Рішення № 77301312, 23.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3024/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання – Кушкань Т.В.;

позивача – ОСОБА_1;

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 17.05.2018 року № ОД/182/026/НД/АВ/СП-ФС, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову від 17.05.2018 року № ОД/182/026/НД/АВ/СП-ФС.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

17.05.2018 року у приміщенні Головного управління Держпраці в Одеській області розглядалася справа щодо накладення штрафу на громадянина-підприємця ОСОБА_1, в наслідок чого винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОД/182/026/НД/АВ/СП-ФС від 17.05.2018 року. Постанова № 182/026 винесена начальником ГУ Держпраці в Одеській обл. ОСОБА_3, якою останній вимагає сплатити штраф в розмірі 372300,00 грн. ОСОБА_2 постанова складена без жодної законної підстави за відсутності повноважень, з істотними порушеннями вимог чинного законодавства України, ґрунтується на недопустимих та недостовірних доказах, і є незаконною, оскільки ГУ Держпраці не мало підстав та повноважень визначених законом для проведення інспекційного відвідування, не мало відповідних повноважень щодо складання постанови № 182/026, а справа щодо накладення штрафу не розглядалась у встановленому порядку. Таким чином, постанова № 182/026 є незаконною і явно неправомірним втручанням у право приватної власності на належне майно і прямо порушує гарантоване ст.41 Конституції України право приватної власності, порушує гарантовану державою недоторканність майна і майнових прав підприємця відповідно до ч.3 ст.47 Господарського кодексу України, обмежує здійснення підприємницької діяльності, чим порушує свободи гарантовані ст.43 ГК України, обмежує вільне використання прибутку, що шкодить законним інтересам гарантованим ст.44 ГК України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 17.05.2018 року № ОД/182/026/НД/АВ/СП-ФС було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що дії посадових осіб щодо призначення та проведення інспекційного відвідування були правомірними та вчиненими згідно вимог чинного законодавства України. 17.05.2018 року Начальником Головного управління ОСОБА_3 було винесено постанову № ОД/182/026/НД/АВ/СП-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 372300,00 грн., який фізична особа-підприємець ОСОБА_4 мав сплатити у місячний термін з дня прийняття постанови, тобто до 17.06.2018 року. Вищевказана постанова прийнята Головним управлінням у відповідності до вимог Порядку № 509.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не міг проводити і не проводив жодних аналізів інформації, оскільки по-перше, не додає до відзиву результатів аналізу які стали підставою прийняття відповідного рішення про проведення заходу контролю, по-друге, якби відповідач проводив аналіз будь-якої інформації, то наслідком мало би стати рішення про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин (предмет заходу контролю), а не рішення про проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю, яке було прийняте відповідачем та визначене у наказі № 353 від 13.04.2018 року та направленні на здійснення інспекційного відвідування від 13.04.2018 року № 15/01-29-082, отже відповідач в даному випадку діяв не у спосіб передбачений законодавством України. Відповідач виходячи за межі повноважень, діючи не в спосіб, визначений законом, під час винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу за недопущення до проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю ГУ Держпраці в Одеській області протиправно притягує позивача до відповідальності за абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України, яка встановлює відповідальність за не допуск до перевірки з питань виявлення неоформлених трудових відносин та передбачає найбільший розмір штрафних санкцій - 372300,00 грн. Санкція у стократному розмірі застосовується тоді, коли формою заходу є перевірка, а предметом заходу контролю є питання виявлення порушень, але як вбачається з направлення на здійснення інспекційного відвідування від 13.04.2018 року № 15/01-29-082 предметом заходу контролю є додержання законодавства про працю, формою заходу є інспекційне відвідування.

В запереченнях відповідач повідомляє, що підставою для здійснення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування стали ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області від 11.04.2018 № 01-36/829 та ОСОБА_5 відділення Котовської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 11.04.2018, які за своїм спрямуванням повністю відповідають вимогам пп.3 п.5 Порядку № 295 в частині аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2018 року перший заступник начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_3 відповідно до вимог Конвенції Міжнародної організації праці № 81, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 року № 1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 року № 1986-ІV, ст.259 Кодексу Законів про працю України, ст.6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролюй у сфері господарської діяльності» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.12.2017 року № 2246-VIII), постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 18 грудня 2017 року № 1104, підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, листа ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області від 11.04.2018 року № 01-36/829 та листа ОСОБА_5 відділення Котовської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 11.04.2018 року прийняв рішення у формі наказу № 353 про проведення інспекційного відвідування, яким наказав у період з 16.04.2018 року по 17.04.2018 року здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у форм інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

16.04.2018 року інспектором праці було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, на початку якого на робочих місцях знаходилося 4 працівника, які будь-яких пояснень не надали. У зв’язку з ненаданням необхідних документів (укладені трудові договори з найманими працівниками, повідомлення про реєстрацію трудових договорів, документи які підтверджують облік робочого часу працівниками, документи по нарахуванню та виплаті заробітної плати працівникам) було складено акт від 17.04.2018 року про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ОД 182/026/НД/АВ, з зазначенням обставин, які стали підставою для його складання.

Також, 17.04.2018 року було складено вимогу про надання/поновлення документів № ОД 182/26/ПД.

