Рішення № 77300245, 22.10.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1904/18

Провадження № 2/361/1753/18

22.10.2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

/заочне/

22 жовтня 2018 р. Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Коваль А.В., розглянувши у судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н, укладеним 27.04.2015 р., в сумі 27916,60 грн., зокрема заборгованість за відсотками і нараховану пеню, посилаючись на те, що позивач видав відповідачу кредит, відповідач кредит отримав, але допустив прострочення в платежах, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, крім того, нарахована пеня та штрафи, мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.04.2015 р. між банком і ОСОБА_1, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач повторно не явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його місця проживання, відзив на позов не подав. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, і він не повідомив про причини неявки. Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, вважає можливим розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.

Згідно листа позивача та відомостей з ЄДРПОУ ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» змінило тип товариства і назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Відповідно до анкети-заяви, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У анкеті – заяві міститься підпис відповідача про те, що він був повністю проінформований про умови кредитування в Приватбанку. З наданих документів встановлено, що 27.04.2015 р. між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, за яким кредитор надав відповідачу (позичальнику) кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі базової процентної ставки згідно умов кредитування.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором. Відповідач не сплатив своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

З довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідачу були видані кредитні картки №5168755508628266 дата відкриття 15.08.2014р. термін дії 08/18, №4149625801612894 дата відкриття 23.06.2015р. термін дії 04/18, №4149629394501605 дата відкриття 27.12.2017р. термін дії 10/21.

З виписки по картковому рахунку позичальника вбачається, що за допомогою вказаних карток позичальником здійснювались операції з розрахунку за товари та послуги, поповнення карткового рахунку, зняття готівки, що свідчить про те, що позичальником використовувались надані банком кредитні кошти.

З розрахунку заборгованості станом на 11.03.2018 р. встановлено, що станом на день складення розрахунку, тобто на 11.03.2018 р. за відповідачем рахується наступна заборгованість:

заборгованість за нарахованими відсотками 3485,88 грн.;

пеня 27103,09 грн.;

заборгованість за наданим кредитом 26111,05 грн.

штраф 1805,55 грн.

Разом з тим, зі змісту позовних вимог і обґрунтувань, викладених у позові, встановлено, що позивачем пред'явлені вимоги лише про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, пені і штрафу, вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту позивачем в позові не пред'явлено. Враховуючи, що позивачу надано право на власний розсуд розпоряджатися своїми правами та обирати спосіб захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, і враховуючи, що позивач не просить стягнути заборгованість по кредиту (що є правом позивача), тому предметом дослідження і розгляду у даній справі є лише заборгованість за відсотками за користування кредитом ( при наявності виданого кредиту) і неустойка за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором кредиту. Стягнення прострочених процентів і неустойки без першочергового стягнення кредиту, на який такі суми нараховані, не суперечить закону, враховуючи загальне правило, встановлене цивільним законодавством, що регулює спірні правовідносини, зокрема щодо черговості зарахувань платежів у разі їх недостатності , за яким в першу чергу зараховуються суми на погашення прострочених платежів по процентам та неустойки.

Згідно ст.627 ЦК - сторони є вільними в укладанні договору. Згідно ст.638, ст..639 ЦК – якщо сторони досягли домовленості і уклали договір, в якому передбачені певні зобов’язання, то вони мають виконуватись і вважатись такими, що момент домовленості настав. Згідно ч.1ст.631 ЦК- строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки у відповідності з договором. Згідно ч.4 ст.631 ЦК - збіг строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Згідно ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК – позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на умовах договору. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.615 ЦК - не припустима одностороння відмова від зобов’язання. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надав позивачу кредит. Відповідач не подав заперечень проти цього і не оспорив договір або отримання суми кредиту на вказаних умовах і в указаному розмірі.

Відповідач (позичальник) свої зобов’язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість у вказаній в розрахунку сумі - в тому числі заборгованість за відсотками. Відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх спростування повне або часткове, тому вони судом приймаються до уваги. Відповідач не оспорив умови договору, зокрема, щодо порядку та умов кредитування, процентної ставки і її підвищення, комісії, порядку і підстав нарахування неустойки. Тому суд дійшов висновку, що договір між сторонами укладений саме на вказаних позивачем умовах, і відповідач має заборгованість за даним договором у вказаному розмірі.

Таким чином, позивач, як сторона договору, що виконала його умови, має право вимагати від другої сторони договору (відповідача) виконання умов договору, зокрема сплати відсотків на умовах договору. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами у повному обсязі розмірі 3485,88 грн.

Щодо стягнення з відповідача неустойки за неналежне виконання зобов’язань за кредитним договором, то суд дійшов наступних висновків.

З розрахунку заборгованості вбачається, позивач нарахував позивач нарахував пеню у сумі 27103,09 грн., а також штрафи 500 грн. (фіксована частина) і 1305,55 грн. (процентна складова).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України – у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені умовами договору або законом, зокрема сплата неустойки (п.3).

Враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, допустив прострочення у платежах, суд вважає, що, в даному випадку, позивач має право вимагати сплати неустойки відповідно до умов договору.

Разом з тим, судом також враховується, що відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). таким чином, неустойка (штраф або пеня) є санкцією за порушення боржником грошового зобов’язання і є видом матеріальної відповідальності.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Виходячи з вимог закону та довідки про умови кредитування, законом передбачено одночасно два види цивільно - правової (матеріальної) відповідальності боржника за ті самі порушення - зокрема за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання - у даному випадку несвоєчасну або у неповній мірі сплату тіла кредиту або процентів за користування кредитом, з єдиною різницею видів відповідальності, яка полягає у тому, що підставою для нарахування неустойки у виді штрафу є прострочення (несплата) протягом 30 днів, а для нарахування пені – наявність прострочених зобов’язань на суму від 100 грн.

Позивач просить за порушення боржником умов договору і строків виконання грошових зобов’язань за договором (по сплаті кредиту і відсотків) стягнути з відповідача і пеню, і штраф.

Враховуючи вищевикладене, а також відповідно до статті 549 ЦК України, згідно якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності (неустойки), а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – прострочення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. При таких обставинах суд не вбачає підстав для покладення на відповідача одночасно зобов’язання і по сплаті штрафу, і по сплаті пені.

При наведених вище підставах і враховуючи закон, що регулює спірні правовідносини, а також виходячи з наведених позивачем у позовній заяві обґрунтувань і мотивування стягнення штрафу, розглядаючи справу лише в межах заявлених позовних вимог і на підставі лише поданих доказів, дотримуючись принципу диспозитивності і рівності сторін, суд не вбачає підстав для стягнення нарахованих позивачем штрафів. В цій частині у позові суд відмовляє.

Такі висновки суду відповідають і правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15.

Суд не вбачає підстав для відмови позивачу у стягненні пені, оскільки встановлено, що дійсно відповідач порушив умови договору і допустив прострочення у грошових зобов’язаннях і наявність заборгованості за кредитними зобов’язаннями по сплаті відсотків за користування кредитом є підставою для нарахування пені за весь час прострочення.

Разом з тим, суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог. Так у позові позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту від 27.04.2015 р. у загальному розмірі 27916,60 грн., з якої, як зазначає позивач, 3485,88 грн. заборгованість за відсотками, 27103,09 грн. – пеня, 500 штраф (фіксована частина), 1305,55 грн. – штраф (процентна складова).

За висновками суду є підстави для стягнення відсотків за користування кредитом і пені за порушення умов договору і прострочення у грошових зобов'язаннях за договором, але у сукупному розмірі заборгованість за відсотками 3485,88 грн. і нарахована пеня 27103,09 грн. становить 30588,97 грн., що перевищує загальний розмір заборгованості, який просить стягнути позивач у позові, тому стягнення з відповідача підлягає заборгованість за відсотками у повному обсязі станом на 11.03.2018 р. у розмірі 3485,88 грн., а пеня у межах розміру заборгованості, яка пред'явлена до стягнення позивачем у даному позові – 27916,60 грн., за виключенням штрафу, який за висновками суду не підлягає стягненню з відповідача, тобто у розмірі 22625,17 грн. (27916,60 грн. (загальна заборгованість) – 3485,88 грн. (відсотки за користування кредитом) – 500 грн. (штраф фіксована частина) – 1305,55 грн. (штраф (процентна складова)).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом – 3485,88 грн. та пеня – 22625,17 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 1762 грн. Позов задоволено на 93%. Тому відшкодуванню підлягають судові витрати на 93%, що становить 1638,66грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 (Київська область, м. Бровари, вул. Старотроїцька, 132-Б) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 27.04.2015 р., заборгованість за відсотками 3485,88 грн., пеню 22625,17 грн., всього 26111,05 грн., і судові витрати 1638,66 грн., всього стягнути 27749 (двадцять сім тисяч сімсот сорок дев'ть) грн. 71 коп.

В задоволенні позову в частині стягнення ОСОБА_1 штрафів 500 грн. (фіксована частина) і 1305,55 грн. (процентна складова) Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 22.10.2018 р.

Суддя Т.В. Селезньова