Ухвала суду № 77301830, 23.10.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 1940/1901/18

23 жовтня 2018 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мандзій О.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільській області Мелиха Анатолія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільській області Мелиха Анатолія Івановича, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 10.09.2018 року ВП №56539674 в розмірі 160988,81 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення).

Ухвалою суду від 22.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Цього ж дня, 22.10.2018 року від позивача на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підстав виконавчого документа - постанови про стягнення з боржника основної винагороди ВП№56539674, винесеної 10.09.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільській області Мелихом А.І.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції постановою від 19.09.2018 року ВП №57237765 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 10.09.2018 року ВП №56539674 в розмірі 160988,81 грн. При примусовому виконанні, державним виконавцем постановою від 10.10.2018 року ВП №57237765 описано й арештовано належний боржнику ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки MAZDA CX-7, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Зважаючи на те, що існує ймовірність примусової реалізації вказаного майна, позивач вважає за необхідне забезпечити позов, так як невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Заява про забезпечення позову відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали позову, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд при вирішенні питання про забезпечення позову враховує наступне.

Приписами ч.1 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 вказаної норми забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведених приписів Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.

Суд зазначає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

Згідно п.5 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів, за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Тернопільській області Мелиха А.І. ВП №56539674, виданої 10.09.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця в сумі 160988,81 грн., держаним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції 19.09.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57237765.

При примусовому виконанні, державний виконавець також прийняв постанову від 10.10.2018 року ВП №57237765, якою описано й арештовано належний боржнику ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки MAZDA CX-7, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Отже, в межах виконавчого провадження ВП №57237765 здійснюється примусове виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 10.09.2018 року ВП №56539674 в розмірі 160988,81 грн., яка є предметом судового оскарження у цій справі.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ).

Згідно ч.7 ст.26 Закону №1404-VІІІ у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У відповідності до ч.2 ст.56 Закону №1404-VІІІ арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Суд враховує, що правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу Тернопільській області Мелиха А.І. про стягнення з боржника основної винагороди від 10.09.2018 року ВП №56539674 в розмірі 160988,81 грн. перевіряється судом в цьому судовому провадженні. Сам по собі факт оскарження постанови про стягнення з боржника основної винагороди в судовому порядку не зупиняє її виконання, на належне боржнику майно накладеного арешт. Стягнення штрафу в примусовому порядку на підставі оскаржуваної постанови до прийняття судом рішення може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову. Поряд з тим, накладення державним виконавцем арешту на майно позивача гарантує забезпечення стягнення штрафу у випадку, якщо суд дійде висновку про безпідставність позовних вимог.

За наведених обставин, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову саме зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення з боржника основної винагороди ВП№56539674, винесеної 10.09.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільській області Мелихом А.І., а тому заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Керуючись ст.150-157, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Тернопільській області Мелиха Анатолія Івановича (місце проживання: 46008, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Живова, будинок 32 А, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) від 10.09.2018 року ВП№56539674 з ОСОБА_1 (місце проживання: 46024, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) основної винагороди у сумі 160988,81 грн. - до набрання законної сили рішенням суду у справі №1940/1901/18 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільській області Мелиха Анатолія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено 23 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

Копія вірна

Суддя Мандзій О.П.