Рішення № 77298951, 27.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 вересня 2018 року о/об 15 год. 06 хв.Справа № 808/2615/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у режимі відео конференції в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (72300, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

ОСОБА_2 (72300, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представників сторін:

представник позивача 1 - ОСОБА_3

представник позивача 2 - ОСОБА_3

представник відповідача - Сонгулія В.В.

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач 1), ОСОБА_2 (надалі - позивач 2) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області №00228191-5602-0832, №00228192-5602-0832, №00228193-5602-0832 та №00228194-5602-0832 від 31 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 09 липня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду на 24 липня 2018 року.

24 липня 2018 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі відкладено за клопотанням представника позивача до 10 вересня 2018 року.

10 вересня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27 вересня 2018 року.

Разом з тим, 10 вересня 2018 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду на підставі клопотання позивачів призначено розгляд справи в режимі відеоконференції на 27 вересня 2018 року.

Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 27 вересня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податковим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Запорізькій області №00228191-5602-0832, №00228192-5602-0832, №00228193-5602-0832 та №00228194-5602-0832 від 31 травня 2018 року визначено суму податкових зобов'язань за платежем - податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками нерухомого майна, за податковий період 2016 рік. Так, позивачі вважають, що оскільки майно яке підлягає податковому обліку зруйноване, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже, протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№23552) від 27 липня 2018 року, відповідно до якого зазначає, що відповідно до витягу з реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є власником об'єктів нежитлової нерухомості. Таким чином, відповідач вказує на те, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області №00228191-5602-0832, №00228192-5602-0832, №00228193-5602-0832 та №00228194-5602-0832 від 31 травня 2018 року прийняті податковим органом в межах та на підставі чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Згідно баз даних ДФС України у власності ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) перебуває:

- комплекс загальною площею 1287,7м.кв.,(частка володіння 1/2) який розташований за адресою: АДРЕСА_3;

- нежитлова будівля загальною площею 1877,6м.кв., (частка володіли; 1/2) яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно баз даних ДФС України у власності ОСОБА_1 (р.н.о.клглт. НОМЕР_1) перебуває:

- комплекс загальною площею 1287,7м.кв.,(частка володіння 1/2) який розташований за адресою: АДРЕСА_3;

- нежитлова будівля загальною площею 1877,6м.кв., (частка володіння 1/2) яка розташована за адресою АДРЕСА_4.

Так, 31 травня 2018 року податковим органом стосовно ОСОБА_2 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00228193-5602-0832 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачуються фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 11858,60 грн.;

- №00228194-5602-0832, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачуються фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 8132,89 грн.

Також, податковим органом 31 травня 2018 року стосовно ОСОБА_1 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00228192-5602-0832, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачуються фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 8132,89 грн.;

- №00228191-5602-0832, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачуються фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 11858,60 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями Головного управління ДФС у Запорізькій області, позивачі звернулися до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Астраханської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 29 січня 2016 року № 02 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік, а саме підпунктом 6.2 пункту 6 відповідно до якого встановлено, що ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб (за винятком об'єктів, зазначених у п.5.2 і 5.3) на 2016 рік встановлюється у сумі 13,78 грн. за 1 кв. метр бази оподаткування та не може перевищувати 3% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за позивачами на об'єкт нерухомого майна, що розташовані за адресами: АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, припинено 21 грудня 2016 року.

Статтею 346 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення права власності, зокрема, внаслідок знищення майна.

Відповідно до статті 349 Цивільного кодексу України Право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Відтак, оскільки право власності позивачів на зазначений об'єкт нерухомого майна припинено 21 грудня 2016 року, цей об'єкт нерухомого майна не може бути об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, саме з 21 грудня 2016 року.

Тобто, позивачі мають обов'язок зі сплати цього податку за 11 місяців 2016 року.

Так, 31 травня 2018 року податковим органом стосовно ОСОБА_2 винесено податкові повідомлення-рішення за 11 місяців 2016 року:

- №00228193-5602-0832 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачуються фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 11858,60 грн.;

- №00228194-5602-0832, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачуються фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 8132,89 грн.

Також, податковим органом 31 травня 2018 року стосовно ОСОБА_1 винесено податкові повідомлення-рішення за 11 місяців 2016 року:

- №00228192-5602-0832, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачуються фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 8132,89 грн.;

- №00228191-5602-0832, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачуються фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 11858,60 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв у межах та у спосіб визначеного законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

За приписами частини 2статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих на час розгляду справи обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій в судовому засіданні та надано на таке обґрунтування всі необхідні для цього докази.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (72300, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) ОСОБА_2 (72300, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 жовтня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов