Рішення № 77299789, 18.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/3282/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з моменту призначення, а саме з 23.03.2018;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсійної виплати, зарахувавши період роботи з 03.03.1998 по 18.04.1999 на посаді лікаря – дерматовенеролога шкірвендиспансеру амбулаторії та з 01.07.2002 по 28.02.2018 на посаді лікаря дерматовенеролога шкіро-венерологічного кабінету загально-поліклінічного відділення до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з моменту призначення пенсійної виплати, а саме з 23.03.2018 року та нарахувати і виплатити заборгованість по пенсії з урахуванням подвійного стажу роботи з часу призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУПФ України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” при загальному стажі роботи 32 роки 8 місяців. Позивач зазначила, що з 03.03.1998 року працює на посадах лікаря – дерматовенеролога, що відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. У зв’язку з цим, позивач звернулася до ГУПФ України у Львівській області із заявою про зарахування до стажу у подвійному розмірі періодів роботи на посадах лікаря – дерматовенеролога. Однак, позивачу було відмовлено у такому перерахунку. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася з позовом до суду.

Ухвалою судді від 30.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з мотивів, які наведені у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач зверталася до ГУПФ України у Львівській області із заявою про зарахування до стажу роботу за період з 03.03.1998 року по 18.04.1999 року та з 01.07.2002 року по 28.02.2018 року на посадах лікаря – дерматовенеролога шкірвендиспансеру стаціонару та амбулаторії Бродівської центральної районної лікарні в подвійному розмірі, з часу призначення пенсії. Відповідно до ст.24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених вказаним Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності вказаним законом, зараховується до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавство, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом. Відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров’я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров’я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до листа Міністерства охорони здоров’я України від 15.02.2006 року №10.03.68/286 вбачається, що робота медичних працівників в шкірно – венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на особливо небезпечні інфекційні та паразитарні хвороби людини, зокрема сифіліс, гонорея, трихоітія, мікроспорія, фавус, коросту, демодекоз повинна зараховуватися їм до стажу роботи в подвійному розмірі. Представник відповідача наголосив, що у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” зараховується у випадку, коли кабінет є закладом охорони здоров’я або є структурним підрозділом інфекційного відділення в закладі охорони здоров’я. Таким чином, при перерахунку пенсії з врахуванням стажу роботи в подвійному розмірі період роботи позивача з 03.03.1998 року по 18.04.1999 року не може бути зараховано в кратному розмірі, оскільки позивач працювала на посаді лікаря – терапевта підліткового поліклінічного відділення, а в період з 01.07.2002 року по 28.02.2018 року враховано в одинарному розмірі, а не в подвійному, оскільки робота в дерматовенерологічних кабінетах зараховується в подвійному розмірі в разі, якщо такий кабінет є структурним підрозділом лікарні. Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що на позивача не поширюються пільги щодо обчислення стажу роботи, передбачені ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Тому, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.03.2018 року перебуває на обліку в ГУПФ України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала на наступних посадах.

З 03.03.1998 року на посаді лікаря – терапевта – підліткового поліклінічного відділення на 0,5 ставки, лікаря – дерматовенеролога шкірвендиспансеру амбулаторії на 0,25 та лікаря дерматовенеролога шкірвендиспансеру на 0,25 ставки, що є комбінованою ставкою (згідно наказу № 53 – к від 03.03.1998 року).

З 02.04.1998 року ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря – терапевта підліткового поліклінічного відділення на 0,5 ставки та 0,5 ставки лікаря дерматовенеролога шкірвендиспансеру амбулаторії, що є основною комбінованою ставкою (згідно наказу № 78 – а/к від 02.04.1998 року.

З 01.04.1999 року позивач працювала на посаді лікаря – дерматовенеролога стаціонару на 0,25 ставки, 0,5 ставки лікаря – дерматовенеролога шкірвендиспансеру амбулаторії, та на 0,25 ставки лікаря – терапевта підліткового поліклінічного відділення, що є основною комбінованою ставкою (згідно наказу № 103 – к від 01.04.1999 року).

