Рішення № 77293439, 10.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2018Справа № 910/6930/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-МС», Республіка Білорусь, м. Мінськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», м. Київ

про стягнення 278 433,93 грн.

За участю представників:

від позивача: Дьоміна С.С.;

від відповідача: Флінт В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-МС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» про стягнення 285 636,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором транспортного експедирування №03102016-01Л від 03.10.2016, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» та Дочірнім підприємством «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» в частині здійснення відповідачем оплати наданих йому послуг на суму 227 100,00 грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 38 059,15 грн., інфляційних втрат в сумі 16 645,28 грн. та 3% річних в сумі 3 832,41 грн. При цьому, право вимоги до відповідача, як вказує позивач, перейшло до нього від Дочірнього підприємства «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» на підставі договору №1 відступлення права вимоги від 08.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-МС» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.07.2018.

У підготовчому судовому засіданні 25.07.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву. На підтвердження власних заперечень проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також не містять доказів дійсності вимог первісного кредитора до відповідача у правовідносинах, що виникли відповідно до умов договору експедирування.

25.07.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.08.2018.

07.08.2018 представником позивача через відділ документообігу (канцелярія) суду були подані заперечення на відзив із додатками, якими, на думку позивача, спростовуються твердження відповідача щодо відсутності у позові обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також підтверджується наявність права вимоги у позивача до відповідача.

08.08.2018 представником позивача через відділ документообігу (канцелярія) суду були подані додаткові пояснення щодо ціни позову, а також клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 08.08.2018 судом, керуючись ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.09.2018.

06.09.2018 представником позивача через відділ документообігу (канцелярія) суду було подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та заяву про уточнення позовних вимог, в якій п. 2 прохальної частини позовної заяви від 21.05.2018 викладено у новій редакції.

Оцінивши зміст вказаної заяви, суд дійшов висновку, що зазначена заява позивача фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних з 58 536,84 грн. до 51 333,93 грн., при цьому сума заборгованості за основним зобов'язанням позивачем залишена без змін.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

11.09.2018 представником відповідача через відділ документообігу (канцелярія) суду було подано додатковий відзив-заперечення, в якому окрім раніше наведених заперечень проти задоволення позову відповідач також зазначає про неотримання ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» товару, що перевозився за CMR №№ 0140834, 0140916 та 0140929 на суму 50 833,00 дол. США.

12.09.2018 представником позивача через відділ документообігу (канцелярія) суду було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

За наслідками підготовчого засідання 12.09.2018 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.10.2018.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову надав заперечення.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

03.10.2016 між ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (надалі - замовник) та ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» (надалі - експедитор) було укладено договір транспортного експедирування №03102016-01Л (надалі - договір експедирування, основний договір), згідно із п. 1.1 якого замовник самостійно доручає, а експедитор зобов'язується за рахунок та плату замовника організувати транспортно-експедиторські послуги, що пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу. Експедитору надається право вибору перевізника на власний розсуд з урахуванням умов Замовника. Відповідно до даного договору виконання транспортних послуг здійснює перевізник, з яким експедитор оформляє всі необхідні документи та укладає відповідні договори від свого імені.

Пунктом 2.1. договору встановлено, послуги надаються експедитором при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Відповідно до п. 3.1. договору вид та найменування вантажу вказується замовником у заявці на кожне перевезення, яка надається замовником не пізніше ніж за 5 днів до дати початку виконання перевезення засобами факсимільного зв'язку.

За умовами п. 3.2. договору змовник у заявці вказує повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, включаючи вагу брутто, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей а також умов його перевезення, перевалочних робіт, складування, в тому числі відомості щодо пунктів навантаження та розвантаження, найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача, дату і час прибуття на завантаження, назву митного переходу на кордоні України, термін доставки, іншу інформацію необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором.

У пункті 3.4. договору визначено, що факсимільні примірники заявки та підтвердження прийняття заявки до виконання мають юридичну силу до обміну сторін паперовими примірниками з оригінальними підписами представників сторін, завірених відтисками печаток.

За умовами п. 6.4. договору перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в України. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна; міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС; коносамент; накладна ЦІМ; вантажна відомість, інші документи, визначені законами України.

Згідно викладеним у п. 7.2. договору умовам факт надання послуг експедитором при організації перевезень підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення

Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що плата експедитору та витрати на оплату послуг сторонніх осіб, залучених до виконання даного договору сплачуються не пізніше 10 днів після укладання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Експедитор виставляє замовнику рахунок для оплати.

У випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки (п. 5.5. договору).

Розділом 9 договору сторони погодили, що договір вступає у силу з дати підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині обов'язків, які залишаються невиконаними сторонами на дату закінчення строку дії договору, договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Вищезазначений договір підписано уповноваженими особами від сторін із зазначенням їх відповідних реквізитів та скріплено печатками їх юридичних осіб.

На виконання умов договору експедирування відповідачем було сформовано наступні контракти-заявки на перевезення:

- № 238/8 від 20.09.2017, за змістом якого ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, у строк до 28.09.2017. Вартість перевезення становить 31 600,00 грн.

- № 237/8/П від 20.09.2017, за змістом якого ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, м. Гостомель, у строк до 27.09.2017. Вартість перевезення становить 19 750,00 грн.

- № 241/8 та 242/8/П від 21.09.2017, за змістом яких ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, м. Гостомель, у строк до 27.09.2017. Вартість кожного перевезення становить 19 750,00 грн.

- № 247/8 від 22.09.2017, за змістом якого ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, у строк до 02.10.2017. Вартість перевезення становить 31 800,00 грн.

- № 255/8 та 259/8/П від 02.10.2017, за змістом яких ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, м. Гостомель, у строк до 06.10.2017 та 09.10.2017 відповідно. Вартість перевезення становить 20 100,00 грн. та 20 050,00 грн. відповідно.

- № 257/8 від 02.10.2017, за змістом якого ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, у строк до 06.10.2017. Вартість перевезення становить 32 150,00 грн.

- № 258/8 від 02.0109.2017, за змістом якого ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, м. Іллічівськ-Чорноморськ, у строк до 06.10.2017. Вартість перевезення становить 32 150,00 грн.

На виконання умов отриманих контрактів-заявок ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було взято на себе зобов'язання з організації перевезення вантажу. Так, згідно з міжнародними товарно-транспортною накладними CMR№0140916, CMR№0140928, CMR№0140913, CMR№0140929, CMR№0140829, CMR№0140833, CMR№0140841, CMR№0140834 та CMR№0140837 вантаж - побутову техніку (холодильники, морозильники) було перевезено з пункту відправлення у Республіці Білорусь до пунктів призначення на території України. Вказаний вантаж було отримано вантажоодержувачем без зауважень та заперечень.

08.11.2017 між ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» (надалі - первісний кредитор) та ТОВ «ФОРТУНА-МС» (надалі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №1 (надалі - договір відступлення права вимоги), згідно із п. 1.1. якого новий кредитор набуває (приймає), а первісний кредитор відступає (передає) належні йому в повному обсязі права вимоги до ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» за договором транспортного експедирування № 03102016-01Л від 03.10.2016 з усіма змінами та доповненнями до нього, включаючи права грошової вимоги, належної первісному кредитору за неоплачені заявки.

Пунктом 1.2.1. договору із врахування додаткової угоди № 1 від 09.11.2017 визначено, що загальна сума заборгованості, тобто загальна сума грошових коштів, належних до сплати боржником за договором транспортного експедирування, станом на дату укладення цього договору становить 227 100,00 грн. та складається з заборгованості по заявкам №№ 255/8, 257/8, 258/8, 259/8/П, 238/8, 237/8/П, 247/8, 241/8, 242/8/П та товарно-транспортних накладних CMR№0140916, CMR№0140928, CMR№0140913, CMR№0140929, CMR№0140829, CMR№0140833, CMR№0140841, CMR№0140834 та CMR№0140837.

Умовами п. 3.1. договору встановлено, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором з дня підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги.

Відповідно до п. 8.1. договору він вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Вищезазначений договір підписано уповноваженими особами від сторін із зазначенням їх відповідних реквізитів та скріплено печатками їх юридичних осіб.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «ФОРТУНА-МС» вказує на те, що підписавши з ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» акт приймання-передачі прав вимоги за існуючими зобов'язаннями, що виникли на підставі договору транспортного експедирування укладеного між ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» та ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», набуло право вимоги до боржника, що неналежним чином виконував свої зобов'язання за основним договором.

24.11.2017 ТОВ «ФОРТУНА-МС» звернулось до ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» із претензією №1 в якій просило відповідача сплатити заборгованість у розмірі 227 100,00 грн. протягом місяця.

Дана вимога залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Розглянувши доводи, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

В той же час, згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За змістом ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Враховуючи наведене, за своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, статті 316 Господарського кодексу України. При цьому, міжнародне перевезення, щодо якого виник спір, регулюється положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, учасниками якої є Україна та Республіка Білорусь (далі - Конвенція).

Як встановлено, на виконання умов договору експедирування №03102016-01П від 03.10.2016 було сформовано наступні контракти-заявки на перевезення загальною вартістю 227 100,00 грн., а саме:

- № 238/8 від 20.09.2017, за змістом якого ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, у строк до 28.09.2017. Вартість перевезення становить 31 600,00 грн.

- № 237/8/П від 20.09.2017, за змістом якого ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, м. Гостомель, у строк до 27.09.2017. Вартість перевезення становить 19 750,00 грн.

- № 241/8 та 242/8/П від 21.09.2017, за змістом яких ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, м. Гостомель, у строк до 27.09.2017. Вартість кожного перевезення становить 19 750,00 грн.

- № 247/8 від 22.09.2017, за змістом якого ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, у строк до 02.10.2017. Вартість перевезення становить 31 800,00 грн.

- № 255/8 та 259/8/П від 02.10.2017, за змістом яких ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, м. Гостомель, у строк до 06.10.2017 та 09.10.2017 відповідно. Вартість перевезення становить 20 100,00 грн. та 20 050,00 грн. відповідно.

- № 257/8 від 02.10.2017, за змістом якого ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, у строк до 06.10.2017. Вартість перевезення становить 32 150,00 грн.

- № 258/8 від 02.0109.2017, за змістом якого ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було доручено перевезти вантаж - побутову техніку за маршрутом: Республіка Білорусь, м. Мінськ - Україна, м. Іллічівськ-Чорноморськ, у строк до 06.10.2017. Вартість перевезення становить 32 150,00 грн.

На виконання умов отриманих контракт-заявок ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було взято на себе зобов'язання з організації перевезення вантажу. Так, згідно з міжнародними товарно-транспортною накладними CMR№0140916, CMR№0140928, CMR№0140913, CMR№0140929, CMR№0140829, CMR№0140833, CMR№0140841, CMR№0140834 та CMR№0140837 вантаж - побутову техніку (холодильники, морозильники) було перевезено з пункту відправлення у Республіці Білорусь до пунктів призначення на території України. Вказаний вантаж було отримано вантажоодержувачем без зауважень та заперечень, що підтверджується відмітками у графах №24 вищезазначених міжнародних товарно-транспортних накладних.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

У пункті 7.1. Договору визначено, що плата експедитору та витрати на оплату послуг сторонніх осіб, залучених до виконання даного договору сплачується не пізніше 10 днів після укладання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг експедитор виставляє замовнику рахунок для оплати.

Згідно з пунктом 7.2. Договору факт надання послуги експедитором при організації перевезення підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних,коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

На підтвердження направлення відповідачу документів, передбачених договором транспортного експедирування №03102016-01Л від 03.10.2016, а саме контракт-заявок, актів надання послуг та відповідних рахунків-фактур, позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким вказані документи отримані відповідачем 09.11.2017 (арк.справи 57, т.1).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у позивача існують правові підстави визначати укладений між сторонами договір транспортного експедирування як правочин, що створює для відповідача грошові зобов'язання на суму послуг за перевезення відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних CMR№0140916, CMR№0140928, CMR№0140913, CMR№0140929, CMR№0140829, CMR№0140833, CMR№0140841, CMR№0140834 та CMR№0140837.

У той же час, слід зазначити, що як вбачається зі змісту контракт-заявок №№ 255/8, 257/8, 258/8, 259/8/П, 238/8, 237/8/П, 247/8, 241/8, 242/8/П на перевезення вантажу, відповідач, як замовник та ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон», як перевізник, погодили: дату, маршрут, об'єм, вагу, кількість, тип транспортного засобу, місце завантаження (адресу відвантаження) та вартість перевезення.

Аналізуючи в сукупності зазначені обставини, суд приходить до висновку, що між сторонами в дійсності мали місце відносини з перевезення вантажу за договором транспортного експедирування №03102016-01Л від 03.10.2016.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Судом встановлено, що ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон», як перевізником, на підставі контрактів-заявок №№ 255/8, 257/8, 258/8, 259/8/П, 238/8, 237/8/П, 247/8, 241/8, 242/8/П було надано послуги із перевезення вантажу відповідачу, як замовнику, з Республіки Білорусь до пунктів призначення на території України.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів, факт надання ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» послуг із перевезення та визначення вартості таких послуг підтверджується, зокрема: міжнародними товарно-транспортними накладними, що містить печатки відправника, перевізника та одержувача; актами надання послуг та рахунками-фактури на загальну суму 227 100,00 грн.

Окремо суд відзначає, що контракти-заявки №№ 255/8, 257/8, 258/8, 259/8/П, 238/8, 237/8/П, 247/8, 241/8, 242/8/П та відповідні акти надання послуг не містить підпису відповідача, як замовника вищевказаного перевезення, водночас, в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем на адресу ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» мотивованої відмови від прийняття послуг, як то заявлення про недоліки (у разі наявності таких), а тому відповідач не звільняється від обов'язку оплатити надані послуги.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 227 100,00 грн.

Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України укладення договору передбачає відповідність останнього встановленим законодавством вимогам, і його умови не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язання за своєю правовою природою є правовідношенням, зміст якого розкривається, як через активну поведінку боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивну - утримання від певної дії. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених у статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання. Належне виконання тягне за собою припинення зобов'язання (ст. 599 ЦК).

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на виконання договору транспортного експедирування №03102016-01Л від 03.10.2016 та контракт-заявок №№ 255/8, 257/8, 258/8, 259/8/П, 238/8, 237/8/П, 247/8, 241/8, 242/8/П ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 227 100,00 грн.

Як вказувалося вище, відповідно до п. 7.1. договору транспортного експедирування №03102016-01Л від 03.10.2016 плата експедитору та витрати на оплату послуг сторонніх осіб, залучених до виконання даного договору сплачується не пізніше 10 днів після укладання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг експедитор виставляє замовнику рахунок для оплати.

Отже враховуючи п.7.1. договору транспортного експедирування №03102016-01Л від 03.10.2016, а також приймаючи до уваги, що відповідач отримав необхідні для здійснення оплати документи 09.11.2017, кінцевий строк оплати наданих послуг по перевезенню вантажу - 19.11.2017.

Проте, всупереч положенням ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором транспортного експедирування №03102016-01Л від 03.10.2016 не виконав, отримані послуги визначені контракт-заявками №№ 255/8, 257/8, 258/8, 259/8/П, 238/8, 237/8/П, 247/8, 241/8, 242/8/П у строк не оплатив.

Твердження відповідача стосовно неотримання останнім товару за міжнародними товарно-транспортними накладними CMR№0140916, CMR№0140929, CMR№0140834, суд також до уваги не приймає, оскільки у графах №24 вищезазначених міжнародних товарно-транспортних накладних наявна відмітка відповідача про отримання вантажу.

Крім того, судом враховано, що з моменту здійснення перевезення до звернення позивача із позовом минув тривалий час, проте, будь-яких дій направлених на знаходження втраченого товару з боку відповідача не вчинялися.

Будь-які докази звернень відповідача до правоохоронних органів із відповідними заявами про втрату вантажу в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не було отримано товар за міжнародними товарно-транспортними накладними CMR№0140916, CMR№0140929, CMR№0140834.

Щодо посилання відповідача на відсутність дійсної вимоги, що існувала у ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» на момент переходу прав до позивача за договором відступлення права вимоги, зокрема, в графі №16 усіх CMR вказано перевізниками інших юридичних осіб ніж ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон», як підставу для відмови у позові, суд ставиться критично, оскільки пунктом 1.1. договору транспортного експедирування №03102016-01Л від 03.10.2016 передбачено право ДП «Легіон Логістик» ТОВ «Легіон» вибору перевізника на власний розсуд і оформлення всіх необхідних документів та укладання відповідних договорів від свого імені. Копії укладених між експедитором та перевізниками договорів наявні в матеріалах справи (арк.справи 146-213, т.1).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманих послуг перевезення у розмірі 227 100,00 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-МС» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» заборгованості у розмірі 227 100,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення пеню нараховану на суму основного боргу за період з 20.11.2017 по 21.05.2018 у розмірі 35 881,80 грн., 3% річних за період з 20.11.2017 по 21.05.2018 у розмірі 3 415,83 грн. та інфляційні втрати за період з 01.12.2017 по 21.05.2018 у розмірі 12 036,30 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами п.5.5. договору транспортного експедирування №03102016-01Л від 03.10.2016, у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).

Таким чином, керуючись діючим законодавством та п.5.5. договору транспортного експедирування №03102016-01Л від 03.10.2016, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за період з 20.11.2017 по 21.05.2018 в сумі 35 881,80 грн.

Перевіривши обставини справи, а також приймаючи до уваги кінцевий строк оплати, суд дійшов висновку, що нарахування пені у розмірі 35 881,80 грн. є обґрунтованим та арифметично вірним.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України звернувся до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» 3% річних за період з 20.11.2017 по 21.05.2018 в сумі 3 415,83 коп.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: сума санкцій = С х 3 х Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-МС» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» 3% річних за період з 20.11.2017 по 21.05.2018 в сумі 3 415,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ИИс = (ИИ1:100) х (ИИ2:100) х (ИИ3:100) х ... (ИИZ:100), (де ИИ-1 - індекс інфляції за первий місяць прострочення, ИИ-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення, ......, ИИ-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення).

Таким чином, керуючись діючим законодавством, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні втрати за період з 01.12.2017 по 21.05.2018 у розмірі 12 036,30 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи право позивача при розрахунку суми санкцій самостійно визначати період, за який нараховуються санкції, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-МС» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» інфляційні втрати за період з 01.12.2017 по 21.05.2018 у розмірі 12 036,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу Україні одним з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасниці справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомог), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справ належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як встановлено, в матеріалах справи наявний Договір №04 від 03.05.2018 про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Дьоміною Світланою Сергіївною (Адвокат) та ТОВ «Фортуна-МС» (Клієнт).

20.05.2018 до зазначеного Договору сторонами було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до підпункту 1.1. якої Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди гонорар Адвоката за надання Клієнту правової допомоги, визначеної в п. 1.1. цієї Додаткової угоди, становить 15000,00 грн.

Відповідно до п. 7 Додаткової угоди Клієнт сплачує Адвокату гонорар за надання правової допомоги шляхом безготівкового перерахування грошових котів в повній сумі на розрахунковий рахунок Адвоката протягом 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом Клієнта до ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» про стягнення заборгованості.

Крім того, в матеріалах справи наявний детальний опис робіт, виконаних адвокатом Дьоміною С.С. у справі №910/6930/18 станом на 04.09.2018 (арк.справи 232, том 1).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

У відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-МС» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (04119, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 1, поверх 6; ідентифікаційний код 35625082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-МС» (220039, Республіка Білорусь, місто Мінськ, вулиця Западна, будинок 13, кімната 556; реєстраційний номер 192151281) заборгованість за надані послуги у розмірі 227 100 (двісті двадцять сім тисяч сто) грн. 00 коп., пеню в сумі 35 881 (тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 80 коп., 3% річних в сумі 3 415 (три тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 83 коп., інфляційні втрати в сумі 12 036 (дванадцять тисяч тридцять шість) грн. 30 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 4 176 (чотири тисячі сто сімдесят шість) грн. 51 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.2018.

Суддя В.В. Князьков