Рішення № 77298664, 18.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/3412/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сакалош В. М.,

секретар судового засідання Михайленко Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №26 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 провести перерахунок та виплачувати пенсію з урахуванням інших виплат, що не включені до середньомісячного заробітку, а саме: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та щомісячної індексації, на які нараховано та утримано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» в редакції від 01.01.2008 року;

- зобов’язати Відділ з питань призначення та перерахунків пенсії №26 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 03 березня 2018 року перерахунок та виплату пенсії, призначеної ОСОБА_1 в розмірі на час призначення пенсії із сум заробітної плати, з урахуванням інших видів виплат, а саме: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та щомісячної індексації, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 90% від сум заробітної плати відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» в редакції від 01.01.2008 року та згідно довідок № 326 та №327 від 03.06.2016 Головного територіального управління юстиції у Львівській області про складові заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не враховано при призначенні пенсії усіх складових заробітної плати державного службовця, на які нараховувалися та сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати до інших надбавок не відносяться, а відтак проводити перерахунок та враховувати їх для обчислення пенсії підстав немає. Окрім цього, вказує що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, який передбачено ст.122 КАС України.

Не погоджуючись з доводами відповідача,позивач подала відповідь на відзив,у якій, зокрема, зазначила,що не пропустила строку звернення до суду, оскільки предметом позову вважає зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 03.03.2018 року, тобто із дня звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Вважає, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати входять до складу фонду заробітної плати, отже перерахунок пенсії має здійснюватись з урахуванням даних виплат.

Ухвалою від 06.08.2018 суддя відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з’явились та явку уповноваженого представника не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

У зв’язку з неявкою всіх учасників справи та відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.205 КАС України, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Відділі з питань призначення та перерахунків пенсії №26 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

03.03.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, згідно з довідками № 326 та №327 від 03.06.2016 року про складові заробітної плати з урахуванням фактично нарахованих та сплачених усіх виплат, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

07.03.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено позивачу в перерахунку пенсії у зв’язку із відсутністю підстав для проведення перерахунку та врахування для обчислення пенсії позивача матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб та індексацію.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що до структури заробітної плати входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно з ч.ч.6,7 ст.33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.35 Закону України «Про державну службу» щорічна відпустка державним службовцям надається з виплатою на оздоровлення.

Згідно з ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (у редакції чинній на час призначення пенсії), індексації підлягають грошові кошти доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення) та суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч.1 ст. 66 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Крім того, у статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії, належить, зокрема, суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності вказаним Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд встановив, що суми виплат, з яких фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальні допомоги, індексація заробітної плати, інші виплати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії, а тому матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань, індексація заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця.

Суд також вказує на те, що перевага у спірних правовідносинах має надаватись не положенням Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, відповідачем при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії, згідно з довідками № 326 та № 327 від 03.06.2016 року про складові заробітної плати з урахуванням фактично нарахованих та сплачених усіх виплат, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, не враховано положень спеціальних норм ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням інших виплат, що не включені до середньомісячного заробітку, а саме: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та щомісячної індексації, на які нараховано та утримано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» в редакції від 01.01.2008 року.

Статтею 55 Конституції України передбачено право на судовий захист, зокрема кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням інших виплат, що не включені до середньомісячного заробітку, а саме: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та щомісячної індексації, на які нараховано та утримано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» в редакції від 01.01.2008 року.

Зобов’язати Відділ з питань призначення та перерахунків пенсії №26 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 03 березня 2018 року перерахунок та виплату пенсії, призначеної ОСОБА_1 в розмірі на час призначення пенсії із сум заробітної плати, з урахуванням інших видів виплат, а саме: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та щомісячної індексації, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул.Звіринець, 25, с.Завадівка, Турківський район, Львівська область, 82540, РНОКПП - НОМЕР_1) з Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (вул. Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено і підписано 23.10.2018 року.

Суддя В.М. Сакалош