Рішення № 77298658, 18.10.2018, Горохівський районний суд Волинської області

Провадження №2/155/892/18

Справа №155/1427/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Адамчук Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Ревуцької М.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Лемешівської сільської ради Горохівського району Волинської області та Підберезівської сільської ради Горохівського району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно та надання права на завершення приватизації земельних ділянок, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно та надання права на завершення приватизації земельних ділянок.

Мотивує свій позов тим, що 19 лютого 2018 року померла ОСОБА_2. Після її смерті залишилося спадкове майно, зокрема, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в селі Козятин, вулиця Центральна, 24 Горохівського району Волинської області та право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських та побутових будівель і споруд та земельної ділянки, площею 0,39 га для ведення особистого підсобного господарства, які були передані у приватну власність ОСОБА_2, яка померла 19 лютого 2018 року, на підставі рішення Підберезівської сільської ради народних депутатів Горохівського району від 24 грудня 1993 року №16/5 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 19 лютого 2018 року, оскільки остання за життя не завершила приватизацію земельних ділянок та не виготовила правовстановлюючі документи на них.

Позивач, ОСОБА_1,в судове засідання не з’явився, однак подав заяву до суду в якій просив справу слухати у його відсутність, позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

Представник відповідача – Лемешівської сільської ради Горохівського району Волинської області, в судове засідання не з’явився, однак в своїй заяві до суду позов визнав повністю, не заперечує щодо задоволення позову. Справу просить слухати у його відсутність.

Представник відповідача – Підберезівської сільської ради Горохівського району Волинської області, в судове засідання не з’явився, однак в своїй заяві до суду позов визнав повністю, не заперечує щодо задоволення позову. Справу просить слухати у його відсутність.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

За змістом ч.ч.3, 4 ст.200 ЦПК України у випадку визнання відповідчем позову, суд ухвалює рішення в порядку встановленомустаттею 206 цього кодексу.

Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановивши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність його задоволення.

Відповідно до ч.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

А відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З заповіту, складеного ОСОБА_2 02 серпня 2001 року, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Лемешівської сільської ради Горохівського району Волинської області та зареєстровано в реєстрі за №10 видно, що вона все майно заповіла ОСОБА_1

З заповіту, складеного ОСОБА_2 18 березня 2009 року, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Підберезівської сільської ради Горохівського району Волинської області та зареєстровано в реєстрі за №5 видно, що вона належний їй житловий будинок, господарські споруди та присадибну земельну ділянку, що знаходяться в селі Підбереззя, вулиця Козятинська, 9 Горохівського району Волинської області, заповіла ОСОБА_3

З заповіту, складеного ОСОБА_2 21 квітня 2009 року, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Підберезівської сільської ради Горохівського району Волинської області та зареєстровано в реєстрі за №9 видно, що вона належну їй земельну ділянку згідно з державним актом серії ЯД №338584, заповіла ОСОБА_4

Згідно з ч.2 ст.1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Свідоцтвом про шлюб стверджується, що ОСОБА_2 05 жовтня 1991 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 і змінила своє дошлюбне прізвище «Павлюк» на «Зубко».

Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 померла 19 лютого 2018 року.

Довідкою Лемешівської сільської ради Горохівського району Волинської області №154 від 13 серпня 2018 року стверджується, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 Заповіт ОСОБА_2 не змінений та не скасований.

З спадкової справи після померлої ОСОБА_2 видно, що від імені ОСОБА_1 до державної нотаріальної контори надходила відповідна заява про прийняття спадщини.

Технічною документацією на житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Козятин, по вулиці Центральній, 24 Горохівського району Волинської області стверджується, що вказаний житловий будинок збудований з дотриманням відповідних будівельних норм.

Постановою державного нотаріуса від 27 серпня 2018 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім’я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 було відмовлено.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судовому практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Суд вважає, що неможливість позивача отримати свідоцтво про право на спадщину є порушенням його права власності, оскільки унеможливлює визнання такого права з боку держави перед іншими суб'єктами цивільних та інших правовідносин.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, судом встановлено, що позивач після смерті ОСОБА_2 прийняв спадщину, а тому суд вважає, що слід встановити право власності по спадкуванню за заповітом ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в селі Козятин по вулиці Центральній, 24 Горохівського району Волинської області.

Разом з тим, відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з рішенням Підберезівської сільської ради народних депутатів Горохівського району Волинської області №16/5 від 24 грудня 1993 року, ОСОБА_2 було безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,22 га та земельну ділянку для ведення підсобного господарства площею 0,39 га.

Перехідними положеннями Земельного кодексу України визначено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом. Успадкувавши спадкове майно, він успадкував право на завершення приватизації, яке мала за життя спадкодавець, але в установленому порядку не може завершити процедуру приватизації та зареєструвати своє право на спадкове майно.

Згідно з роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у п.3.5 визначено, що правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя спадкодавець та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

За таких обставин, суд вважає, що позивач, прийнявши спадщину після смерті спадкодавця, набув право на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали останній, включно із правом на завершення приватизації земельних ділянок, у зв'язку з чим, суд вважає, позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 19, 200, ч.4 ст.206, ст.ст.247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.392, 1217, 1218, 1222, 1223, 1235, 1254 ЦК України, ст.125 Земельного кодексу України, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування», суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в селі Козятин, вулиця Центральна, 24 Горохівського району Волинської області.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та реєстрацію права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» земельної ділянки площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських та побутових будівель і споруд та земельної ділянки, площею 0,39 га для ведення особистого підсобного господарства, які були передані у приватну власність ОСОБА_2, яка померла 19 лютого 2018 року на підставі рішення Підберезівської сільської ради народних депутатів Горохівського району від 24 грудня 1993 року №16/5, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 19 лютого 2018 року.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Горохівського районного суду Адамчук Г.М.