Рішення № 7730627, 22.01.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" січня 2010 р. Справа № 11/01

За позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної

особи ОСОБА_1 м.Рівне

до відповідача Дочірнього підприємства «Торгово-харчовий центр»

ВАТ «Костопільський домобудівний комбінат»м.Костопіль

про стягнення 7 684 грн. 23 коп. заборгованості по розрахунках, збитків,

втрат, завданих внаслідок інфляції та річних

Суддя Грязнов В.В.

за участю представників сторін:

від позивача- Дмитерчук С.В., підприємець;

від відповідача- не зявився.

Позивач не заявив клопотання про технічну фіксацію судового процесу.

Суть спору: Позивач-СПД ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача-ДчП «Торгово-харчовий центр»Відкритого акціонерного товариства «Костопільський домобудівний комбінат» 5819 грн. 24 коп. заборгова-ності по розрахунках за отриманий товар, 675 грн. 44 коп. пені, 600 грн. 95 коп. -12% збитків та 588 грн. 60 коп. -10% річних згідно укладеного договору, а також 812 грн. 01 коп. втрат, завданих внаслідок інфляції.

Відповідач-ДчП «Торгово-харчовий центр»ВАТ «Костопільський домобудівний комбінат»витребува-ного ухвалами від 21 грудня 2009р. та 13 січня 2010р. відзиву на позов та доказів оплати товару суду не надав, позовних вимог не оспорив.

Відповідач в судове засідання 22.01.2010р. не зявився, хоч про час та місце слухання справи був пові-домлений у встановленому порядку.

Проте, до господарського суду повернулось поштове відправлення, яким Відповідачу за адресою: м.Кос-топіль, вул.Степанська, 9 була направлена ухвала від 13.01.2010р. з довідкаю відділення підприємства звязку: ”підприємства не існує”.(арк.справи 26, 28-30).

З огляду на це господарський суд звертає увагу, що чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні докумен-ти надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в мате-ріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобовязує й сторону у справі, зокрема Позивача, зясо-вувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом або договором постачання товару №22/04 від 22.04.2008р, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Господарський суд відповідно до ГПК України зробив все можливе для належного повідомлення Відпо-відача про час та місце розгляду справи. З огляду на зазначене, негативні наслідки за вказане порушення покла-даються на Відповідача Дочірнє підприємство «Торгово-харчовий центр».

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі Відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

СПД ОСОБА_1-постачальник та ДчП «Торгово-харчовий центр»Відкритого акціонерно-го товариства «Костопільський домобудівний комбінат»-покупець 22.04.2008р. уклали договір поставки №22/04 (надалі в тексті Договір). Згідно п.1, 3, 5 Договору постачальник зобовязувався передати, а покупець прийняти товар: соки і напої в асортименті та протягом 7 календарних днів сплатити його вартість. Термін дії Договору до 22.04.2011р.(п.9.2 Договору). Договір підписано СПД ОСОБА_1 та директором ДчП «Торгово-харчовий центр», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 9).

Змін та доповнень до Договору сторони не вносили. На момент вирішення спору Договір чинний.

Фактично через представників Відповідача згідно накладних №№ РН-0009986 від 23.04.2008р. на суму 910,18 грн.; РН-0009985 від 23.04.2008р. на суму 1 870,66 грн.; РН-0010022 від 23.04.2008р. на суму 1 568,54 грн.; РН-0011253 від 07.05.2008р. на суму 372,48 грн.; РН-0011254 від 07.05.2008р. на суму 299,28 грн.; РН-0011255 від 07.05.2008р. на суму 378,48 грн.; РН-0011405 від 08.05.2008р. на суму 203,76 грн.; РН-0013461 від 28.05.2008 р. на суму 146,40 грн. та РН-00І4171 від 04.06.2008р. на суму 154,08 грн., СПД ОСОБА_1 передав, а ДчП «Торгово-харчовий центр»прийняло напої та соки в асортименті на загальну суму 5903 грн. 86 коп., що ствер-джується підписами працівників та відбитками штампа та печатки останнього на вищезазначених накладних. (арк.справи 10-18).

ДчП «Торгово-харчовий центр»розрахувався за товар частково, сплативши 03 та 21 липня 2008р. та 10.09.2008р. в загальному 1140 грн., що стверджується матеріалами справи.

Сторони провели звірку розрахунків, за наслідками якої склали акт. З акта №81 вбачається, що станом на 31 жовтня 2008р. заборгованість Відповідача перед Позивачем з урахуванням попередньої заборгованості скла-дає 5 007 грн. 96 коп. Акт підписано представниками Позивача і Відповідача, скріплено відбитками печаток сто-рін.(арк.справи 19).

Виходячи із суми заборгованості 5007 грн. 96 коп. та посилаючись на ст.625 ЦК України, Позивач нара-хував 811 грн. 28 коп. втрат, завданих внаслідок інфляції за період вересень 2008р. жовтень 2009р., а відповідно до п.5.5 Договору 10% річних за користування коштами протягом 10.09.2008р. 17.11.2009р., що складає суму 588 грн. 60 коп.(арк.справи 3).

Покликаючись на п.7.2 Договору, Позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбан-ку України за кожен день просторчки від суми заборгованості, сума якої за період з 10.09.2008р. 17.11.2009р. складає 675 грн. 44 коп.

