Рішення № 77292807, 12.10.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2018 р. Cправа № 902/500/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, м. Вінниця

до: Держаного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство", м. Тульчин, Вінницька область

про стягнення 1 598 662,30 грн збитків

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 13 від 23.07.2018 р. на строк до 31.12.2018 р.; службове посвідчення № 0176 від 29.05.2018 р.

ОСОБА_2, довіреність № 14 від 11.09.2018 р. на строк до 31.12.2018 р.; службове посвідчення № 0183 від 23.06.2018 р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1 від 03.09.2018 р. дійсна протягом одного року; паспорт АВ № 507475 виданий Тульчинським РВ УМВС України в Вінницькій області 16.12.2002 р.

ОСОБА_4, довіреність № 2 від 10.09.2018 р. дійсна протягом одного року; паспорт АА № 633314 виданий Тульчинським РВ УМВС України в Вінницькій області 17.12.1997 р.

В С Т А Н О В И В :

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області подано позов до Державного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" про стягнення 1 598 662 грн 30 коп. збитків завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

17.08.2018 р. здійсненого автоматизованого розподілу судової справи між суддями та вказану позовну заяву розподілено судді Тісецькому С.С.

На підставі заяви судді Тісецького С.С. від 20.08.2018 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/500/18 за результатами якого справу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 22.08.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/500/18 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 12.09.2018 р.

07.09.2018 р. до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву вих. № 761 від 05.09.2018 р. в якому останній заявлений Державною екологічною інспекцією позов не визнає у зв'язку з їх необґрунтованістю та зазначає, що інспекцією позов подано після завершення термінів позовної давності.

12.09.2018 р. представником позивача до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву вих. № 3777/08 від 11.09.2018 р., в якому останній просить суд задовольнити заявлений позов в повному обсязі.

Крім того, 12.09.2018 р. представником відповідача до суду подано заперечення щодо відповіді на відзив на позовну заяву вих. № 805 від 11.09.2018 р. та клопотання вих. № 806 від 11.09.2018 р. про залучення до участі у справі в якості спеціаліста співробітників Українського державного проектного лісовпорядкованого виробничого об'єднання ВО "Укрдержліспроект".

За результатом проведення судового засідання 12.09.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду її по суті на 10.10.2018 р. про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання від 12.09.2018 р.

Також в даному судовому засіданні відхилено клопотання відповідача вих. № 806 від 11.09.2018 р. про залучення до участі у справі спеціаліста про що постановлено ухвалу зафіксовану в протоколі судового засідання від 12.09.2018 р.

08.10.2018 р. відповідачем до суд подано клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_5

Також, цього ж дня відповідачем до суду подано заяву вих. № 875 від 08.10.2018 р. про застосування до позовних вимог Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про відшкодування збитків внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства строків позовної давності.

10.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 12.10.2018 р.

12.10.2018 р. представником позивача до суду подано супровідний лист б/н від 12.10.2018 р., яким долучено до матеріалів справи ряд додаткових документів.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви в якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на проведення Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у період 28.07.2015 р. - 14.08.2015 р. на території Держаного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" за результатами якої встановлено, що здійснено рубку лісових насаджень з порушенням вимог чинного законодавства України та заподіяно державі збитки на суму 1 598 662 грн 30 коп.

З метою відшкодування вказаних збитків останній звернувся з позовом до суду.

В якості правової підстави позову позивач зазначає положення ст.ст. 4, 5, 119 ГПК України, ст.ст. 105, 108 ЛК України, ст.ст. 20-2, 68 ЗУ "Про охорону навколишнього середовища".

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву заявлений позов не визнає та зазначає що інспекцією позов подано після завершення термінів позовної давності, посилаючись, серед іншого, на такі обставини:

- в акті перевірки не вказано ким, кому та яким чином нанесено збитки саме правам власників лісів, лісокористувачам та відсутні записи, які б свідчили про необхідність вжиття заходів щодо їх відшкодування на користь підприємства як лісокористувача;

- за результатами вивчення акту перевірки № 4/5 від 14.08.2015 р. відповідачем було надано позивачу заперечення до акту від 25.12.2015 року за № 977, в якому висловило свою незгоду із відображеними в акті перевірки порушеннями природоохоронного законодавства. Позивач вказані заперечення, які є його невід'ємною частиною, з позовною заявою до суду не надав. Крім того, позивач не надав до суду заперечення відповідача на претензію останнього стосовно відшкодування збитків;

- у грудні 2014 р. Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням ВО "Укрдержліспроект" було завершено обстеження ділянок лісового фонду відповідача, де проведені лісогосподарські заходи в 2014 р. та запроектовано і погоджено з лісомисливським господарством план проведення лісогосподарських заходів на 2015 рік, в тому числі запроектовано та погоджено проведення прохідних рубок в кварталі 60 виді 2.1 Шпиківського лісництва та кварталі 53 виділ І Орлівського лісництва. За результатом проведеного обстеження було оформлено таксаційні картки, запроектовано та погоджено проведення лісогосподарських робіт по господарству на 2015 р.;

- в акті перевірки не відображено якими вимірювальними приладами здійснювалося вимірювання пнів та в акті не відображено дані проведених замірів. Крім того в акті перевірки не зазначено про наявність будь-яких додатків до акту;

- відповідач не володіє інформацією про складання адміністративних протоколів про порушення природоохоронного законодавства та притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності за фактами незаконної рубки лісу;

- до функцій СБУ не віднесено анулювання лісорубних квитків;

- суми спричинених збитків згідно акту перевірки та розмір спричиненої шкоди згідно виставленої претензії та розрахунків, доданих до неї, різняться.

Крім того, відповідач у поданій до суду заяві просить суд застосувати до позовних вимог Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про відшкодування збитків внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства строки позовної давності, в зв'язку з чим відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача наведеним у відзиві, вказуючи, окрім іншого, наступне:

- акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства;

- вимірювання пнів проводилося металевою мірною лінійкою маркованою згідно ДСТУ 4179-2003. Дана інформація відображена у польових перелікових відомостях. Дані, щодо діаметрів пнів також містяться у польових перелікових відомостях;

- не складені відносно винних осіб протоколи про адміністративні правопорушення не може бути підставою для звільнення винної особи від відшкодування завданої шкоди в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства. Відсутність адміністративних матеріалів відносно відповідача - не звільняє його від цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст. 105 Лісового кодексу України та ст. 68 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища". Поряд із адміністративною відповідальністю існує цивільно-правова;

- відповідач у відзиві посилається на те, що Інспекцією внесено до акту перевірки недостовірні дані, однак станом на 11.09.2018 р. дії Інспекції, що проведення перевірки ДП "Тульчинське лісомисливське господарство" у судовому порядку не оскаржувалися та не визнавалися неправомірними, а отже твердження відповідача є виключно суб'єктивною думкою сторони по даній справі.

Державне підприємство "Тульчинське лісомисливське господарство" у заперечені щодо відповіді на відзив зазначає, наряду з іншим, наступне:

- усі види лісовпорядних робіт у лісовому фонді України проводяться державною спеціалізованою службою - Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням (ВО "Укрдержліспроект") за кошти державного бюджету і за єдиною системою, а також за кошти постійних лісокористувачів;

- на виконання вимог Інструкції з впорядкування лісового фонду України, між ДП "Тульчинське ЛМГ" та ВО "Укрдержліспроект" 09.10.2014р. було заключено договір № 65 на проведення на обстеження насаджень на предмет виконання та призначення лісогосподарських заходів згідно якого спеціалістами ВО "Укрдержліспроект" в листопаді-грудні 2014 р.р було здійснено польові роботи по таксації лісів в ході яких було перевірено та погоджено план проведення необхідних лісогосподарських заходів на 2015 р.;

- погодження та затвердження обсягу та виду лісогосподарських робіт по ДП "Тульчинське ЛМГ" було проведено в грудні 2014 р. при здійснені польових робіт спеціалістами ВО "Укрдержліспроект";

- при проведенні перевірки працівниками Державної екологічної інспекції у Вінницькій області. яка завершена 14.08.2015 р., на підприємстві були наявні матеріали безперервного лісовпорядкування і працівники позивача з ними були ознайомлені. Проведення рубок було запроектовано лісовпорядкуванням, що підтверджується матеріалами безперервного лісовпорядкування;

- позивач не надає належних та допустимих доказів вини відповідача.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області (позивач, ДЕІ у Вінницькій області) у період з 28.07.2015 р. по 14.08.2015 р. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Дочірнього підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" (відповідач, ДП "Тульчинське лісомисливське господарство"), про що складено акт № 4/5 (а.с. 13-19, т. 1).

