Рішення № 77298891, 18.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1829/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (надалі – Нововолинсько-Іваничівське об’єднане управління ПФУ Волинської області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії померлого чоловіка ОСОБА_4, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язання призначити та виплачувати таку пенсію в розмірі 50% пенсії по інвалідності, яку одержував її чоловік, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, відповідно до довідки про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження за період з 27 по 30 червня 1986 року, виданої Відкритим акціонерним товариством «Нововолинське автотранспортне підприємство 10763» (надалі – ВАТ «Нововолинське АТП 10763»), згідно із статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без застосування обмеження розміру пенсії, передбаченого частиною третьою статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 12 червня 2018 року.

В обґрунтування позову вказала, що 12 червня 2018 року звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника після смерті чоловіка ОСОБА_4 Для розрахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_4 враховувався заробіток, одержаний за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках. Проте відповідач їй призначив пенсію у зв’язку із втратою годувальника без урахування довідки про фактичну заробітну плату за роботу в зоні відчуження, яка була видана ОСОБА_4 ВАТ «Нововолинське АТП 10763».

Позивач вважає, що відповідач безпідставно не врахував довідку про заробітну плату померлого чоловіка, оскільки право на розрахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством, передбачене статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається із заробітку годувальника або із пенсії годувальника – залежно від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату чи пенсію).

Також позивач вважає, що у неї відсутній обов’язок підтверджувати первинними документами достовірність довідки про фактичну заробітну плату померлого чоловіка за роботу в зоні відчуження за період з 27 по 30 червня 1986 року з огляду на факт нарахування і виплати останньому пенсії на підставі вказаної довідки.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою від 13 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.42-45). В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії у зв’язку із втратою годувальника згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У період з 21 вересня 2010 року по 31 жовтня 2011 року чоловік позивача ОСОБА_4 отримував пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків як інвалід, захворювання якого пов’язане із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно із судовими рішеннями. З 01 листопада 2011 року пенсія по інвалідності ОСОБА_4 обчислювалася на підставі довідки про заробітну плату (без номера і дати), виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763», відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.

Не заперечуючи права позивача, визначеного статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, яка може обчислюватися із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається відповідно до законодавства, відповідач звертає увагу, що відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку пенсії враховується заробітна плата за умови підтвердження довідки первинними документами або актом перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату.

Проте у пенсійній справі ОСОБА_4 відсутні документи, які б підтверджували достовірність видачі довідки про фактичну заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 27 по 30 червня 1986 року. ВАТ «Нововолинське АТП 10763» ліквідоване. Листом від 10 липня 2018 року №422 Трудовий архів міста Нововолинська повідомив, що табелі обліку робочого часу, шляхові листи, накази на преміювання і відрядження та інша інформація щодо перебування на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щодо ОСОБА_4 не надходила. У представлених копіях особового рахунку ВАТ «Нововолинське АТП 10763» за 1986 рік на ОСОБА_4 не значаться доплати за роботу у зоні відчуження.

У зв’язку із відсутністю первинних документів на ОСОБА_4 за період роботи у зоні відчуження немає законних підстав для використання довідки про заробітну плату, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763», при обчисленні пенсії ОСОБА_1 у зв’язку з втратою годувальника.

Відтак, позивачу з 12 червня 2018 року призначено пенсію у зв’язку із втратою годувальника згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без урахування довідки про заробітну плату її чоловіка за роботу в зоні відчуження з 27 по 30 червня 1986 року.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи (відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив) від сторін не надходили.

У судовому засіданні 04 жовтня 2018 року позивач та її представник позов підтримують з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання не прибув, розгляд справи розпочато за відсутності представника відповідача, оскільки судом причини неприбуття такого представника не визнано поважними.

У судовому засіданні оголошено перерву до 18 жовтня 2018 року на підставі частини шостої статті 194, частини другої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) у зв’язку із повторним витребуванням доказів, які не були надані відповідачем у встановлений судом строк.

Після перерви позиція сторін не змінилася.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи письмовими доказами, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЕГ №315364 (а.с.11),

Як свідчить витяг з актового запису про смерть (а.с.12-13), ОСОБА_4 помер. За життя він був інвалідом ІІІ групи, віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А №120449 с, експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 15 липня 2010 року №06 (а.с.16-17).

За життя ОСОБА_4 перебував на обліку в Нововолинсько-Іваничівському об’єднаному управлінні ПФУ Волинської області як отримувач пенсії по інвалідності, захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчать копії розпоряджень відповідача про призначення (перерахунок) пенсії (а.с.25-28).

Також судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 15 грудня 2014 року була призначена пенсія за віком, що підтверджується копією розпорядження відповідача (а.с.61).

12 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління ПФУ Волинської області із заявою про призначення їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника за документами пенсійної справи чоловіка ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.132).

Проте листом від 10 липня 2017 року №152/С-01 відповідач повідомив її про призначення з 12 червня 2018 року пенсії у зв’язку з втратою годувальника за померлого ОСОБА_4 згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без урахування довідки про заробітну плату (без номера і дати) за роботу годувальника в зоні відчуження. Одночасно відповідач повідомив, що у зв’язку із відсутністю первинних документів у Трудовому архіві міста Нововолинська на ОСОБА_4 за період роботи у зоні відчуження, законних підстав для використання зазначеної довідки при обчислення пенсії ОСОБА_1 у зв’язку з втратою годувальника немає (а.с.9-10).

Правомірність дій відповідача при призначені пенсії ОСОБА_1 у зв’язку з втратою годувальника без урахування зазначеної довідки належить перевірити при вирішенні даного спору.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов’язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії (рішення) відповідача як суб’єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року№1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 1 цього Порядку пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно зі статтею 37 Закону від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику за життя.

Спір про право ОСОБА_1 на її переведення на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% пенсії годувальника – померлого чоловіка ОСОБА_4 - між сторонами відсутній. Така пенсія позивачу призначена.

Проте спірним є питання щодо розрахунку призначеної ОСОБА_1 за її заявою від 12 червня 2018 року пенсії у зв’язку з втратою годувальника з урахуванням довідки, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763» про фактичну заробітну плату ОСОБА_4 за роботу в зоні відчуження за період з 27 по 30 червня 1986 року.

Перелік документів, які додаються до заяви про перерахунок пенсії, визначаються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1).

Як зазначено в пункті 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

За змістом підпунктів 2, 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 такими документами є: документи про стаж, документи про заробітну плату (для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам).

До заяви про призначення пенсії членам сім’ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

Абзацом п'ятим частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обумовлено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (зазначена норма у такій редакції діє на підставі Закону України № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що набрав чинності з 11 жовтня 2017 року).

Також відповідно до пункту 2.10 розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Разом з тим, пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

На підставі аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що необхідність доведення достовірності документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, та підтвердження їх первинними документами виникає у тому разі, коли розрахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника здійснюється на підставі документа про заробітну плату годувальника, який не був врахований останньому. У цьому випадку подані додатково документи мають відповідати вимогам частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_4 з 21 вересня 2010 року по 31 жовтня 2011 року отримував пенсію по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (постанова Нововолинського міського суду Волинської області від 21 грудня 2010 року у справі №2-а-783/10, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року – а.с.19-22). З 01 листопада 2011 року пенсія за бажанням ОСОБА_4 на підставі його заяви обчислювалась з урахуванням довідки про заробітну плату (без номера та дати) про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 27 по 30 червня 1986 року, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763», про що стверджує відповідач у відзиві на позов (а.с.43) та підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_4, оглянутої у судовому засіданні 18 жовтня 2018 року.

Копія такої довідки наявна в матеріалах справи та досліджена судом (а.с.24).

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідач не заперечує, що ОСОБА_4 працював на ВАТ «Нововолинське АТП 10763», у тому числі у 1986 році, бо в матеріалах пенсійної справи останнього наявна копія трудової книжки. Відтак, саме на ВАТ «Нововолинське АТП 10763» покладено обов’язок щодо видачі довідки про заробітну плату у період роботи працівника ОСОБА_4 по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В довідці йдеться про те, що ОСОБА_4 за роботу у період з 27 по 30 червня 1986 року в населених пунктах зони відчуження (місто Чорнобиль та село Копачі) на посаді водія ВАТ «Нововолинське АТП 10763» нарахована та виплачена заробітна плата в сумі 1072,08 крб. з урахуванням коефіцієнта 4 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7. У примітці вказано, що підтвердні документи про зону відчуження додаються в копії. Серед документів, які наявні в пенсійній справі ОСОБА_4, є розшифровка нарахування заробітної плати за вказаною довідкою з посиланням на нормативні акти, що регламентують відповідні нарахування, табель обліку робочого часу за червень-липень 1986 року (а.с.167-173).

Також в матеріалах справи наявна копія довідки Дорожнього ремонтно-будівельного управління №100 від 22 грудня 1992 року №49/1-24 про те, що ОСОБА_4 (водій АТП 10763) працював в 30-тикілометровій зоні Чорнобильської АЕС в місті Чорнобилі та селі Копачі по перевезенню асфальтобетонної суміші для будівництва під’їзних шляхів з 27 по 30 червня 1986 року (а.с.18).

Щодо висновків відповідача про відсутність первинних документів, які б підтверджували достовірність видачі довідки про фактичну заробітну плату померлого чоловіка ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження за період з 27 по 30 червня 1986 року, з посиланням на лист Трудового архіву виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 10 липня 2018 року №422, то суд звертає увагу, що цим листом лише повідомлено про те, що табелі обліку робочого часу, шляхові листи, накази на преміювання і відрядження, відрядні посвідчення та інша інформація щодо перебування на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до відділу не надходили (а.с.166). Тобто, недостовірність названої вище довідки ВАТ «Нововолинське АТП 10763» про заробітну плату ОСОБА_4, як і безпідставність призначення і виплату йому до дня його смерті пенсії по інвалідності з урахуванням заробітної плати на підставі такої довідки, відповідачем не встановлена, будь-які акти ним з цього приводу не складалися.

Факт нарахування виплати померлому ОСОБА_4 пенсії із заробітку, отриманого ним за роботи під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, підтверджує правомірність зазначених у наданих документах даних, а тому ніяких законних підстав для повторного надання позивачем їх копій чи оригіналів з метою отримання вже призначеної раніше пенсії померлого чоловіка немає. Наведене спростовує посилання відповідача на відсутність належних документів, що необхідні для призначення позивачці пенсії у зв’язку із втратою годувальника відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи вищезазначені норми та встановлені обставини справи, суд вважає, що, призначаючи ОСОБА_1 пенсію у зв’язку з втратою годувальника без урахування розміру пенсії, яку отримував чоловік ОСОБА_4, та по суті, провівши новий розрахунок пенсії померлого ОСОБА_4, виключивши із розрахунку заробітну плату, одержану ним за роботу в зоні відчуження у 1986 році відповідно до довідки ВАТ «Нововолинське АТП 10763», відповідач діяв не відповідно до закону: такі дії не відповідають положенням статті 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не узгоджуються із нормами статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів 2.3, 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що в даному випадку обов’язок доведення законності дій суб’єкта владних повноважень покладено саме на відповідача, який не довів правомірності своїх дії щодо повного задоволення заяви позивача та призначив їй пенсію у зв’язку з втратою годувальника без урахування фактичного розміру пенсії ОСОБА_4, при обчисленні пенсії якого враховувалася заробітна плата за роботу у зоні відчуження з 27 по 30 червня 1986 року відповідно до довідки про розмір заробітку, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763».

