Рішення № 7730388, 02.02.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 р. Справа № 18/157

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Б.П.Гриняка

При секретарі судового засідання А.С. Томашевській

розглянувши матеріали

за позовом : Приватного підприємства фірми " Доліакт", вул. Військових ветеранів ,12 , м. Івано-Франківськ ,76018 поштова адреса : вул.Сніжна ,27-А , м. Івано-Франківськ , 76019

до відповідача : ЗАТ" Падана Кемікал Компаундс" , с. Ямниця , Тисменицький р-н, Івано-Франківська область,77422

про : визнання недійсною Додаткової угоди від 29.10.08р. укладеної між ПП фірма

“ Долікат” та ЗАТ “ Падана Кемікал Компаундс” .

За участі представників сторін:

від позивача: Чеха М.В. (довіреність № 2-03/09 від 03.03.09р)- представник;

від відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ: заявлено позов про визнання недійсною Додаткової угоди від 29.10.08р. укладеної між ПП фірма “ Долікат” та ЗАТ “ Падана Кемікал Компаундс” .

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у заяві.

          Відповідач в судове засідання не з”явився, однак надіслав суду клопотання №КОМ/001/ДС від 05.01.2010р. про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №14/82.

          У вказаному клопотанні відповідач зазначив, що 09.12.2009р. рішенням господарського суду Івано-Франківської області по справі №14/82 задоволено позов ЗАТ “ Падана Кемікал Компандус” до ПП фірма “ Долікат” про стягнення заборгованості. Вказав також, що у рішенні дано оцінку Додатковій угоді від 29.10.2008 р. і визначено, що вона відповідає встановленим формі і змісту. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2009р. по справі №14/82 оскаржено до Львівського апеляційного апеляційного господарського суду.

          Розглянувши клопотання, заслухавши думку позивача, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки вважає, що спір у справі №14/82 є похідним від даного спору і рішення по даній справі повинно мати преюдиційне значення для вирішення справи №14/82.

          Отже, за відсутності підстав, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

          Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов міжнародного Контракту №062 від 02.07.08 р., ЗАТ “Падана Кемікал Копаундс” ( продавець) зобов”язалось передати окремими партіями у власність Granada Tex LTD ( покупець) напівфабрикат вет-блу із шкур ВРХ ( товар) , а Granada Tex LTD зобов”язалось оплатити та прийняти передані йому товар на умовах і в терміни, обумовлені цим контрактом.

          Під час дії даного контракту, між позивачем та відповідачем за допомогою факсограми здійснено обмін Додатковою угодою від 29.10.08 р., яка на думку позивача, не відповідає встановленим законодавством вимогам як по формі так і по змісту, у зв”язку з чим її слід визнати недійсною.

          В обґрунтування своїх тверджень, позивач посилається на ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, якою передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов”язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Додаткова угода від 29.10.08 р., викладена у спрощений спосіб, не містить жодної істотної умови стосовно предмету угоди, ціни, строку дії.

          Позивач заявив, що спірна Додаткова угода є наслідком того, що дія, яка нагадує правочин, за своєю суттю не відповідає вимогам, що висуваються до юридичного факту , який кваліфікується як правочин.

          Позивач зазначив, що ні одна із сторін Додаткової угоди від 29.10.08 р. не здійснила жодної фактичної дії , щодо її виконання. Тобто, дана Додаткова угода не спрямована на реальне настання наслідків, оскільки такі нею взагалі не обумовлені відповідно до вимог ч. 5 ст. 203 ГК України.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

          При цьому суд керується наступним:          

          Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності , волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а згідно ч. 5 цієї норми правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч.1ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так , статтею 203 цього ж кодексу встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним .

          Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Додаткова угода від 29.10.08 р., викладена у спрощений спосіб, не містить жодної істотної умови стосовно предмету угоди, ціни, строку дії, а отже не відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

          Крім того у вказаній угоді не вказано, що вона є додатковою угодою до міжнародного контракту №062 від 02.07.08 р. і укладена на його виконання

          Слід також зазначити, що порядок укладення й особливості зовнішньоекономічних договорів в Україні встановлено ст. 377-389 Господарського кодексу України, Законом України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” , Законом України “ Про міжнародні договори України” , Законом України “ Про міжнародне приватне право”, Законом України “ Про регулювання товарообмінних ( бартерних ) оперецій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів ( контрактів), затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. №201, Указом Президента України “ Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” від 04.10.1994 р. №567/74, тощо.

          Законом України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” встановлена обов”язкова проста письмова форма договору ( якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом).

          Статтею 31 Закону України “ Про міжнародне приватне право” передбачені конкретні вимоги до форми зовнішньоекономічного договору, зокрема, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення.

          Згідно Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.201р. №201, до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула, в якій зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту) (установчі документи тощо).

3. Предмет договору (контракту), в якому визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).

У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції ( 567/94 ), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

7. Умови платежів.

8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг)

9. Упаковка та маркування.

10. Форс-мажорні обставини.

11. Санкції та рекламації ( порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків і пред”явлення рекламацій у зв”язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов”язань).

12. Урегулювання спорів у судовому порядку.

У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

          Державне мито і витрати за надані інформаційно-технічні послуги для забезпечення судового процесу за правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

          На підставі наведеного, керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст.31Закону України “Про міжнародне приватне право”, Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст. 377-389 Господарського кодексу України, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) N 201 від 06.09.2001, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити .

          Визнати Додаткову угоду від 29.10.08р. укладену між ПП фірма “ Долікат” та ЗАТ “ Падана Кемікал Компаундс” - недійсною .

          Стягнути з ЗАТ " Падана Кемікал Компаундс" , с. Ямниця , Тисменицький р-н, Івано-Франківська область,77422, ( ідент. код 30408081) на користь Приватного підприємства фірми " Доліакт", вул. Військових ветеранів ,12 , м. Івано-Франківськ ,76018 поштова адреса: вул.Сніжна ,27-А , м. Івано-Франківськ , 76019, ( код ЄДРПОУ 23801576) 85,00 грн.- державного мита та 236,00 грн- витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Б.П.ГРИНЯК

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 04.02.2010 р..

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 04.02.10