Рішення № 77302237, 22.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1071/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представника відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» з позовною заявою до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2016 року №0000022201.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, а позивачу відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов, відповідь на відзив на позовну заяву (ОСОБА_2 ІІІ, аркуші справи 34-45, додаткові пояснення (ОСОБА_2 ІІІ, аркуші справи 123-127) обґрунтовані позивачем тим, що первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, їх реальність, спірні господарські операції відбулися фактично, контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були діючими підприємствами та були платниками податку на додану вартість, під час перевірки податковий орган робив висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства виходячи з свідчень свідків в кримінальній справі за відсутності вироку суду про фіктивність контрагентів позивача, податковим органом не збільшені позивачу податкові зобов’язання з податку на прибуток по тим самим операціям, по яким збільшені грошові зобов’язання з податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність за дії контрагента, а наявні ухвали суду про звільнення від кримінальної відповідальності осіб за фіктивне підприємництво контрагентів позивача в зв’язку із закінченням строків притягнення їх до кримінальної відповідальності не доводять не здійснення господарських операції з позивачем, тощо. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання з’явився. Відзив на адміністративний позов (ОСОБА_2 ІІІ, аркуші справи 98-108), заперечення на відповідь на відзив (ОСОБА_2 ІІІ, аркуші справи 110-113) обґрунтовані відповідачем тим, що під час перевірки у податкового органу були наявні акти про не можливість проведення перевірок контрагентів позивача, якими не підтверджена реальність здійснення господарський операцій між позивачем та його контрагентами, свідчення свідків в кримінальному провадженні, які зазначили, що не мають відношення до діяльності контрагентів позивача, не підписували будь-яких документів щодо діяльності підприємств, натомість рахувалися керівниками цих підприємств, а на даний час встановлена фіктивність контрагентів позивача ухвалами суду про звільнення осіб від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» на час виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку як платник податків в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, було платником податку на додану вартість, основним видом діяльності позивача є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства. Позивач здійснює свою діяльність за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 253 та має в своїй власності та користуванні виробничі потужності (Том ІІ, аркуші справи 4-18).

Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області в період з 29.01.2016 року по 11.02.2016 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Дента Плюс», ТОВ «Анвір Груп», ТОВ «Альянс КОВ», ТОВ «Альфа Люкс СТ», ТОВ «Аквілон-Груп» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014 року, за результатами якої складений акт перевірки №651/15-54-14-02/31427962 від 25 лютого 2016 року (ОСОБА_2 І аркуші справи 19-58).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому податковим органом донараховані позивачу грошові зобов’язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 894044 грн. за період лютий-серпень, жовтень-листопад 2013 року.

На підставі виявлених порушень, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 12 березня 2016 року, яким позивачу визначена сума грошового зобов’язання з податку на додану вартість за податковим зобов’язанням – 894044 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 223511 грн. (ОСОБА_2 І, аркуші справи 17-18).

З акту перевірки №651/15-54-14-02/31427962 від 25 лютого 2016 року вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем положень ст. 198 Податкового кодексу України є отримання відповідачем постанови слідчого з ОВС СУ ФР ДФС у Київській області від 23.09.2015 року в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014110000000047 від 13.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, з якої вбачається, що допитаний в якості свідка засновник, директор та бухгалтер ТОВ «Дента плюс» - ОСОБА_3 зазначив, що ніякого відношення до реєстрації, здійснення фінансово-господарської діяльності та проведення фінансово-господарських операцій вказаного товариства не має. Крім того, допитаний в якості свідка засновник, директор та бухгалтер ТОВ «Анвір групп» - ОСОБА_4, який також зазначив, що ніякого відношення до реєстрації, здійснення фінансово-господарської діяльності та проведення фінансово-господарських операцій вказаного товариства не має.

Також, при проведенні перевірки відповідачем прийняті до уваги акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.11.2013 №1836/26-57-22-04-09/38441936 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АНВІР ГРУП» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень 2013 року», з якого вбачається неможливість встановити реальність господарських операцій на ТОВ «АНВІР ГРУП», а також акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2013 року №1047/22.2.09/38205920 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дента плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, з якого вбачається неможливість встановити реальність господарських операцій цього підприємства.