З 19.04.1999 року позивач працювала по посаді лікаря – дерматовенеролога шкірвендиспансеру на 0,5 ставки та 05 ставки лікаря – дерматовенеролога шкірвендиспансеру амбулаторії (згідно наказу № 121 – к від 19.04.1999 року) по 30.06.2002 року.

З 01.07.2002 року по даний час позивач працює на посаді лікаря – дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету загально – поліклінічного відділення на 1,0 ставки постійно.

06.06.2018 року позивач звернулася до ГУПФ України у Львівській області із заявою про зарахування до стажу у подвійному розмірі періодів роботи на посадах лікаря дерматовенеролога.

Відповідно до листа ГУПФ України у Львівській області № 2208/13/С-20/02.14-14 від 15.06.2018 року, з 01.05.2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії з врахуванням стажу роботи в подвійному розмірі за період з 19.04.1999 року по 30.06.2002 року (6 років 4 місяці 24 дні). Одночасно повідомлено, що підстав для зарахування в кратному обчисленні періодів роботи з 03.03.1998 року по 18.04.1999 року та з 01.07.2002 року по 28.02.2018 року немає.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернулася з позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який набув чинності з 01.01.2004 року, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.

Статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 06.04.2000 №1645-III інфекційні хвороби – це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 вказаного Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

З листа Міністерства охорони здоров'я України від 15.02.2006 року №10.03.68/286 вбачається, що робота медичних працівників в шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на особливо небезпечні інфекційні та паразитарні хвороби людини, зокрема сифіліс, гонорея, трихоітія, мікроспорія, фавус, коросту, демодекоз повинна зараховуватися їм до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідач у відповіді № 2208/13/С-20/02.14-14 від 15.06.2018 року зазначив, що підстав для зарахування позивачу в кратному обчисленні періодів роботи з 03.03.1998 року по 18.04.1999 року та з 01.07.2002 року по 28.02.2018 року немає.

Однак, як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 БТ – ІІ № 0068027 та довідки Бродівської центральної районної лікарні № 389/01-10 від 11.05.2018 року, з 03.03.1998 року позивач працювала на посаді лікаря – терапевта підліткового поліклінічного відділення на 0,5 ставки, лікаря – дерматовенеролога ШВД стаціонару 0,25 і лікаря – дерматовенеролога ШВД амбулаторії на 0,25 ставки, відповідно до наказу № 53 – к від 03.03.1998 року.

У період з 02.04.1998 року ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря терапевта підліткового поліклінічного відділення на 0,5 ставки і 0,5 ставки лікаря – дерматовенеролога ШВД амбулаторії відповідно до наказу № 78 – а/к від 02.04.1998 року.

З 01.04.1999 року позивач працювала на посаді лікаря – дерматовенеролога стаціонару на 0,25 ставки, 0,5 ставки лікаря – дерматовенеролога ШВД амбулаторії, 0,25 ставки лікаря – терапевта підліткового поліклінічного відділення відповідно до наказу № 103 – к від 01.04.1999 року.

З 01.07.2002 року по даний час позивач працює на посаді лікаря – дерматовенеролога шкірно – венерологічного кабінету загально – поліклінічного відділення на 1,0 ставки.

Згідно Посадової інструкції лікаря – дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету загально – поліклінічного відділення, затвердженої головним лікарем Бродівської ЦРЛ 30.05.2017 року та Інструкції з охорони праці лікаря дерматовенеролога шкірновенерологічного кабінету загально – поліклінічного підрозділу Бродівської ЦРЛ, до обов’язків ОСОБА_1 входить, зокрема, виявляти на амбулаторних прийомах та профілактичних оглядах хворих, які підлягають диспансерному обстеженню, проводити активні заходи щодо оздоровлення юнаків призовного віку з шкірно – венерологічною патологією, проводити ургентну госпіталізацію хворих з наданням їм на до госпітальному етапі невідкладної медичної допомоги, широко використовувати в роботі сучасні методи та засоби профілактики, діагностики, лікування, реабілітації дерматовенерологічних хворих тощо.

