Рішення № 77300002, 21.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 вересня 2018 року 14:51Справа № 808/1971/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гудименко Я.А. та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Бакуми К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор»

про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач) до Державної установи "Кропивницька установа виконання покарань №14" (далі - первинний відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи "Кропивницька установа виконання покарань №14" від 15.05.2018 №171/ос-18 про звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3, начальника відділу режиму і охорони Державної установи "Кропивницька установа виконання покарань №14";

- поновити підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3 на посаді начальника відділу режиму і охорони Державної установи "Кропивницька установа виконання покарань №14";

- стягнути з Державної установи "Кропивницька установа виконання покарань №14" на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- постанову в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваним наказом позивача звільнено із служби в державній установі "Кропивницька установа виконання покарання (№ 14)" за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Позивач зазначає, що будь - яких порушень службової дисципліни він не допускав, при виконанні службових обов'язків дотримувався посадової інструкції, Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2017 №1272/5, інших нормативно-правових актів, які регулюють проходження служби в державних установах виконання покарань. За період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби позивач зарекомендував себе позитивно, жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягався, більш того, неодноразово був представлений до заохочення. Щодо вчиненого ним грубого порушення 30.12.2017, а саме, що позивач надав дозвіл на проведення до установи невідомого чоловіка працівником ОСОБА_4, що є порушенням службової дисципліни, зауважив, що він будь-коли, у тому числі і 30.12.2017, дозволу на вчинення таких дій не давав та про такий факт йому невідомо. Крім цього, позивач зазначив, що станом на 15.05.2018 він знаходився на лікарняному, відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність № 196 від 15.05.2018 року.

Позивач зазначає, що у зв'язку з недотриманням відповідачем чинного законодавства, щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, порядку накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом та звільнення його зі служби в державній установі "Кропивницька установа виконання покарання (№14)", притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, а наказ про його звільнення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. На підставі викладеного, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.06.2018 провадження у справі було відкрите, підготовче засідання призначене на 02.07.2018.

21.06.2018 до суду надійшов відзив відповідача на позов.

Протокольною ухвалою від 02.07.2018 підготовче засідання було відкладене на 20.07.2018.

20.07.2018 до суду надійшли клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції та про виклик свідка, від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 20.07.2018 за клопотанням сторін провадження у справі було зупинене до 11.09.2018.

Ухвалою від 20.07.2018 клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволене.

Ухвалою від 11.09.2018 провадження у справі поновлено.

11.09.2018 від позивача до суду надійшла заява щодо уточнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню.

Протокольною ухвалою від 11.09.2018 за заявами представників сторін закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на цю ж дату.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.09.2018.

Протокольною ухвалою від 21.09.2018 було здійснено заміну первинного відповідача його правонаступником - Державною установою «Кропивницький слідчий ізолятор».

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов від 20.06.2018 року, зокрема зазначив, що відповідно до Висновку службового розслідування затвердженого в.о. Державного секретаря, директором Департаменту персоналу Міністерства юстиції України від 05.02.2018, встановлено грубі порушення службової дисципліни, порушення Присяги працівника ДКВС України та неналежне ставлення до виконання посадових інструкцій з боку позивача, який на той час перебував на посаді начальника відділу режиму та охорони та на нього було покладено виконання обов'язків начальника Кропивницької УВП № 14, що полягає у наступному:

30.12.2017 перебуваючи на добовому наряді, як відповідальний від керівництва, о 18-17 год. відповідальний від керівництва ОСОБА_4 вийшов з охороняємої території установи, зустрівся з невідомою особою чоловічої статі, завів його до установи та залишався там з ним до 20-25 год., а потім вийшли разом з ним за межі установи. Позивач надав усний дозвіл черговому помічнику начальника установи старшому лейтенанту внутрішньої служби ОСОБА_5 на прохід до режимної охороняємої території особи ОСОБА_6 разом з старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_4

Крім цього, позивач був відсутній на робочому місці станом на 16-00 годину 06.01.2018 року, мотивуючи це відрядженням до м. Київ (хоча жодного наказу, письмового розпорядження чи телефонограми до установи не надходило). Також позивачем на особистий контроль не взяті основні напрямки оперативно-службової діяльності, не налагоджено належний нагляд та дотримання режимних вимог ув'язненими установи, що призвело до незабезпечення надійної ізоляції осіб, які утримуються в установі.

Відповідно до Висновку проведеного службового розслідування видано наказ КУВП-14 від 23.02.2018 №56/ОС-18 "Про притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності" в якому згідно пункту 1 "ОСОБА_3 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів ДКВС України, проте враховуючи, що він перебуває на лікарняному, вирішити дане питання після виходу на службу".

Починаючи з 15 січня по 15 травня 2018 року ОСОБА_3 дійсно, перебував безперервно на лікарняному в різних медичних закладах, як в м. Кропивницький, так в інших містах. 15.05.2018 (день, коли ОСОБА_3 прибув до установи) наказом КУВП-14 від 15.05.2018 № 171/ос-18 "Про притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів ДКВС України. Щодо перебування ОСОБА_3 15.05.2018 на лікарняному, відповідач зазначив, що він прибув до установи, однак про відкриття листка непрацездатності та про те, що він перебуває на лікарняному, не зазначав та листок непрацездатності не надавав.

З огляду на викладене, вказує на правомірність висновків службового розслідування та наказу про звільнення позивача, а, відтак, просить відмовити у задоволенні позову.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що 30.12.2017 він заступив на добове чергування черговим помічником начальника установи. Приблизно о 18-00 год. відповідальний від керівництва установи ст. лейтенант ОСОБА_4 завів на територію установи та провів у свій кабінет невідому особу. Свідок зателефонував позивачу на мобільний телефон та доповів про зазначений факт. Позивач відповів, що йому відомо про зазначений факт та надав свідкові дозвіл на перебування невстановленої особи на території установи. Невстановлена особа, під час перебування в установі, у супроводі ОСОБА_4 спілкувалась з ув'язненими. Близько 20-25 год. ОСОБА_4 із невстановленою особою залишили територію установи.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач відповідно до наказу від 03.06.1999 року № 117, проходив службу в органи внутрішніх справ. Останніх 2 роки перед звільненням проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Станом на 15 травня 2018 року (дата видання оскаржуваного наказу відповідача), позивач працював на посаді начальника відділу режиму і охорони державної установи «Кропивницька установа виконання покарань (№14)» та йому було присвоєне спеціальне звання підполковника внутрішньої служби.

Загальна вислуга років в календарному обчисленні складає 18 років 11 місяців 13 днів.

Наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2017 №4145/к з 25.10.2017 на позивача було покладено виконання обов'язків начальника Державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" (а.с. 32).

На підставі доповідної записки в.о. начальника Управління внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України та органів юстиції ОСОБА_7 від 11.01.2018 №13/29.0/48-18 видано наказ Міністерства юстиції України від 11.01.2018 №54/7 про проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання особами рядового та начальницького складу державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" під час службової діяльності (а.с. 31).

На підставі вищезазначеного наказу Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції видано наказ від 12.01.2018 №15-аг про проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання особами рядового та начальницького складу державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" під час службової діяльності чинного законодавства (а.с.39).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №356/5 "Про Порядок проведення службових розслідувань у ДКВС України" відповідно до плану-завдання представниками Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції було здійсненої перевірку окремих напрямків оперативно службової діяльності державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)", в ході якої встановлено численні порушення з боку деяких працівників установи. За результатами службового розслідування складено Висновок від 01.02.2018 службового розслідування за фактом неналежного виконання особами рядового і начальницького складу державної установи "Кропивницька установа виконання покарань № 14" вимог чинного законодавства (а.с.40-53).

Відповідно до Висновку службового розслідування, затвердженого в.о. Державного секретаря, директором Департаменту персоналу Міністерства юстиції України від 05.02.2018, ряд працівників державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" заслуговують на притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, встановлено грубі порушення службової дисципліни, порушення Присяги працівника ДКВС України та неналежне ставлення до виконання посадових інструкцій з боку ОСОБА_3, який на той час перебував на посаді начальника відділу режиму і охорони державної установи «Кропивницька установа виконання покарань (№14)», йому було присвоєне спеціальне звання підполковника внутрішньої служби, та на якого було покладено виконання обов'язків начальника УВП № 14.

Висновком службового розслідування від 01.02.2018 зафіксовано випадок грубого порушення службової дисципліни, а саме "…30.12.2017 перебуваючи на добовому наряді як відповідальний від керівництва ОСОБА_4, о 18 год. 17 хв. вийшов з охороняємої території установи через КПП по пропуску людей та зустрівся з невідомою особою. Через деякий час ОСОБА_4 разом з особою чоловічої статті зайшли на КПП по пропуску людей та після деякого часу перебування на території охороняємої зони о 20 год. 25 хв. вийшли разом за межі установи, після чого особа чоловічої статті сіла в авто та поїхала.

ОСОБА_3 надав усний дозвіл черговому помічнику начальника установи старшому лейтенанту внутрішньої служби ОСОБА_5 на прохід до режимної охороняємої території особи разом з старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_4

ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці станом на 16-00 годину 06.01.2018 року, мотивуючи це відрядженням до м. Київ та фактів того, ОСОБА_3 на особистий контроль не взяті основні напрямки оперативно-службової діяльності, не налагоджено належний нагляд та дотримання режимних вимог ув'язненими установи, що призвело до незабезпечення надійної ізоляції осіб, які утримуються в установі.

Відповідно до Висновку проведеного службового розслідування видано наказ КУВП-14 від 23.02.2018 №56/ОС-18 "Про притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності" в якому згідно пункту 1 "ОСОБА_3 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів ДКВС України, проте враховуючи, що він перебуває на лікарняному, вирішити дане питання після виходу на службу" (а.с. 35-36).

Починаючи з 15 січня по 15 травня 2018 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному.

15.05.2018 (день, коли ОСОБА_3 прибув до установи) наказом КУВП-14 від 15.05.2018 № 171/ос-18 "Про притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів ДКВС України за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 14), про що зроблено запис у трудовій книжці позивача 15.05.2018 року (а.с. 16).

Як вбачається з Акту відмови від ознайомлення з документом від 15.05.2018, позивач відмовився від ознайомлення під підпис із Висновком службового розслідування та наказом від 15.05.2018 про звільнення його з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (а.с. 54).

Вважаючи наказ про його звільнення неправомірним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в державній установі "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" стали:

факт скоєння ним дисциплінарного проступку, який виразився у тому, що позивач надав усний дозвіл черговому помічнику начальника установи старшому лейтенанту внутрішньої служби ОСОБА_5 на прохід до режимної охороняємої території сторонній особі разом з старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_4,

факт відсутності позивача на робочому місці станом на 16-00 годину 06.01.2018 року,

а також те, що позивачем на особистий контроль не взяті основні напрямки оперативно-службової діяльності, не налагоджено належний нагляд та дотримання режимних вимог ув'язненими установи, що призвело до незабезпечення надійної ізоляції осіб, які утримуються в установі, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів зазначених фактів.

Спірні відносини врегульовано Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та Законом України "Про Національну поліцію", іншими нормативно-правовими актами, які регулюють проходження служби в органах державної виконавчої служби.

Згідно ст. 2 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України (ст. 3 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

Статтею 3 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, складів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби) (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

За приписами ст. 23 Кримінально-виконавчого кодексу України за діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами правління і посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до п. 2 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Державній виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 356/5 від 12.03.2015 (далі - Порядок N 356/5), службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника.

Згідно п. 2 розділу II вказаного Порядку підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з оскаржуваного наказу від 15.05.2018 № 171/ос-18 позивача звільнено із служби в державній установі "Кропивницька установа виконання покарання (№ 14)" за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України "Про національну поліцію".

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затверджений Законом від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), норми якого застосовуються до поліцейських до набрання чинності Дисциплінарним статутом Національної поліції України, визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Пунктом 8 частини 1 статті 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини 15 статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який може застосовуватись за скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, який є несумісним з подальшим проходженням ним служби в органах Національної поліції.

З аналізу обставин справи суд приходить до висновку, що службове розслідування проведено в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Разом з тим, приймаючи рішення суд враховує наступні обставини.

Щодо фактів того, що позивач надав усний дозвіл черговому помічнику начальника установи старшому лейтенанту внутрішньої служби ОСОБА_5 на прохід до режимної охоронюваної території особи разом з старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_4, відсутності позивача на робочому місці станом на 16-00 годину 06.01.2018, та фактів того, що позивачем на особистий контроль не взяті основні напрямки оперативно-службової діяльності, не налагоджено належний нагляд та дотримання режимних вимог ув'язненими установи, що призвело до незабезпечення надійної ізоляції осіб, які утримуються в установі, суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів зазначених фактів.

