Ухвала суду № 77293154, 16.10.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/474/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.10.2018 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Національного банку України, вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", юридична адреса: узвіз Крутогірний, 14, 49044, поштова адреса: вул. Набережна Перемоги, 32, м. Дніпро, 49044

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Приватбанк", юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, поштова адреса: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №18-0014/16209 від 22.03.18

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:ОСОБА_2, довіреність №425 від 30.07.18

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №12/07-1 від 12.07.18

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 06.06.18 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (закрите) на 03.07.18.

В ході провадження у справі ухвалою суду від 07.09.18 призначено закрите підготовче засідання на 20.09.18, у якому судом оголошено перерву до 16.10.18.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені у клопотанні вх.№9756/18 від 03.07.18 про зупинення провадження у справі. Зокрема, зазначив, що 22.06.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/7913/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" до Національного банку України про розірвання іпотечних договорів, іпотекодержателем за якими є Національний банк України, а іпотекодавцем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис", та якими забезпечувалось виконання зобов’язань Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" за кредитним договором №19 від 03.03.2009. Вказав на те, що предметом позову у справі №910/7913/18, серед іншого, є розірвання Іпотечного договору, який укладений між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Приватбанк", на підставі якого Національним банком України у даній справі заявлено вимогу про звернення

стягнення на предмет іпотеки. За таких обставин, на думку представника відповідача, у разі задоволення позову у справі №910/7913/18 про розірвання Іпотечних договорів, будуть відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №42 від 11.03.09, що є предметом даного спору, оскільки зобов’язання за цим договором іпотеки у відповідача будуть припинені. Наведені обставини вважає підставою для зупинення провадження у справі.

28.08.18 до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі б/н від 23.08.18 (вх.№12998/18), у яких позивач зазначає, що аналогічний спір між тими самими учасниками справи про розірвання аналогічних іпотечних договорів уже був предметом судового розгляду, у якому Верховний Суд прийняв рішення про відмову в позову (постанова ВСУ від 03.07.18 у справі №910/15408/17). Крім того, ТОВ "Приватофис" неодноразово звертався до суду із позовом про визнання спірного іпотечного договору недійсним, що свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами.

У свою чергу, Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Приватбанк" за вх.№13005/18 від 28.08.18 подано суду письмові пояснення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у яких Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Приватбанк" заперечило щодо зупинення провадження у справі, вказуючи на його необґрунтованість та зазначило, що згідно приписів ст.320, 321 ГПК України відповідач вправі звернутися до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали заперечення щодо зупинення провадження у справі.

Розглянувши зазначене клопотання, суд констатує наступне.

Обов"язок суду зупинити провадження у справі передбачено статтею 227 ГПК України. Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен з'ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов'язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

З позовної заяви, долученої відповідачем до клопотання про зупинення провадження у справі, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" вказує, зокрема, на обставини, що свідчать, на його думку, про недобросовісну поведінку ПАТ КБ «Приватбанк» та Національного банку України в основному кредитному зобов’язанні, істотне порушення Національним банком України своїх зобов’язань як іпотекодержателя, істотну зміну обставин для іпотекодавця після націоналізації ПАТ КБ «Приватбанк», що є, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", підставами для розірвання Іпотечного договору.

Суд констатує, що згідно ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. В разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Розглядаючи вимогу про стягнення заборгованості за договором, суд у будь-якому випадку зобов'язаний дослідити питання щодо належного виконання сторонами умов договору та встановити наявність у кредитора права вимоги до боржника (поручителя), а отже, встановлення таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі. Необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р., що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку( постанова Верховного Суду від 01 червня 2018 р. по справі № 922/699/17).

Отже, розглядаючи по суті справу про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд в будь-якому випадку зобов'язаний надати правову оцінку відповідному іпотечному договору.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

Щодо клопотання вх.№13017/18 від 03.09.18 про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, представник відповідача вказав на суттєву різницю вартості предмета іпотеки, що зазначена в іпотечному договорі та висновках про оцінку. Зазначив, що у наданому третьою особою звіті про оцінку предмета іпотеки вказано, що метою оцінки є визначення ринкової вартості об"єкта оцінки з метою переоцінки предмета іпотеки, що не відповідає дійсній меті проведення такої оцінки. Зауважив, що подані висновки та звіт про оцінку є неналежним та недопустимим доказом вартості предмета іпотеки, оскільки при здійсненні оцінки не було проведено обов'язкового рецензування звіту про оцінку майна, що суперечить положенням ч.3 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Зауважив, що строк дії звіту становить шість місяців з дати оцінки та сплив на момент розгляду справи судом. Звернув увагу, що вказаний звіт про оцінку не відповідає вимогам щодо висновку експерта, передбаченого ст.98 ГПК України, відтак вважає, що з огляду на існування між учасниками справи спору щодо початкової вартості предмета іпотеки слід призначити у справі судову оціночну будівельну експертизу та зупинити провадження у справі на час її проведення. Мотивував подання клопотання про призначення експертизи тим, що звіт про оцінку майна відповідача поданий третьою особою тільки 28.08.18, що позбавило відповідача права подати зазначене клопотання раніше.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні заперечили щодо клопотання відповідача про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи. Зокрема, вказали на те, що в матеріалах справи наявний звіт про оцінку майна відповідача, поданий третьою особою 28.08.18 по даній справі, тому подання відповідачем клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі свідчать про зловживання останнім своїми процесуальними правами з метою затягування судового процесу. Звернули увагу на правову позицію Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі №235/3619/15-ц, згідно якої не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень у спорах даної категорії.

Крім того, представник позивача зазначив, що клопотання відповідача про призначення судової оціночно-будівельної експертизи подано поза межами встановленого судом процесуального строку на його подання, відтак підлягає залишенню без розгляду.

У свою чергу, представник третьої особи заперечив щодо проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, оскільки зазначена установа часто виходить за межі встановленого чинним законодавством строку на її проведення, та запропонував доручити проведення експертизи іншим експертним установам, подавши суду їх перелік.

Суд констатує, що в ухвалах про відкриття провадження та відкладення підготовчих засідань у даній справі судом не встановлено строків на подання доказів та клопотань учасниками процесу, а лише рекомендовано їх подати суду до початку відповідного судового засідання виключно з метою організації судового процесу та дотримання строків розгляду справи, встановлених господарським процесуальним законодавством, з огляду на значну кількість поданих учасниками процесу заяв, клопотань та доказів. Крім того, суд звертає увагу, що сторони вправі подавати заяви та клопотання до закінчення підготовчого провадження, мотивувавши їх подання відповідно до приписів ГПК.

В силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи.

За наведених обставин, приймаючи до уваги, що представник відповідача мотивував подання клопотання про призначення експертизи тим, що звіт про оцінку майна відповідача поданий третьою особою тільки 28.08.18, що позбавило відповідача права подати зазначене клопотання раніше, суд відхиляє вищенаведені твердження представника позивача та приймає до розгляду клопотання відповідача вх.№ 15460/18 про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи. При цьому суд констатує, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надається в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечується принцип змагальності.

Частиною 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У свою чергу, ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зі змісту п.9 Іпотечного договору №42 від 11.03.09 в редакції додаткового договору №2 дот від 19.07.09 вбачається, що сторони у вказаному договорі визначили вартість предмета іпотеки в сумі 15123040,00 грн., однак позивачем у позовній заяві в якості початкової ціни предмета іпотеки для його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження зазначено вартість іпотечного майна відповдіно до висновків про вартість майна, що удвічі менша вартості, зазначеної у іпотечному договорі.

Водночас, як зазначалося вище, згідно приписів Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява N 61679/00) від 01 червня 2006 р., Суд зазначає, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

За приписами ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Водночас, відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 2010 року по справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зазначив наступне: "Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення - продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)". Водночас, обов'язковою умовою винесення обґрунтованого рішення є дослідження обставин, які входять до предмета доказування.

