Рішення № 7730365, 01.02.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2010 р. Справа № 2/112-19/5

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В.

при секретарі судового засідання:Гринюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" м. Київ, вул. Артема, 60 в особі філії "Прикарпатське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вул. Галицька, 85, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-М", вул. Підвальна, буд 8, кв.5, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення 1925113,11 грн. заборгованості згідно кредитного договору.

Представники:

Від позивача: Скиданюк М.В. - начальник юридичного відділу, (довіреність № 3825/08 від 14.10.09. )

Від відповідача: не з"явилися.

В судовому засіданні 26.01.10. оголошувалась перерва до 01.02.10.

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Прикарпатське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-М" про стягнення 1925113,11 грн. заборгованості згідно кредитного договору №36-01-07 від 01.06.07.

Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Представник позивача 29.01.10. подав заяву вх.№530 від 29.01.10. про зменшення позовних вимог, де просить стягнути з відповідача 1500000,00 грн. - заборгованості по кредиту, 278827,27 грн.- процентів за користування кредитними коштами, 10754,08грн. - пені за прострочку процентів та 32875,40 грн.- пені за прострочку кредиту, згідно розрахунку станом на 26.01.10.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин неприбуття суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується підписом на повідомленні про оголошення перерви в судовому засіданні 26.01.10.

В судовому засіданні 26.01.10. представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов, та пояснив, що на виконання п.1 кредитного договору позивач надав кредит в сумі 1500000,00 грн., а відповідач зобов"язався повернути отримані кошти до 01.06.10. і сплатити за користування кредитом проценти. Пунктом 3.6 договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення термінів сплати процентів, вказаних в п.3.4. договору, позивач має право вимагати дострокового повернення одержаного відповідачем кредиту , а відповідач зобов"язався повернути кредит і сплатити всі проценти протягом одного дня з моменту отримання вимоги позивачем. На думку відповідача вимоги щодо дострокового повернення відповідачем кредиту ним не отримано, а тому в нього не виникло обов"язку по достроковому поверненню суми отриманого кредиту. Про вимоги, висловлені в листах № 274/02-02 від 21.01.09. та №1270/35-01 від 26.03.09., відповідач довідався лише з отриманої позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.          

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, документи подані учасниками процесу та зібрані судом, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги , давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.06.07. між сторонами даного спору укладено кредитний договір №36-01-07, згідно якого позивач зобов"язався надати відповідачу кредит в сумі 1500000,00 грн., а відповідач в свою чергу - повернути отримані грошові кошти відповідно до графіку погашення кредиту до 01.06.10. (п.2.2. договору).

На виконання умов договору позивачем, на підставі заяви ТзОВ "Артем-М" №10 від 01.06.07., надано відповідачу кредит в розмірі 1500000,00 грн., що підтверджується розпорядженням керуючого банку від 04.06.07. та меморіальним ордером №7 від 04.06.07., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.3.1. даного договору, враховуючи зміни затверджені Додатковою угодою №2 від 22.10.08., підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту по процентних ставках:

-19,5 % процентів річних за період з дня видачі до 11.06.08. ;

-20% процентів річних за період з 12.06.08. до 21.10.08.;

- 23% процентів річних за період з 23.10.08. до 01.06.10.;

-34,5 % процентів за кожний день користування кредитними коштами понад встановлений строк користування кредитом за період з 01.06.10. до дня фактичного погашення основної заборгованості.

Згідно п.3.4. договору №36-01-07 від 01.06.07. нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісяця. Позичальник сплачує проценти в термін з 26-го числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У зазначений термін сплачуються проценти нараховані за користування кредитними коштами з 26-го числа попереднього місяця до 25-го числа поточного місяця (включно).

Розділом 6 кредитного договору визначені умови дострокового повернення кредиту. Відповідно до даного договору банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів і сплати процентів за весь період користування кредитом до настання терміну, вказаного в п.2.2. цього договору відповідач зобов"язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити всі проценти протягом одного дня з моменту отримання вимоги банку, у випадках, зокрема,

- позичальник в період дії цього договору порушував будь-які умови цього договору;

- несплатив проценти за користування кредитними коштами;

- мав місце факт прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами та інше.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, долученого позивачем до матеріалів справи, копія якого вручена відповідачеві в судовому засіданні 26.01.10., в порушення договірних зобов"язань відповідач жодної проплати по тілу кредиту не здійснив та проценти за його використання не повернув, строки, щодо сплати процентів та повернення кредиту порушив, внаслідок чого станом на день винесення рішення судом виникла заборгованість в сумі 1822456,75 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялись відповідачу листи №274/02-02 від 21.01.09. та 1270/35-01 від 26.03.09.(а.с.22), докази вручення яких містяться в матеріалах справи (а.с.58 та 61) з вимогою добровільно погасити прострочену заборгованість та проценти, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Проте, станом на 14.09.09., дані вимоги залишені відповідачем без відповідей та задоволення.

Заперечення відповідача щодо неотримання вимоги про погашення заборгованості не можуть братися судом до уваги, виходячи із рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), яким встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення, визначено, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем станом на 01.02.10. належним чином умови кредитного договору не виконані, доказів погашення кредиту суду не подано, доводів позивача не спростовано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1500000,00 грн. - заборгованості по кредиту та 278827,27 грн.- процентів за користування кредитними коштами обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ухвали господарського суду Івано-Франківської області про порушення справи Б-13/72 про визнання боржника банкрутом, з 24.07.09. введено мораторій на задоволення всіх вимог кредиторів , які виникли до 25.07.09.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів ( обов"язкових платежів).

Пунктом 7.1. договору №36-01-07 від 01.06.07. сторони узгодили, що за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, обгрунтований розмір, з врахуванням вимог вищезазначеного Закону та ухвали суду, станом на 26.01.10. становить 10754,08 грн. за прострочку сплати процентів, 32875,40 грн., за прострочку повернення кредиту та підлягає задоволенню.

Постановою КМ України від 05.08.09. № 825 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ" встановлено розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення, який становить 236,00 грн. Оскільки, при поданні позовної заяви внесено більшу суму за дані витрати, що підтверджується платіжним дорученням №2698 від 11.09.09., то суд вважає за доцільне повернути позивачу з Державного бюджету 79,00 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення, про що видати довідку.

Судові витрати за правилами ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509,526, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.193 Господарського кодексу України 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-М", вул. Підвальна, буд 8, кв.5, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300 ( код 34032648) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" м. Київ, вул. Артема, 60 (код 09807856) в особі філії "Прикарпатське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вул. Галицька, 85, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 20539586) - 1822456,75 (один мільйон вісімсот двадцять дві тисячі чотириста п"ятдесят шість гривень сімдесят п"ять копійок ) заборгованості, з яких: 1500000,00 (один мільйон п"ятсот тисяч гривень) - заборгованість по кредиту, 278827,27(двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять сім гривень двадцять сім копійок)- заборгованість по процентах, 10754,08 (десять тисяч сімсот п"ятдесят чотири гривні вісім копійок)- пеня за прострочку процентів та 32875,40 (тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят п"ять гривень сорок копійок) - пеня за прострочку кредиту , а також 25500,00 (двадцять п"ять тисяч п"ятсот гривень) витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Видати позивачу довідку про повернення з Державного бюджету України зайво сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 79, 00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            рішення підписане 04.02.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______

04.02.10.