Оскільки пенсія ОСОБА_1 у зв’язку із втратою годувальника призначена їй з 12 червня 2018 року у розмірі 50% пенсії годувальника, але без урахування довідки про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження за період з 27 по 30 червня 1986 року, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763», що суд вважає неправомірним, то з урахуванням повноважень, визначених частиною другою статті 245 КАС України, ефективним та належним способом захисту порушеного права позивачки на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії у вказаному порядку та зобов’язання зробити позивачу перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 12 червня 2018 року у розмірі 50% пенсії, яку отримував ОСОБА_4, з урахуванням довідки про заробіток в населених пунктах зони відчуження за період з 27 по 30 червня 1986 року, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763».

Однак в задоволенні позову в частині виплати перерахованої ОСОБА_1 пенсії у зв’язку із втратою годувальника без застосування обмежень її розміру згідно з частиною третьою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» належить відмовити.

Згідно із частиною третьою статті 27 вказаного Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Суд наголошує, що законодавець встановив часові межі дії обмеження максимального розміру пенсії розміром 10740,00 грн. до 31 грудня 2017 року. Таким чином, з 01 січня 2018 року дана норма щодо обмеження розміру пенсії 10740,00 грн. застосуванню не підлягає.

Відповідно до статті 7 Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі 1373,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що пенсія позивача після проведеного перерахунку буде перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому вирішення такої позовної вимог по суті є передчасним. Зважаючи, що розмір пенсії годувальника становив відповідно до розпорядження відповідача від 05 грудня 2013 року 9624,69 грн. (а.с.28), то розмір пенсії у зв’язку із втратою годувальника (50% пенсії годувальника) не перевищує встановленого законодавцем обмеження максимальним розміром пенсії.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, суд зобов’язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. При цьому обов’язок доводити про неспівмірність витрат на правничу допомогу у даному випадку покладається на відповідача.

Однак від відповідача відповідне клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, пов’язану із даною справою, у зв’язку із їх неспівмірністю наведеним вище критеріям не надходило.

У свою чергу, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано суду витяг із договору про надання правничої допомоги від 17 липня 2018 року (а.с.30), квитанцію до прибуткового касового ордера від 06 вересня 2018 року №48 (а.с.29), розрахунок витрат на правничу допомогу, пов’язану із даною справою (а.с.38) та доказів виконання робіт за вказаним розрахунком: копію адвокатського запиту в цілях підготовки позовної заяви, копії відповіді відповідача на адвокатський запит (а.с.39-40). Згідно з наданими документами розмір витрат на правничу допомогу, пов’язану зі справою, визначено як гонорар за вчинення окремої дії на виконання договору, що становить 2000,00 грн.

Також, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 704,80 (а.с.2), що підтверджується квитанцією від 06 вересня 2018 року№ 65237, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.33).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог - 469,87 грн. судового збору та 1333,33 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 1803,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (45405, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Кауркова, 10/35, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40442724) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв’язку з втратою годувальника у розмірі 50% пенсії, яку одержував ОСОБА_4, з урахуванням довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 27 по 30 червня 1986 року, виданої Відкритим акціонерним товариством «Нововолинське АТП 10763».

Зобов’язати Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області провести ОСОБА_1 з 12 червня 2018 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії у зв’язку з втратою годувальника у розмірі 50% пенсії, яку одержував ОСОБА_4, з урахуванням довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 27 по 30 червня 1986 року, виданої Відкритим акціонерним товариством «Нововолинське АТП 10763».

В задоволенні вимоги про виплату ОСОБА_1 пенсії у зв’язку із втратою годувальника без застосування обмежень її розміру згідно з частиною третьою статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області судові витрати у сумі 1803,20 грн. (одна тисяча вісімсот три грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В.Каленюк

Повне судове рішення складено судом 23 жовтня 2018 року