Відповідно до пунктів 1.2 та 5.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 р. № 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 р. №1950/5, однією із основних видів (підвидів) судових експертиз є, зокрема, інженерно-технічна (підвидами якої є будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертиза). Визначення питання щодо вартості об'єктів нерухомого майна віднесено до компетенції питань оціночно-будівельної експертизи.

В силу ч. 1 ст. 100 ГПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

З метою прийняття законного, обгрунтованого та мотивованого рішення у даній справі, з огляду на існування спору між сторонами щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, значну різницю між вартістю іпотечного майна, зазначеною у звіті про оцінку та іпотечному договорі, враховуючи, що для визначення ринкової вартості іпотечного майна необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд вважає за доцільне призначити у справі судову оціночно-будівельну експертизу. При цьому судом враховано відсутність рецензії наданого третьою особою звіту про оцінку, що в силу положень ч. 3ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вбачається обов'язковим.

Заперечення представників позивача та третьої особи щодо відсутності підстав для призначення експертизи судом відхиляються з огляду на вищенаведене. Щодо посилань на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 березня 2018 р. у справі № 235/3619/15-ц, суд звертає увагу, що у зазначеній справі між сторонами відсутній спір щодо початкової вартості предмета іпотеки, оскільки позивач не заявляв відповідної позовної вимоги щодо її встановлення, а не зазначення судом самостійно початкової ціни такого майна стало підставою для оскарження відповідачем ухваленого рішення. З огляду на такі обставини, Верховний Суд і дійшов висновку, що не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 99 ГПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Розглянувши питання, запропоновані відповідачем для роз'яснення експертом, суд вважає їх такими, що відповідають меті призначення експертизи.

Згідно з п.1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна. Експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування, орган (особа), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта), зазначивши відповідні мотиви, доручає її виконання експертам іншої експертної установи.

За змістом ч. 3 ст. 99 ГПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив щодо проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз з огляду на те, що зазначена установа часто виходить за межі встановленого чинним законодавством строку на її проведення. Отже, з врахуванням пропозицій третьої особи щодо експертної установи, суд вважає доцільним проведення судової експертизи доручити Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрсфера".

Витрати по оплаті вартості експертизи покласти на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Як передбачено в п. 6 ч.1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Керуючись статтями 98 - 100, 182, 228, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи - задовольнити.

У справі за позовом Національного банку України до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Приватбанк", призначити судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрсфера".

На вирішення судової оціночно-будівельної експертизи поставити наступні питання: яка ринкова вартість нежитлових приміщень загальною площею 316 кв. м., які знаходяться по вул. Галицька,22 у м. Івано-Франківську?

яка ринкова вартість нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 780,4 кв. м., які знаходяться по вул. Галицька, 22 у м. Івано-Франківську?

Сторонам у п’ятнадцятиденний строк з моменту оголошення ухвали подати суду належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів та технічного паспорту на нежитлові приміщення загальною площею 316 кв. м., які знаходяться по вул. Галицька,22 у м. Івано-Франківську та нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 780,4 кв. м., які знаходяться по вул. Галицька, 22 у м. Івано-Франківську.

Витрати по оплаті судової експертизи покласти на відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис".

Попередити судового експерта про передбачену статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов'язків або за дачу завідомо неправдивого висновку.

На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрсфера" зобов’язати подати Господарському суду Івано-Франківської області експертний висновок, що відповідає вимогам ст. 98 ГПК України.

Копію ухвали та матеріали справи № 909/474/18 надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрсфера" 03058, м.Київ, вул.Ніжинська, 10.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.

Ухвалу підписано 23.10.18.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі “Судова влада України”, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі: http://court.gov.ua/fair/sud5010/

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/

Веб-адреса Господарського суду Івано-Франківської області: http://if.arbitr.gov.ua/sud5010/

e-mail суду: inbox@if.arbitr.gov.ua. Інформація за тел.: (0342) 55-94-88

Звернути увагу, що учасники справи можуть отримувати процесуальні документи в електронному вигляді. Для цього необхідно зареєструватись в системі, розміщеній на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (https://e-court.mail.gov.ua/?_task=login&_action=plugin.registration_rules) та подати до суду заявку для отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Суддя Матуляк П. Я.