Таким чином, податковий орган робить висновок про наявність ознак фіктивності та не реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та правомірністю податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 12 березня 2016 року, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року, позов ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 12 березня 2016 року задоволений в повному обсязі та оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасоване.

Однак, постановою Верховного Суду в цій справі від 19 квітня 2018 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам контролюючого органу щодо фіктивності контрагентів позивача, а також не надали оцінку судовим рішенням про закриття кримінальних проваджень за нереабілітуючими обставинами відносно засновника ТОВ «Дента плюс» - ОСОБА_3 та засновника ТОВ «Анвір групп» - ОСОБА_4

Під час нового розгляду цієї справи судом встановлене наступне.

На підставі Ухвали Солом’янського районного суду від 08.09.2015р. відбулося повне вилучення у позивача оригіналів первинних документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Дента Плюс», ТОВ «Анвір Груп», ТОВ «Альянс КОВ», ТОВ «Альфа Люкс СТ», ТОВ «Аквілон-Груп», які в подальшому надані слідчим до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси для приєднання до матеріалів перевірки, зокрема, договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних. Крім того, позивачем під час перевірки надані до податкового органу картки рахунку 631, банківські виписки, картки рахунків 201, 202, 6442; податкові декларації з податку на додану вартість з додатками.

З первинних документів вбачається, що між позивачем та ТОВ «Анвір Груп» 02.01.2013 року укладений договір поставки №15 (ОСОБА_2 І, аркуші справи 59-60) за яким ТОВ «Анвір Груп» зобов’язується передати у власність позивача продукцію, а позивач має прийняти та оплатити цю продукцію на умовах Договору. Відповідно до п. 2.1, 2.6, 2.7 зазначеного Договору постачальник зобов’язується поставити покупцю продукцію по ціні і в кількості, згідно підписаних специфікацій або накладних, які є невід’ємною частиною Договору, продукція поставляється на склад покупця, право власності на продукцію переходить з дати підписання документа, що підтверджує фактичну передачу товару.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Анвір Груп» протягом 2013 року поставлено позивачу комплектуючи до сільськогосподарської техніки, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (ОСОБА_2 І, аркуші справи 143-177) та ТОВ «Анвір Груп» виписані позивачу податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкового кредиту у відповідних періодах (ОСОБА_2 І, аркуші справи 63-97).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Дента плюс» 03.09.2012 року укладений договір поставки №333 (ОСОБА_2 І, аркуші справи 61-62) за яким ТОВ «Дента плюс» зобов’язується передати у власність позивача продукцію, а позивач має прийняти та оплатити цю продукцію на умовах Договору. Відповідно до п. 2.1, 2.6, 2.7 зазначеного Договору постачальник зобов’язується поставити покупцю продукцію по ціні і в кількості, згідно підписаних специфікацій або накладних, які є невід’ємною частиною Договору, продукція поставляється на склад покупця, право власності на продукцію переходить з дати підписання документа, що підтверджує фактичну передачу товару.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Дента плюс» протягом січня-квітня 2013 року поставлено позивачу комплектуючи до сільськогосподарської техніки, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (ОСОБА_2 І, аркуші справи 121-142) та ТОВ «Дента плюс» виписані позивачу податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкового кредиту у відповідних періодах (ОСОБА_2 І, аркуші справи 98-120).

На підтвердження здійснення бухгалтерського та складського обліку отриманих позивачем комплектуючих до сільськогосподарської техніки до суду надані обороно-сальдові відомості по рахункам 631, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) товару, відомості по партіях товару на складах (ОСОБА_2 І, аркуші справи 178-262), товар отримувався покупцем за довіреностями, виписаними працівникам підприємства, про що свідчить відповідний журнал реєстрації довіреностей (Том ІІ, аркуші справи 129-136), каталогом на товар підтверджується випуск позивачем сільськогосподарської техніки та її продаж (Том ІІ, аркуші справи 137-150).

Крім того, під час нового розгляду справи позивачем надані до суду акти звірки взаємних розрахунків, з яких вбачається хронологія здійснення оплат коштів за придбаний товар, дані щодо закупівель товару, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, а також специфікації номенклатури сільськогосподарської техніки, з яких вбачається використання позивачем придбаних комплектуючих в своїй господарській діяльності та продаж виробленої продукції (ОСОБА_2 ІІІ, аркуші справи 46-91).

