Рішення № 77293841, 10.10.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/533/17-г/8

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1 компанія "Уніка", вул. Саксаганського, 70а, м. Київ, 01032

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф", вул. Д. Лук'яновича буд. 8, м. Тернопіль, 47707

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Завод Стеко", вул. Артільна, буд. 11, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Служба автомобільних доріг у Львівській області, вул. Володимира Великого, буд. 54, м. Львів, 79053

про відшкодування шкоди в розмірі 110 409,06 грн

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: ОСОБА_3 – адвоката, договір про надання правової допомоги б/н від 18.10.2017

Третіх осіб: не прибули

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_1 компанія "Уніка", надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф", надалі - відповідач, про відшкодування в порядку регресу шкоди в розмірі 110 409,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху (нерівність дорожнього покриття та ямковість), внаслідок чого 20.09.2016 на а/д Н-02 Львів - Тернопіль 52 км 680 м відбулося пошкодження застрахованого автомобіля Таtа БАЗ Т713.11, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. При цьому, позивач стверджує, що, виконуючи умови укладеного між ним та ТзОВ "Завод Стеко" Договору добровільного страхування автотранспорту № 005041/4002/0000201 від 21.09.2015, сплатив останньому страхове відшкодування в сумі 110 409,06 грн, у зв'язку із чим у нього виникло право регресної вимоги до відповідача.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: наказу № 00203413 від 26.12.2016, страхового акту № 00203413 від 26.12.2016, заяви про виплату страхового відшкодування від 21.09.2016, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, пояснення щодо події від 21.09.2016, довідки поліції, постанови Золочівського районного суду у справі №445/1880/16, договору страхування №005041/4002/0000201 від 21.09.2015, звіту про оцінку № ФД – 01055 від 10.10.2016, зобов'язуючої пропозиції, платіжного доручення № 046944 від 29.12.2016, претензії № 18748 від 04.01.2017, рішення суду від 26.07.2017 у справі №921/386/17-г/14, а також інших документів.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 22.09.2017 на 11:20 год. 09.10.2017, в порядку ст. 77 ГПК України (чинна редакція до 15.12.2017), було відкладено на 12:00 год. 23.10.2017, на 11:30 год. 13.11.2017, на 11:15 год. 23.11.2017, на 10:00 год. 30.11.2017 та, відповідно, на 14:30 год. 05.12.2017 з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Окрім того, ухвалою суду від 22.09.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Службу автомобільних доріг у Львівській області, вул. Володимира Великого, буд. 54, м. Львів, 79053. Ухвалою суду від 23.10.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Завод Стеко", вул. Артільна, буд. 11, м. Дніпро.

Ухвалою суду від 23.10.2017 в задоволенні клопотання відповідача б/н від 19.10.2017 (вх. №18880 від 19.10.2017) про витребування інформації (документів), в порядку ст. 38 ГПК України (чинна редакція до 15.12.2017), відмовлено.

Строк вирішення спору було продовжено в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 ГПК України (чинна редакція до 15.12.2017), про що судом винесено відповідну ухвалу від 13.11.2017.

Ухвалами суду від 05.12.2017 у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, вул. Смоленська 6, м. Київ, 03057, та, відповідно, на підставі ч. 2 п. 1 ст. 79 ГПК України (чинна редакція до 15.12.2017), провадження по справі № 921/533/17-г/8 було зупинено.

11.12.2017 супровідним листом за №1607/17 матеріали справи було направлено на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

27.02.2018, згідно супровідного листа за № 25292/17-54 від 14.02.2018 (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №6478), матеріали судової справи №921/533/17-г/8, із долученням висновку експерта № 25292/17-54 від 14.02.2018 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Враховуючи набрання з 15.12.2017 нової редакції ГПК України та п. п. 9 п. 1 Розділу XI "Перехідні Положення" останньої, беручи до уваги те, що справа №921/533/17-г/8, в силу приписів ст. 12 ГПК України, не відповідає ознакам малозначної справи, ухвалою суду від 05.03.2018 було постановлено: провадження у справі 921/533/17-г/8 поновити; справу №921/533/17-г/8 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; підготовче засідання призначити на 15:00 год. 26.03.2018.

