Рішення № 77294063, 10.10.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м. Черкаси справа № 925/587/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області - Бутар В.С. та представників відповідачів: від першого відповідача - Микитюк Р.Б., за довіреністю, від другого відповідача - Рубан С.С., керівник, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за заявою заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, до фізичної особи-підприємця Матвієнка Романа Миколайовича, Державного навчального закладу «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» про визнання удаваним договору про надання послуг та

визнання недійсними договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

до Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області про визнання удаваним договору про надання послуг укладеного між Державним навчальним закладом «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» та фізичною особою-підприємцем Матвієнком Романом Миколайовичем №1 від 21.03.2016 та визнання недійсними договору оренди укладеного між цими ж особами.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задоволено частково, рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що основною ознакою умов спірного договору є платне володіння та користування підприємцем Матвієнком Р.М. земельними ділянками протягом певного строку. Заклад освіти фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав право підприємцю обробляти землю та збирати врожай. Виходячи з положень спірного договору надання послуг, що регулюють предмет договору, права та обов'язки сторін, вказаний договір є договором оренди землі. При укладенні договору волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі, спірний договір являється договором оренди землі, який укладено усупереч вимогам чинного законодавства та відповідно підлягає визнанню недійсним.

Перший позивач - Міністерство освіти і науки України у письмових поясненнях від 07.08.2017 №9.1-11-238 (а.с. 131-135, Т.1) заявлені позовні вимоги підтримав, вважає, що оспорюваний договір укладено всупереч вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Перший відповідач відзиву на позов суду не надав. Другий відповідач надав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечив, вважає, що позовна заява є безпідставною, інтереси держави не порушені, договір про надання послуг №1 від 21.03.2016 укладений його сторонами відповідно до законодавства і не порушує прав та інтересів інших осіб і держави. Спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. У офіційній публічній інформації відсутні відомості про те, що дана земельна ділянка може використовуватися землекористувачем виключно для ведення дослідних і навчальних цілей. У спірному договорі відсутні ознаки прикриття відносин оренди землі, а саме: об'єкт оренди не відомий, на яких умовах здійснювалась оренда землі, розмір плати за неї, тощо. Отже, відсутні правові підстави для визнання недійсним правочину, як такого що суперечить закону.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Представники позивачів: Міністерства освіти і науки України та Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, належним чином були повідомленні про час розгляду справи, однак своїх представників у судове засідання не направили. Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників позивачів. Представники першого та другого відповідачів проти позову заперечували, вказують, що земельна ділянка використовується за призначенням, в оренду не передавалась. Виручені кошти з продажу урожаю 2016 року витрачені на покращення учбової бази Державного навчального закладу. Другий відповідач дотримувався позиції викладеної у відзиві на позов.

У судовому засіданні 10.10.2018 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши доводи та пояснення прокурора, представників першого та другого відповідачів, дослідивши наявні в справі матеріали, судом встановлено,

21.03.2016 між Державним навчальним закладом «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» (надалі-Замовник) та фізичною особою-підприємцем Матвієнком Романом Миколайовичем (далі - Виконавець) було укладено договір №1 про надання послуг (далі - договір), за яким Виконавець зобов'язувався на території сільгоспугідь Замовника виконувати сільськогосподарські роботи по обробітку землі та збиранню врожаю сільгоспкультур із застосуванням власного пального, ЗЗР, добрив та іншої сировини та матеріалів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1 договору). Предметом цього договору є наступні послуги: обробіток землі (оранка, дискування, культивація, міжрядна обробка тощо), збирання врожаю ранніх зернових, соняшнику, кукурудзи та інших культур, внесення мінеральних добрив, засобів захисту рослин. Даний перелік не є вичерпним (п. 1.2 договору). У пункті 1.4 договору сторони домовились, що у разі наявності заборгованості за надані послуги Виконавець набуває права на купівлю (придбання) зібраного врожаю, а Замовник зобов'язаний укласти з Виконавцем договір купівлі-продажу врожаю сільськогосподарських культур з наступним розрахунком між сторонами (за надані послуги за цим договором та за Договором купівлі-продажу врожаю сільськогосподарських культур).

Відповідно до пункту 2.1 договору Виконавець здійснює роботи із застосуванням власної сільськогосподарської техніки в режимі, який прийнятний для обох сторін. Ціна, вартість робіт та порядок оплати сторонами визначені у Розділі 3 договору, за яким ціна робіт визначається за домовленістю сторін. Загальна вартість виконаних робіт визначається за актами приймання-передачі виконаних робіт. Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт в строк не пізніше ніж 5 робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Замовник зобов'язався своєчасно оплатити виконані роботи відповідно до умов договору (п. 4.1.3 договору). Відповідно до пунктів 4.2.1-4.2.2 договору Виконавець зобов'язався виконати обумовлені роботи якісно та своєчасно з урахуванням характеристики техніки та технології вирощування сільгоспкультур, забезпечити дотримання технологічної та трудової дисципліни, протипожежних норм, норм безпеки, утримання техніки та обладнання в робочому стані. Відповідно до пункту 7.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонам та діє до 31 грудня 2018 року.