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з змістом положень п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до положень ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на формування податкового кредиту виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Позивачем надані первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з яких можливо встановити зміст і обсяг господарських операцій, ідентифікувати осіб, які приймали участь при здійсненні цих операцій, тощо.

Під час перевірки позивача, податковим органом досліджувалися первинні документи, які були надані слідчим, а також ті, які надані самим позивачем та в акті перевірки не зазначено про будь-які зауваження до первинних документів, їх недостатності для підтвердження спірних господарських операцій, проведення цих операцій в бухгалтерському обліку та оплату позивачем коштів за придбаний товар та такі зауваження щодо оформлення документів виникли у відповідача тільки після отримання ухвал судів в кримінальних провадженнях про звільнення від кримінальної відповідальності засновників ТОВ «Дента плюс» та ТОВ «Анвір Груп» за закінченням строків притягнення до відповідальності, які винесені в 2016 році (Том ІІ, аркуші справи 260-263).

Податковим органом під час перевірки були зроблені висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами тільки виходячи з тих даних, які зазначалися в постанові слідчого, а також з податкової інформації про неможливість проведення звірок господарської діяльності контрагентів позивача, тобто, на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у податкового органу були відсутні будь-які підстави для визначення позивачу грошового зобов’язання з податку на додану вартість. На той час вироків у кримінальній справі не було та будь-яких доказів винесення стосовно контрагентів позивача податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок до суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагента до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булавес» АД проти Болгарії».

Навіть в разі порушення ТОВ «Дента плюс» та ТОВ «Анвір Груп» податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії цих підприємства, якщо податковий орган не доведе обізнаності позивача про такі дії контрагента, узгодженості дій з контрагентом для отримання податкової вигоди, тощо, проте таких доказів відповідачем до суду не надано.

Відповідач не надав до суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами недійсними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що при укладанні договорів постачання позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагентів та здійснення господарської діяльності, перевірив усі загальнодоступні відомості щодо них для здійснення сумісної господарської діяльності. Крім того представник позивача зазначив, що договори постачання товарів контрагентами позивача фактично виконувалися, про що складались відповідні первинні документи та результати цих робіт відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинам із цими підприємствами були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємствами - платниками податків, що були зареєстровані платниками ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким їх можливо ідентифікувати.

Зазначених обставин представником податкового органу в судовому засіданні спростовані не були.

Згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані належним чином та перебували на обліку в податкових органах, а також були платниками ПДВ.

Верховним Судом при скасуванні рішень попередніх інстанцій по цій справі зазначалося про необхідність перевірки фактичного здійснення господарських операцій, про негативність наслідків при порушенні правил оподаткування саме для тієї особи, яка припустилася порушень, про необхідність доведення обізнаності позивача про відсутність у підписанта первинного документа таких повноважень, можливості про це дізнатися позивача, тощо, що відповідає висновкам Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України».

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає, що відповідач не довів порушення позивачем норм податкового законодавства, не довів обізнаність позивача про можливі порушення його контрагентами податкового законодавства, вчинив всі необхідні дії для перевірки контрагента на предмет можливості здійснення господарський операцій та прав на їх здійснення.

Надаючи оцінку ухвалам Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року та 19 квітня 2016 року, якими звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України у зв’язку із закінченням строків давності ОСОБА_3 - засновника ТОВ «Дента плюс», а також ОСОБА_4 - засновника ТОВ «Анвір Груп», суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

В ухвалах Святошинського районного суду м. Києва встановлена вина посадових осіб контрагентів позивача у фіктивному підприємництві, однак слід зазначити, що в цих ухвалах не зазначено про дослідження господарських операцій позивача, стосовно нього не порушувалося кримінальне провадження, доказів участі позивача у схемах транзитного руху коштів, штучного формування кредиту у суду не має.

З ухвал Святошинського районного суду м. Києва при наявності даних про не підписання директорами контрагентів позивача первинних документів не вбачається порушення кримінальних проваджень за фактами підробки документів, або складання фіктивних документів, що могло б підтверджуватися почеркознавчими експертизами, тощо.