Ухвалами Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2018 та від 16.04.2018 підготовче засідання було відкладено на 15:10 год. 16.04.2018 та, відповідно, на 10:30 год. 02.05.2018.

Ухвалою суду від 02.05.2018 у даній справі було призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Батозька, 1, м. Вінниця, 21007).

10.05.2018 супровідним листом за №921/533/17-г/330/2018 матеріали справи було направлено на адресу Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

31.07.2018, згідно супровідного листа за № 2936/18-21 від 17.07.2018 (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №14693), матеріали судової справи №921/533/17-г/8, із долученням висновку експерта № 2936/18-21 від 17.07.2018 за результатами проведення повторної судової автотоварознавчої експертизи, повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2018 провадження у справі 921/533/17-г/8 поновлено; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання призначено на 10:40 год. 22.08.2018 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 13.08.2018); запропоновано учасникам судового процесу надати суду додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2018 підготовче засідання відкладено на 12:00 год. 03.09.2018, а в подальшому - протокольною ухвалою суду від 03.09.2018 - на 14:30 год. 07.09.2018.

Ухвалою суду від 07.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16:00 год. 11.09.2018, який (судовий розгляд) було вкладено на 09:15 год. 26.09.2018 та, відповідно, на 10:30 год. 10.10.2018.

Повноважний представник позивача у судове засідання 10.10.2018 не прибув, хоча про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином. Поряд з цим, на адресу суду направив клопотання б/н б/д (вх. № 17569 від 21.09.2018), в якому, серед іншого, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Окрім того, слід зазначити, що в судовому засіданні 11.09.2018 судом, згідно ч. 6 ст. 202 ГПК України, оголошено зміст позовної заяви у зв’язку з розглядом справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2018 прибув, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, вважає, що звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля, на який посилається позивач, не являється належним доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування - тобто не доводить розмір реальних (фактичних) збитків (витрат).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТзОВ "Завод Стеко" у судове засідання 10.10.2018 не прибула. Разом з тим, на електронну адресу суду направила клопотання (вх. №16750е від 07.09.2018) про розгляд справи без її участі. Окрім того, слід зазначити, що в судовому засіданні 11.09.2018 судом оголошено позицію третьої особи у даній справі по суті позову (додаткові пояснення б/н від 31.08.2018), згідно якої остання погоджується з викладеними у позовній заяві доводами позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Служба автомобільних доріг у Львівській області у судове засідання 10.10.2018 не прибула, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Поряд з цим, у письмових поясненнях по суті позову за №осн-6884/01-05 від 19.10.2017 третя особа просила проводити розгляд справи без її участі. При цьому, слід зазначити, що у судовому засіданні 11.09.2018 судом оголошено стислу позицію третьої особи по суті спору, викладену у письмових поясненнях №осн-6884/01-05 від 19.10.2017.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Господарський суд відзначає, що усіх учасників справи, в т.ч. позивача, було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останні не скористалися.

За даних обставин, зважаючи на те, що явка повноважних представників позивача та третіх осіб не визнавалась судом обов’язковою, беручи до уваги, що останні були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається за наявними в ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справі письмові докази, судом встановлено наступне:

20.09.2016 о 04 год. 30 хв. на 52 км + 680 м автодороги Львів-Тернопіль (за с. В. Вільшаниця) сталася дорожньо-транспортна пригода - перекидання автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 Причина ДТП - незадовільний стан дорожнього покриття, а саме горби і вибоїни на проїжджій частині.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що транспортний засіб марки БАЗ Т713.11, д.н.з. НОМЕР_3, є власністю ТОВ "Завод Стеко" (третьої особи у даній справі), а водій ОСОБА_4 мав право керувати вказаним автомобілем, оскільки з 18.03.2016 працює на зазначеному товаристві (належним чином засвідчені копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ № 571439, посвідчення водія та наказ (розпорядження) про прийняття на роботу за № 105-к від 17.03.2016 – в матеріалах справи).

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 08.11.2016 у справі № 445/1880/16-п, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 26.12.2016, посадову особу відповідача (майстра дорожніх робіт) ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 140 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн в дохід держави.

