ВАЗ 21063 з державним номерним знаком НОМЕР_1 на місці для інвалідів, позначеного дорожнім знаком 5.38 з табличкою 7.17, по по просп. Лесі Українки, 146, а, відповідно і факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.

Натомість, відповідачем на підтвердження доводів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірності прийняття оскаржуваної постанови до суду першої інстанції надано диск з відеозаписами з нагрудного відеореєстратора інспектора, який міститься в матеріалах справи.

Переглянувши відеозаписи, які містяться на наданому диску, колегією суддів було встановлено, що адміністративне правопорушення, на підставі якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, фактично підтверджено.

Так, на відеозаписах « 1», « 2» зафіксовано спосіб постановки транспортного засобу під керуванням позивача, а також процедуру розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови.

Зокрема, на відеозаписі « 1» на 1 хв. 19 сек. вказаного відеозапису зображено дорожній знак 5.38 з табличкою 7.17, яким позначено місце для інвалідів, в яких зупинка чи стоянки водіїв без інвалідності або водіїв, які не перевозять осіб з інвалідністю, є грубим порушенням вимог дорожніх знаків і напроти якого розташований автомобіль позивача.

На відеозаписі « 1» на 1 хв. 45 сек. позивач повідомляє, що він не є інвалідом, а також бачив дорожній знак, яким позначено місце зупинки для інвалідів та здійснив зупинку в цьому місці.

Крім того, на відеозаписі «2» на 1 хв. 19 сек. наявні усні пояснення свідка ОСОБА_3 на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно яких місце висадки пасажирів встановлено перед в'їздом на територію автозаправочної станції, а місце посадки пасажирів знаходиться в місці виїзду, тобто не на майданчику для стоянки транспортних засобів, на якому встановлено дорожній знак 5.38 3 табличкою 7.17.

Отже, доведеним є факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що інспектор патрульної поліції врахував всі обставини, необхідні для розгляду справи, правомірно виніс постанову та наклав на позивача адміністративне стягнення, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у відповідності до ч.5 ст.122 КУпАП, тому що адміністративна відповідальність встановлена, як за порушення правил зупинки, так і стоянки транспортних засобів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на вищенаведене, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.10.2018 року по справі № 524/5735/18 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Капітана поліції інспектора роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бивзюка Богдана Павловича, третя особа - Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Капітана поліції інспектора роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бивзюка Богдана Павловича задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.10.2018 по справі № 524/5735/18 скасувати

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Капітана поліції інспектора роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бивзюка Богдана Павловича, третя особа - Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій О.А. Спаскін