З вказаного акту слідує, що при здійсненні перевірки було виявлено факт здійснення рубки лісових насаджень з порушення вимог чинного законодавства України, зокрема, у кварталі 60 виділ 2.1 площею 6,0 га Шпиківського лісництва у 2015 р. проведено прохідну рубку на підставі лісорубного квитка ОСОБА_2 02 ЛКБ № 439288 від 13.01.2015 р. (а.с. 20, т. 1). У відповідності до матеріалів базового лісовпорядкування 2012 р. даний захід не запроектовано, однак, користувач стверджує, що вказаний захід та виписка лісорубного квитка проводилась на підставі матеріалів безперервного лісовпорядкування на 2015 рік.

Відведення даної ділянки в рубку проводилось 04.08.2014 року, про що свідчить відомість переліку дерев, призначених в прохідну рубку на 2015 рік, датована 04.08.2014 року, та Матеріально-грошової оцінки лісосіки № 1551 від 21.08.2014 року (а.с. 21-23, т. 1).

У відповідності до листа Українського Державного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдержліспроект", який надійшов до Держекоінспекції у Вінницькій області 10.08.2015 р., матеріали безперервного лісовпорядкування на 2015 рік надіслано до ДП "Тульчинське ЛМГ" 29.05.2015 р. (а.с. 24, т. 1). У відповідності до зазначеного, підстав для видачі дозволу на проведення прохідної рубки в січні місяці 2015 року не було, так як у Відповідача (лісокористувача) були відсутні матеріали безперервного лісовпорядкування. Про те, в ході перевірки ДП керівництво стверджує, що виписка лісорубного квитка проведена на підставі польових карток таксації (які на час перевірки не представлені), що є порушенням ст. 19, 48, 64 Лісового кодексу України та п. 4 "Правил поліпшення якісного складу лісів" затверджених постановою КМУ від 12.05.2017 р. № 724 із змінами внесеними у відповідності до постанови КМУ від 07.08.2013 р. № 748. Сума збитків завданих у наслідок неправомірно проведеного заходу становить 980 874 грн 63 коп.

Також, в ході перевірки встановлено, що у кварталі 53 виділ 1 площею 9,1 га Орлівського лісництва ДП "Тульчинське ЛМГ" у 2015 році проведена прохідна рубка, яка розпочата в липні місяці 2015 року на підставі лісорубного квитка ОСОБА_2 02 ЛКБ № 439286 (а.с. 25, т. 1), який виписаний ДП "Тульчинське ЛМГ" за порядковим номером 27 від 13.01.2015 року. У відповідності до матеріалів базового лісовпорядкування 2012 року даний захід не запроектований, повнота насадження становить 0,75, у відповідності до п. 13 "Правил поліпшення якісного складу лісів" затверджених постановою КМУ від 12.05.2017 р. № 724 із змінами внесеними у відповідності до постанови КМУ від 07.08.2013 р. № 748, прохідні рубки при повноті деревостану 0,8 і нижче не проектуються, однак користувач стверджує, що вказаний лісогосподарський захід та виписка лісорубного квитка проводились на підставі матеріалів безперервного лісовпорядкування на 2015 рік.

Відведення даної ділянки в рубку проводилось 21.07.2014 року, про що свідчить відомість переліку дерев, призначених в прохідну рубку, датована 21.07.2014 року, та Матеріально-грошової оцінки лісосіки № 1519 від 15.08.2014 року (а.с. 26-28, т. 1).

У відповідності до листа Українського Державного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдержліспроект", який надійшов до Держекоінспекції у Вінницькій області 10.08.2015 р., матеріали безперервного лісовпорядкування на 2015 рік надіслано до ДП "Тульчинське ЛМГ" 29.05.2015 р. У відповідності до зазначеного, підстав для видачі дозволу на проведення прохідної рубки в січні місяці 2015 року не було, так як у Відповідача (лісокористувача) були відсутні матеріали безперервного лісовпорядкування. Про те, в ході перевірки ДП керівництво стверджує, що виписка лісорубного квитка проведена на підставі польових карток таксації (які на час перевірки не представлені), що є порушенням ст. 19, 48, 64 Лісового кодексу України та п. 4 "Правил поліпшення якісного складу лісів" затверджених постановою КМУ від 12.05.2017 р. № 724 із змінами внесеними у відповідності до постанови КМУ від 07.08.2013 р. № 748. Сума збитків завданих у наслідок неправомірно проведеного заходу становить 617 380 грн 53 коп.

Вказаний акт підписано зі сторони старшого державного інспектора з охорони навколишнього середовища у Вінницькій області ОСОБА_2 та державного інспектора з охорони навколишнього середовища у Вінницькій області ОСОБА_6

При цьому, директор ДП "Тульчинське лісове господарство" ОСОБА_7 від підписання вказаного акту перевірки, зазначивши, що зауваження та заперечення щодо акту ним буде направлено протягом 10 днів в письмовому вигляді.

Також в матеріалах справи міститься лист Державної екологічної інспекції у Вінницькій області вих. 2996/04 від 23.09.2015 р. адресований Управлінню СБУ у Вінницькій області з проханням вирішити питання щодо можливості анулювання лісорубних квитків ОСОБА_2 02 ЛКБ № 439288 та ОСОБА_2 02 ЛКБ № 439286 від 13.01.2015 р. за порядковими номерами 27 та 29 з подальшим надання правової оцінки щодо проведення рубки головного користування у кварталі 11 виділ 15 площею 1,1 га Брацлавського лісництва ДП "Тульчинське ЛМГ", яка проводилась на підставі лісорубного квитка ОСОБА_2 02 ЛКБ № 439342 від 05.01.2015р. (а.с. 32, т. 1).

14.06.2018 р. позивач звернувся до Управління СБУ у Вінницькій області з листом вих. № 2431/08 з проханням надати інформацію щодо результатів розгляду раніше надісланих матеріалів вих. № 2296/04 від 23.09.2015 р. (а.с. 33, т. 1).

У відповідь на вказаний лист Управлінням СБУ у Вінницькій області надіслано на адресу позивача інформацію вих. № 53/14/125-920нт від 23.07.2018 р. у якій повідомлено, що матеріали перевірки дотримання ДП "Тульчинське лісове мисливське господарство" долучено до кримінального провадження розслідування якого здійснюється слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області. При цьому, 02.11.2016 р. за письмовою вказівкою першого заступника прокурора у Вінницькій області дане кримінальне провадження витребувано до прокуратури Вінницької області та визначено підслідність за СУ ГУ НП у Вінницькій області (а.с. 33 зворот, т. 1).

Крім того, судом встановлено, що 11.07.2018 р. Державна екологічна інспекція у Вінницькій області зверталась до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення збитків завданих державі відповідачем, яку ухвалою суду від 16.07.2018 р. у справі № 902/396/18 залишено без руху, а в послідуючому ухвалою від 03.08.2018 р. повернуто без розгляду позивачу у зв'язку з несплатою судового збору у встановленому законом розмірі (а.с. 34-39, т. 1).

Між тим, в справі також наявне долучене відповідачем заперечення до акту № 4/5 від 14.08.2015 р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, протокол першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування лісів державних лісогосподарських підприємств Вінницького обласного управління лісового і мисливського господарства від 18.05.2011 р., матеріали безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду ДП "Тульчинське ЛМГ", копії таксаційних карток від 08.12.2014 р. (а.с. 61-65, 76-84, 86-98, т. 1).

Претензією вих. № 2543/04 від 21.06.2018 р. позивачем запропоновано відповідачу в добровільному порядку сплати суму заподіяної шкоди в розмірі 1 598 662 грн 30 коп. (а.с.31, т. 1).

Однак, як слідує з матеріалів справи, зазначена претензія останнього відповідачем залишена без реагування, а сума шкоди не сплаченою.

Вказані вище обставини в їх сукупності стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1 ст. 13 Конституції України, ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 324 Цивільного кодексу України, природні ресурси, в тому числі ліси, які знаходяться в межах території України, - є об'єктами права власності Українського народу.

