Постанова № 77304913, 18.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року м. Суми

Справа №591/5205/17

Номер провадження 22-ц/788/738/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

у присутності:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Кривцової Г.В. у м. Суми

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 і свої вимоги мотивував тим, що йому на праві спільної часткової власності належить 33/100 частки житлового будинку, надвірних господарських будівель і споруд та земельної ділянки загальною площею 0,0660 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Інші 67/100 частки майна належить відповідачу ОСОБА_4 Фактично житловий будинок поділено в натурі, сторони користуються своїми частками. Проте, з метою реалізації свого права власності, ОСОБА_1 бажає виділити в натурі належну йому частку нерухомого майна за варіантом, запропонованим судовим експертом у висновку будівельно-технічного дослідження, так як вважає, що саме такий варіант відповідає сформованому порядку користування, що фактично склався між ним та ОСОБА_4 Тому просив суд поділити в натурі між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житловий будинок, господарські будівлі і споруди, розташовані по АДРЕСА_1 відповідно до експертного висновку будівельно-технічного дослідження №1024, який складений судовим експертом ОСОБА_5 від 23.08.2017 року; припинити право спільної часткової власності між сторонами; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката та судового збору.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та ухвалено провести поділ у натурі житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 наступні приміщення в житловому будинку та господарські будівлі і споруди:

- в житловому будинку літ. «А-1»: житлову кімнату «7» площею 9,1 кв.м., житлову кімнату «8» площею 9,0 кв.м.,

- в прибудові літ. «а»: кухню «9» площею 7 кв.м.

- в прибудові літ. «а5»: сіни «І» площею 3,6 кв.м.; комору «ІІ» площею 4,7 кв.м.

- господарські будівлі і споруди: 1/2 сараю літ. «Б»; погріб літ. «п/г1», вбиральню літ. «Г», огорожу № 2-6.

ОСОБА_4 наступні приміщення в житловому будинку та господарські будівлі і споруди:

- в житловому будинку літ. «А-1»: житлову кімнату «5» площею 10,4 кв.м., житлову кімнату «6» площею 13,3 кв.м.,

- в прибудові літ. «а»: коридор «4» площею 8,2 кв.м.

- в прибудові літ. «а1»: житлову кімнату «3» площею 10,8 кв.м.

- в прибудові літ. «а2»: коридор «І» площею 6,9 кв.;кухню «2» площею 7,4 кв.м;

- в прибудові літ. «а5»: тамбур «ІІІ» площею 2, 7 кв.м.

- господарські будівлі і споруди: 1/2 сараю літ. «Б»; тамбур літ. «б», погріб літ. «п/г», вбиральню літ. «В», огорожу № 1-4.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: судовий збір у сумі 640 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн.

В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому зазначає, що в частині будинку, яка перебуває в користуванні позивача є самочинне будівництво, а саме приміщення кімнати №2-8 площею 9 кв.м., а тому поділ житлового будинку провести неможливо у відповідності з нормами ст.ст. 364, 367, 376 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4, а рішення місцевого суду залишити без змін. Позивач вважає, що під час перепланування житлового будинку АДРЕСА_1, втручань в несучі конструкції будинку та інженерні системи загального користування під час перепланування кухні в житлове приміщення не було. Перепланування кімнати відбувалися у межах несучих конструкцій житлового будинку, що не вважається самочинним будівництвом.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, думку представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги позивача та його представника, пояснення експертів, дослідивши матеріали справи та матеріали інвентарної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався положеннями ч.3 ст.358, ч.1 ст.364, ч.1 ст.367 ЦК України та дійшов висновку, що підлягає захисту право ОСОБА_1 на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а також є підстави для припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду і вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 33/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічним паспортом на житловий будинок, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.12, 13, 15-17, 19).

Відповідно до довідки КП «Сумське міське БТІ» Сумської міської ради від 23.08.2017 року, будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.2001 року №2503, частка якої складає 67/100. Дана обставина також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та технічним паспортом на житловий будинок (а.с.14, 28, 29-31).

