Постанова № 77307528, 23.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Горшкова О.О.

23 жовтня 2018 р. Справа № 820/3707/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Бенедик А.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

14.05.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату (подалі - ХОВК) щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (подалі - Закон № 2011-XII);

- зобов'язати ХОВК подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011-XII за формою, встановленою Додатком 13 до "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому встановлена III група інвалідності з причин поранення, контузії та захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. 07.02.2018 року він звернувся на адресу ХОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте відповідачем не подано у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та документи передбачені п. 4.7 Наказу № 530 та п.п. 10 і 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

У відзиві на позов відповідач ХОВК просить відмовити у задоволені позову, з тих підстав, що позивач не має права на отримання допомоги, оскільки інвалідність йому встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення із строкової служби. Крім цього, до заяви про виплату одноразової грошової допомоги позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язано із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Також відповідач вказує, що прикордонні війська не входять до структури Збройних Сил України, а відтак витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності повинні здійснюватися Державною прикордонною службою України. Згідно вказівки Департаменту фінансів МО України від 06.09.2016 року № 248/3/6/3625, ХОВК заборонено складати висновок та відправляти його на розгляд комісії МОУ у разі відсутності всіх документів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року, ухваленим у порядку спрощеного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність ХОВК щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII.

Відповідач зобов'язаний подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011-XII за формою, встановленою Додатком 13 до "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що саме до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття рішення про призначення або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а відповідач має обов'язок у 15-ти денний строк з дня реєстрації документів направити до Міністерства оборони України висновок з поданими документами для прийняття вказаного рішення.

Суд вважав необґрунтованими доводи відповідача щодо ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення для складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги, оскільки з витягу протоколу № 701 від 18.04.2011 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Крім цього, з огляду на правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", викладений у постанові від 18.11.2014 (справа № 21-446а14), суд першої інстанції визначився, що ХОВК протиправно відмовив позивачу у складанні документів та направлення їх до розпорядника бюджетних коштів разом з поданими документами для прийняття рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги з підстав того, що інвалідність позивача встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення з строкової військової служби.

Доводи відповідача про те, що прикордонні війська не входять до структури Збройних Сил України, а відтак витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності не повинні, на думку відповідача, здійснюватися Державною прикордонною службою України, суд визнав безпідставними, оскільки позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні МО СРСР, правонаступником якого є МО України, та в силу ст. 16 Закону № 2011-XII і Порядку № 975 - обов'язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на МО України.

Суд визначився, що враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону № 2011-XII.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняте нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що з урахуванням того факту, що позивача звільнено з військової служби у 1986 року, а інвалідність йому встановлено у 2011 році, позивач не має права на отримання вказаної допомоги. Крім цього, в силу ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. У позивача право виникло у 2011 році, а звернувся до суду із позовом він лише у 2018 році.

Крім цього, відповідно до п. 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Позивач проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього СРСР у військовій частині 2042, яка належала до прикордонних військ, та являвся військовослужбовцем прикордонних військ. Отже, витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності повинні здійснюватися Державною прикордонною службою України, на яку централізовано виділяються кошти з державного бюджету.

При цьому, позивачем із заявою про виплату одноразової грошової допомоги не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, через що висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги ХОВК правомірно не складено.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Згідно із ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ХОВК підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені вимог ОСОБА_1, з наступних підстав.

Судом установлено та учасниками справи не спростовуються наступні обставини, - позивач ОСОБА_1 у період часу з 11.11.1984 року по 04.12.1986 року проходив строкову військову службу в рядах РА. За висновком МСЕК (серія 12 ААА № 45952) позивачу з 12.05.2017 року повторно (перший огляд та висновок - 07.06.2011 року) встановлена ІII групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з виконанням військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії (а.с. 10-12, 14).

Витягом із протоколу № 701 від 18.04.2011 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (зворотній бік а.с. 13).

Із матеріалів справи вбачається, що 07.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ХОВК із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Листом від 10.04.2018 року № 898/ВСЗ ХОВК повідомив позивача про те, що підстав для складання та подання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідачем немає, оскільки інвалідність позивача встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення з строкової служби та позивач не представив документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Зокрема про те, що воно не пов'язане із вчинення особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також, зазначено, що прикордонні війська не входять до структури Збройних сил України, а відтак витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності не повинні, на думку відповідача, здійснюватися Державною прикордонною службою України (а.с. 10).

За правовим висновком Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.06.2018 року по справі № 750/5074/17, - «Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але в наслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону № 2011-XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової служби не виникає».

При цьому Верховний Суд визначився про наявність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі N 276/322/17 (N К/9901/2174/17).

Судом установлено та учасниками справи не спростовуються наступні обставини, - позивач ОСОБА_1 у період часу з 11.11.1984 року по 04.12.1986 року проходив строкову військову службу в рядах РА. За висновком МСЕК (серія 12 ААА № 45952) позивачу з 12.05.2017 року повторно (перший огляд та висновок - 07.06.2011 року) встановлена ІII групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з виконанням військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії (а.с. 10-12, 14).

Витягом із протоколу № 701 від 18.04.2011 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (зворотній бік а.с. 13).

Із матеріалів справи вбачається, що 07.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ХОВК із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Листом від 10.04.2018 року № 898/ВСЗ ХОВК повідомив позивача про те, що підстав для складання та подання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідачем немає, оскільки інвалідність позивача встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення з строкової служби та позивач не представив документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Зокрема про те, що воно не пов'язане із вчинення особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також, зазначено, що прикордонні війська не входять до структури Збройних сил України, а відтак витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності не повинні, на думку відповідача, здійснюватися Державною прикордонною службою України (а.с. 10).

Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - вересень 2017 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із ч. 3 ст. 1 цього Закону військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону N 2011-XII (в редакції, що була чинною станом на 07.02.2018 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року N 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону N 2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок N 975 в редакції станом на 07.02.2018 року).

Пунктом 2 наведеної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року N 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року N 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку N 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення йому інвалідності, тобто - 07.06.2011 року, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу інвалідності, а саме: Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон N 2011-XII, в редакції, що була чинною з яка діяла з 01.01.2007 року до 01.01.2014 року та Порядок та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.

Частиною 4 ст. 16 Закону N 2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходить службу у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження зазначених зборів, служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення на умовах, визначених пунктом 3 цієї статті.

Отже, ч. 4 ст. 16 Закону N 2011-XII, в редакції чинній з 01.01. 2007 року до 01.01. 2014 року, визначені особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам військовозобов'язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, зокрема:

- суб'єктами отримання допомоги є військовозобов'язані або резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходить службу у військовому резерві;

- час настання інвалідності визначений як період проходження зазначених зборів, служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після проходження зборів, служби у військовому резерві.

Матеріали справи посвідчують ті обставини, що позивач ОСОБА_1 означеним критеріям не відповідає, оскільки позивач звільнився з військової служби 04.12.1986 року, а первинно інвалідність у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час виконання обов'язків військової служби, ОСОБА_1. встановлена 07.06.2011 року, тобто пізніше ніж через три місяці після звільнення його з військової служби.

За таких обставин, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону N 2011-XII у позивача відсутнє.

Постановою Кабінету Міністрів України, від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» визначено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (п. 7).

Військовослужбовець, військовозобов'язаний чи резервіст вважається таким, що виконує обов'язки військової служби відповідно до законодавства (п. 8).

Означений алгоритм дій передбачений також Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

Згідно п. 4.8 цього Положення, - висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідні органи подають до Департаменту фінансів Міністерства оборони України в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

За формою Додатку 13 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей серед інших реквізитів мається такий: «Командування вважає, що (прізвище, ім'я та по батькові) має право / не має права (зазначити необхідне) на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі _ _ -кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня _ _ року».

Судом установлено, що відповідач ухилився від виконання означених вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, оскільки не подав в 15-денний строк з дня реєстрації документів ОСОБА_1 головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги.

Також колегія суддів зазначає, що військовий обов'язок в СРСР визначався ст. 132 Конституції СРСР як почесний обов'язок радянських громадян із зброєю в руках захищати соціалістичну Вітчизну і нести військову службу в рядах Збройних Сил СРСР. Порядок виконання цього обов'язку регулювався Законом СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12.10.1967 року. Відповідно до цього закону всі чоловіки - громадяни СРСР - незалежно від расової і національної приналежності віросповідання, освіти, осілості, соціального і майнового положення зобов'язані проходіть дійсну військову службу в рядах Збройних Сил СРСР.

Положення Про охорону державного кордону СРСР було затверджено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 05.08.1960 року. Правове становище особового складу прикордонних військ регламентувалося Законом СРСР Про загальний військовий обов'язок, положеннями про проходження військової служби, статутами і настановами.

31.07.1989 року головою ВР СРСР підписаний Закон СРСР N 304-I «Про затвердження Указів Президії Верховної Ради СРСР про внесення змін і доповнень до законодавчих актів СРСР», яким затверджений Указ Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» і з цього часу до системи КДБ СРСР входили прикордонні війська СРСР. 03.12.1991 року КДБ СРСР був ліквідований на підставі Закону Президента СРСР № 124-Н «Про реорганізацію органів державної безпеки».

Таким чином, прикордонні війська колишнього СРСР у період часу з серпня 1960 року по березень 1989 року були складовою частиною Збройних Сил СРСР.

Пунктом 4.7 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» установлено, що у разі настання інвалідності подаються такі документи: &l9; &?о; копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Аналіз зазначених правових норм, у сукупності з приписами ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, дає підстави для висновку про те, що вимога п. 3 Порядку № 499 стосовно необхідності надання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), стосується випадків наявності висновків ВЛК/ЦВЛК про те, що поранення (контузія, травма або каліцтво), що призвело до інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Як убачається з витягу з протоколу ЦВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 701 від 18.04.2011 року, КОНТУЗИЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЙ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ ДЕ ВЕЛИСЬ БОЙОВІ ДІЇ».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача перешкод для подання в 15-денний строк з дня реєстрації документів ОСОБА_1 головному розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ХОВК.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Підставою для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

З огляду на наведене в постанові вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року висновок суду про наявність у позивача ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону N 2011-XII, у зв'язку з встановленням позивачу 07.06.2011 року інвалідності ІІІ групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року змінити шляхом виключення із його мотивувальної частини висновку суду про наявність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з встановленням позивачу 07.06.2011 року інвалідності ІІІ групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик