Рішення № 77299879, 22.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 р. Справа№0540/6723/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

про: визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо відмови у надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов’янського району Донецької області, зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 21.06.2018 року, (представника ОСОБА_1 за довіреністю) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов’янського району Донецької області з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо відмови у надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов’янського району Донецької області, зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 21.06.2018 року, (представника ОСОБА_1 за довіреністю) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов’янського району Донецької області з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона звернулась через представника з клопотанням до відповідача про надання дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте відповідачем листом від 19.07.2018 року № М-2855/0-1727/0/37-18 повідомлено, що відповідно до стратегії, затвердженою Постановою КМУ від 07.06.2017 року № 413, удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до переліку земельних ділянок, який оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру. Позивач вважає, що відповідач відмовляючи у розгляді клопотання та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на Постанову КМУ від 07.06.2017 р. № 413, вийшов за межі повноважень, наданих ЗК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував надавши відзив, відповідно до якого зазначено, що Постановою КМУ від 7 червня 2017 року № 413 “Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними” затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними”, якою передбачено, що дозвіл на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути наданий виключно у випадку, якщо така земельна ділянка міститься в переліку земельних ділянок, який формується та оприлюднюється на веб-сайтах органів Держгеокадастру. Оскільки бажана позивачем земельна ділянка до відведення відсутня в наведеному переліку, відповідач вважає не можливим надання дозволу на розробку землеустрою. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 11 вересня 2018 року.

Ухвалою від 11.09.2018 р. суд відклав розгляд справи на 02.10.2018 р.

Ухвалою від 02.10.2018 р. судом закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 18.10.2018 р.

Позивач у судове засідання не з»явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв»язку з необхідністю надання додаткових доказів.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв»язку з необхідністю надання додаткових доказів, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні оскільки відповідачем - суб»єктом владних повноважень не зазначено які саме докази вважає необхідним надати, крім того справа призначена до розгляду по суті, та усі докази сторонами були надані під час підготовчого судового засідання. Суд вважає за можливим розглянути справу на підставі тих доказів які наявні в матеріалах справи.

Відповідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вкладене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, 21 червня 2018 року через представника звернулась до Головного Управляння Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га - рілля, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Райгородської селищної ради Слов’янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

ГУ Держгеокадастр у Донецькій області листом від 19.07.2018 року № М-2855/0-1727/0/37-18 надано відповідь про розгляд клопотання, відповідно до якого відповідач посилається на норми ч. 4 ст. 122 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 “Про деякі питання вдосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними” відповідачем зазначено, що згідно затвердженої Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19, 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (учасникам антитерористичної операції). Також повідомлено, що Головним управлінням сформовано та оприлюднено на своєму офіційному сайті перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Донецької області.

Суд зазначає, що вказаний лист не містить ні рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Судом також встановлено, що на виконання Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20 березня 2018 року № 40 затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у другому кварталі 2018 року, на території Донецької області.

Вказаний перелік земельних ділянок розміщений на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, і до нього земельні ділянки з місцезнаходженням на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, щодо якої звернувся позивач, не внесені.

Спірним питанням даної справи, є неправомірні дії, щодо відмови у даванні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов»язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

Надаючи правову оцінки спірним правовідносинами суд приходить до наступного.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним кодексом України, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом “а” ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з п. “б” ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, яка визначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, що затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України, визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган в місячний строк надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

В порушення наведених вимог законодавства відповідач на клопотання позивача, що підлягало розгляду в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, надіслав позивачу лист, якій не містить ні рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Вказане свідчить про допущення суб’єктом владних повноважень бездіяльності щодо розгляду клопотання позивача.

Посилання відповідача на те, що вказаним листом орган Держгеокадастру відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності тому, що земельна ділянка, щодо якої звернувся позивач, не містилася у відповідному переліку земельних ділянок, який формується органом Держгеокадастру на виконання Стратегії, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413, є неприйнятними, оскільки лист-відповідь на клопотання позивача не відповідає вимогам, що встановлені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України для розгляду такого клопотання.

Крім того, у зв’язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України вказаної Стратегії, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, і підстав відмови у наданні такого дозволу, що передбачені Земельним кодексом України, внесено не було.

У постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 не зазначено, що вона прийнята відповідно до Земельного кодексу України, а тому її не можна віднести до нормативно-правових актів, про які йдеться у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, та які можуть регулювати спірні правовідносини.

Отже, такі посилання не відповідають ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, яка передбачає виключні підстави відмови у наданні такого дозволу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року в справі № 814/2222/17 (провадження №К/9901/47013/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб’єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також враховуючи те, що Головним управлінням Держгеокадастру фактично не розглянуто клопотання позивача та не прийнято відповідне рішення, що передбачено законом, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо не розгляду клопотання позивача у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України із зобов’язанням відповідача повторно розглянути клопотання позивача відповідно до наведених норм з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо не розгляду клопотання позивача від 21.06.2018 р. у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.06.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Розподіл судових витрат підлягає в порядку передбаченому ст.139 КАС України, а саме підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір на користь позивача.

Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо не розгляду клопотання позивача від 21.06.2018 р. у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.06.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо не розгляду клопотання позивача від 21.06.2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (83015, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 78/43, ІПН НОМЕР_1) від 21.06.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332, вул. Європейська, 13, м. Костянтинівка, Донецька область, 85102) на користь ОСОБА_1 (83015, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 78/43, ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 вісімдесят) коп.

Повний текст рішення складено та підписано 22 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.