Ухвала суду № 77293149, 16.10.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/473/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.10.2018 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Національного банку України, вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера", с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78593

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Приватбанк", юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, поштова адреса: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №18-0014/16209 від 22.03.18

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №180118 від 18.01.18

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, довіреність №425 від 30.07.18

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 06.06.18 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (закрите) на 03.07.18.

В ході провадження у справі ухвалою суду від 07.09.18 призначено закрите підготовче засідання на 20.09.18, у якому оголошувалася перерва до 16.10.18.

В судовому засіданні 16.10.18 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі вих.№43 від 16.07.18(вх.№10733/18 від 18.07.18). Зокрема, вказав на те, що рішенням Господарського суду м.Києва від 08.12.17 у справі №910/16991/17 задоволено позов ТзОВ"Скорзонера" до Національного банку України та розірвано іпотечний договір №63 від 03.10.14, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрований в реєстрі за №4425. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.18 провадження у справі №910/16991/17 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №910/15408/17. На думку представника відповідача, наведені обставини є підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки унеможливлюють розгляд цієї справи до вирішення справи №910/16991/17, рішенням у якій розірвано іпотечний договір №63 від 03.10.14, що є предметом даного спору.

Представник позивача щодо зупинення провадження у справі заперечив з підстав, викладених у відповіді на відзив вих.№18-0016/45750 від 22.08.18(вх.№12974/18 від 28.08.18). Зокрема, вказав на те, що за загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання. Зауважив, що Постановою Верховного Суду України від 03.07.18 у справі №910/15408/17(справа з аналогічними вимогами про розірвання іпотечних договорів) рішення Господарського суду м.Києва від 12.12.17 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.18 у вищезазначеній справі скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог іпотекодавця. Крім того, у вказаній постанові ВСУ зазначено, що припинення зобов"язання можливе за умови його належного виконання, а розірвання іпотечного договору не є підставою для припинення іпотеки.

28.08.18 Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Приватбанк" подано пояснення щодо відзиву б/н від 27.08.18(вх.№12976/18) та щодо зупинення провадження у справі б/н від 27.08.18(вх.№12975/18). Заперечуючи щодо зупинення провадження у справі, представник Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" вказав на необґрунтованість клопотання відповідача, що полягає у недоведеності того, яким чином з"ясування обставин у справі №910/16991/17 унеможливить розгляд справи №909/473/18, та яким чином встановлені у справі №910/16991/17 обставини впливатимуть на оцінку доказів у справі №909/473/18, виходячи з предмету та підстав позову з урахуванням презумпції правомірності правочину. Крім того, зауважив, що необґрунтоване зупинення провадження матиме наслідком затягування строків розгляду справи та знаходження учасників судового процесу у стані невизначеності, що, в свою чергу, свідчитиме про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд повинен з'ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов'язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. В разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Верховний Суд у постанові від 01 червня 2018 р. по справі № 922/699/17 зазначив, що розглядаючи вимогу про стягнення заборгованості за договором, суд у будь-якому випадку зобов'язаний дослідити питання щодо належного виконання сторонами умов договору та встановити наявність у кредитора права вимоги до боржника (поручителя), а отже, встановлення таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі. Необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р., що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Так, розглядаючи по суті справу про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд в будь-якому випадку зобов'язаний надати правову оцінку відповідному іпотечному договору.

Враховуючи наведене, підстав для зупинення провадження у даній справі суд не вбачає.

Крім того, в судовому засіданні 16.10.18 відповідач підтримав клопотання вх.№13223/18 про призначення судової експертизи фінансово-кредитних операцій за кредитним договором №54 від 02.10.14, мотивуючи сумнівністю нарахування суми боргу, порядку її нарахування та неможливістю надати контррозрахунок суми боргу або самостійно замовити проведення експертизи з огляду на відсутність у відповідача матеріалів кредитної справи.

Представники позивача та третьої особи щодо даного клопотання заперечили, вказали на те, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують обставини надання кредиту, його отримання, часткове погашення та утворення заборгованості за кредитним договором, відтак визначення суми заборгованості не потребує спеціальних знань та вираховується із доданих до матеріалів справи документів. Зазначили, що клопотання відповідача не містить належного обґрунтування та доказів наявності будь-яких неточностей чи некоректностей у здійсненому позивачем розрахунку заборгованості.

Суд констатує, що зазначене клопотання не відповідає вимогам ст. 170 ГПК України та погоджується з доводами позивача та третьої особи щодо відсутності підстав для призначення у справі судової експертизи фінансово-кредитних операцій з огляду на приписи ст.99 ГПК України, відтак відсутні підстави для задоволення даного клопотання.

Щодо клопотання вх.№ 15460/18 про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" зазначив, що наявний в матеріалах справи звіт про оцінку майна є неналежним та недопустимим доказом вартості предмета іпотеки, оскільки при здійсненні оцінки не було проведено обов'язкового рецензування звіту про оцінку майна, що суперечить положенням ч.3 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Зауважив, що строк дії звіту становить шість місяців з дати оцінки та сплив 30.05.18. Звернув увагу, що вказаний звіт про оцінку не відповідає вимогам щодо висновку експерта, передбаченого ст.98 ГПК України. Відтак вважає, що з огляду на існування між учасниками справи спору щодо початкової вартості предмета іпотеки слід призначити у справі судову оціночно-будівельну експертизу та зупинити провадження у справі на час її проведення. Заявив усне клопотання про поновлення строку на подання клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, мотивуваши його подання тим, що звіт про оцінку майна гірськолижного курорту "Буковель", що належить ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Скорзонера", поданий третьою особою тільки 06.09.2018, що позбавило відповідача права подати зазначене клопотання раніше.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні заперечили щодо клопотання відповідача про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, зазначивши, що в матеріалах справи наявний звіт про оцінку майна гірськолижного курорту "Буковель", що належить ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Скорзонера", поданий третьою особою 06.09.2018 по даній справі, тому подання відповідачем клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі свідчать про зловживання останнім своїми правами з метою затягування судового процесу. Крім того, позивач та третя особа звернули увагу на правову позицію Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі №235/3619/15-ц, відповідно до якої не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень у спорах даної категорії.

Крім того, представник позивача зазначив, що клопотання відповідача про призначення судової оціночно-будівельної експертизи подано поза межами встановленого судом процесуального строку на його подання, відтак підлягає залишенню без розгляду.

У свою чергу, представник третьої особи заперечив щодо проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, оскільки зазначена установа часто виходить за межі встановленого чинним законодавством строку на її проведення.

Суд констатує, що в ухвалах про відкриття провадження та відкладення підготовчих засідань у даній справі суд не встановлював строки на подання доказів та клопотань учасниками процесу, а лише рекомендував їх подати суду до початку відповідного судового засідання виключно з метою організації судового процесу та дотримання строків розгляду справи, встановлених господарським процесуальним законодавством, з огляду на значну кількість поданих учасниками процесу заяв, клопотань та доказів. Крім того, суд звертає увагу, що сторони вправі подавати заяви та клопотання до закінчення підготовчого провадження. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надається в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечується принцип змагальності.

В силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи.

За наведених обставин суд відхиляє вищенаведені твердження представника позивача та приймає до розгляду клопотання відповідача вх.№ 15460/18 про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи та констатує наступне.

Частиною 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, в тому числі, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зі змісту п. 9 Іпотечного договору №63 від 03.10.14 в редакції додаткового договору №1 від 17.04.15 та позовної заяви вбачається, що сторони у вказаному договорі визначили вартість предмета іпотеки в сумі 20335074,00 грн., і саме ця вартість зазначена позивачем у позовній заяві в якості початкової ціни предмета іпотеки для його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Водночас, як зазначалося вище, згідно приписів Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності.

Згідно з наданим третьою особою звітом про оцінку майна, вартість предмета іпотеки станом на 01.11.17 визначена у розмірі 44204703,00грн., що більше ніж у двічі перевищує початкову ціну предмета іпотеки для його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, зазначену позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

В пп.3 п.1.2 Звіту ринкова вартість Об'єкта оцінки визначається на підставі спеціального припущення про те, що юридичні (правові), технічні, економічні та фінансові характеристики Об'єкта оцінки у цілому та окремо взятого майна, що входить до його складу, станом на Дату оцінки у повній мірі відповідають показникам, зазначених у вихідних даних, документах та інформації наданих Замовником і перерахованих у розд.2 Звіту про оцінку. У вихідних даних використано документи за 20140-2016 р. (стор.30 Звіту).

Наведене дає підстави для висновку суду про те, що оцінювач лише припустив, що відомості та документи, використані ним, зокрема, для оцінки предмета іпотеки, станом на Дату оцінки у повній мірі відповідають показникам, зазначених у вихідних даних, документах та інформації наданих Замовником і перерахованих у розд.2 Звіту про оцінку.

Статтею 98 ГПК України встановлено вимоги до висновку експерта. Зокрема, у відповідності до ч.7 вказаної статті, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність з відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Натомість, в пп. 8 п. 1.2 Звіту вказано, що замовник одноосібно відповідає за всі юридично значимі рішення, прийняті ним у зв'язку з цим звітом.

Враховуючи вищевикладене, наданий представником третьої особи Звіт про оцінку не відповідає вимогам щодо висновку експерта, який може бути прийнятий судом в якості доказу на підтвердження вартості предмету іпотеки для визначення судом початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява N 61679/00) від 01 червня 2006 р., Суд зазначає, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд констатує, що судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Таким чином, суд призначає експертизу у справі за сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 99 ГПК України.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 2010 року по справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зазначив: "Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)". В той же час, обов'язковою умовою винесення обґрунтованого рішення є дослідження обставин, які входять до предмета доказування.

Відповідно до пунктів 1.2 та 5.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 р. № 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 р. №1950/5, однією із основних видів (підвидів) судових експертиз є, зокрема, інженерно-технічна (підвидами якої є будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертиза). Визначення питання щодо вартості об'єктів нерухомого майна віднесено до компетенції питань оціночно-будівельної експертизи.

В силу ч. 1 ст. 100 ГПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

З метою прийняття законного, обгрунтованого та мотивованого рішення у даній справі, з огляду на невідповідність поданого третьою особою звіту про оцінку приписам чинного законодавства, зокрема, ГПК України, існування спору між сторонами щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, значну різницю між вартістю іпотечного майна, зазначеною позивачем у позовній заяві та у звіті про оцінку, враховуючи, що для визначення ринкової вартості іпотечного майна необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд вважає за доцільне призначити у справі судову оціночно-будівельну експертизу. При цьому судом враховано відсутність рецензії наданого третьою особою звіту про оцінку, проведеного на його замовлення, що в силу положень ч. 3ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вбачається обов'язковим.

Заперечення представників позивача та третьої особи щодо відсутності підстав для призначення експертизи судом відхиляються з огляду на вищенаведене.

Щодо заперечень позивача та третьої особи із посиланням на правову позицію Верховного Суду 21 березня 2018 р. у справі № 235/3619/15-ц, суд звертає увагу, що у зазначеній справі між сторонами відсутній спір щодо початкової вартості предмета іпотеки, оскільки позивач не заявляв відповідної позовної вимоги щодо її встановлення, а не зазначення судом самостійно початкової ціни такого майна стало підставою для оскарження відповідачем ухваленого рішення. Саме ці обставини і були підставою для висновку Верховного Суду про те, що не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Щодо решти заперечень представників позивача та третьої особи з посиланням на судову практику, суд констатує, що вони не спростовують необхідності зазначення у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, як це передбачено ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з частинами 4, 5 ст. 99 ГПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Судом розглянуто питання, запропоновані відповідачем, та встановлено, що зазначені питання відповідають меті призначення експертизи.

Згідно з п.1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна. Експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування, орган (особа), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта), зазначивши відповідні мотиви, доручає її виконання експертам іншої експертної установи.

За змістом ч. 3 ст. 99 ГПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив щодо проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз з огляду на те, що зазначена установа часто виходить за межі встановленого чинним законодавством строку на її проведення, однак ці заперечення суд визнає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами. При цьому, представник третьої особи не запропонував жодної іншої експертної установи.

Отже, з огляду на приписи Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та територіальну наближеність, суд вважає доцільним самостійно визначити експертну установу та доручити проведення судової експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Оскільки у клопотанні вх.№ 15460/18 про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи відповідач гарантував оплату витрат на проведення експертизи, то ці витрати слід покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера".

Згідно з ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Як передбачено в п. 6 ч.1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Керуючись статтями 98 - 100, 182, 228, 234, 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" вх.№ 15460/18 про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи.

2. У справі за позовом Національного банку України до товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Приватбанк", призначити судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

3.На вирішення судової оціночно-будівельної експертизи поставити наступне питання:

Яка ринкова вартість об"єкта нерухомості - предмета іпотеки за іпотечним договором №63 від 03.10.14, укладеним між іпотекодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" та іпотекодержателем - Національним Банком України, а саме паркінгу №2, що складається з паркінгу загальною площею 29799,2 кв.м, підпірної стінки літ.І, ІІ, навісу літ.Б, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м.Яремче, с.Поляниця, участок Щивки, будинок 3/2?

4. Сторонам у п’ятнадцятиденний строк з моменту оголошення ухвали подати суду належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів та технічного паспорту на паркінг №2, що складається з паркінгу загальною площею 29799,2 кв.м, підпірної стінки літ.І, ІІ, навісу літ.Б, що знаходяться за адресою : Івано-Франківська область, м.Яремче, с.Поляниця, участок Щивки, будинок 3/2?

5. Витрати по оплаті судової експертизи покласти на відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера".

6. Попередити судового експерта про передбачену статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов'язків або за дачу завідомо неправдивого висновку.

7. На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити.

8. Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз зобов’язати подати Господарському суду Івано-Франківської області експертний висновок, що відповідає вимогам ст. 98 ГПК України.

9. Копію ухвали та матеріали справи № 909/473/18 надіслати Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

10. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.

Ухвалу підписано 23.10.18.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі “Судова влада України”, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі: http://court.gov.ua/fair/sud5010/

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/

Веб-адреса Господарського суду Івано-Франківської області: http://if.arbitr.gov.ua/sud5010/

e-mail суду: inbox@if.arbitr.gov.ua. Інформація за тел.: (0342) 55-94-88

Звернути увагу, що учасники справи можуть отримувати процесуальні документи в електронному вигляді. Для цього необхідно зареєструватись в системі, розміщеній на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (https://e-court.mail.gov.ua/?_task=login&_action=plugin.registration_rules) та подати до суду заявку для отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Суддя Матуляк П. Я.