Ухвала суду № 77293632, 09.10.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про задоволення скарги на дії органу ДВС

09 жовтня 2018 року Справа № 915/282/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Коваля С.М., розглянувши матеріали скарги: Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва, в порядку ст.ст. 339, 340 ГПК України

на дії: головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1;

при виконанні наказу суду від 05.03.2018 у справі №915/282/17

за позовом Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва,

54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68,

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області,

54018, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 55-Е,

про: стягнення майнової шкоди в розмірі 4 843 грн. 40 коп.,

Суддя С.М. Коваль

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від заявника (стягувач): представник не з‘явився;

Від боржника: представник не з‘явився;

Від органу ДВС: представник не з‘явився;

Розглянувши матеріали скарги, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2018 Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва звернувся зі скаргою від 07.09.2018 № 07-2034/2-18, зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 10.09.2018, на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1, а саме: повернення наказу суду від 05.03.2018 у справі №915/282/17, виданого на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2016 у даній справі, без прийняття до виконання, в якій просить суд:

“1.Визнати незаконним та скасувати повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 від 27.08.2018 про повернення наказу Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/282/17 від 05.03.2018 р. стягувачу без прийняття до виконання.

2. Зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 винести постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/282/17 від 05.03.2018 р.

3. Зобов’язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області повідомити суд і заявника про виконання ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання”.

В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на те, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 неправомірно повернув наказ Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/282/17 від 05.03.2018 р. стягувачу без прийняття до виконання, оскільки Центральне об’єднання управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, кошти якого обліковуються на рахунках у банківських установах, що унеможливлює списання органами Казначейства на підставі Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845.

Орган ДВС, повідомлений належним чином про дату та час судового засідання не скористався правом участі у судовому засіданні та наданням пояснень по суті скарги.

У судове засідання скаржник та боржник не з‘явились, письмових мотивацій щодо заявленої скарги суду не надали.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга Центрального РЦЗ м. Миколаєва підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2017 року по справі № 915/282/17 у задоволенні позову Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у даній справі, рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 13.02.2018, рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року у справі № 915/282/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області на користь Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва 4 843, 40 грн. майнової шкоди.

На виконання постанови Верховного суду 05.03.2018 року господарським судом Миколаївської області було видано наказ.

Центральним районним центром зайнятості м. Миколаєва наказ був пред'явлений до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області відповідно до п. 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (далі - Порядок № 845).

Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області своїм листом від 12.04.2018 № 13-08/2/2042 наказ повернуто із посиланням на п.п. 3 п. 9 Порядку № 845 (оскільки боржник не має відкритих рахунків в органах казначейства або в органах казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання).

Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва наказ Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/282/17 від 05.03.2018 р. був пред'явлений до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Втім, орган ДВС повідомленням від 28.09.2018 № 2.1-35/6608 повернув наказ без прийняття до виконання на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження”

Повідомленням органу ДВС від 28.09.2018 № 2.1-35/6608 про повернення наказу без прийняття до виконання мотивується тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а повинен виконуватись відповідно до Порядку №845.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339, ч. 1 ст. 341 ГПК України).

Виходячи з викладеного, Центральному районному центру зайнятості м. Миколаєва наказ повернуто 27.08.2018. Скаргу подано 10.09.2018 року, тобто, з дотриманням строку, встановленого ст. 341 ГПК України.

Згідно із нормами ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтями 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1. ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках і приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частина 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, то здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Водночас, органи та установи, зазначені в частинах першій - третій статті 6 Закону, не є органами примусового виконання.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

У відповідності до Постанови КМУ від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок № 845) рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Дана постанова визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 03.08.2011 року № 845 боржником є визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Отже, органи Державної казначейської служби України виконують судові рішення щодо боржників, відповідні рахунки яких відкриті у органах Казначейства.

Відповідно до листа наданого Головним управлінням державної казначейської служби України у Миколаївській області від 12,04.2018 № 13-08/2/2092., яким було повернуто наказ Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2017 № 915/28/2/17 на підставі п.п. 3 п. 9 Порядку № 845, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 76 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку, а нормами чинного законодавства органи Державної казначейської служби України не вповноважені здійснювати стягнення з рахунків в банківських установах.

Згідно з ч.3 ст.8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені - законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, рахунки відкриті в органі Казначейства, використовуються виключно для зарахування коштів єдиного внеску.

Фінансування пенсійних виплат та видатків на утримання органів Пенсійного Фонду України проводиться не через рахунки відкриті в органах казначейства, а через рахунки відкриті в установах банків. Згідно п.2 ст.76 Закону України 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банк.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 р. № 25-р в якості уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України визначено ВАТ "Ощадбанк" (АТ "Ощадбанк").

Чинним законодавством не передбачено повноважень органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснювати списання коштів з рахунків боржника відкритих в банківських установах, натомість такі права мають органи Державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Пункт 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» конкретизує особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду, а саме: Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. В той же час п.2 ст.2 встановлює, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є, зокрема, державний орган.

Отже, доводи Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва в частині скарги щодо визнання незаконним та скасування повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 від 27.08.2018 про повернення наказу Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/282/17 від 05.03.2018 р. стягувачу без прийняття до виконання, підлягають задоволеню.

Щодо вимоги стягувача зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 винести постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області по справі №915/282/17 від 05.03.2018 р.

Суд не вправі зобов'язувати посадових осіб органу ДВС до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження” можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Проте, стягувачем всупереч вимог статті 74 ГПК України не подано доказів того, що орган ДВС після прийняття заяви про відкриття виконавчого провадження ухиляється від винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, скарга в цій частині підлягає відмові.

Водночас суд наголошує, що згідно частини 1 статті 41 Закону у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до статті 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись ст.ст. 74, 233, 234, 240, 339, 342, 343 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 незаконними.

3. Повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 від 27.08.2018 про повернення наказу Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/282/17 від 05.03.2018 р. стягувачу без прийняття до виконання – скасувати.

4. Зобов’язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 повідомити суд і Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва про виконання ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

5. В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею та може бути оскаржена до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її підписання.

Суддя С.М. Коваль