18.04.2018 року вищезазначений документ разом із вимогою про надання/поновлення документів № ОД 182/26/ПД, яким зазначено строк до якого суб’єкт господарювання має надати відповідні документи для здійснення позапланового заходу, а саме до 24.04.2018 року, були направлені рекомендованим листом із повідомленням, який був отриманий 20.04.2018 року, про що свідчить відповідна позначка у повідомленні.

25.04.2018 року інспектором праці було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у зв’язку з ненаданням документів (укладені трудові договори з найманими працівниками, повідомлення в ДФС про реєстрацію трудових договорів, документи які підтверджують облік робочого часу працівниками, документи по нарахуванню та виплаті заробітної плати працівникам) було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ОД 182/026/НД/АВ із зазначенням обставин щодо невиконання вимог про надання документів необхідних для здійснення позапланового заходу. Зазначений документ був відправлений позивачу рекомендованим листом із повідомленням, у якому міститься відмітка про вручення 02.05.2018 року.

03.05.2018 року інспектором праці було складено акт про відмову від підпису № ОД 182/26/АВ-ВП з описом обставин, які стали підставою для складання цього документа, який був направлений поштою листом, де міститься позначка про вручення 10.05.2018 року.

04.05.2018 року інспектором праці було складено акт про відмову від підпису № ОД 182/26/АВ-ВП з описом обставин, які стали підставою для складання цього документа, який був направлений поштою листом, де міститься позначка про вручення 10.05.2018 року.

05.05.2018 року Головне управління Держпраці в Одеській області надіслало ОСОБА_1 повідомлення, що 17.05.2018 року о 11:00 год. у приміщенні ГУ Держпраці в Одеській області розглядатиметься справа щодо вирішення питання про накладення штрафу, яке було отримане 10.05.2018 року.

17.05.2018 року Начальником Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_3 за результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту від 25.04.2018 року було винесено постанову № ОД/182/026/НД/АВ/СП-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на підставі абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 372300,00 грн. за створення перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення інспекційного відвідування з питання додержання законодавства про працю в частині належного оформлення працівників).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до положень ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.

Згідно з абз.6 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно з пп.2 п.6 Положення про головне управління Держпраці в Одеській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року № 75, Головне управління Держпраці в Одеській області для виконання покладених на нього завдань має право: отримувати в установленому законодавством порядку від установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених завдань.

Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.3 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов’язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Суд встановив, що на момент підписання наказу № 353 посада начальника Головного управління була вакантною та згідно Наказу № 247 від 10.11.2015 року «Про розподіл обов’язків між начальником Головного управління та його заступниками» здійснення повноважень начальника головного управління було покладено на першого заступника начальника Головного управління.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для здійснення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування стали ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області від 11.04.2018 року № 01-36/829 та ОСОБА_5 відділення Котовської ОДНІ ГУ ДФС в Одеській області від 11.04.2018 року.

Суд погоджується з відповідачем, що вказані документи за своїм спрямуванням повністю відповідають вимогам пп.3 п. 5 Порядку № 295 в частині аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

Згідно з п.п.8-9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред’явити об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Суд встановив, що вказані законодавчі вимоги були виконані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п.16-18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, у разі створення об’єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об’єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об’єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об’єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об’єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об’єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Згідно з п.26 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об’єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об’єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об’єкт відвідування зобов’язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об’єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, висновки позивача про порушення відповідачем порядку призначення та проведення інспекційного відвідування є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм законодавства.

Відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з п.п.3-4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п.п.6-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Згідно з п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Суд зазначає, що наявні в оскаржуваній постанові про накладення штрафу певні технічні помилки та неточності в назвах не можуть бути підставою для її скасування, оскільки не змінюють суті, змісту, суб’єктного складу.

Разом з цим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу від 13.04.2018 року № 353 про проведення інспекційного відвідування та направлення від 13.04.2018 року № 15/01-29-0582 на здійснення інспекційного відвідування предметом здійснення позапланового заходу стосовно позивача є додержання законодавства про працю.

За таких обставин, за вчинення позивачем вказаних дій, а саме за створення перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення інспекційного відвідування з питання додержання законодавства про працю в частині належного оформлення працівників), відповідальність передбачена абз.6 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, а саме штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Таким чином, відповідач за недопуск до проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю протиправно притягнув позивача до відповідальності за абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, яка встановлює відповідальність за недопущення до проведення перевірки з питань виявлення порушень зазначених в абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та передбачає штраф у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Тобто, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що постанова Головного управління Держпраці в Одеській області від 17.05.2018 року № ОД/182/026/НД/АВ/СП-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 372300,00 грн. є протиправною та належить до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер’їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. Святкова, 52, смт. Саврань, Одеська обл., 66200, паспорт серії КК № 077030) до Головного управління Держпраці в Одеській області (просп. Шевченка, 2, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39781624) про визнання протиправною та скасування постанови від 17.05.2018 року № ОД/182/026/НД/АВ/СП-ФС - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 17.05.2018 року № ОД/182/026/НД/АВ/СП-ФС.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії КК № 077030) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3723,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2018 року.

Суддя М.М. Кравченко