Рішення № 77302567, 23.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2757/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 03.08.2018 звернувся з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати йому з 01.01.2017 раніше призначеної пенсії за вислугу років та зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України відновити з 01.01.2017 виплату, призначеної йому пенсію за вислугу років у повному розмірі - 15324,09грн, без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю в пенсії за минулий час з урахуванням сум, виплачених з 01.10.2017.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що йому з 13.06.2016 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Разом з тим, він з органів прокуратури не звільнявся і до цього часу працює на прокурорській посаді. З часу призначення і до цього часу пенсія у зазначеному розмірі відповідачем не виплачується, а з 01.10.2017 р. виплачується в обмеженому розмірі. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що грубо порушують його права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією, оскільки на думку позивача, такої норми, яка б передбачала невиплату пенсії саме в період з 01.01.2017 не існує. З огляду на зазначене просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27.08.2018 у справі відкрито провадження, слухання справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду було надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подачі відповіді на відзив.

В межах наданого строку відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідно до пункту 13-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія, призначена ОСОБА_1 у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Оскільки позивач продовжує працювати в органах прокуратури, то управлінням правомірно здійснюється виплата йому пенсії в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що на виконання постанови Деснянського районного суму міста Чернігова від 26.07.2016, Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду ОСОБА_1 призначено з 13.06.2016 пенсію за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру". ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України. Розмір призначеної пенсії складає 15324,09 грн.

Разом з тим ОСОБА_1 з органів прокуратури не звільнявся і працює на прокурорській посаді.

З часу призначення і до 07.03.2018 пенсія у зазначеному розмірі відповідачем не виплачувалась, а з 01.10.2017 виплачується в обмеженому розмірі - 3533,00 грн.

Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду листом від 11.07.2018 № 753/06/К-7 повідомило позивача, що відповідно до Закону України від 24.12.2015 № 911 -VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» продовжено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам у 2016 році (Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів 1 та 2 груп, інвалідів війни 3 групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюються на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання на виплачуються»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774- VIII продовжено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам по 31.12.2017.

Відповідно до пункту 13-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» урахуванням змін, внесених до цього Закону Законом України від 03.10.2017 № 2148- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю 1 та 2 груп, осіб з інвалідність внаслідок війни 3 групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії г соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу» «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби визначених Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Тобто, оскільки ОСОБА_1 продовжує працювати в органах прокуратури, з 13.06.2016 по 30.09.2017 пенсія йому не виплачувалася, а з 01.10.2017 виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 3533,00 грн.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VIII було внесено зміни і до ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з абзацами 2 та 3 зміненої редакції ч.1 цієї статті тимчасово, у період з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р., у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених ЗУ «Про прокуратуру», пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються.

На час призначення у 2016 р. позивачеві пенсії абзаци другий та третій ч.1 ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були викладені в редакції згідно з ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. №911 - VIII і передбачали, що особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених ЗУ «Про прокуратуру», призначені пенсії не виплачуються тимчасово, у період з січня 2016 р. по 31.12.2016 р.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. №1774 - VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 р., редакцію абзаців другого та третього ч.1 ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було знову змінено. Згідно з новим законом в цій частині особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених ЗУ «Про прокуратуру», призначені пенсії не виплачуються тимчасово по 31.12.2017 р.

Таким чином, стаття 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає і ніколи не передбачала можливості невиплати пенсії у зазначений відповідачем період - з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року. Наведеними вище трьома різними законами регулювалися окремі відносини у сфері пенсійного забезпечення в різні періоди - відповідно у 2015, 2016 та 2017 роках, відносно різного кола осіб. Кожний новий закон не продовжував дію попереднього. А тому їх не можна об'єднувати і трактувати на власний розсуд, як це зроблено відповідачем. Закон від 24.12.2015 р. № 911-VIII дійсно обмежував права позивача на отримання пенсії у 2016 році. Проте новий Закон від 06.12.2016 р. № 1774-VIII в цій частині не має застосовуватися до позивача, якому пенсію призначено до набрання ним чинності, оскільки погіршує становище позивача, звужує зміст та обсяг існуючого права на пенсійне забезпечення.

У п. 3.4 рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2007 від 18.06.2007 р. з питань невиплати заробітної плати пенсіонерам зазначено, що Конституція України не допускає будь-яких обмежень у правах громадян за ознаками майнового стану, зокрема в залежності від отримання працюючими пенсіонерами заробітної плати.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги, необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення від 6 липня 1999 р. № 8-рп/99 , від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 р. №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004).

У рішенні від 11.10.2005 р. № 8рп Конституційний Суд України зазначив, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність.

Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Водночас, як зазначалося вище, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII, що набрав чинності з 1 січня 2017 року, внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на які у своєму листі від 11.07.2018 посилається відповідач. Згідно з новим законом, особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», тимчасово, по 31 грудня 2017 року, призначені пенсії не виплачуються.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Про це ж зазначено і в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Крім того, у Законі України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII положення щодо невиплати пенсій особам, яким вона призначена до набрання ним чинності, відсутні.

Зважаючи на редакцію змін до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обмеження щодо виплати пенсій повинні застосовуватися до осіб, яким її призначено після 1 січня 2017 р., а з 1 січня 2017 р. пенсія особам, яким вона призначена до вказаної дати, повинна виплачуватися у повному, призначеному раніше, обсязі.

З тих же підстав протиправними є дії відповідача щодо застосування до позивача Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. в частині обмеження при поновленні виплати з 01.10.2017 пенсії її розміру сумою, що розрахована відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(3533,00 грн.). У даному випадку новим законом суттєво звужено зміст та обсяг набутого позивачем раніше права на певний розмір пенсійного забезпечення.

Суд вважає необґрунтованими посилання Чернігівського ОУПФУ щодо того. що ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк звернення до суду, який встановлено ч. 2 ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Отже, оскільки судом встановлена протиправність дій Чернігівського ОУПФУ щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у період з 01.01.2017 та протиправність виплати її в меншому розмірі з 01.10.2017, тому пенсія позивача повинна бути йому виплачена без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд приходить до висновку про протиправність дій Чернігівського ОУПФУ щодо невиплати позивачу пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 01.01.2017, а також виплати її в меншому розмірі з 01.10.2017. З огляду на те, що відповідач протиправно не здійснює виплату зазначених коштів, суд, з метою відновлення прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України відновити з 01.01.2017 виплату, призначеної йому пенсію за вислугу років у повному розмірі - 15324,09грн, без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю в пенсії за минулий час з урахуванням сум, виплачених з 01.10.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Чернігівським ОУПФУ не доведена правомірність своїх дій, а тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України , суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказу понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.01.2017 призначеної пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України відновити з 01.01.2017 виплату призначеної ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у повному розмірі - 15324,09грн, без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю в пенсії за минулий час з урахуванням сум, виплачених з 01.10.2017.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14013).

Відповідач: Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України ( 14000, м. Чернігів, просп. Миру, 44, код ЄДРПОУ 40378209).

Повне судове рішення складено 23.10.2018.

Суддя О.В. Кашпур