Рішення № 77293725, 17.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1584/18

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

секретар судового засідання - Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська, 1)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Редчица Анатолія Леонідовича (65074, АДРЕСА_1)

про стягнення 110234,91

Представники сторін:

Від позивача: Домущі В.С., довіреність №01-36/18 від 20.04.2018 р.

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Редчица Анатолія Леонідовича про стягнення 110234,91 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2018 р. було відкрито провадження у справі №916/1584/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2018 р. Представники сторін у судове засідання 03.09.2018 р. не з'явились, заяв, клопотань на час початку судового засідання не надходило, підготовче засідання було відкладено на 03.10.2018 р.

В судовому засіданні 03.10.2018 р. оголошено протокольну ухвалу про продовження строку розгляду підготовчого провадження на 30 днів та завершення підготовчого провадження, призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 17.10.2018 р. Представник відповідача не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

17.10.2018 р. представником позивача було надано пояснення по справі, представник відповідача не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

17.10.2018 р. у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами укладено Договір оренди № 354/4 від 29.08.2017 р. (далі - Договір), за яким фізичній особі-підприємцю Редчицу Анатолію Леонідовичу (Орендарю) надано у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №501, загальною площею 128,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Успенська, 54, під розміщення майстерні з надання побутових послуг строком дії до 29.07.2020 р.

Відповідно до п.2.2. Договору за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 7000,00 грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції. При цьому згідно з п. 2.4. Договору Орендар зобов'язується вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Станом на 31.07.2018 р. за договором існує заборгованість у розмірі 98773,45 грн.

Відповідач не виконує вказані вимоги та не сплачує орендну плату з дня укладення договору.

Крім того, відповідно до пп. «е» п.4.2. Договору, Орендар зобов'язаний протягом місяця з дати укладання договору оренди застрахувати об'єкт оренди на термін 1 рік з наступними щорічними продовженнями дії договору страхування протягом всього терміну дії договору оренди на користь Орендодавця у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, та таким чином, щоб весь час об'єкт оренди було застраховано на повну вартість об'єкта оренди, та щороку надавати Орендодавцю копії відповідних документів.

Позивач зазначає, що вказана вимога Договору також не була виконана відповідачем.

У свою чергу, Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) виконав умови Договору у повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі нежилого приміщення від 29.08.2017 р.

Позивач зазначає, що ним було направлено претензію на адресу реєстрації відповідача за вих.№01-13/6875 від 08.12.2017 р. з вимогою сплатити заборгованість за договором, однак поштове відправлення було повернуто за строком зберігання. Крім того, позивач зазначає, що Орендареві було направлено лист від 28.03.2018 р. №01-13/1311 та запропонував відповідачу надати копії документів, які підтверджують виконання ним вимог договору оренди, але до теперішнього часу зазначені документи не надавалися. Матеріали справи, однак, не містять належних доказів відправлення зазначеної кореспонденції відповідачеві, оскільки рекомендоване повідомлення, надане позивачем, не містить інформації щодо того, які саме документи направлялися адресату.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до ст. 19 цього Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди відповідно до ст. 10 Закону.

Також, ст. 771 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм. При цьому, згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», страхування орендарем взятого ним в оренду майна також є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

При цьому згідно зі ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. П.3.3. Договору оренди передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі. Також, п. 5.5. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання Орендарем обов'язків, передбачених п.4.1., п.4.2 абз. «а», «г», «е», «м», «н», п. 4.3., п.4.8., п.4.9., п.4.13. цього Договору, Орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, визначає, що між сторонами по даній справі виникли господарські зобов'язання, підставою яких є Договір оренди № 354/4 від 29.08.2017 р.

При цьому відповідачем не було виконано зобов'язання з оплати орендної плати - на час подання позову протягом 11 місяців, страхування об'єкта оренди, які є істотними умовами Договору оренди.

Позивачем, у свою чергу, було виконано умови договору оренди у повному обсязі.

Керуючись наведеним вище, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 98773,45 грн. та розірвання Договору оренди № 354/4 від 29.08.2017 р. підлягають задоволенню.

Що стосується пені, то судом зазначається наступне.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України встановлено, що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій, які учасник господарських зобов'язань повинен сплатити за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до п.5.2. Договору, за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 11461,46 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача стосовно виселення фізичної особи-підприємця Редчица Анатолія Леонідовича з нежилих приміщень, що належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням.

Враховуючи зазначене вище

Відповідно до ст.ст.123, 129 ГПК України, судові витрати покладаються на на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 525, 526, 530, 548, 549-552, 611, 612, 626, 629, 785 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 180, 193, 291 ГК України, ст.ст. 10,18,19,26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Редчица Анатолія Леонідовича задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Редчица Анатолія Леонідовича (65074, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний номер 26302595) 98773 /дев'яносто вісім тисяч сімсот сімдесят три/ грн. 45 коп. заборгованості з орендної плати, 11461 /одинадцять тисяч чотириста шістдесят одну/ грн. 46 коп. пені.

3. Розірвати договір оренди нежилого приміщення №354/4 від 29.08.2017 року, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний номер 26302595) та фізичною особою-підприємцем Редчицем Анатолієм Леонідовичем (65074, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1).

4. Виселити фізичну особу-підприємця Редчица Анатолія Леонідовича (65074, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) з нежитлового приміщення першого поверху №501, загальною площею 128,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 54, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний номер 26302595).

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Редчица Анатолія Леонідовича (65074, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний номер 26302595) 5286 /п'ять тисяч двісті вісімдесят шість/ грн.00 коп. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 17.10.2018 р. Повний текст рішення складений та підписаний 23 жовтня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков