Рішення № 7730688, 04.02.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.10           Справа № 15/7-10. за позовом Приватного підприємства “Баядєра”, м. Горлівка, Донецька область

до відповідача Приватної фірми “ОРИГІНАЛ 2000”, м. Суми

про стягнення 4 986 грн. 43 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Басова В.І., довіреність б/н від 31.12.2009р.

Від відповідача: не з‘явився.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 4 986 грн. 43 коп. заборгованості відповідно до договору поставки №45 від 28.12.2008р., в тому числі 4399 грн. 99 коп. основного боргу, 369 грн. 24 коп. – пені, 217 грн. 20 коп. 10% річних.

Відповідач відзив на позов не подав, в засідання суду не з’явився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано 22.01.2010р., про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення), причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 28.12.2008р. був укладений договір поставки №45, за умовами п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов‘язався передати, а покупець (відповідач) зобов‘язався прийняти і оплатити товар (алкогольну продукцію та товари народного споживання) на умовах, визначених в договорі.

Найменування, асортимент та кількість товару визначається у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

Таким чином, по видатковим накладним у червні-липні 2009 року позивач поставив відповідачу за договором продукцію на загальну суму 6593 грн. 82 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними №278489 від 25.06.2009р., № 281233 від 08.07.2009р., №281234 від 08.07.2009р. на яких міститься підпис представника відповідача та відбиток його штампу, повідомленням, що оформлене у відповідності до п. 13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99. Копії вказаних видаткових накладних долучені до матеріалів справи (а.с. 17-21).

Крім цього, між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2009р. по 31.08.2009р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 7622 грн. 58 коп. (вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками).

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, ним була проведена часткова сплата боргу по вказаним накладним, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу склала 4 399 грн. 99 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 4 399 грн. 99 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 369 грн. 24 коп. за період з 23.07.2009р. по 20.01.2010р.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 7.2.1 договору поставки, за яким за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 369 грн. 24 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 217 грн. 20 коп. – 10% річних за період з 23.07.2009р. по 20.01.2010р. (п. 7.2.1 договору).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 217 грн. 20 коп. – 10% річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної фірми “ОРИГІНАЛ 2000” (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Охтирська, 26/56, код 23994687) на користь Приватного підприємства «Баядєра» (84646, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код 13491057) 4399 грн. 99 коп. основного боргу, 369 грн. 24 коп. пені, 217 грн. 20 коп. 10% річних, 102 грн.00 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 05.02.2010р.

Суддя