Зокрема, у мотивувальній частині постанови апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_5, будучи посадовою особою, не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху та допустив нерівність дорожнього покриття та ямковість, що призвело до пошкодження транспортного засобу марки БАЗ Т713.11 д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4

У відповідності до ч. 6 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (правова позиція, викладена у п. 2.6 постанови пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, з наступними змінами та доповненнями).

Тому, при вирішенні даного спору суд виходить з того, що постановою Золочівського районного суду Львівської області від 08.11.2016 у справі № 445/1880/16-п встановлено факт вчиненого ОСОБА_5 передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП правопорушення та піддання останнього адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 850,00 грн в дохід держави, а відтак зазначені обставини є встановленими та не підлягають доказуванню у даній справі.

Також, судом встановлено, що на момент скоєння ДТП майнові інтереси ТзОВ "Завод Стеко", пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Tata БАЗ Т713.11, державний номер НОМЕР_4, були застраховані згідно Договору добровільного страхування автотранспорту № 005041/4002/0000201 від 21.09.2015 (надалі – Договір страхування), який укладений між власником вказаного транспортного засобу - ТзОВ "Завод Стеко" (Страхувальник/Вигодонабувач) та ПАТ "ОСОБА_1 компанія "Уніка" (ОСОБА_1).

П. п. 9.1 – 9.4 р. 9 Договору страхування визначено, що виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком відповідно до умов Договору та законодавства України. ОСОБА_1 відшкодування може бути сплачено: Страхувальнику, Вигодонабувачу, шляхом безпосередньої оплати вартості послуг сторонніх підприємств (організацій), які надають ці послуги Страхувальнику і необхідність яких (послуг) викликана страховим випадком (за згодою ОСОБА_1).

Право на отримання страхового відшкодування має Вигодонабувач (якщо він призначений за Договором) та Страхувальник (його спадкоємець/правонаступник) або інша особа, яка має належним чином оформлене повноваження від Страхувальника, або за його письмовою згодою.

Розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих ТЗ в результаті страхового випадку, та розрахованого відповідно до умов Договору. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, понесеного Страхувальником (Вигодонабувачем), та розміру страхової суми, зазначеної в Договорі. Розрахунок суми страхового відшкодування визначається на день настання страхового випадку.

У разі виплати Страхувальнику страхового відшкодування ОСОБА_1 набуває права регресу до винуватців страхового випадку.

Р. 10 Договору страхування сторонами визначено, що виплата страхового відшкодування проводиться Страховиком згідно з умовами Договору на підставі заяви Страхувальника або Вигодонабувача (його спадкоємця/правонаступника або особи, яка має належним чином оформлене повноваження від Страхувальника/письмової згоди) і страхового акта, що складається Страховиком після отримання всіх необхідних документів, визначених розділом 10 цього Договору.

Так, відшкодування збитку проводиться з урахуванням або без урахування експлуатаційного зносу деталей, вузлів та агрегатів ТЗ (з урахуванням умов п. 1.8 Договору), який визначається наступним чином:

Якщо транспортний засіб застрахований з урахуванням зносу, то у разі часткового пошкодження ТЗ (вартість відновлювального ремонту менше 75% дійсної вартості транспортного засобу (на момент настання страхового випадку) та додаткового обладнання) знос деталей, вузлів та агрегатів, що підлягають заміні, визначаються за формулою: n-1

Зд=(Зб(n)*П/365)+ ? Зб(к),

K=1

де: Зд – знос деталей вузлів та агрегатів, що підлягають заміні; Зб(n) – базовий знос ТЗ за відповідний рік експлуатації ТЗ; П - період з дати початку строку дії Договору до моменту настання страхового випадку; Зб(к) к від 1 до n-1 – базовий знос ТЗ за попередні роки експлуатації ТЗ.

Вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу визначається за наступною формулою: Свр=Ср+См+Сс*(1-3д), де: Свр – сума вартості відновлювального ремонту; Ср – вартість ремонтно-відновлювальних робіт; См – вартість необхідних для ремонту матеріалів; Сс – вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту.