02.08.2016 між сторонами договору було укладено додаткову угоду до нього, у якій сторони вирішили викласти Розділ 3 договору у новій редакції: розрахунок між сторонами проводиться на підставі акту (акту розподілу прибутків між сторонами), складеного за згодою сторін. Вказана угода набирає чинності з моменту її підписання і становить невід'ємну частину договору. У цей же день сторони підписали Акт розподілу прибутку згідно договору, у якому засвідчили факт виконання послуг: культивація, боронування, внесення КАС перед посівом, посів ярового ячменю, коткування, збирання озимої пшениці, збирання ячменю. Загальна вартість робіт без ПДВ 83800,00 грн. У пункті 2 цього Акту зазначено, що на виконання договору була надана земельна ділянка 26 га. Зібрано пшениці 132 центнери на суму 34320,00 грн та ячменю на суму 96000,00 грн. Заклад має право на одержання різниці між вартістю послуг, наданих Виконавцем та вартість вирощеної продукції. Вказана різниця становить у грошовому еквіваленті 46520,00 грн. Виконавець перераховує вказану суму на рахунок закладу не пізніше 19.08.2016 (пункти 3, 4 Акту). До вказаного Акту додана відомість виконаних Виконавцем робіт у квітні-липні 2016 року.

15.12.2016 сторони підписали Акт розподілу прибутку згідно договору, у якому зазначили, що Виконавцем надані такі послуги: оранка, лущення, культивація, внесення КАС перед посівом, боронування, посів кукурудзи, внесення харесу після посіву, збирання кукурудзи. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 188082,00 грн. Закладом на виконання договору була надана земельна ділянка 27 га. Зібрано зерна кукурудзи 972 центнери на суму 223560,00 грн. Заклад має право на отримання різниці між вартістю послуг, наданих Виконавцем та вартістю вирощеної продукції. Вказана різниця становить у грошовому еквіваленті 35478,00 грн. Виконавець перераховує зазначену суму на рахунок закладу не пізніше 20.12.2016 (пункти 3,4 Акту). До вказаного Акту додана відомість виконаних Виконавцем робіт у квітні-жовтні 2016 року.

У цей же день сторони підписали Акт розподілу прибутку згідно договору, у якому зазначили, що Виконавцем надані такі послуги: оранка, лущення, культивація, внесення КАС перед посівом, боронування, посів соняшника, коткування, внесення харесу та гезагарту після посіву, міжрядний обробіток соняшника, збирання соняшника. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 49560,00 грн. Закладом на виконання договору була надана земельна ділянка 10 га. Зібрано насіння соняшника 120 центнери на суму 72000,00 грн. Заклад має право на отримання різниці між вартістю послуг, наданих Виконавцем та вартістю вирощеної продукції. Вказана різниця становить у грошовому еквіваленті 22440,00 грн. Виконавець перераховує зазначену суму на рахунок закладу не пізніше 20.12.2016 (пункти 3,4 Акту). До вказаного Акту додана відомість виконаних Виконавцем робіт у квітні-вересні 2016 року.

Вказані у Актах за 2016 рік кошти у сумі 46520,00 грн, 35478,00 грн, 22440,00 грн були перераховані Виконавцем на рахунок Замовника.

У інформації та довідці Головного управління Держземагенства у Черкаській області, зазначено, що згідно державної статистичної звітності по земельним ресурсах (форми 6-зем) в адміністративних межах Козацької сільської ради у постійному користування за спеціалізованим професійно-технічним училищем №37 обліковуються земельні ділянки загальною площею 161,5 га, у тому числі 69,1 га ріллі, 16,2 га багаторічних насаджень, 0,6 га пасовищ, 8,4 га під господарським будівлями і дворами, 1,2 га під господарськими шляхами і прогонами.

