Рішення № 77300371, 20.09.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2018 року м. Рівне №817/1680/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про скасування постанов державного виконавця, -В С Т А Н О В И В:

07.09.2018 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанов державного виконавця, розгляд справи відповідно до положень ст. 261 КАС України здійснено за правилами спрощеного позовного провадження.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 травня 2018 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №51843271 по примусового виконання в/л №367/2080/15-ц виданого 06.04.2016 року Ірпінським міським судом про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором, йому стало відомо про наявність не скасованих, в порядку визначеному законом, Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та Постанови про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які порушують його права та законні інтереси. Позивач також посилався на те, що 31 травня 2017 року Стягувачем за вищевказаним виконавчим провадженням ПАТ «УкрСиббанк» направлено на адресу Відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження в порядку ст.. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку із відсутністю заборгованості у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед Стягувачем по зазначеному виконавчому документі, що перебуває на примусовому виконанні. З огляду на вказані факти, а також відсутність примусового стягнення державним виконавцем грошових коштів, Позивач просить скасувати вказані постанови державного виконавця. На підтвердження вказаних обставин позивач надав відповідні копії документів. Таким чином, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

03.09.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Вказав, що на момент завершення виконавчого провадження боржником рішення суду не виконано, тому відсутні підстави не стягувати виконавчий збір з боржника. Відповідно вважає позицію позивача необґрунтованою та просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши в письмовому провадженні позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

03 серпня 2016 року державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №51843271 щодо примусового виконання в/л №367/2080/15-ц виданого 06.04.2016 року Ірпінським міським судом про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором.

03 серпня 2016 року державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у ВП №51843271, згідно якої державним виконавцем накладено арешт та заборону здійснення відчуження на все майно, що належить Позивачу (боржнику по виконавчому провадженню).

01 вересня 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4Г винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження №51843271.

23 грудня 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 винесено Постанову про стягнення з Позивача виконавчого збору у ВП №51843271 в сумі 208881,25 грн.

16 березня 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 винесено Постанову про повернення виконавчого документу стягувану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

31 травня 2017 року Стягувачем за вищевказаним виконавчих провадженням ПАТ «УкрСиббанк» направлено на адресу Відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження в порядку ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку із відсутністю заборгованості у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед Стягувачем по зазначеному виконавчому документі, що перебуває на примусовому виконанні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступне.

Відповідно до приписів пункту 7 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, так і Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Тобто з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.

Враховуючи Прикінцеві та Перехідні положення Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, положення попереднього Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV застосовується не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV. Кожна виконавча дія, яка оформлюється в тому числі шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Суд погодився з доводами Позивача, щодо того, що оскаржувана ним Постанова про стягнення виконавчого збору ВП №51843271 винесена виконавцем 23.12.2016, тобто вже в період дії Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ, відтак, державний виконавець, приймаючи дану постанову повинен вчиняти таку дію відповідно до Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно статті 27 Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ, розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.

Відповідно до приписів статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

З огляду на викладене та враховуючи наведені докази, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем не було вчинено виконавчих дій, за наслідком яких було проведене фактичне стягнення коштів з боржника в примусовому порядку, а отже існують достатні та обґрунтовані підстави для скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Також суд дійшов висновку, що існування арешту на рухоме та нерухоме майно Позивача, виконавче провадження по якому було закінчене в порядку визначеному законом, порушує його право на вільне розпорядження власним майном, а тому підлягає скасуванню.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Суду касаційної інстанції. Яка підлягає обов'язковому врахуванню судами. Так, Верховний Суд України у справі №6-785цс15 від 6 липня 2015 вказав, що виконавчий збір не стягується після спливу строку на добровільне виконання рішення суду, якщо держвиконавець не вчиняв виконавчі дії, а боржник пізніше добровільно виконав рішення суду.

18 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/11524/15-ц, провадження № 61-1788св17 висловив аналогічну правову позицію з питання стягнення виконавчого збору.

15 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/1587/13 вказав на пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 яким роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Крім того суд зауважує, що спори щодо оскарження дій виконавців в частині стягнення виконавчого збору відносяться до адміністративної юрисдикції правова позиція ОСОБА_5 Верховного Суду в справі № 921/16/14-г/15 постанова від 06.06.2018

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Паркова, 1, с. Кустин, Рівненського району, 35322, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (вул. Євгена Сверстюка, 15, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 34481907) про скасування постанов державного виконавця - задовольнити повністю.

Скасувати Постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП 51843271 від 23.12.2016 р. та Постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 51843271 від 03.08.2016 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.