Крім цього, судом враховано, що як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довідки про тимчасову непрацездатність № 196 від 15.05.2018 року (а.с. 17), оригінал якої був досліджений судом у судовому засіданні, у період з 15.05.2018 по 17.05.2018 позивач перебував на амбулаторному лікуванні в Комунальному закладі Поліклінічного відділення №1 м. Кропивницький.

Як роз'яснено у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" - правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 Кодексу законів про працю України, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства України, здійснюється з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Враховуючи, що питання щодо можливості звільнення позивача з займаної ним посади в період лікарняного не врегульовано нормами спеціального законодавства у цій сфері, на вказані правовідносини поширюються трудові гарантії Кодексу законів про працю України щодо недопустимості звільнення особи у період її перебування на лікарняному.

Згідно із частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Отже, чинним законодавством встановлено заборону звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з наказу державної установи "Кропивницька установа виконання покарання (№ 14)" від 15.05.2018 № 171/ос-18 звільнення ОСОБА_3 відбулося у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням трудових прав позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року № 455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

У разі лікування в стаціонарі листок непрацездатності видається лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення за весь період стаціонарного лікування.

Лікарняний видається з дня встановлення непрацездатності, окрім лікування в стаціонарі, де листок непрацездатності видається лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення за весь період стаціонарного лікування. Після закінчення лікування листок непрацездатності закривається та може бути пред'явлений роботодавцю для виплати відповідної допомоги.

Як зазначив представник відповідача, позивач прибув до кадрового підрозділу державної установи "Кропивницька установа виконання покарання (№ 14)", де надав всі лікарняні листи у періоді з 15.01.2018 по 14.05.2018, про наявність листка непрацездатності від 15.05.2018 позивач своє керівництво рапортом не повідомляв, реєстрацію довідки про амбулаторне лікування не проводив.

Проте, зазначене не спростовує факту перебування позивача на амбулаторному лікуванні та неможливості, у зв'язку з цим, виконання службових обов'язків.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем в порушення Кодексу законів про працю України було звільнено позивача в період його тимчасової непрацездатності.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Отже, суд, із урахуванням встановлених вище обставин, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне скасувати оскаржуваний наказ та поновити позивача на посаді з 16.05.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. На виконання Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", постанови КМ України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" Міністерством юстиції України прийнятий наказ № 925/5 від 28.03.2018 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України". Цим наказом затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України" (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 8 Порядку при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів цього місяця, за який здійснюється виплата. Отже, грошове забезпечення позивачу обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 2/4368 від 05.07.2018 (а.с. 74) загальна сума грошового забезпечення позивача за останні два календарні місяці перед звільненням (березень 2018 року та квітень 2018 року) складала 20589,00 грн. Відповідно, середньоденна сума грошового забезпечення позивача складає 337,52 грн.

Час вимушеного прогулу з дня звільнення до дати прийняття рішення у цій справі, складає 128 дні. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає грошове забезпечення позивача за весь час вимушеного прогулу у загальній сумі 43202,56 грн. (337,52 х 128) без обов'язкових відрахувань.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

У відповідності з п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, грошове забезпечення за один місяць підлягає негайному стягненню з відповідача на користь позивача, а саме: грошове забезпечення у сумі 10 125,60 грн. (30х337,52 грн.). за період з 16.05.2018 року по 16.06.2018 року) без обов'язкових відрахувань.

Питання розподілу судового збору судом не вирішується, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Кропивницька установа виконання покарань (№14)» від 15.05.2018 року № 171/ос-18 «Про особовий склад» про звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3, начальника відділу режиму і охорони Державної установи «Кропивницька установа виконання покарань (№14)».

3. Поновити підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3, на посаді начальника відділу режиму і охорони Державної установи «Кропивницька установа виконання покарань (№14)» з 16 травня 2018 року.

4. Стягнути з Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» (25009, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул.Куроп'ятникова, буд.50-б; код ЄДРПОУ 08563783) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1; мешкає за адресою:69002, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 43202 (сорок три тисячі двісті дві) гривні 56 копійок.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1; мешкає за адресою:69002, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на посаді начальника відділу режиму і охорони Державної установи «Кропивницька установа виконання покарань (№14)» та в частині стягнення на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1; мешкає за адресою:69002, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 10125 (десять тисяч сто двадцять п'ять) гривен 60 коп. підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.10.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко