Постанова № 77304297, 22.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року

м.Суми

Справа №576/1223/18

Номер провадження 22-ц/788/1766/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

сторони:

позивач - Глухівська районна державна адміністрація - орган опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2018 року в складі судді Мазура С.А., ухвалене у м. Глухів, повний текст якого складено 17 серпня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року Глухівська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, мотивуючи вимоги тим, що відповідачі є батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Багатодітна родина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають АДРЕСА_1. Сім'я має наступний склад: ОСОБА_2, 1979 року народження - мати; ОСОБА_3, 1978 року народження - батько; ОСОБА_4, 1997 року народження - син; ОСОБА_5, 2000 року народження - син; ОСОБА_1, 2005 року народження - син; ОСОБА_6, 2008 року народження - син; ОСОБА_7, 2011 року народження - дочка; ОСОБА_8, 2014 року - дочка.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається у 6 класі Полошківського навчально-виховного комплексу на низькому рівні, програмовий матеріал не засвоює, домашні завдання не виконує, не слухає вчителів, самовільно залишає школу та постійно пропускає заняття. За останнім спостерігається агресивна та неадекватна поведінка по відношенню до вчителів та учнів школи. Учень виражається нецензурною лайкою, на зауваження не реагує, на контакт не йде, має шкідливу звичку тютюнопаління. Батьки не мають впливу на дитину.

Зазначала, що відповідачі не займаються вихованням та розвитком дитини, не забезпечують здобуття нею повної загальної середньої освіти, не готують її до самостійного життя. Залишення дитини із батьками є небезпечним для його морального виховання та здоров'я.

Просила відібрати дитину від батьків без позбавлення батьківських прав, що відповідатиме інтересам дитини.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2018 року позов Глухівської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування задоволено.

Відібрано малолітню дитину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в основу оскаржуваного рішення покладено показання свідків директора Полошківського НВК ОСОБА_9 та сільського голови Полошківської сільської ради ОСОБА_10, проте, вказані ними факти не перевірені судом першої інстанції. Зазначала, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 5).

Відповідно до характеристики, наданої 26 квітня 2018 року Полошківською сільською радою Глухівського району Сумської області на ОСОБА_2, за час проживання в с. Полошки Глухівського району, остання займалася доглядом за дітьми, але вихованням дітей займається на неналежному рівні. До виконкому надходили скарги від жителів села щодо негативної поведінки дітей на вулиці, батьки не мають впливу на дітей (а.с. 10).

Відповідно до характеристики, наданої 18 травня 2018 року Полошківською сільською радою Глухівського району Сумської області на ОСОБА_3, останній зарекомендував себе не з позитивної сторони, особистого селянського господарства не веде, не утримує домашніх тварин, вихованням дітей займається на неналежному рівні, немає впливу на дітей. До виконкому надходили скарги від жителів села щодо негативної поведінки дітей на вулиці (а.с. 11).

Відповідно до характеристики, наданої Полошківським НВК на учня 6 класу ОСОБА_1, останній навчається на низькому рівні, програмовий матеріал не засвоює, домашні завдання не виконує, підручники, зошити не носить в школу, на уроках відволікається, не слухає вчителів, пропускає школу без поважних причин. За 1 семестр пропущено 37 днів (226 уроків), за ІІ семестр 42 дні. Причину відсутності мати пояснює тим, що не в змозі змусити його ходити до школи. За учнем спостерігається агресивна неадекватна поведінка, він нецензурно лається, може кидатися з кулаками на учнів школи. Має шкідливу звичку тютюнопаління (а.с. 12).

27 квітня 2018 року комісією з питань захисту прав дитини Глухівської районної державної адміністрації прийнято рішення про винесення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 попередження про неналежне виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини, ОСОБА_1 (а.с. 16).

З інформації Глухівського ВП ГУНП в Сумській області від 23 травня 2018 року убачається, що ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП (а.с. 18).

Відповідно до довідки про проведення профілактичного рейду, 26 квітня 2018 року комісією у складі начальника служби у справах дітей Глухівської районної державної адміністрації ОСОБА_11 та інспектора з ювенальної превенції Глухівського ВП ГУ НП в Сумській області ОСОБА_12 проведено профілактичний рейд з метою попередження дитячої бездоглядності, безпритульності та правопорушень. Комісією проведено профілактичну бесіду з батьками ОСОБА_1 по недопущенню асоціальної поведінки малолітньої дитини та попереджено щодо належного виконання обов'язків по утриманню та вихованню дітей (а.с. 19).

З акту обстеження умов проживання від 04 травня 2018 року, складеного начальником служби у справах дітей Глухівської районної державної адміністрації ОСОБА_11 та інспектором з ювенальної превенції Глухівського ВП ГУ НП в Сумській області ОСОБА_12, убачається, що обстежено умови проживання дітей у сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та встановлено відсутність ведення домашнього господарства родиною (а.с. 20).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Глухівської районної державної адміністрації від 16 травня 2018 року № 01-48/1395, орган вважає за доцільне відібрання дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав (а.с. 3-4).

Також судом встановлено, що відповідачі не займаються вихованням та розвитком дитини, не піклуються про його духовний та моральний розвиток, не мають виховного впливу на дитину для самостійного життя, в результаті чого малолітній ОСОБА_1 часто без поважних причин пропускає заняття в школі, на зауваження дорослих не реагує, схильний до протиправної діяльності та аморального способу життя.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову Глухівської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування мотивоване тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нехтують та ухиляються від виконання батьківських обов'язків по утриманню та вихованню дитини, що є підставою для відібрання у них малолітнього сина ОСОБА_1 без позбавлення їх батьківських прав.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.

Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Як на підставу позовних вимог про відібрання дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без позбавлення їх батьківських прав, Глухівська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування посилалась на те, що батьки не займаються вихованням та розвитком дитини, не забезпечують здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. Залишення дитини із батьками є небезпечним для його морального виховання та здоров'я.

За змістом ст. ст. 3, 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Передбаченими пунктами 2 - 5 ч. 1 ст. 164 СК України підставами для відібрання дитини від батьків є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною; хронічний алкоголізм або наркоманія; експлуатація дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків (ч. 2 ст. 170 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем, всупереч зазначеним вимогам закону, не надано суду належаних та допустимих доказів, які підтверджують свідоме нехтування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконанням їх обов'язків по вихованню сина ОСОБА_1 та які б слугували підставою для відібрання дитини і роз'єднання його із батьками та позбавлення сім'ї, зокрема, що дитина зазнаватиме жорстокого поводження, якщо її залишать під опікою батьків, чи страждатиме через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки. Позивачем також не доведено, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я.

Надані ж позивачем докази, в тому числі, висновок органу опіки та піклування Глухівської районної державної адміністрації від 16 травня 2018 року № 01-48/1395 про доцільність відібрання дітей у батьків, лише свідчать про не забезпечення цільової фінансової підтримки багатодітної сім'ї з боку держави та відсутність її соціального консультування.

Матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили, що залишення дитини із батьками є небезпечним для його життя, здоров'я і морального виховання.

Проте, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають шестеро дітей, які зареєстровані та проживають АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками.

Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що за таких обставин відібрання дитини ОСОБА_1 у батьків призведе до розлучення його з батьками, а також з братами та сестрами, що позбавить їх можливості спілкуватися один з одним і буде суперечити інтересам дитини, оскільки кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Крім того, на думку колегії суддів, відібрання дитини від батьків є винятковим заходом і держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду встановлено, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини, що узгоджується з положеннями ст. 9 Конвенції про права дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини, розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (пункт 49 рішення від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не встановив фактичні обставини справи, не в повній мірі визначився із характером спірних правовідносин, правовою нормою, що підлягає застосуванню, та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову Глухівської районної державної адміністрації.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову Глухівської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування.

Оскільки позивачі у справах про захист прав малолітніх осіб звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», то витрати ОСОБА_2, понесені по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1057 грн 20 коп необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2018 року скасувати та прийняти постанову.

Відмовити у задоволенні позову Глухівської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1057 грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: О.Ю. Кононенко

Т.А. Левченко

В.І. Криворотенко