Державний навчальний заклад «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» проводить свою діяльність на підставі Статуту, який прийнятий загальним зборами колективу (протокол від 01.04.2015) та затверджений Наказом заступника Міністра освіти і науки від 29.04.2015 №494. У пункті 1 Статуту визначено, що Центр є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом, здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників та незайнятого населення. До основних напрямів діяльності Центра, серед іншого, включається продаж, виготовлення Центром товарів, виконання робіт, що тісно пов'язані з його основною діяльністю, за цінами (тарифами), які визначаються Центром відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами освіти, що належать до державної і комунальної форми власності (який затверджено Постановою КМУ від 27.08.2010 №796). Центр має землю у постійному користуванні та навчальне господарство, яке здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання у сирому і переробленому вигляді (пункт 1.4 Статуту). У пункті 1.7 Статуту зазначено, що Наказом Міністерства освіти і науки від 15.05.2006 №411 «Про припинення юридичної особи професійно-технічного училища с.Козацького Звенигородського району Черкаської області» ліквідовано професійно-технічне училище №37 села Козацького шляхом приєднання до професійно-технічного училища №16 м.Звенигородка, якому з 01.09.2009 змінено тип і найменування на Державний навчальний заклад «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів». Відповідно до пункту 7.1 Статуту Центр є неприбутковим закладом. Кошти Центру, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбачені Статутом не вважаються прибутком і не оподатковуються. Від оподаткування звільняються доходи Центру, отримані від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язані з їх основною, статутною діяльністю, кошти, що отримані Центром за надання платних послуг, визначених Переліком платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженим постановою КМУ від 27.08.2010 №796, та пов'язаних з його основною статутною діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора про визнання недійсним правочину про надання послуг №1 від 21.03.2016, як фактично укладеного відповідачами з метою приховання договору оренди землі. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правове визначення договору надання послуг міститься у статті 901 ЦК України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зміст договору про надання послуг становлять наступні умови: предмет, ціна, строки виконання робіт, порядок оплати робіт, якість робіт, права та обов'язки сторін за договором, відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору та інші умови, які можуть визначатися сторонами. Частиною 1 статті 202, частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що однією з вимог до правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Основним юридичним фактом для визнання правочину удаваним є встановлення дійсної спрямованості волі сторін при укладенні договору надання послуг, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати, інший, зокрема оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Стаття 13 Закону «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Отже, істотною ознакою відносин з оренди землі є обов'язок орендодавця (який має на те відповідні повноваження) передати на певний строк у володіння та користування земельну ділянку, а орендар зобов'язаний сплачувати плату за її використання. Отже, як і договір про надання послуг, так і договір оренди укладаються на платній основі. Однак, договір про надання послуг передбачає отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії, здійснення певної діяльності, за яку замовник має сплачувати кошти за надання такої послуги виконавцю. На відміну від договору про надання послуг, договір оренди землі укладається саме на платній основі для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей і правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Проаналізувавши зміст оспорюваного прокурором договору, додаткової угоди та Актів складених на його виконання, судом встановлено, що метою цього договору є обробіток земельних ділянок, переданих Замовником Виконавцю, збирання урожаю, його реалізація та сплата Замовнику різниці між прибутком отриманим внаслідок продажу вирощених сільськогосподарських культур та витрат, пов'язаних з їх вирощуванням. Отже, з огляду на приведені вище ознаки договору оренди землі, суд встановив, що оспорюваний договір містить ознаки саме договору оренди землі, а не договору про надання послуг, оскільки в останньому випадку сплату коштів проводить Замовник, а не Виконавець, як підтверджено матеріалами справи.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для визнання недійсним спірного правочину згідно із статтею 235 ЦК України судом застосовуються правила, які регулюють договір оренди земельної ділянки. Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено істотні умови договору. При цьому частина 2 зазначеної правової норми передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону. Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Пунктом 4 цієї статті встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Згідно з приписами частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, сільськогосподарським навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Державний навчальний заклад «Звенигородський Центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів» є професійно - технічним навчальним закладом. Правові підстави його діяльності, урегульовані Законами України, зокрема, «Про освіту» та «Про професійну (професійно-технічну) освіту», у статті 17 якого визначено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я. Згідно з статтею 49 цього Закону, засновник закріплює за закладами професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності та установами професійної (професійно-технічної) освіти об'єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників. Об'єкти права власності закріплюються засновником за закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності або установою професійної (професійно-технічної) освіти на праві оперативного управління. Заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Згідно Статуту першого відповідача він є державним професійно-навчальним закладом, який на праві постійного користування є землекористувачем земельних ділянок, державної форми власності. Право постійного користування відповідно до частини 1 статті 92 Земельного Кодексу України - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Разом з тим, до вказаних повноважень постійного землекористувача не належить право розпорядження земельною ділянкою. Як встановлено судом, перший відповідач - Державний навчальний заклад «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» не має можливості особисто використовувати земельні ділянки, у зв'язку з відсутності техніки на обробіток землі. Статутом Центру передбачено, що до його основної діяльності також включається продаж виготовлених навчальним закладом товарів, виконання робіт, що є тісно пов'язаними з його основною діяльністю, з метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних і інших питань працівників, учнів, слухачів, Центр може укладати угоди з підприємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Проте, передавати у користування земельну ділянку іншій особі перший відповідач не мав повноважень.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про невідповідність спірного договору вимогам закону, зокрема, статті 15 Закону України «Про оренду землі» та загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу та іншим актам цивільного законодавства, наслідком чого є визнання спірного договору №1 від 21.03.2016 недійсним.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачена прокурором за подання позову сума судового збору підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідачів у рівних частинах по 1600,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати удаваним договір надання послуг №1 від 21.03.2016, який укладений між Державним навчальним закладом «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» та фізичною особою-підприємцем Матвієнко Романом Миколайовичем.

Визнати недійсним договір №1 від 21.03.2016, який укладений між Державним навчальним закладом «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» та фізичною особою-підприємцем Матвієнко Романом Миколайовичем.

Стягнути з Державного навчального закладу «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» (вул. Олександра Кошиця (Кірова) буд. 38, м. Звенигородка Черкаська область, код ЄДРПОУ 00452713) на користь прокуратури Черкаської області (ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18001) 1600,00 грн судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Матвієнко Романа Миколайовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Черкаської області (ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18001) 1600,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 23.10.2018.

Суддя О.І.Кучеренко