Крім того, Позивач на підставі п.7.3 Договору нарахував 12% збитків (в т.ч. втраченої вигоди) за прост-рочку оплати більш як на 15 днів.(арк.справи 4).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи Позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають з договорів та інших право-чинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний спла-тити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Сторони пунктом 5.5 Договору узгодили, що розмір процентів становить 10% від суми невиконаного зо-бовязання.

Вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу, інфляційниї втрат і річних стверджуються Договором, накладними, актом звірки і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу Ук-раїни стст. 11, 16, 509, 526, 610, 611, 692 Цивільного кодексу України.

Вбачається, що несплатою 5007 грн. 96 коп. вартості отриманого товару Відповідач завдав Позивачу майно-вих збитків.

Разом з тим, з приводу заявлених вимог про стягнення пені господарський суд зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник по-винен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсот-ках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Проте, пунктом 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Вбачається, що зобовязання оплати кожної партії товару виникло у Відповідача по закінченні встанов-леного п.5.2 Договору семиденного строку 01.05. 2008р., 15.05.2008р., 16.05.2008р., 05.06.2008р. та 12.06.2008р. і право нарахування санкцій за першою поставкою припинилось 10.09.2008р. (в звязку з частковою оплатою), а за останньою 12.01.2009р.

Однак, з огляду на вищевказану норму ГК України, з таким порядком нарахування штрафної санкції погодитись неможливо, оскільки пеню нараховано за період з 10.09.2008р. по 17.11.2009р. з перевищенням шес-тимісячного строку від одинадцяти місяців до одного року. Штрафні санкції Позивачем нараховані з порушен-ням строку нарахування, який є присічним.

Оскільки, вищевказана норма Господарського кодексу встановлює і обмежує строк нарахування штра-фних санкцій шестимісячним терміном на підставі ст.33 ГПК України, згідно розрахунку, здійсненому судом до стягнення підлягає 220 грн. 02 коп. пені за період з 10.09.2008р. по 12.01.2009р., а в частині стягнення 455 грн. 42 коп. пені в позові необхідно відмовити, як безпідставному.

Господарський суд також не вбачає підстав для стягнення з Відповідача збитків-упущеної вигоди в наперед визначеному п.7.3 Договору розмірі 12%, при цьому виходить з наступного.

Пунктом 7.3 Договору сторони узгодили, що поряд зі сплатою штрафної неустойки, відповідно до п.7.2 даного Договору, у випадку порушення терміну оплати товару, вказаному в п.5.2 Договору більше 15 днів, поку-пець відшкодовує продавцю нанесені збитки (в т.ч. втрачену вигоду), що становлять 12% від простроченої суми.

Проте, збитками, згідно чч. 2, 3 ст.22 ЦК України, - є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або по-шкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Упущеною вигодою є ті втрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтере-су, тобто ті доходи, які особа могла б отримати, якби неуправнена сторона не порушила її прав.

При обчисленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обовязок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого.

Згідно приписів ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується креди-тором. Тобто, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачене законом. Для цього необхідно вико-нати певні розрахунки і ствердити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на визначену дату.

Відповідно до п.4 ст.623 ЦК України, при визначені неодержаних доходів (втраченої вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, що ці доходи (вигода) не являються абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можли-вість отримання потерпілим субєктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Проте, як вказувалось Позивачем не доведено, що неотримані ним доходи в розмірі саме 12% від суми заборгованості є наслідком неправомірних дій Відповідача, не обгрунтовано і не доведено наявність вини остан-нього.

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обовязок вживати не-обхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобовязання, але, у всякому разі не сприяти їх виникненню та збільшенню.

Разом з тим, вбачається, що обчислення неотриманих доходів (упущеної вигоди) грунтується на безпід-ставному положенні Договору, яке господарський суд вважає не вартим уваги, як таке, що суперечить приписам стст. 22, 623 ЦК України, тобто актам цивільного законодавства і грунтується на припущеннях Позивача,

Тому, на підставі ст.33 ГПК України, в частині стягнення 600 грн. 95 коп. збитків (в тому числі втра-ченої вигоди) в позові необхідно відмовити, як безпідставному.

Доказів сплати боргу Відповідач суду не надав.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 6 850 грн. 54 коп. В частині стягнення 455 грн. 42 коп. пені та 600 грн. 95 коп. збитків в задоволенні позові необхідно відмовити.

На Відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог на підставі час-тини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 36, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Торгово-харчовий центр»Відкритого акціонерного товариства «Костопільський домобудівний комбінат», яке знаходиться в м.Костопіль, вул.Степанська, 9 (код ЄДР 31470824) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1), який проживає АДРЕСА_1 5007грн. 96коп. заборгованості по розрахунках, 220грн. 02коп. пені за період з 10.09.2008р. по 12.01. 2009р., 811 грн. 28 коп. втрат, завданих внаслідок інфляції протягом вересня 2008р. жовтня 2009р., 588грн. 60коп. -10% річних за користування коштами за період з 10.09.2008р. по 17.11.2009р., 90грн. 94коп. витрат по сплаті державного мита та 210грн. 41коп. плати за послуги по інформаційно-техніч-ному забезпеченню судового процесу.

3. В частині стягнення 455 грн. 42 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. В частині стягнення 600 грн. 95 коп. збитків в задоволенні позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Грязнов

Рішення підписане суддею "26" січня 2010 р..