Рішення № 77298881, 23.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

Житомирський окружний адміністративний суд

вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Житомир справа №0640/4595/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової Оксани Гнатівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо не виплати індексації грошового забезпечення;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (31.07.2017) без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) з січня 2016 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Житомирського обласного військового комісаріату подати в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду відповідно до вимог ст. 267 КАС України.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що після звільнення зі служби, під час ознайомлення з грошовим атестатом, встановив, що нарахування йому грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі. Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26/09.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до відділу документального забезпечення суду відзив на позовну заяву вих. №295 від 03/10.2018, відповідно до змісту якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до змісту позовної заяви свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що після звільнення зі служби, під час ознайомлення з грошовим атестатом, встановив, що нарахування йому грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі.

Зокрема, за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року індексація грошового забезпечення відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась. Звернувшись до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації за вказаний період, отримав від Житомирського обласного військового комісаріату повідомлення проте, що у визначений в заяві період індексація йому не нараховувалася та не сплачувалася.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач на підтвердження правомірності не виплати індексації грошового забезпечення посилається на положення статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" згідно яких індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, що також підтверджується роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 №10685/0-14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №13700/з, від 08.08.2017 №78/0/66-17.

За твердженнями відповідача, у межах фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було. Одночасно повідомив, що не нарахувавши та не виплативши індексацію позивачу за вказаний період, виконував роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016., а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України заступником військового комісара - начальника відділення комплектування Радомишльського районного військового комісаріату Житомирської області.

Наказом командувача військ оперативного командування "Північ" (по особовому складу) від 06.07.2017 №122 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (а.с.19).

Наказом військового комісара Радомишльського районного військового комісаріату (по стройовій частині) №119 від 31.07.2017 позивача з 31 липня 2017 року виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення (а.с.20).

Позивач звернувся із заявою до Житомирського обласного військового комісаріату щодо виплачених сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по день звільнення (виключення зі списків особового складу) включно.

Відповідач листом вих. №5805 від 16.08.2018 повідомив ОСОБА_1, що його запит щодо нарахування індексації на грошове забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу розглянуто. Відповідно до вимог директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, доведеної телеграмою Міністерства оборони України №248/3/9/1/2 від 04.01.2016, індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.14).

Вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

V. ОЦІНКА СУДУ

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу.

Відповідно до довідки виданої ОСОБА_1 від 22.09.2017 №5210 встановлено, що у період з січня 2016 року по липень 2017 року позивачу індексація грошового забезпечення не виплачувалась (а.с.15).

Суд не приймає до уваги доводів відповідача, викладених в частині наявності роз'яснень в щодо не нарахування, не виплати індексації грошового забезпечення та зазначає наступне.

Житомирський обласний військовий комісаріат має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до посилання відповідача на вимоги Департаменту фінансів Міністерства оборони України вих. №248/3/9/1/2 від 04.01.2016, телеграму Міністерства оборони України вих. №248/3/9/1/2 від 04.01.2016, роз'яснення Міністерства соціальної політики України вих. №10685/0-14-15/10 від 16.04.2015, вих. №252/10/136-16 від 09.06.2016, вих. №13700/з від 08.08.2017, вих. №78/0/66-17 від 08.08.2017, як підстав для не проведення та не виплати індексації грошового забезпечення позивача.

Що стосується посилання представника відповідача на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, то суд зазначає наступне.

Положеннями статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Враховуючи вищевикладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання виплати з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу - 31.07.2017.

Водночас, щодо доводів позивача в частині наявності протиправних дій Житомирського ОВК, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення відповідачем певних дій, які призвели до не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд наголошує, що твердження позивача про наявність протиправних дій не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею п'ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Суд звертає увагу, що відсутність певних конкретних дій стосовно прав та законних інтересів позивача виключає можливість та наявність порушення його прав внаслідок таких дій.

Зважаючи на відсутність протиправних дій відповідача та відсутність порушеного права позивача внаслідок таких дій, позовні вимоги у даній частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Водночас, застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, а також зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу, 31 липня 2017 року.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність бездіяльності Житомирського обласного військового комісаріату щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення та подання відповідачем звіту про виконання рішення на підставі статті 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258-263 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Житомирського обласного військового комісаріату (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 07873079) про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення -задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу, 31 липня 2017 року.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене: 23 жовтня 2018 року.

Суддя Попова Оксана Гнатівна