Ухвала суду № 77293458, 18.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.10.2018Справа № 910/9394/17

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши при секретарі судового засідання Мазур В.М. у відкритому судовому засіданні

скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

Чулієва Атаджана Абдуназаровича

у справі № 910/9394/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

про стягнення 887 524,64 грн.

За участю представників сторін:

від стягувача: не з'явився;

від боржника (скаржника): Винокуров О.В., довіреність № ГН-2/2018 від 02.01.2018р.;

від органу ДВС: Чулієв А.А., приватний виконавець, посвідчення № 0096 від 11.09.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (надалі - відповідач) про стягнення 876 253,39 грн. компенсації додаткових витрат на придбання іноземної валюти, 3 384,97 грн. 3% річних, 7 886,28 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2017р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018р., позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" 876 253, грн. 39 коп. основного боргу, 7 886 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 3 384 грн. 97 коп. 3 % річних та 13 312 грн. 88 коп. судового збору.

10.07.2018р. на виконання рішення був виданий відповідний наказ.

30.07.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшла скарга приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, відповідно до якої просить суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А., які полягають у накладенні арешту та здійсненні примусового списання суми боргу з банківських рахунків ПрАТ «СК «ВУСО»;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А., які полягають у стягненні з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь приватного виконавця Чулієва А.А. основної винагороди приватного виконавця в сумі 90 083,76 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 343, 29 грн.;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. повернути ПрАТ «СК «ВУСО» стягнуту суму основної винагороди приватного виконавця в сумі 90 083,76 грн., витрат на проведення виконавчих дій в сумі 343, 29 грн., на загальну суму 90 427, 05 грн.

Відповідно до статті 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно з частиною 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Як вбачається зі скарги та доданих до неї матеріалів, скаржник направив скаргу на дії державного виконавця до суду у встановлений законом строк.

У той же час, судом було встановлено, що 16.07.2018р. справа № 910/9394/17, за якою подана скарга, була направлена до Верховного Суду, у зв'язку з надходженням касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018р.

Отже, на час подання скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" матеріали справи №910/9394/17 у Господарському суді міста Києва були відсутні.

Постановою Верховного Суду від 14.08.2018р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018р. у справі №910/9394/17 залишено без змін.

28.08.2018р. матеріали справи № 190/9394/17 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2018р. скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чулієва А.А. призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.10.2018р.

18.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення письмових доказів.

18.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від приватного виконавця надійшли заперечення на скаргу та клопотання про закриття провадження у справі.

Присутній у судовому засіданні 18.10.2018р. представник скаржника повністю підтримав вимоги, викладені у скарзі.

Приватний виконавець заперечив проти задоволення скарги з мотивів, наведених у запереченнях на скаргу, та наполягав на закритті провадження з розгляду скарги.

Представник стягувача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги, надані заперечення та пояснення, заслухавши пояснення представників учасників справи, приватного виконавця Чулієва А.А., судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Подана скарга мотивована тим, що дії приватного виконавця з винесення постанов про арешт коштів боржника від 13.07.2018р., здійсненні примусового списання суми боргу з банківських рахунків ПрАТ СК «ВУСО», стягнення з боржника основної винагороди виконавця в сумі 90 083,76 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 343,29 грн. є неправомірними, оскільки ПрАТ СК «ВУСО» самостійно та добровільно виконало рішення суду у справі №910/9394/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені ч. 3 вказаної статті, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 вказаної статті).

Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, судом встановлено, що постановою від 13.07.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. було відкрито виконавче провадження №56773191 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2018р. №910/9394/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (cписанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19 1 та 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

13.07.2018р. в межах виконавчого провадження №56773191 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. було винесено постанови про арешт коштів боржника, що містяться на всіх рахунках в ПАТ "УКРСОЦБАНК", ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК", АТ "Ощадбанк", ПАТ "КРЕДОБАНК", АТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Промінвестбанк" та всіх їх філіях/представництвах чи відділеннях та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 991 264,57 грн.

ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК", АТ "Ощадбанк", AT "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "КРЕДОБАНК" 13.07.2018р. прийняли постанову про арешт коштів до виконання. ПАТ «Промінвестбанк» відмовив через відсутність рахунків.

Підстави знаття арешту визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 6 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", особи, які на підставі закону звернулися з позовом в інтересах інших осіб (крім прокурора), беруть участь у виконавчому провадженні і користуються правами сторони виконавчого провадження, відкритого за їхньою заявою або за заявою іншої сторони в справі.

При цьому, боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення (п.1 ч. 5 статті 19 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Разом з цим згідно з частиною 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень виконавець має право на безперешкодний доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

За наведеними нормами державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не має права накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, якими також можуть бути рахунки для зарахування страхових виплат, заробітної плати та інших виплат на карткові рахунки співробітників клієнта, з метою забезпечення дотримання наведеного положення державному виконавцю відповідно до статті 18 Закону надано безперешкодний доступ до інформації про боржника, в тому числі конфіденційної, що є необхідною для вчинення виконавчих дій відповідно до меж повноважень та в порядку, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням інших нормативно-правових актів.

Також, частинами 2-3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Постановами від 13.07.2018р. накладено арешт на кошти боржника у межах стягненої суми за наказом № 910/9394/17 від 10.07.2018р., з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, що відповідає приписам Закону України "Про виконавче провадження".

16.07.2018р. до ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК», ПАТ «Промінверстбанк», ПАТ «Кредобанк» були подані приватним виконавцем платіжні вимоги №№ 68, 69, 70, 71, 72, 73 на примусове списання коштів з рахунків боржника ПрАТ СК «ВУСО» відповідно до постанов про арешт коштів боржника винесених 13.07.2018р.

16.07.2018р. на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній валюті та їх виплати стягувачам НОМЕР_1 в Філії Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» надійшли кошти за платіжними вимогами:

- № 73 з р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Кредобанк», МФО 325365 в сумі 267 325,10 грн.;

- № 68 з р/р НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023 в сумі 296 233,61 грн.;

- № 69 з р/р НОМЕР_4 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023 в сумі 991 264,57 грн.;

- № 71 з р/р НОМЕР_5 в ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК», МФО 380838 в сумі 991 264,57 грн.

16.07.2018р. до приватного виконавця з заявою про добровільне виконання рішення звернувся представник боржника ПрАТ СК «ВУСО», до якої додана копія платіжного доручення №15859 від 16.07.2018р. про перерахування коштів на користь ТОВ «Савiтар Груп» в сумі 900 837,52 грн.

Згідно довідки ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» №182/10670 від 02.08.2018р. списання за платіжним дорученням ПрАТ СК «ВУСО» №15859 від 16.07.2018р. на суму 900 837,52 грн. було здійснено 16.07.2018р. о 16:18 год., а за платіжним дорученням приватного виконавця Чулієва А.А. № 71 від 16.07.2018р. на суму 991 264,57 грн. - 16.07.2018р. о 18:17 год.

З матеріалів справи не вбачається, що звернення ПрАТ СК «ВУСО» з заявою про добровільне виконання рішення передувало виставленню платіжних вимог державним виконавцем.

17.07.2018р. представником боржника Закриничним О.В. було подано клопотання про закінчення виконавчого провадження, а також примірник платіжного доручення №15859 від 16.07.2018р. з відміткою установи банку про одержання платіжного документу та його проведення.

17.07.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. було винесено постанови:

- про закінчення виконавчого провадження №56773191 у зв'язку із повним фактичним виконанням наказу №910/9394/17 від 10.07.2018р., припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення;

- про зняття арешту коштів;

- про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 343,30 грн.;

- про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 90 083,75 грн.

Кошти отримані за платіжними вимогами приватного виконавця були ним повернуті на рахунки боржника згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень, за вирахуванням витрат виконавчого провадження, понесені за рахунок авансового внеску в сумі 343,30 грн. (69 грн. витрати на виготовлення за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, 274,30 грн. витрати на виготовлення провадження), та основної винагороди приватного виконавця в розмірі 90 083,75 грн.

При цьому, належних доказів того, що боржник вчиняв дії щодо добровільного виконання рішення суду у справі № 910/9394/17 до відкриття виконавчого провадження ВП№56773191 матеріали справи не містять.

Водночас, поняття «добровільного виконання рішення суду» після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження чинне законодавство України не містить.

Таким чином, дослідивши надані скаржником матеріали та докази на предмет неправомірності дій приватного виконавця Чулієва А.А. з винесення постанов про арешт коштів боржника від 13.07.2018р. та здійснення примусового списання коштів з рахунків боржника, суд встановив відсутність порушень норм Закону України "Про виконавче провадження" у діях приватного виконавця, оскільки приватний виконавець діяв в межах та на виконання повноважень, наданих йому зазначеним законом.

Щодо вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця, які полягають у стягненні з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 90 083,76 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 343,29 грн. та зобов'язання приватного виконавця повернути вказані суми ПрАТ СК «ВУСО», суд зазначає нступне.

Так, Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 339, ч. 1 ст. 340 ГПК України).

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною 1 статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (аналогічної правової позиції притримується Велика палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 року №921/16/14-г/15 провадження №12-93гс18).

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що спори про оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч.1 ст.231 ГПК України в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця, які полягають у стягненні з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 90 083,76 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 343,29 грн. та зобов'язання приватного виконавця повернути вказані суми ПрАТ СК «ВУСО».

Керуючись ст.ст. 231, 234, 235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича в частинні визнання неправомірними дій, які полягають у накладенні арешту та здійсненні примусового списання суми боргу з банківських рахунків ПрАТ «СК «ВУСО».

2. Закрити провадження у справі за скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича в частині визнання неправомірними дій, які полягають у стягненні з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь приватного виконавця Чулієва А.А. основної винагороди приватного виконавця в сумі 90 083,76 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 343, 29 грн. та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича повернути ПрАТ «СК «ВУСО» стягнуту суму основної винагороди приватного виконавця в сумі 90 083,76 грн., витрат на проведення виконавчих дій в сумі 343,29 грн., на загальну суму 90 427, 05 грн.

3. Роз'яснити скаржнику, що спір в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, які полягають у стягненні з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь приватного виконавця Чулієва А.А. основної винагороди приватного виконавця в сумі 90 083,76 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 343, 29 грн. та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича повернути ПрАТ «СК «ВУСО» стягнуту суму основної винагороди приватного виконавця в сумі 90 083,76 грн., витрат на проведення виконавчих дій в сумі 343,29 грн., на загальну суму 90 427, 05 грн., віднесено до юрисдикції Окружного адміністративного суму міста Києва.

4. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 23.10.2018р.

Суддя А.І. Привалов