Рішення № 77303190, 23.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2928/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3доГоловного управління Держгеокадастру у Чернігівській областіпрозобов'язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (надалі також - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, позивачі) звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому просять суд: зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати дозвіл позивачам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 було визнано протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовною площею 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства, а також зобов'язано відповідача повторно розглянути заяви про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області. Проте, відповідач, повторно розглянувши заяви позивачів знов відмовив у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виклавши свої відмови листами від 26.06.2018 № С-1025/0-784/6-18, від 16.03.2018 № С-19876/0-556/6-18, від 26.06.2018 № С-1027/0-788/6-18, від 16.03.2018 № С-15008/0-1408/0/94-18, від 26.06.2018 № С-1026/0/783/6-18. Мотивуючи відмови відповідач посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р та відсутність правових підстав щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Вважаючи вищевказані відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області протиправними, позивачі звернулись до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити, оскільки у Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області були відсутні правові підстави для надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, так як Гужівська сільська рада увійшла до складу Ічнянської міської об'єднаної територіальної громади, якою, в свою чергу, не надано відповідного погодження, як того передбачає розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

З огляду на матеріали справи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 31.05.2017 та 06.06.2017 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з письмовими заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га, у власність кожному, для ведення особистого селянського господарства, на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.

Листами від 07.07.2017 №№ С-15008/0-7564/6-17, С-15006/0-7558/6-17 та від 03.08.2017 №С-19876/0-10345/6-17, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило позивачів, що, у зв'язку із численними зверненнями сільських голів cтосовно призупинення надання земельних ділянок без їх погодження у власність громадянам, а також з метою запобігання нераціонального використання земель, відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 №328, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області враховує позицію органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, проте, Гужівська сільська рада Ічнянського району Чернігівської області не надала інформацію щодо своєю позиції стосовно відведення позивачам у власність вищевказаних земельних ділянок. Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не має можливості розглянути заяви позивачів по суті та прийняти відповідні рішення.

Вважаючи оскаржувані відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області протиправними, позивачі звернулись до суду та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018, яке набрало законної сили, позовні вимоги позивачів задоволені повністю та визнано протиправними відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою, а також зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяви про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.

Так, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 у справі № 825/2303/17 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянуто заяви позивачів та листами від 26.06.2018 № С-1025/0-784/6-18, від 16.03.2018 № С-19876/0-556/6-18, від 26.06.2018 № С-1027/0-788/6-18, від 16.03.2018 № С-15008/0-1408/0/94-18, від 26.06.2018 № С-1026/0/783/6-18 надано відповідь про відсутність правових підстав щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р, яким передбачено обов'язкове погодження передачі у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення з відповідними об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Оскільки Гужівська сільська рада увійшла до складу Ічнянської міської об'єднаної територіальної громади є необхідним погодження з останньою, проте зазначене розпорядження не надало відповідачеві прав на звернення до об'єднаних громад за відповідними погодженнями (а.с. 18-23).

Вважаючи відмови протиправними позивачі звернулись до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Вказана норма кореспондується із положеннями частини 3 статті 123 ЗК України.

З вищевказаних правових норм ЗК України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 19.01.2016 (справа № 824/167/15-а/21-3690а15) та постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 814/1961/17.

Водночас, як встановлено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018, позивачами, при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявами про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Проте, відповідач, повторно відмовляючи позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок у власність (на виконання рішення суду), не навів жодних обґрунтованих підстав відмови у наданні таких дозволів, передбачених нормами ЗК України.

Щодо посилань відповідача на положення розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 року «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад», як на підставу відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок через відсутність погодження з боку Ічнянської об'єднаної територіальної громади, суд зазначає наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 року «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» доручається Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 року, крім іншого, забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно ч. 1, 3 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Кабінет Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Зі змісту розпорядження КМ України № 60-р від 31.01.2018 року вбачається, що таке не регулює відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами під час передачі у власність чи користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім цього, вищенаведене розпорядження Уряду не містить посилань на норми Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, на виконання яких таке прийнято.

Одночасно суд відзначає, що законодавцем не внесено жодних змін до статей 118, 186, 186-1 ЗК України, з урахуванням змісту розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 року, якими врегульовано механізм безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а також порядок погодження і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, недотримання позивачами положень вищенаведеного розпорядження Кабінету Міністрів України в частині відсутності погодження з об'єднаною територіальною громадою, на думку суду, безпідставно трактується відповідачем як відсутність законних підстав для затвердження поданих позивачами проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок.

Також, суд звертає увагу на те, що дане розпорядження Кабінету Міністрів України встановлює додаткові обмеження щодо можливості безоплатної передачі громадянам земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, які по суті не передбачені нормами Земельного кодексу України.

У свою чергу, під доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, слід розуміти будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частин 1,3,4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів правомірності своїх дій в частині відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачам.

За таких обставин та з урахуванням того факту, що ЗК України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у цьому, а відповідач не мав права відмовляти позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок у власність з підстав, не передбачених ЗК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 та від 20.02.2016 по справі № 804/14800/14, яка в силу вимог ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування судом при виборі та застосуванні правової норми.

А тому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладені у листах від 16.03.2018 № С-19876/0-556/6-18, від 16.03.2018 № С-15008/0-1408/0/94-18, від 16.03.2018 № С-15006/0-1407/0/94-18.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати дозволи позивачам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання вчинити певні дії.

Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Крім того, з огляду на матеріали справи не вбачається, що відмова у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою позивачам є наслідком недотримання останніми процедури звернення або надання не всіх документів визначених Земельним кодексом України.

Відтак, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку щодо вчинення певних дій щодо повторного розгляду заяви.

Враховуючи зазначені вище обставини, застосовуючи механізм захисту порушеного права та з урахуванням тієї обставини, що позивачі вже звертались до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявами щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та двічі отримали протиправні відмови, суд вважає, що наявні всі правові підстави для зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області і задоволення позовних вимог позивачів у цій частині.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є суб'єктами сплати судового збору, у розумінні Закону України «Про судовий збір», підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне присудити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області судові витрати в сумі по 704,80 грн кожному.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовною площею по 2,00 га кожному, у власність для ведення особистого селянського господарства, викладені в листах від 16.03.2018 № С-19876/0-556/6-18, від 16.03.2018 № С-15008/0-1408/0/94-18, від 16.03.2018 № С-15006/0-1407/0/94-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати в сумі по 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. кожному.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1.

ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 14000, ІПН НОМЕР_2.

ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 14000, ІПН НОМЕР_3.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, пр. Миру, буд. 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881.

Дата складення повного рішення суду - 23.10.2018.

Суддя Ю. О. Скалозуб