Відповідно до довідки Бродівської центральної районної лікарні № 389/01-10 від 11.05.2018 року вищевказана робота пов’язана з хворими на особливо небезпечні інфекції та хвороби, які відповідно до наказу МОЗ України від 19.07.1995 року “Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитальних хвороб людини носійства збудників цих хвороб” відносяться до небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб.

Таким чином, позивач при виконанні своїх посадових обов’язків за спірний період контактує зі збудниками таких небезпечних інфекцій як сифіліс, гонорея, тріхомоніаз, трихофітія, мікроспорія, короста, демодекоз та інших інфекційних хвороб.

Крім того, дерматовенерологічний кабінет загально – поліклінічного відділення входить до структури Бродівської центральної районної лікарні, що підтверджується довідкою Бродівської ЦРЛ та структурою Бродівської центральної районної лікарні, погодженою головним лікарем Бродівської ЦРЛ ОСОБА_4 02.01.2017 року та затвердженою першим заступником голови Бродівської районної ради ОСОБА_5 02.01.2017 року.

Виходячи з наведеного, суд критично ставиться до заперечень представника відповідача щодо наявності у позивача права на подвійне зарахування стажу роботи за спірний період з мотивів відсутності доказів, які б вказували, що дерматовенерологічний кабінет є окремим структурним підрозділом лікарні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується право позивача на зарахування у подвійному розмірі її трудового стажу роботи з 03.03.1998 року по 18.04.1999 року на посаді лікаря – дерматовенеролога шкірвендиспансеру амбулаторії та з 01.07.2002 року по 28.02.2018 року на посаді лікаря дерматовенеролога шкіро-венерологічного кабінету загально-поліклінічного відділення відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Жодних доказів протилежного відповідач суду не надав.

Крім того, надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, перевіривши дії ГУПФ України у Львівській області на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку про їх невідповідність вимогам Конституції України та законів України.

У зв’язку з цим, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, тому дійшов висновку визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з моменту призначення пенсії, а саме з 23.03.2018 року.

Щодо вимоги позивача зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсійної виплати, зарахувавши період роботи з 03.03.1998 року по 18.04.1999 року на посаді лікаря – дерматовенеролога шкірвендиспансеру амбулаторії та з 01.07.2002 року по 28.02.2018 року на посаді лікаря дерматовенеролога шкіро-венерологічного кабінету загально-поліклінічного відділення до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з моменту призначення пенсійної виплати, а саме з 23.03.2018 року та нарахувати і виплатити заборгованість по пенсії з урахуванням подвійного стажу роботи з часу призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Реалізація суб'єктами владних повноважень своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Суд не може підміняти державний орган, дії якого оскаржуються, приймати замість нього рішення, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно абзацу 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи з наведеного, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення відновлення його порушеного права, суд дійшов висновку зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вирішити питання про проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсійної виплати, зарахувавши період роботи з 03.03.1998 року по 18.04.1999 року на посаді лікаря – дерматовенеролога шкірвендиспансеру амбулаторії та з 01.07.2002 року по 28.02.2018 року на посаді лікаря дерматовенеролога шкіро-венерологічного кабінету загально-поліклінічного відділення до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з моменту призначення пенсійної виплати, а саме з 23.03.2018 року.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити заборгованість по пенсії з урахуванням подвійного стажу роботи з часу призначення пенсії, суд вважає вказану вимогу передчасною, тому відмовляє у її задоволенні повністю.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, позовні вимоги задовольнити частково.

У задоволенні решти позовних вимог, суд дійшов висновку відмовити.

Відповідно ст.139 КАС України суму сплаченого позивачем судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з моменту призначення, а саме: з 23.03.2018.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вирішити питання про перерахунок ОСОБА_1 пенсійної виплати, зарахувавши період роботи з 03.03.1998 по 18.04.1999 на посаді лікаря-дерматовенеролога шкірвендиспансеру амбулаторії та з 01.07.2002 по 28.02.2018 на посаді лікаря дерматовенеролога шкіро-венерологічного кабінету загально-поліклінічного відділення до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з моменту призначення пенсійної виплати, а саме з 23.03.2018.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (80600, Львівська область, м.Броди, вул.Городова, 24; РНОКПП НОМЕР_1) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2018.

Суддя В.М. Сакалош