При цьому, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, що закріплено в ст. 61 Конституції України, встановлений факт фіктивності контрагента позивача та порушення ним податкового законодавства не може безперечно підтверджувати вину позивача у вчиненні таких дій та бути безумовною підставою для позбавлення його податкового кредиту.

Податковим органом не надано будь-яких доказів участі позивача в протиправній діяльності його контрагентів, обізнаності про ці обставини позивача та навмисних діях позивача, направлених на здійснення безтоварних операцій, мінімізації податків, тощо.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що на час проведення перевірки позивача та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ухвал Святошинського районного суду м. Києва взагалі не існувало та висновки податкового органу ґрунтувалися виключно на тих даних, які були зазначені в постанові слідчого про призначення позапланової перевірки позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року та 19 квітня 2016 року, якими звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України у зв’язку із закінченням строків давності ОСОБА_3 - засновника ТОВ «Дента плюс», а також ОСОБА_4 - засновника ТОВ «Анвір Груп» не є вироками суду у кримінальному провадженні, та встановленим ними обставинам може надаватися оцінка, що відповідає практиці Верховного Суду (справа 813/1766/17, рішення від 27 лютого 2018 року), в цих ухвалах не надається оцінка зібраним в кримінальному провадженні доказам, вони містять фабулу та дані про наявність клопотання прокурора про звільнення осіб від кримінальної відповідальності, а також згоду особи на закриття провадження з нереабілітуючих обставин однак не містять посилання на докази та їх оцінку, а самі не реабілітуючи обставини тягнуть негативи наслідки саме для особи, яку визнано винною у вчинення кримінального правопорушення, а не встановлюють безперечно нереальність господарських операцій з позивачем та підробку первинних документів.

Крім того, при прийнятті рішення по цій справі суд враховує ту обставину, що при тому, що податковий орган не приймає первинні документи по господарським операціям з контрагентами як належно оформлені первинні документи, відповідач не зменшує позивачу витрати, по тим операціям, по яким зменшений податковий кредит позивачу.

Крім того, податковим органом вже досліджувалися господарські операції позивача за 2013 рік з ТОВ «Анвір Груп» за договором поставки №15 від 02.01.2013 року та винесене ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість було скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі 815/4079/14 від 24 вересня 2014 року, яке підтримано рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року та рішенням Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року. В цих рішеннях суди також встановили факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, в тому числі, ТОВ «Анвір Груп».

Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ «Альянс КОВ», ТОВ «Альфа Люкс СТ», ТОВ «Аквілон-Груп», суд звертає увагу, що в акті перевірки взагалі не зазначено про дослідження будь-яких первинних документів та надання їм оцінки податковим органом по операціям з цими контрагентами, відсутні будь-які висновки щодо операцій позивача з цими контрагентами, разом з цим позивачем надані до суду договори, податкові накладні, видаткові накладні, які підтверджують здійснення цих господарських операцій, які стосуються поставки позивачу комплектуючих для виробництва сільськогосподарської техніки (Том ІІ, аркуші справи 25-128).

Таким чином, враховуючи відсутність у відповідача підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в березні 2016 року, оскільки висновки акту перевірки позивача ґрунтувалися лише на податковій інформацій про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача за відсутності встановлених обставин нереальності господарських операцій та постанові слідчого про призначення позапланової перевірки позивача, в якій містилися дані про порушення кримінального провадження за фактом фіктивності ТОВ «Дента плюс», ТОВ «Анвір Груп» та допит директорів цих підприємств, а також враховуючи не доведення відповідачем своїх висновків про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів, наявність всіх первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не встановлення в ухвалах Святошинського районного суду м. Києва вини позивача в порушенні його контрагентами податкового законодавства, обізнаності позивача про такі порушення, враховуючи не встановлення безперечного факту підробки первинних документів, за якими позивачем сформований податковий кредит, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» (вул. Миколаївська дорога, 253, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 31427962) до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (вул. Ак. Заболотного, 38 а, м. Одеса, 65025, код ЄДРПОУ 39578136) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2016 року № НОМЕР_1– задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12.03.2016 року № НОМЕР_1.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.10.2018 року.

Суддя Л.І. Свида

.