Як вбачається з технічних паспортів на будинок, експлікації та розрахунку часток, які були надані кожною стороною окремо, у власності та користуванні ОСОБА_1 перебувають наступні приміщення в житловому будинку літ. «А-1»: житлова кімната «7» площею 9,1 кв.м., житлова кімната «8» площею 9,0 кв.м., в прибудові літ. «а»: кухня «9» площею 7 кв.м., в прибудові літ. «а5»: сіни «І» площею 3,6 кв.м.; комора «ІІ» площею 4,7 кв.м., а також господарські будівлі і споруди: 1/2 сараю літ. «Б»; погріб літ. «п/г1», вбиральня літ. «Г», огорожа № 2-6.

На частку що належить ОСОБА_4 припадають наступні приміщення в житловому будинку літ. «А-1»: житлова кімната «5» площею 10,4 кв.м., житлова кімната «6» площею 13,3 кв.м., в прибудові літ. «а»: коридор «4» площею 8,2 кв.м., в прибудові літ. «а1»: житлову кімнату «3» площею 10,8 кв.м., в прибудові літ. «а2»: коридор «І» площею 6,9 кв.;кухню «2» площею 7,4 кв.м; в прибудові літ. «а5»: тамбур «ІІІ» площею 2, 7 кв.м., та господарські будівлі і споруди: 1/2 сараю літ. «Б»; тамбур літ. «б», погріб літ. «п/г», вбиральня літ. «В», огорожу № 1-4.

Згідно експертного висновку будівельно-технічного дослідження від 23.08.2017 року № 1024, експерт ОСОБА_5 пропонує розділити житловий будинок і господарські споруди садиби з надвірними спорудами що знаходиться по АДРЕСА_1, у натурі між співвласниками наступним чином: ОСОБА_1 виділяються приміщення житлового будинку літ. «А-І»: житлова кімната «7», площею 9,1 кв.м., житлова кімната «8», площею 9,0 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а»: кухня «9», площею 7,0 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а6»: сіни «І», площею 3,6 кв.м., комора «ІІ», площею 4,7 кв.м. Господарські споруди: 1/2 сараю літ. «Б», погріб літ. «п/г-1», вбиральня літ. «Г», огорожа №2-6.

ОСОБА_4 виділяються приміщення житлового будинку літ. «А-І»: житлова кімната «5», площею 10,4 кв.м., житлова кімната «6», площею 13,3 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а»: коридор «4», площею 8,2 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а-1»: житлова кімната «3», площею 10,8 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а-2»: коридор «1», площею 6,9 кв.м., кухня «2», площею 7,4 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а5»: тамбур «ІІІ», площею 2,7 кв.м. Господарські споруди: 1/2 сараю літ «Б», тамбур літ «б», погріб літ. «п/г», вбиральня літ. «В», огорожа №1-4.

Згідно висновку експертизи, при даному варіанті розподілу можлива експлуатація приміщень житлового будинку та господарських будівель як окремих об'єктів нерухомості. Передбачені окремі входи, роздільне електропостачання, газопостачання, опалення, водопостачання, каналізація. При цьому експерт складав експертний висновок, виходячи з технічного паспорту наданого йому ОСОБА_1 і виготовленим КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 25.12.2008 року (а.с.32-39).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України та п. 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18 червня 2007 року № 55.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси. Пунктом 2.3 розділу 2 названої Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.

Аналізуючи зібрані у справі докази, беручи до уваги принцип непорушності права власності та його складову - право користування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність підстав для задоволення позову та поділу спірного домоволодіння відповідно до фактично встановленого порядку користування.

Доводи апеляційної скарги щодо включення судом у розподіл приміщень які є самочинними є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 406 до таких відносяться роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).

З матеріалів інвентарної справи вбачається, що рішенням виконкому Зарічної районної Ради народних депутатів трудящих від 21.04.1981 року № 121 попередньому співвласнику домоволодіння ОСОБА_6 надавався дозвіл на перепланування кухні площею 9 кв.м. в житлову кімнату і дане перепланування не передбачало втручання в несучі конструкції, тому і відсутні підстави вважати, що дане приміщення є самочинно перепланованим.

Зазначена обставина підтверджується і копією технічного паспорту на спірне домоволодіння, виготовлене КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 02.06.2018 року у якому відсутня вказівка про самочинність проведеного перепланування у домоволодінні.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції, виходячи за межі доводів апеляційної скарги, наполягав на тому, що перелік приміщень у будинку та надвірні будівлі, які виділені позивачу за рішенням суду, як його частка у домоволодінні є більшою ніж припадає на його частку визначену у правовстановлюючому документі, а тому за клопотанням позивача було витребувано матеріали інвентарної справи на спірне домоволодіння та призначене проведення комплексної оціночно-будівельної і будівельно-технічної експертизи.

При вивченні матеріалів інвентарної справи було встановлено, що відповідно до договору від 12 листопада 1957 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 була надана виконкомом Сумської міської Ради депутатів трудящих ОСОБА_8 у безстрокове користування для будівництва будинку (т.1, а.с.23-24).

Рішенням народного суду м.Суми від 10 березня 1967 року було проведено розподіл домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 між колишнім подружжям ОСОБА_9 і виділено ОСОБА_9 кімнати 1-5 пл.13,10 кв.м., 1-6 пл.10,3 кв.м., частина веранди 1-1 площею 10,7 кв.м., половину сарая «Б» з входом, половину огорожі та вбиральні, визнавши за нею право власності на 49/100 частин домоволодіння. ОСОБА_8 виділені кімнати 1-4 пл.9,1 кв.м.,1-3 пл.8,1 кв.м., частина веранди, комора 1-2, ганок, погріб, половину сараю «В» без входу, половину огорожі та вбиральні, визнавши за ним право власності на 51/100 частину домоволодіння. Вбиральню та огорожу залишено в загальному користуванні. Зобов'язано ОСОБА_8 перегородити сарай навпіл і зробити на своїй половині вихід та заклавши двері з кімнати 1-4 в кімнату 1-5, та з кімнати 1-3 в кімнату 1-6, встановити стіну у веранді. Зобов'язано ОСОБА_8 зробити окремий вихід на своїй частині будинку (т.2, а.с.25).

Вподальшому ОСОБА_8 відповідно до договору купівлі-продажу від 1 вересня 1967 року продав ОСОБА_6 належні йому на праві власності 51/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 і в користування покупця була передана частина будинку, яка складається: з кімнати пл.9,10 кв.м., кухні пл. 8,10 кв.м., веранди пл..7 кв.м., зазначених на плані інвентарбюро від 19.07.1967 року під цифрами: 2-1, 2-2, 2-3, половина сараю «В», льох, половина вбиральні та половина огорожі (т.2, а.с.26-27).

Співвласник домоволодіння ОСОБА_9 зробила прибудову до своєї частини будинку і тому за заявами співвласників, рішенням виконкому Сумської міської ради депутатів трудящих від 6 вересня 1973 року № 671 було змінено частки співвласників у праві спільної часткової власності на домоволодіння і встановлено, що ОСОБА_9 належить 67/100 частин, а ОСОБА_6 - 33/100 і на підставі даного рішення видано співвласникам свідоцтва про право особистої власності на належні їм на праві власності частини домоволодіння (т.2, а.с.28-30).

В той же час, як вбачається з матеріалів інвентарної справи на домоволодіння, незважаючи на зменшення частки у домоволодінні, що перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_6 з 51/100 на 33/100 перелік житлових та нежитлових приміщень, а також господарські будівлі, які припадали на його частку і були ним придбані на підставі договору купівлі-продажу від 1 вересня 1967 року не змінився і співвласники продовжували користуватися своїми відокремленими частками домоволодіння.

Також з матеріалів інвентарної справи вбачається, що на підставі рішення виконкому Зарічної районної Ради народних депутатів від 21.04.1981 року було дозволено ОСОБА_6 перепланувати кухню площею 9,0 кв.м. в житлову кімнату, а управлінням головного архітектора м.Суми дозволено йому прибудувати тамбур розміром 2,5х3,9 до своєї частини будинку.

Вподальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 7 серпня 1984 року ОСОБА_6 продав належну йому 33/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 ОСОБА_10 (т.2, а.с.31-32). У даному договорі відсутній перелік приміщень, які відчужуються, в той же час з матеріалів інвентарної справи вбачається, що продавцем були відчужені приміщення у будинку та господарські будівлі, які, в свій час, були виділені у власність ОСОБА_8 на підставі рішення суду від 10 березня 1967 року та перейшли у власність ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 1 вересня 1967 року.

На підставі договору дарування від 19 грудня 1991 року ОСОБА_10 подарувала належні їй на праві власності 33/100 частин домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 позивачу у справі ОСОБА_1

З висновку комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, проведеної судовими експертами ОСОБА_11 та ОСОБА_5 на підставі ухвали апеляційного суду встановлено, що розмір ідеальної частки у спільній частковій власності (33/100) на нерухоме майно (житловий будинок і господарські будівлі розташовані за адресою АДРЕСА_1) набутої ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 19 грудня 1991 року не відповідає фактичному користуванню, виходячи з технічного паспорту складеного 26.09.1991 року - 36/100 замість 33/100. Розмір ідеальної частки у праві спільної часткової власності набутої на підставі договору дарування від 19 грудня 1991 року розраховано станом на 19.07.1973 року та відрізняється від розміру часток розрахованих експертом станом на 29.09.1991 року з причин змін вартісних показників нерухомого майна та його складу (не враховано огорожа № 1-4 та інші).

Також експертизою встановлено, що фактичне користування житловим будинком та господарськими будівлями розташованими по АДРЕСА_1 не відповідає ідеальним часткам співвласників зазначеним у правовстановлюючих документах на дане нерухоме майно, а саме ОСОБА_1 у спільній частковій власності належить 38/100 ідеальних частин. Збільшення ідеальних часток ОСОБА_1 на 2/100 відбулося за рахунок будівництва прибудови літ «а-6», літнього душу літ «Е» та навісу літ»Ж» (т.1, а.с.214-252).

Крім того, експертами зроблений висновок про те, що поділ домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників, що зазначені у правовстановлюючих документах на дане нерухоме майно не можливий, тому що на даний час співвласники проживають кожний на своїй частині домоволодіння згідно правовстановлюючих документів на будинок, по сформованому порядку користування та володіння житловим будинком і надвірними будівлями.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що незважаючи на те, що на даний час фактичне користування житловим будинком та господарськими будівлями не відповідає ідеальним часткам співвласників зазначеним у правовстановлюючих документах, такий порядок не порушує право власності кожного із співвласників, оскільки як встановлено судом ще в 1967 році дане домоволодіння було розділене між колишнім подружжям з визначенням конкретних приміщень у будинку та господарських будівель, які були передані їм у власність. В домоволодінні на підставі рішення суду були проведені перепланування і частки співвласників були фактично відокремлені, облаштовані окремі входи до двох частин будинку, реально розділені господарські будівлі і, з урахуванням розташування господарських будівель, між співвласниками склався порядок користування земельною ділянкою. Вподальшому, ОСОБА_8 було відчужено ОСОБА_6 лише ті приміщення у будинку і господарські будівлі, які були виділені йому у власність на підставі рішення суду і протягом більш ніж 50-ти років ні між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, ні між ОСОБА_9, а потім ОСОБА_4 та іншими співвласниками ніколи не виникали спори з приводу переліку приміщень у будинку та господарських будівель, які припадали на їх частки у домоволодінні і перебували у їх власності.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог, передбачених ст..141 ЦПК України та у зв'язку із відхиленням апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати на проведення судової експертизи у суді апеляційної інстанції у сумі 5500 грн. 00 коп.

Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 374; ст. 375; 381-384; 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 лютого 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5500 грн. 00 коп. судових витрат, понесених ним на проведення судової експертизи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 23 жовтня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Т. А. Левченко

В. І. Криворотенко