Ухвала суду № 77298973, 16.10.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11777/18

Провадження № 4-с/161/101/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

16 жовтня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участю:

представника ДВС – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1, які були допущені ним під час примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.12.2017 року у цивільній справі № 161/15073/17. Так, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.12.2017 року у цивільній справі 161/15073/17, позов ОСОБА_2 було задоволено – останній усунуто перешкоди в користуванні квартирою № 37 в будинку № 31а по проспекту Соборності в м. Луцьку, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано такими, що втратили право на користування вищевказаною квартирою. Вказане рішення суду набрало законної сили та на його виконання в частині вимог щодо боржника ОСОБА_5 судом видано виконавчий лист, який в подальшому був пред’явлений до примусового виконання у Другий відділ державної виконавчої служби м. Луцька ГТУЮ у Волинські області. 20.06.2018 року державним виконавцем Шпіруком В.Ю. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56516259 на підставі акту від 18.06.2018 року, відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_5 не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, вважає даний акт державного виконавця незаконним та протиправним, оскільки про запланований вихід до вказаного житла її, як стягувача, повідомлено не було. Крім того, акт державного виконавця підписаний ОСОБА_6, який є сином іншого боржника по тому судовому рішенні, а на яких підставах останній був присутнім при виконавчій дії в акті не зазначено. Вважає, що державним виконавцем проведено формальну дію по виселенню, в свою чергу рішення суду залишається не виконаним. Зазначає, що відео фіксація виконавчої дії не проводилася, що унеможливлює пересвідчитися про дійсність відсутності речей ОСОБА_5 в квартирі, а відтак ставить під сумнів той факт, чи дійсно здійснювався такий вихід. На підставі викладеного, просить суд визнати незаконним акт старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинські області ОСОБА_1 від 18.06.2018 року у виконавчому провадженні № 56516259 та скасувати постанову про закриття вказаного виконавчого провадження.

В судове засідання заявник ОСОБА_2 та її представник повторно не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки (а.с. 10, 18), а про судове засідання 12.10.2018 року – шляхом передачі телефонограми представнику заявника ОСОБА_2 – ОСОБА_7 (а.с. 22). Заяви про слухання справи за її відсутності, клопотання про відкладення розгляду справи від заявника та її представника на адресу суду не надходили.

В судовому засіданні старший державний виконавець Другого відділу ДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 скаргу не визнав, суду пояснив, що на його виконанні перебував виконавчий лист, який пред’явлений лише щодо примусового виселення боржника ОСОБА_5 18.06.2018 року в рамках виконавчого провадження ним здійснювався вихід за адресою: м. Луцьк, проспект Соборності, 31а/37. Двері вказаної відкрив ОСОБА_6 та пояснив, що боржник ОСОБА_5 в квартирі не проживає. За цим фактом ним було складено акт про не проживання боржника ОСОБА_5 20.06.2018 року він виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що під час вчинення вищевказаний дій порушень чинного законодавства ним допущено не було. Крім того, повідомлення стягувача про вихід за місцем проживання боржника, а також відеофіксація такого виходу чинним законодавствам України не передбачені. Просить суд у задоволенні скарги відмовити.

Заінтересована особа ОСОБА_5, який є боржником у даному виконавчому провадженні в судове засідання повторно не з»явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви, клопотання, пояснення на скаргу від нього на адресу суду не надходили.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.12.2017 року у цивільній справі № 161/15073/17, усунуто перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою № 37 в будинку № 31-А по пр-ту Соборності в м. Луцьку, шляхом примусового виселення ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири № 37 в будинку № 31а по проспектуту Соборності в м. Луцьку Волинської області, без надання іншого житла. Визнано ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою № 37 в будинку № 31-А по проспекту Соборності в м. Луцьку Волинської області. Дане заочне рішення набрало законної сили.

12.04.2018 року на підставі вищевказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 161/15073/17 щодо виселення боржника ОСОБА_5 (а.с. 4).

Постановою старшого державного виконавця Другого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 161/15073/17, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 12.04.2018 року (а.с. 28-29).

З акту державного виконавця від 18.06.2018 року, складеного при примусовому виконанні виконавчого листа № 161/15073/17 від 12.04.2018 року про виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 вбачається, що старшим державним виконавцнм ОСОБА_1, у присутності ОСОБА_6 та старшого державного виконавця Чуп Ю.В., було встановлено, що за вищевказаною адресою ОСОБА_5 не проживає близько пів року. Про дані обставини повідомив ОСОБА_6 (а.с. 26).

З постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2018 року вбачається, що відповідно до акту державного виконавця від 18.06.2018 року, рішення суду виконано, а тому старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 було постановлено закінчити ВП № 56516259 на підставі п. 9 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 25).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Заявниця ОСОБА_2 у свої скарзі посилається на незаконність та протиправність складення акту державного виконавця, на підставі якого було закінчено виконавче провадження № 56516259, оскільки державним виконавцем її, як стягувача, не було повідомлено про вчинення процесуальної дії, при складанні акту були відсутні особи, які є незацікавленими в даній справі, а також при проведенні вказаної дії не здійснювалась відеофіксація.

Суд не погоджується з вищезазначеними доводами скарги виходячи з наступного.

Статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначені обов’язки і права виконавців, обов’язковість вимог виконавців.

Відповідно до п.п. 17 п. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис.

Таким чином, застосовування під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис є правом держаного виконавця, а не його обов’язком.

Згідно п. п. 3, 8 ст. 66 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.

При виході державного виконавця за адресою: м. Луцьк, проспектт Соборності, 31а/37, було встановлено відсутність боржника та його речей у вказаному житловому приміщенні, що і відображено в оскаржуваному акті, який був підписаний особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.

Разом з тим, з аналізу ст. 66 ЗУ «Про виконавче провадження», якою регламентовано виконання рішення про виселення боржника, можна зробити висновок, що під час виходу за адресою, за якою проводиться виконавча дія, не передбачається обов’язкове повідомлення, а відтак і обов’язкова участь стягувача.

Також, твердження ОСОБА_2 про те, що виконавче провадження було закінчене попри не виконання судового рішення у повному обсязі не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами, передбаченими положеннями ст. ст. 76-81 ЦПК України.

Крім того, п. 10 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає відновленню за постановою державного виконавця.

Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем правомірно було складено акт від 18.05.2018 року, та, як наслідок, винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 56516259 від 20.06.2018 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення ухвали відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала в повному обсязі складена 22 жовтня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_9