Поряд з цим, при "Незаконному заволодінні" або повному конструктивному або фізичному зруйнуванні ТЗ (розмір вартості відновлювального ремонту перевищує 75% дійсної вартості транспортного засобу та додаткового обладнання) знос ТЗ за період дії Договору визначається за формулою:

Зп = Зб * П/365,

де: Зп – знос за період з дати початку строку дії Договору до моменту настання страхового випадку; Зб – базовий знос ТЗ за відповідний рік експлуатації ТЗ; П – період з дати початку строку дії Договору до моменту настання страхового випадку (в днях).

Розмір збитку може визначатися судовим експертом або оцінювачем, призначеним на вимогу та за рахунок ОСОБА_1.

Відповідно до п. 10.1.9 р. 10 Договору страхування, у разі часткового пошкодження ТЗ (вартість відновлювального ремонту менше 75% дійсної вартості ТЗ та додаткового обладнання) ОСОБА_1 відшкодовує: - необхідні та доцільні витрати на рятування ТЗ, на запобігання або зменшення збитків, визначення розміру збитків; - витрати на транспортування пошкодженого ТЗ, який не на ходу, до найближчого місця ремонту або стоянки (в межах ліміту, визначеного п. 1.9 Договору); збиток, що розраховується експертним шляхом, аварійним комісаром ОСОБА_1 або на підставі документів ремонтного підприємства.

Поряд з цим, п. 10.1.8 р. 10 Договору страхування сторони передбачили, що при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні ТЗ, ОСОБА_1 має право прийняти рішення стосовно виплати страхового відшкодування, а саме: ОСОБА_1 здійснює виплату страхової суми за відрахуванням франшизи та зносу, який визначається відповідно до п. 10.1.2.2. цього Договору. Майнові права та ТЗ у цьому випадку переходять до ОСОБА_1; ОСОБА_1 здійснює виплату страхової суми за відрахуванням франшизи, зносу, який визначається відповідно до п. 10.1.2.2. цього Договору, та вартості залишків ТЗ. Майнові права на ТЗ у цьому випадку залишаються у Страхувальника. Вартість залишків ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків (в т.ч. за допомогою інтернет-аукціонів з продажу автомобілів) або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозицій на ринку) або за погодженням сторін.

Також, у п. 2.2 р. 2 Договору страхування сторонами визначено, що дійсна вартість ТЗ (та/або додаткового обладнання) – це вартість ТЗ (та/або додаткового обладнання) за цінами і тарифами, що діють на момент укладення Договору.

Отже, сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті Страхувальнику і, як наслідок, може бути відшкодована в порядку регресу третьою особою (особою, з вини якої трапилось ДТП), враховуючи умови Договору страхування, визначається по-різному, зокрема, в залежності від того, які пошкодження під час ДТП отримав ТЗ (часткове пошкодження ТЗ - вартість відновлювального ремонту ТЗ менше 75% дійсної вартості ТЗ (на момент настання страхового випадку) та додаткового обладнання; повне конструктивне або фізичне зруйнування ТЗ - вартість відновлювального ремонту ТЗ понад 75% дійсної вартості ТЗ та додаткового обладнання).

Дійсна вартість ТЗ (страхова сума за Договором страхування) становить 189 000,00 грн (додаток № 1 до Договору страхування).

Наявний в матеріалах справи Звіт №ФД-01055 від 10.10.2016 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу (оцінювач ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №221/15 від 19.03.2015)), замовником якого є ПАТ "СК "Уніка", свідчить про те, що ринкова вартість КТЗ до пошкодження становила 192 059,18 грн; вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 150 442,87 грн.

Враховуючи дійсну вартість КТЗ (189 000 грн) та вартість відновлювального ремонту КТЗ (150 442, 87 грн), що становить 79,60%, позивачем було визнано повне фізичне знищення транспортного засобу (понад 75%).

З метою з'ясування реальної вартості залишків ТЗ, позивачем залишки ТЗ було виставлено на аукціон ТОВ УПП "АВТО онлайн Україна" (початок торгів 04.11.2016, закінчення торгів 10.11.2016), відповідно до якого найвища цінова пропозиція склала 57 000 грн. Для визначення залишкової вартості транспортного засобу було використаний інтернет портал total/autoauction.in.ua.

Відповідно до умов Договору страхування, на підставі наявних документів, ПАТ "ОСОБА_1 компанія "Уніка" було складено ОСОБА_1 №00203413 від 26.12.2016, згідно якого вказану вище ДТП кваліфіковано як страховий випадок та визначено, що до виплати Страхувальнику підлягає страхова сума в розмірі 110 409,06 грн, яка дорівнює: страхова сума за договором з урахуванням коефіцієнту зносу (170 307,12 грн) - франшиза (2 898, 06 грн) - вартість залишків ТЗ згідно ринкового попиту/зобов'язуюча пропозиція (57 000, 00 грн).

29.12.2016 позивачем було виплачено ТОВ "Завод Стеко" страхове відшкодування в розмірі 110 409,06 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 046944 від 29.12.2016.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і третьою особою на стороні позивача виникли зобов’язання з договору страхування, згідно якого, в силу ст. 979 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Ст. 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до предмету страхування.

Згідно абз. 1 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

ОСОБА_1 відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абз. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування").

Ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт, які зокрема спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно із ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.

Ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода або несвоєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою людини, яка перебуває у невідкладному стані сталася з їх вини.

Відповідно до Положення "Про Службу автомобільних доріг у Львівській області", затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України № 277 від 12.09.2016, метою діяльності служби є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та штучних споруд, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них. Предмет діяльності служби, серед іншого, полягає у організації будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд.

До компетенції власників автомобільних доріг належить, зокрема, передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам (ст. 9 Закону України "Про дорожній рух").

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2016 між Службою автомобільних доріг у Львівській області (третьою особою у даній справі), як Замовником, з однієї сторони, та ТОВ "Авакс Проф" (відповідачем у даній справі), як Підрядником, з іншої сторони, був укладений договір №13-04/16 на закупівлю послуг: Поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області (надалі – Договір підряду), згідно умов якого Підрядник зобов'язується у 2016 році надати послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області: лот 6 - Поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення: Н-02 Львів-Тернопіль км 11+257-84+073; Р-39 Броди-Тернопіль км 0+000+31+586 Львівської області згідно Технічних умов (Технічної специфікації) - Додаток №1, що є невід'ємною частиною Договору, та умов Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги в межах затверджених фінансових планів, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів (п. 1.1. Договору підряду).

Відповідно до п. 7. 3. Договору підряду Підрядник зобов'язаний, зокрема, забезпечити першочергове надання послуг пов'язаних з усуненням або недопущенням виникнення аварійно-небезпечних та надзвичайних ситуацій пов'язаних з експлуатаційним станом автомобільної дороги загального користування державного значення; забезпечити надання послуг по усуненню загрози безпечного проїзду автотранспорту на автомобільній дорозі загального користування державного значення; забезпечити безперервний та безпечний рух автотранспорту, тощо.

У п. 8.5. Договору підряду сторони обумовили, що у разі виникнення дорожньо-транспортних пригод пов'язаних з незадовільним експлуатаційним станом автомобільної дороги загального користування державного значення Н-02 Львів-Тернопіль км 11+257-84+073; Р-39 Броди-Тернопіль км 0+000+31+586 Львівської області Підрядник бере на себе зобов'язання щодо врегулювання спорів та відшкодування матеріальних збитків.

Підрядник несе відповідальність за відшкодування в установленому законодавством порядку збитків фізичним та юридичним особам, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Н-02 Львів-Тернопіль км 11+257-84+073; Р-39 Броди-Тернопіль км 0+000+31+586 Львівської області (п. 8.9. Договору підряду).

П. 11.1. Договору підряду визначено, що останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2016.

Актом передачі автомобільних доріг, що є Додатком №4 до Договору № 13-04/16 від 07.04.2016, Замовник передав, а Підрядник прийняв автомобільну дорогу загального користування державного значення: Н-02 Львів-Тернопіль км 11+257-84+073; Р-39 Броди-Тернопіль км 0+000+31+586 Львівської області протяжністю - 104,4 км, для надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання (обставина, встановлена рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2017 у справі № 921/386/17-г/14, яке набрало законної сили 08.08.2017).

Матеріали справи свідчать про те, що між відповідачем і третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Службою автомобільних доріг у Львівській області виникли зобов’язання з договору підряду, згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Як вже зазначалось вище, у мотивувальній частині постанови від 26.12.2016 у справі № 445/1880/16-п Апеляційним судом Львівської області встановлено, що ОСОБА_5, будучи посадовою особою, не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху та допустив нерівність дорожнього покриття та ямковість, що призвело до пошкодження транспортного засобу марки БАЗ Т713.11, д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4.

Матеріалами справи підтверджено, що посадововідповідальну особу (майстра дорожніх робіт) ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні передбаченого ч. 4 ст.140 КУпАП адміністративного правопорушення, а отже, в силу положень ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи наведене в сукупності, суд констатує, що саме відповідач - ТОВ "Авакс Проф" повинен нести відповідальність за наслідки дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він здійснював експлуатаційне обслуговування автодороги на якій трапилось ДТП та за умовами укладеного Договору підряду зобов’язався нести відповідальність за відшкодування збитків, у випадку настання ДТП внаслідок незадовільного утримання автомобільної дороги.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди (деліктної відповідальності за шкоду) викладено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я, тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності.

Отже, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: завдана майну шкода, протиправна поведінка заподіювана шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, вина.

Під час стягнення шкоди на позивача, поряд із іншим, покладається обов'язок довести суду згідно норм ГПК України не лише факт заподіяння йому шкоди, а і її розмір.

В судових засіданнях представник відповідача не заперечував проти позиції позивача, що відповідальність за пошкодження транспортного засобу Tata БАЗ Т713.11, внаслідок ДТП, яке сталося 20.09.2016, покладається на ТОВ "Авакс Проф". Проте категорично не погоджувався із визначеним позивачем розміром страхового відшкодування і, як наслідок, заявленою до стягнення у даній справі сумою.

Ухвалою суду від 05.12.2017, враховуючи, що в межах даної справи між позивачем та відповідачем існує спір стосовно визначеної у Звіті №ФД-01055 від 10.10.2016 ринкової/дійсної вартості транспортного засобу станом на 20.09.2016 та вартості відновлювального ремонту останнього внаслідок його пошкодження в ДТП, за клопотанням відповідача, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, було призначено судову автотоварознавчу експертизу транспортного засобу Tata БАЗ Т713.11, реєстраційний номер НОМЕР_4, який був застрахований згідно Договору добровільного страхування автотранспорту № 005041/4002/0000201 від 21.09.2015, укладеного між власником вказаного транспортного засобу - ТзОВ "Завод Стеко" та ПАТ "ОСОБА_1 компанія "Уніка". Доручено проведення експертизи Київському науково – дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта було поставлено наступні питання: - Яка ринкова вартість автомобіля Tata БАЗ Т713.11, державний номер НОМЕР_4, станом на 20.09.2016?; Який розмір вартості відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля Tata БАЗ Т713.11, державний номер НОМЕР_4, внаслідок його пошкодження в ДТП, яке мало місце 20.09.2016? Також, з огляду на факт відновлення та експлуатацію третьою особою - ТзОВ "Завод Стеко" досліджуваного транспортного засобу, судом було надано письмовий дозвіл на проведення експертного дослідження без огляду транспортного засобу та доручено судовому експерту проводити судову автотоварознавчу експертизу за наявними в матеріалах справи документами та (за необхідності) додатково поданими сторонами доказами.

Згідно висновку експерта Київського НДІСЕ ОСОБА_7 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи за № 25292/17-54 від 14.02.2018 ринкова вартість автомобіля Tata БАЗ Т713.11, державний номер НОМЕР_1, станом на 20.09.2016 складає 265 883 грн. Розмір вартості відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля Tata БАЗ Т713.11, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, яке мало місце 20.09.2016, складає біля 42 445,26 грн. Окрім того, судовий експерт ОСОБА_7, на відміну від суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_6, визначаючи вартість відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу, прийшов до висновку, що кабіна КТЗ підлягає не заміні, а ремонту.

Враховуючи відсутність у висновку судового експерта ОСОБА_7 чітко встановленої суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу ("біля"), за клопотанням позивача, для забезпечення всебічного та об’єктивного розгляду справи, встановлення достовірності доводів сторін щодо ринкової вартості транспортного засобу станом на 20.09.2016 та вартості його відновлювального ремонту після ДТП, судом було призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу. Проведення повторної експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково – дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта повторно було поставлено наступні питання: - Яка ринкова вартість автомобіля Tata БАЗ Т713.11, державний номер НОМЕР_1, станом на 20.09.2016?; Який розмір вартості відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля Tata БАЗ Т713.11, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, яке мало місце 20.09.2016? Також, з огляду на факт відновлення та експлуатацію третьою особою - ТзОВ "Завод Стеко" досліджуваного транспортного засобу, судом було надано письмовий дозвіл на проведення експертного дослідження без огляду транспортного засобу та доручено судовому експерту проводити повторну судову автотоварознавчу експертизу за наявними в матеріалах справи документами та (за необхідності) додатково поданими сторонами доказами.

Згідно висновку судового експерта Вінницького відділення Київського НДІСЕ ОСОБА_8 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи (повторної) за № 2936/18-21 від 17.07.2018 ринкова вартість автомобіля Tata БАЗ Т713.11, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 20.09.2016 складає 221 028,01 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Tata БАЗ Т713.11, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження під час ДТП, яке мало місце 20.09.2016, складає 55 252,60 грн. Окрім того, судовий експерт ОСОБА_8, на відміну від суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_6, визначаючи вартість відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу, прийшов до висновку, що кабіна КТЗ підлягає не заміні, а ремонту.

Присутній в судовому засіданні 03.09.2018, яке відбувалось в режимі відеоконференції, судовий експерт ОСОБА_8 надав суду роз’яснення по висновку за № 2936/18-21 від 17.07.2018 за результатами проведення повторної судової автотоварознавчої експертизи. Зокрема, щодо врахування ним під час визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу того, що кабіна КТЗ підлягає не заміні, а ремонту, звернув увагу суду на те, що експертиза, у зв’язку із відновленням зазначеного транспортного засобу, проводилась без його огляду (ні до, ні після аварії) за наявними в матеріалах справи документами, зокрема фотознімками, які, в свою чергу, є не дуже якісними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими, зокрема засобами як висновками експертів (п. 2 ч. 2 ст. 73 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. (ст. 86 ГПК України).

Згідно із ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Слід зазначити, що процесуальне законодавство не допускає того, щоб судове рішення ґрунтувалося на припущеннях, домислах та не доведених фактах.

Зважаючи на те, що висновок судового експерта ОСОБА_7 за № 25292/17-54 від 14.02.2018 містить припущення, висновок судового експерта ОСОБА_8 № 2936/18-21 від 17.07.2018, згідно пояснень останнього в судовому засіданні 03.09.2018, зроблено лише за наявними в матеріалах справи "не зовсім якісними знімками пошкодженого автомобіля", суд прийшов до висновку, що на підставі останніх не можливо встановити дійсних обставин справи (вартість кабіни (доцільність заміни чи ремонту кабіни), вартість панелі (доцільність заміни панелі, у зв’язку із можливими прихованими її дефектами після ДТП) тощо), а, відповідно, і визначити фактичну (реальну) вартість відновлювального ремонту автомобіля Tata БАЗ Т713.11 після ДТП, тому зазначені документи не можуть бути достовірними доказами у справі та відхиляються судом.

Поряд із цим, проведення оцінки майна є компетенцією суб'єкта оціночної діяльності, який має для цього необхідні спеціальні знання.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Ч. ч. 1-3, 6 ст. 9 згаданого вище Закону встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. До їх розроблення Фонд державного майна України залучає інші органи державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи. Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 затверджений Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (надалі - Національний стандарт №1), який згідно п. 1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Пунктами 36, 37 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеній меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.

Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний, порівняльний.

Поряд з цим, нормативно-правовим актом, який безпосередньо регулює оцінку колісних транспортних засобів в Україні є "ОСОБА_9 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 за №142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за N 1074/8395 (надалі – ОСОБА_9).

П 1.1. даної ОСОБА_9 визначено, що остання розроблена згідно із Законами України "Про судову експертизу", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національним стандартом N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N 1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна.

Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту (п. 1.2 ОСОБА_9).

ОСОБА_9 є обов’язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами НДІСЕ Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб’єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб’єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб’єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3 ОСОБА_9).

