Рішення № 77302320, 22.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3860/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (65058, м.Одеса, б-р. Французький, буд.22/1, кв.211) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма “Ф) від 13.04.2018 року №056547-1310-1532, видане ГУ ДФС в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.06.2018 року нею отримано засобами поштового зв’язку податкове повідомлення рішення (форма “Ф) від 13.04.2018 року №056547-1310-1532, видане Головним управлінням ДФС в Одеській області, яким визначено ОСОБА_1 транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 4166,67 грн. У 2017 році нею було придбано транспортний засіб AUDI Q7, легковий універсал-В, об’ємом (циліндрів) двигуна 2967 см3, тип палива «D» свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії СХК№033239. Посилаючись на положення ст. 267 ПК України, інформацію з сайту Міністерства фінансів України, позивач зазначила, що за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року мінімальна заробітна плата склала 3200 грн. Таким чином, на думку позивача, середньо ринкова вартість об’єкту оподаткування за 2017 року становила: 750 (розмірів мінімальної заробітної плати)*3200 грн. = 2400000 грн., а отже, відповідно до розрахунку, розміщеного на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньо ринкова вартість її транспортного засобу складає 1907063,32 грн. України. Позивач вказує на те, що контролюючим органом при визначенні податкового зобов’язання з транспортного податку було здійснено донарахування внаслідок незаконної підміни понять, а саме замість 750 розмірів мінімальної заробітної плати визначено 375, та незаконно ототожнено її автомобіль з автівкою з більшим об’ємом двигуна – 3000 см3, в той час коли об’єм двигуна транспортного засобу позивача становить 2967 см3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що її транспортний засіб не підлягає оподаткуванню транспортним податком, а податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 року №056547-1310-1532 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.08.2018 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв’язку недодержанням вимог ст. 161 КАС України, та встановлено 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній ухвалі визначено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у повному обсязі з доказами його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

14 серпня 2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви з додатками (вх.№23556/18).

Ухвалою суду від 20 серпня 2018 року відкрито провадження у справі №1540/3860/18. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18 вересня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№27278/18), в якому заперечуючи проти задоволення адміністративного позову представник зазначив, що згідно отриманої бази даних Управління Державтоінспекції Головного Управління МВС України в Одеській області за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль AUDI Q7, легковий універсал –В, об’ємом двигуна 2967 см3, тип палива «D», 2017 року випуску. 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ, яким, шляхом викладення в новій редакції ст.267 Податкового кодексу України, введено транспортний податок. В свою чергу Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року № 909-VІІІ внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 року. Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 п.267.1 цієї статті є об'єктами оподаткування. Згідно підпункту 267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відтак, як зазначив представник відповідача,вартість автомобіля AUDI Q7, легковий універсал – В, об’ємом двигуна 2967 см3, тип палива «D», 2017 року випуску на 2018 рік становить – 1 907 063, 32 (один мільйон дев’ятсот сім тисяч шістдесят три) грн. 32 коп. Таким чином, транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 є об’єктом оподаткування у 2017 році. Враховуючи вищевикладене ГУ ДФС в Одеській було сформовано податкове повідомлення-рішення з транспортного податку № 056547-1310-1532 від 13.04.2018 року на суму 4 166, 67 (чотири тисячі сто шістдесят шість) гривень 67 копійок за 2017 рік відповідно до приписів статті 267 ПК України.

Відповідач вважає, що саме 2017 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком з об’єкту який належить на праві власності позивачу. Таким чином, володіння позивачем об’єктом оподаткування у 2017 році породжує виникнення у нього податкового обов’язку сплатити суму транспортного податку у порядку і строки передбачені ПК України, відтак позовні вимоги про його скасування не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 29.11.2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки AUDI Q7, легковий універсал – В, об’ємом двигуна 2967 см3, тип палива «D», 2017 року випуску. Реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХК№033239.

13 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській прийнято податкове повідомлення-рішення №056547-1310-1532, яким позивачу, згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.102.1 ст.102, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб (18011000) за 2017 рік у розмірі 4166,67 грн.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, 15.06.2018 року вищевказане податкове повідомлення-рішення позивачем отримано засобами поштового зв’язку.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням (форма “Ф) від 13.04.2018 року №056547-1310-1532 ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) введено новий податок на майно, що складається, у тому числі - з транспортного податку.

В свою чергу Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року № 909-VІІІ внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 року.

За приписами ст. 265 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПКУ, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписами п.п 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального";

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Згідно з п. п. 267.4, 267.5 ПКУ, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VІ з 01.01.2015 року на території м. Одеси встановлено податок на майно в частині транспортного податку згідно з «Положенням про податок на майно в частині транспортного податку».

Рішенням Одеської міської ради №1600-VII від 08.02.2017 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку», (оприлюднено 17.02.2017 року), встановлено у 2017 році податок на майно на території м. Одеси на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, враховуючи зміни, внесені Законом України від 20.12.2016 року №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році».

Відповідно до ст.8 ПКУ, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, до складу якого, відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України входить транспортний податок.

Відповідно до п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.п. 4.1.9, п. 4.1 ст. 4 ПКУ, податкове законодавство України ґрунтується на принципі стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

Відповідно до п. 4 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 року № 1791-VIII, який набув чинності з 01.01.2017 року, встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Як встановлено судом, Рішення Одеської міської №1600-VII від 08.02.2017 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» прийнято, у тому числі, на виконання вимог Закону України від 20.12.2016 року № 1791-VIII, про що зазначено в Преамбулі рішення.

Згідно з відомостями офіційного веб-порталу Верховної Ради України, Закон України № 1791-VIII від 20.12.2016 року є чинним.

З аналізу вищезазначених норм суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового-повідомлення-рішення відповідач зобов’язаний з 01.01.2017 року при нарахуванні податкових зобов’язань з місцевих податків враховувати норми Закону України № 909-VIII від 24.12.2016 року.

Отже суд не приймає до уваги доводи позивача щодо здійснення відповідачем донарахування податкового зобов’язання внаслідок незаконної підміни понять, а саме замість 750 розмірів мінімальної заробітної плати визначено 375.

Відповідно до п. 4 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 № 66 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об’єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством “Держзовнішінформ” до Мінекономрозвитку.

Згідно з п.13 Методики №66 Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об’єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України та Методики № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Однак, відповідачем до суду не надано інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а отже за таких обставин впевнитись у наявності у Головного управління ДФС в Одеській області підстав вважати транспортний засіб ОСОБА_1, марки AUDI Q7, легковий універсал-В, 2017 року випуску таким, що підлягає оподаткуванню транспортним податком у 2017 звітному році, та наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у суду немає підстав (доказів).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до наданого відповідачем розрахунку середньоринкової вартості автомобіля з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, такий розрахунок здійснено щодо автомобіля марки AUDI Q7, 2017 року випуску з об’ємом двигуна 3,0 см3 та визначено середньо ринкову вартість 1907063,32 грн., при цьому об’єм двигуна транспортного засобу позивача 2967 см3, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХК№033239.

З наведеного суд дійшов висновку, що наданий відповідачем розрахунок, в розумінні статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, не є належним доказом того, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст.76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.04.2018 року №056547-1310-1532, яким нараховано ОСОБА_1 податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 4166,67 грн. підлягає скасуванню як протиправне.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1409,60 грн. відповідно до квитанції №0.0.1095572127.1 від 30.07.2018 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області у сумі 704,80грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму =1762*0,4=704,80грн.).

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65058, м.Одеса, б-р. Французький, буд.22/1, кв.211) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленні-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.04.2018 року №056547-1310-1532.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ:39398646) на користь ОСОБА_1 65058, м.Одеса, б-р. Французький, буд.22/1, кв.211;РНОКПП:НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 704(сімсот чотири)грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено 22.10.2018 року у зв’язку з знаходженням судді Аракелян М.М. у відпустці з 18.10.2018 року по 19.10.2018 року включно.

Суддя М.М. Аракелян

.