Рішення № 77302005, 18.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2540/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року м. Львів

16 год. 06. хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представниці відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Шухевича, 80/4) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея. 10) про зобов’язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2Ф.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області) про визнання бездіяльності відповідача в частині не проведення позивачу перерахунку та виплати пенсії за вислугу років у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 – протиправною; зобов’язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 77% із сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23.12.2015, п. «а» ст. 13 і ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та відповідно до довідки № 91-10806 про розмір грошового забезпечення виданої Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області від 21.03.2018, починаючи з 01.01.2016 без обмеження строком (ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ).

Крім цього, просив встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду шляхом зобов’язання відповідача подати у встановлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про його виконання, а також про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позову зазначено те, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу з нового збільшеного грошового забезпечення, яке зазначене у Довідці № 91-10806 від 21.03.2018, розмір пенсії за вислугу років у розмірі 77% протиправно зменшив до розміру 70% розміру грошового забезпечення. В подальшому, саме з цього показника попередньою датою провів відповідний перерахунок у сторону зменшення, належної позивачу пенсії, починаючи з 01.01.2016 по 31.12.2017. На переконання позивача, при перерахунку раніше призначеної пенсії, не допускається звуження обсягу та змісту досягнутих службовцями силових органів прав, свобод та соціальних гарантій, що як раз і мало місце у даному випадку, що у результаті зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 19.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву проти позову або заяви про визнання позову та роз’яснено наслідки такого неподання.

Ухвалою суду від 10.07.2018 задоволено клопотання відповідача та призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з’явився, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

08.10.2018 за вх. № 31573 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Позиція позивача викладена у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 22772 від 20.07.2018, заяві за вх. № 23093 від 24.07.2018, заяві за вх. № 27673 від 04.09.2018, просив позов задовольнити.

Представниця відповідача у судовому засіданні проти цього позову заперечила, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 21246 від 10.07.2018. Пояснила, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 (далі – Постанова № 103), якою передбачено умови проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992, у зв’язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ від 27.03.2014, внесено зміни до Закону № 2262, яким обмежено максимальний розмір пенсії до 70 відсотків грошового забезпечення. У зв’язку зі змінами, що відбулися в законодавстві, під час перерахунку пенсії позивачу відповідач керувався ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», згідно з якою максимальний розмір пенсії не перевищує 70% відповідних сум грошового забезпечення. Просила суд відмовити в задоволенні позову.

Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено.

Суд заслухав пояснення представниці відповідача, надані у судових засіданнях, з’ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

ОСОБА_2 відповідно до наказу Львівського управління внутрішніх справ на транспорті МВС України № 29л/с від 01.04.1992, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справи за п. „б ст. 64 /через хворобу в запас/, з 27.12.1991. Вислуга років на день звільнення складала 29 років 04 місяці 02 день, пільгова відсутня (а.с.13).

Відповідно до посвідчення № 91/10806 від 19.11.1991 позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивач перебуває на пенсійному обліку, йому призначено вид пенсії: за вислугу років, за інвалідністю: 2 групи загального захворювання.

21.03.2018 Головним управлінням МВС України у Львівській області, за підписом заступника голови Ліквідаційної комісії, ОСОБА_2 видано довідку № 91-10806 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови КМ України № 988 від 11.11.2015, постанови КМ України № 103 від 21.02.2018, наказу МВС № 260 від 06.04.2016, за нормами чинними на січень 2016.

Згідно з повідомленнями про розмір пенсії по пенсійній справі № 9110806, позивачу з 01.02.2018 виплачується пенсія за вислугу років у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач не погоджуючись із призначеною пенсією, в частині розміру грошового забезпечення, з якого така визначається (70%, замість 77%), звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 77% (а.с.14).

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 04.06.2018 № 2360/З-20/07.05-06 відмовило у встановлені пенсії у розмірі від 77% від суми грошового забезпечення. Підставою для відмови стали зміни у законодавстві відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а саме, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким обмежено максимальний розмір пенсії до 70 відсотків грошового забезпечення.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).

Статтею 12 Закону № 2262-XII визначені умови призначення пенсій за вислугу років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів.

У подальшому Законом України № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 внесено зміни у ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII, згідно яких цифри « 80» замінено цифрами « 70».

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а у подальшому 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Тобто відсотковий розмір грошового забезпечення визначається з урахуванням вислуги років, при цьому при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Отже суд дійшов висновку про те, що пенсія позивача, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», має бути перерахована з 77% грошового забезпечення.

Щодо посилання відповідача на проведення перерахунку пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення, відповідно до Закону України № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014, яким було внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та яким визначено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Імперативність даної норми, з метою застосування до даних спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру хоча б одного чи кількох видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, згідно з положеннями Закону №2262-XII не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру (позивачу) грошового забезпечення у розмірі 90 %, які встановлені йому на момент виходу на пенсію.

Оскільки ОСОБА_2 пенсія була призначена (з 19.11.1991, про що відповідач зазначає сам у своїх листах за № 1132/3-20 від 09.12.2017; № 1108/3-20 від 07.07.2017; № 2973/3-20/12.03-06 від 08.12.2017; № 5407/02.02-05 від 16.03.2018, з покликанням на матеріали пенсійної справи позивача) у розмірі 77% його грошового забезпечення, то і перерахунок останньої повинен відбуватись виходячи з вищевказаного розміру.

За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи зміст вищевказаної норми, положення Закону України № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014, яким були внесені зміни до Закону № 2262-XII в частині визначення максимального розміру пенсії не більше 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення не розповсюджуються на порядок перерахунку пенсії позивачу, оскільки призведуть до зворотної дії у часі (дія нового нормативно-правового акта на відносини і факти, що мали місце до набуття ним чинності) та обмеження змісту і обсягу існуючих прав і свобод позивача.

Отже дії відповідача, при перерахунку пенсії позивача, в частині зміни відсоткової складової грошового забезпечення, що враховується при перерахунку з 77% на 70%, є протиправними.

При вирішенні справи суд, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.01.2018 (справа № 523/4930/15-а, провадження № К/9901/1120/18) та від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17; провадження № К/9901/849/17).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо застосування розміру 70% грошового забезпечення при перерахунку пенсії ОСОБА_2, починаючи з 01.01.2016, на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 та задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, підставними є покликання позивача на ч. 3 ст. 51 Закону України № 2262-XII про те, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дане рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконане, в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, дана позовна вимога позивача не підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач станом на час звернення до суду з даним позовом був звільнений від їх сплати в установленому порядку, а ст.139 КАС України не передбачено їх стягнення в цьому випадку.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в частині не проведення ОСОБА_2 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 – протиправною.

3. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ: 13814885) провести ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 77% із сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23.12.2015, п. «а» ст. 13 і ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та відповідно до довідки № 91-10806 про розмір грошового забезпечення виданого Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області від 21.03.2018, починаючи з 01.01.2016.

4. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2018 року.

Суддя Качур Р.П.