П. 1.4. Методики передбачено, що остання застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ; визначення вартості КТЗ для розв'язання майнових суперечок.

Згідно з п. 4.1, 4.2 та 4.3 ОСОБА_9 оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.

У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація:

а) повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності;

б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку;

в) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ;

г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки);

ґ) назва об'єкта (об'єктів), представленого для оцінки;

д) найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ;

е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації;

є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання;

ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце);

з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання);

и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом);

і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки;

ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів;

й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності);

к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах;

л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ;

м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв'язання поставлених питань;

н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів;

о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка;

п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків;

р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження);

с) додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Судом встановлено, що наявний у матеріалах справи Звіт про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу № ФД-01055 від 10.10.2016 відповідає вимогам зазначеної вище ОСОБА_9.

Зазначений Звіт складений та підписаний оцінювачем – ФОП ОСОБА_6; повноваження останнього підтверджені, зокрема, кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача МФ № 5317 від 08.09.2007, сертифікатом суб’єкта оціночної діяльності №221/15 від 19.03.2015.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна.

Окрім того, за Звіту № ФД-01055 від 10.10.2016 вбачається, що він складений на підставі фактичного дослідження пошкодженого автомобіля, що підтверджується, зокрема ОСОБА_1 огляду 26.09.2016 КТЗ, у якому спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_6, за участі повноважних представників власника транспортного засобу – ТОВ "Завод Стеко" та представника замовника оцінки (ОСОБА_1) – ПрАТ СК "Уніка", відображено характеристики і обсяг пошкоджень ТЗ із долученням фотографічних знімків останніх.

За даних обставин, у суду відсутні підстави не приймати зазначений звіт як належний та достовірний доказ на підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Беручи до уваги наведені вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем на підставі Звіту № ФД-01055 від 10.10.2016 та умов Договору страхування, зокрема в частині визнання повного фізичного знищення КТЗ (понад 75%), визначення суми страхового відшкодування з врахуванням страхової суми за Договором з урахуванням коефіцієнту зносу, франшизи та вартості залишків ТЗ згідно ринкової пропозиції (зобов'язуючої пропозиції), було вірно визначено та правомірно виплачено ТОВ "Завод Стеко" суму страхового відшкодування в розмірі 110 409,06 грн.

Заперечення відповідача щодо невірного визначення суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 у Звіті за № ФД-01055 від 10.10.2016 вартості відновлювального ремонту автомобіля Tata БАЗ Т713.11, державний номер НОМЕР_1, після ДТП судом відхиляються, оскільки останні не спростовують встановлених вище обставин справи та не доводять протилежного.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо – транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Наведена стаття також узгоджується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, розмір регресного відшкодування, право вимоги якого виникло у позивача визначається його фактичними витратами (платежами) як страховика, які здійснені на користь страхувальника і позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Судом встановлено наявність всіх елементів, які складають склад цивільного правопорушення (збитки у розмірі 110 409,06 грн; протиправну поведінку та вину відповідача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою водія автомобіля БАЗ Т713.11, реєстраційний номер НОМЕР_1, та збитками), та обставини переходу до позивача прав вимоги (регресу) щодо відшкодування шкоди до винної в ДТП особи в межах виплаченого позивачем страхового відшкодування (своєму Страхувальнику за Договором страхування (потерпілій особі).

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1 компанія "Уніка" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" підлягають до задоволення в заявленій сумі – 110 409,06 грн, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Відповідно до вимог ст. 123, ч. 2 п. 1, ч. 4 п.1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 656 грн 14 коп., витрати за проведення повторної автотоварознавчої експертизи в сумі 7 150 грн 00 коп. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 6 190 грн 00 коп. покладаються судом на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 73-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф", вул. Д. Лук'яновича буд. 8, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 37306789, на користь Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1 компанія "Уніка", вул. Саксаганського, 70а, м. Київ, ідентифікаційний код 20033533: 110 409 грн 06 коп.; 7 150 грн – на відшкодування понесених позивачем витрат на проведення повторної автотоварознавчої експертизи; 1 656 грн 14 коп. – в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.10.2018

Суддя І.М. Гирила