Рішення № 77294077, 16.10.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2018 року

м. Чернігів

справа № 927/604/18

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Федоренко Ю.В. секретаря судового засідання Ткач І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НафтогазУкраїни»

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Теплоресурс»

Про стягнення 275113,23 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична компанія Теплоресурс”, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 275113,23 грн, з яких 186 296,62 грн - пені , 10507,43 грн – 3% річних та 78309,18 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №3294/15-БО-39 від 26.12.2014.

Ухвалою від 15.08.2018 вказана позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження та порушено провадження у справі № 927/604/18, підготовче засідання призначено на 12.09.2018.

У поданому відповідачем до першого судового засідання відзиві на позов від 27.08.2018 вих. № 09/18 (а.с. 61-64) відповідач посилається на те, що ТОВ “Енергетична компанія Теплоресурс” є теплогенеруючою організацією і на нього поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016 (далі – Закон).

Згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.

Відповідач зазначає, що станом на момент набрання чинності вказаним Законом він не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу №3294/15-БО-39 від 26.12.2014, а тому з позовними вимогами не погоджується, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону і просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

02.10.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 01.10.2018 № 14/4-2563 (а.с. 94-98) в якій просить визнати причину пропуску строку подання відповіді на відзив поважною та поновити його; задовольнити позовну заяву у повному обсязі та зазначає, що, на його думку, у даному спорі не підлягає застосуванню ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», оскільки відповідачем не надано доказів про включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 02.10.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2018.

Представники сторін в судове засідання 16.10.2018 не прибули.

16.10.2018 до суду від позивача надійшла заява від 12.10.2018 № 14/4-2661 в якій просить суд задовольнити позов в повному обсязі та здійснити розгляд справи по суті за відсутності його представника.

Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетична компанія Теплоресурс” здійснюється діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі: ліцензії серії АЕ №287148 на виробництво теплової енергії (крім теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційнихї установках з використанням нетрадиційних або відновлювальних джерелах енергії); ліцензії серії АЕ № 287150 на транспортування теплової енергії, ліцензії серії АЕ № 287149 на постачання теплової енергії.

26.12.2014 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі–продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетична компанія Теплоресурс” (надалі – покупець) укладено договір № 3294/15-БО-39 купівлі-продажу природного газу (далі –Договір).

У відповідності до п.1.1 вказаного Договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам покупця).

Згідно п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 690 тис. куб. м.

Відповідно до п.3.3. Договору, приймання – передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання – передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає Покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п.3.4. Договору в редакції Додаткової угоди №9 від 22.10.2015, а.с.27-28).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

У відповідності до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за Договором у період з січня 2015року по грудень 2015року на загальну суму 4621138,43 грн., що підтверджується трьохсторонніми актами приймання – передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 698021,37 грн., від 28.02.2015 на суму 596447,44 грн., від 31.03.2015 на суму 839448,72 грн., від 30.04.2015 на суму 294496,96 грн., від 31.05.2015 на суму 99402,91грн., від 30.06.2015 суму 114431,38 грн., від 31.07.2015 на суму 106779,18грн., від 31.08.2015 на суму 83909,34 грн, від 30.09.2015 на суму 88222,39 грн, від 31.10.2015 на суму 417552,64 грн, від 30.11.2015 на суму 591649,58 грн, від 31.12.2015 на суму 690776,52 грн, що підписані та скріплені печатками обох сторін, а також газотранспортного підприємства ПАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” ( а.с. 31-42).

Відповідач за поставлений природний газ у спірному періоді розрахувався в повному обсязі станом на 12.01.2016, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 43-47), а також з наданих відповідачем банківських виписок ( а.с.68-78).

Разом з тим, заборгованість відповідачем сплачувалась з порушенням строків, встановлених умовами Договору (п.6.1 ).

В зв’язку з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 186296,62 грн. пені та 10507,43 грн. 3% річних за період з 17.02.2015 по 11.01.2016 та 78309,18 грн. інфляційних за період з 17.02.2015 по 31.12.2015.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач відзивом на позов проти позову заперечив в повному обсязі, посилаючись на норми Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016 за № 1730-VIII (далі Закон), що набув чинності 30 листопада 2016 року.

Виходячи зі змісту ст. 2 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (спожитий природний газ, електричну енергію).

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі – Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Частиною 3 ст. 7 даного Закону визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, про цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16 і застосовується судом до спірних правовідносин у відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений природний газ, що використовувалась відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 договору), погашена останнім в повному обсязі станом на 12 січня 2016 року, тобто до набрання чинності Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що у позові необхідно відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 232 – 233, 236-238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 23.10.2018.

Суддя Ю.В.Федоренко