Рішення № 77299717, 16.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/3305/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. Львів

17 год. 53 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (81600, м. Миколаїв, вул. Міцкевича, 42) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі № 813/542/18, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1С.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ МВС у Львівській області) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо затримки у виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 про поновлення на роботі з 01.03.2018 по 19.03.2018; стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 у сумі 3049,42 грн.

Підставою звернення до суду зазначено те, що незважаючи на те, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу, однак наказ про поновлення позивача винесено відповідачем лише 19.03.2018, тобто через 19 днів після винесення рішення судом першої інстанції. Загальний період невиконання рішення суду – 11 днів, що порушило права позивача, для відновлення яких останній звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 30.07.2018 провадження у справі відкрито та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з’явився, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Відповідач у судове засідання явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав, як і не подав відзиву на позовну заяву.

Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено.

Суд з’ясував фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі № 813/542/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 18 грудня 2017 року №1106 о/с про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору карного розшуку Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015 року.

- стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 13 486 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 50 коп. без урахування сум обов’язкових до сплати податків та внесків.

- постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5 664 (п’ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 33 коп. звернути до негайного виконання.

Вказане судове рішення не оскаржене та набрало законної сили 06.04.2018.

На виконання цього рішення видано виконавчі листи від 01.03.2018, відповідно до яких постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5 664 (п’ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 33 коп. звернуто до негайного виконання.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1128о/с від 19.03.2018 «Про виконання рішення суду» позивача поновлено в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору карного розшуку миколаївського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області, з 07.05.2018.

На переконання позивача, оскільки рішення суду від 01.03.2018 в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання, а фактично таке виконано лише 19.03.2018, за період з 02.03.2018 по 19.03.2018 є часом невиконання судового рішення, а відтак на його користь слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання цього рішення. У зв’язку з викладеним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Згідно зі ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Пункт 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачає, що поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.10.2009 року у справі «ОСОБА_2 проти України» (заява № 40450/04, п.п. 46, 48, 51, 53, 54) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6 (Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Головне управління МВС України у Львівській області мало обов’язок негайно виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 713/542/18, в частині поновлення позивача на посаді.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у Постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року (далі Постанова № 9 від 06.11.1992 року), рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу (п. 34 Постанови).

За змістом норм ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Такий наказ Головним управління МВС України у Львівській області видано лише 19.03.2018.

З врахуванням викладеного, право ОСОБА_1 порушене невиконанням судового рішення про поновлення на роботі може бути відновлено у передбачений ст. 236 КЗпП України спосіб - шляхом стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з моменту його постановлення 01.03.2018 року, до дня винесення наказу №1128о/с від 19.03.2018.

Відповідач жодних пояснень щодо своєчасного виконання рішення суду, відзиву на позовну заяву, доказів на спростування вимог позовної заяви не надав.

Згідно з п. 32 Постанови № 9 від 06.11.1992 року у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиконанням рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.

Суд також зазначає, що згідно з позицією викладеною в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п. 5 розділу VI Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Як встановлено в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року, у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2017 року, у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 (набрала законної сили 09.03.2018) та відповідно до довідки Миколаївського РВ УМВСУ у Львівській області від 07.07.2016 року за № 7243/61/01-2016, з врахуванням при здійсненні розрахунків середнього заробітку інформації щодо розрахунку норм тривалості робочого часу на 2018 рік, позивачу нарахована заробітна плата у вересні 2015 року - 5537 грн. 10 коп., у жовтні 2015 року - 6660 грн. 83 коп. Визначаючи середньоденний розмір заробітної плати, судом враховано кількість робочих днів, визначених у листі Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року за №10196/0/14-14/13 та заробітну плату, отриману у вересні та у жовтні 2015 року. Середньоденний розмір заробітної плати становить 269,73 коп.

Оскільки період з 02.03.2018 (оскільки 01.03.2018 винесено рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу включно з 01.03.2018) року по 19.03.2018 року включає 11 робочих днів, позивачу належить присудити 2967,03 грн. (269,73 грн. х 11 робочих дні).

Отже, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку у зв’язку з затримкою виконання рішення суду є обґрунтованими та на користь ОСОБА_1 слід присудити за рахунок відповідача належні їй суми, з утриманням податків та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо затримки у виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 про поновлення на роботі за період з 02.03.2018 року по 19.03.2018 року. Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виконання постанови суду підлягає частковому задоволенню, а саме, у сумі 2967,03 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов’язкових платежів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

У зв’язку з тим, що п’ятим днем складення повного тексту рішення є 21.10.2018 – неділя, а 22.10.2018 суддя перебувала у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 23.10.2018.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (м.Львів, пл. Ген.Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247) щодо затримки у виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року про поновлення на роботі за період з 01.03.2018 року по 19.03.2018 року.

3. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (м.Львів, пл. Ген.Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (м. Миколаїв, вул. Міцкевича, буд.42, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року про поновлення на роботі, за період з 02.03.2018 року по 19.03.2018 року в сумі 2967,03 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов’язкових платежів.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2018 року.

Суддя Качур Р.П.