Аналогічне положення закріплене у статті 7 Лісового кодексу України.

Згідно із ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1 ст. 17 ЛК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 ЛК України).

Згідно із ст. 65 ЛК України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Відповідно до ст. 67 ЛК України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2 ст. 69 ЛК України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства (ч. 5 ст. 69 ЛК України).

Згідно із п.п.2,3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів", лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держкомлісгоспу (далі - органи Держкомлісгоспу) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Відповідно до ст. 84 ЛК України з метою поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей власники лісів та постійні лісокористувачі здійснюють лісогосподарські заходи (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо).

Згідно із п. 4 Правил поліпшення якісного складу лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 724 підставою для рубок формування і оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням, власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів (ч. 5 ст. 48 ЛК України).

За змістом п.4 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. №555, до санітарно-оздоровчих заходів належать: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; запобігання виникненню та поширенню осередків шкідників і хвороб лісу; захист заготовленої деревини від шкідників та хвороб.

Відповідно до п.п. 13, 17 Правил поліпшення якісного складу лісу відбір дерев для рубок освітлення і прочищення провадиться лише на спеціально закладених пробних ділянках, що є еталоном для здійснення догляду на всій площі. Для рубок проріджування та прохідних рубок відбір дерев провадиться на всій ділянці з урахуванням рівномірного розміщення кращих дерев. Рубки проріджування при повноті деревостану 0,7, а прохідні рубки - 0,8 і нижче не проектуються. Строк початку і закінчення рубок догляду визначається з урахуванням умов місцезростання насадження та біологічних особливостей деревних порід, що входять до його складу, інтересів мисливського господарства та побічних лісових користувань. Рубки догляду закінчуються за один клас віку до настання стиглості деревостану.

У п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" зазначено, що підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Згідно із п. 5 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За приписами ст.ст. 86, 89, 90 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

В той же час відповідач усупереч вищевикладеного проведено рубку з порушенням норм природоохоронного законодавства, що безпосередньо підтверджується встановленими судом обставинами справи, позаяк оформлення лісорубних квитків відповідачем здійснено від 13.01.2015 р., в той час як матеріали безперервного лісовпорядкування було отримано ним лише 29.05.2015 р.

Вказаний факт не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст. 105 ЛК України особи винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За змістом ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції Державної екологічної інспекції належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Факт допущення порушення відповідачем, підтверджено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 4/5, проведеної Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області (а.с. 13-19, т. 1).

Згідно із п. 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 р., акт перевірки – це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Станом на день прийняття рішення, доказів оскарження зазначеного акту екологічної інспекції матеріали справи не містять та іншого сторонами не надано, а, відтак, останній є чинним, зазначені в ньому відомості, за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, з огляду на що він є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України, який підтверджує факт порушення природоохоронного законодавства зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі ст.ст. 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, із врахуванням вимог ст. ст. 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди (постанови Вищого Господарського суду України від 09.02.2016 р. у справі № 907/556/15, від 02.11.2016 р. у справі № 910/4796/16, від 26.01.2017 р. у справі № 927/677/16, від 15.11.2017 у справі № 927/143/17).

В той же час, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність його вини у протиправній бездіяльності та допущені прохідної рубку із порушенням норм природоохоронного законодавства.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення з Держаного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" 1 598 662 грн 30 коп. збитків є правомірними.

Разом з тим відповідачем, в ході розгляду справи до суду подано заяву про застосування позовної давності вих. № 875 від 08.10.2018 р. до вимог позивача про стягнення збитків.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У справі, яка розглядається, спір виник щодо порушення відповідачем норм Лісового кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Судом встановлено, що порушення відповідачем вимог законодавства зафіксовано в акті перевірки № 4/5 від 14.08.2015 р.

В той же час, позивачем позовну заяву вих. № 3461/08 від 17.08.2018 р. про стягнення з відповідача збитків зафіксованих даним актом перевірки подано до суду нарочно 17.08.2018 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи відбитком штемпеля канцелярії Господарського суду Вінницької області.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Аналіз наведених норм, що регулюють правовідносини між сторонами спору дає підстави для висновку, що рубка лісу із порушенням норм ЛК України та ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення до моменту його усунення.

Отже, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 18.11.2015 р. у справі № 3-1033гс15).

Такими чином, перебіг позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складення акта про відповідне порушення (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 910/2863/17).

Як вказувалось вище, у даній справі акт про виявлене порушення норм природоохоронного законодавства № 4/5 складено 14.08.2015 р., тоді як позивач звернувся з даним позовом до суду 17.08.2018 р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності встановленого ст. 257 ЦК України.

При цьому, у позовній заяві позивач просить суд визнати поважними причини пропуску на звернення до суду з позовом та поновити процесуальний строк.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивачем долучено до матеріалів справи лист вих. 2996/04 від 23.09.2015 р. адресований Управлінню СБУ у Вінницькій області з проханням вирішити питання щодо можливості анулювання лісорубних квитків ОСОБА_2 02 ЛКБ № 439288 та ОСОБА_2 02 ЛКБ № 439286 від 13.01.2015 р. з подальшим наданням правової оцінки щодо проведення рубки головного користування у кварталі 11 виділ 15 площею 1,1 га, лист вих. № 2431/08 від 14.06.2018 р. адресований Управлінню СБУ у Вінницькій області з проханням надати інформацію щодо результатів розгляду раніше надісланих матеріалів вих. № 2296/04 від 23.09.2015 р., відповідь Управлінням СБУ у Вінницькій області вих. № 53/14/125-920нт від 23.07.2018 р. на вказаний лист.

Крім того, позивач зазначає, що 11.07.2018 р. Державна екологічна інспекція у Вінницькій області зверталась до Господарського суду вінницької області з позовною заявою про стягнення збитків завданих державі відповідачем, яку ухвалою суду від 16.07.2018 р. у справі № 902/396/18 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.

В подальшому, 30.07.2018 р. Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулась до суду про щодо відстрочення сплати судового збору до моменту ухвалення судового рішення із долученням платіжного доручення про сплачу частини судового збору та документів, що підтверджують відсутність коштів на рахунку. Однак, як вказує позивач, ухвалою від 03.08.2018 р. повернуто без розгляду позивачу у зв'язку з несплатою судового збору у повному обсязі.

Також, позивач зазначає, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області є установою, що фінансується з Державного бюджету України та станом на 14.08.2018 залишок коштів якої складав 00 грн 00 коп. Достатня сума коштів для сплати судового збору в повній мірі надійшла на рахунки інспекції 15.08.2018 р.

Розглядаючи вказані доводи позивача, судом враховується наступне.

Згідно із ч. 5 ст. 256 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (постановка Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 р. у справі № 914/3341/16).

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.10.2018 р. у справі № 752/4422/17).

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно із п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин (ст. 7 ГПК України).

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні, в тому числі реалізації права звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20 грудня 2007 року у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

При цьому значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.10.2018 р. у справі № 752/4422/17).

Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача в контексті встановлених обставин справи та наведеного вище норм, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати останні поважними причинами пропуску строку позовної давності звернення з позовом до суду.

Так, позивачем на протязі тривалого часу не вживалися жодні заходи спрямовані на стягнення збитків з відповідача. Зокрема, з моменту виявлення та фіксування порушення відповідачем природоохоронного законодавства у акті № 4/5 від 14.08.2015 р. позивачем вперше вжито дії спрямовані на стягнення збитків лише у липні 2018 р., майже під кінець спливу строку позовної давності за вказаним вимогами, який сплинув 14.08.2018 р. та із наявними процесуальним недоліками позовної заяви (відсутністю сплати судового збору у встановленому законом розмірі).

Посилання на листи адресовані Управлінню СБУ у Вінницькій області судом оцінюється критично в якості поважності пропуску строку позовної давності до суду та обґрунтованості невжиття на протязі 3-ох років заходів стосовно стягнення заподіяних державі збитків, оскільки вказані листи за наявності складено та невизнаного в встановленому порядку недійсним акт порушення природоохоронного законодавства жодним не можуть слугувати відкладальною обставиною для звернення Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з позовом про стягнення збитків заподіяних державі.

До того вказані листи надсилались позивачем на адресу Управління СБУ у Вінницькій із значним проміжком часу один від одного (майже 3 роки).

При цьому вказане у листі від 23.09.2015 р. прохання про анулювання лісорубного квитка є безпідставним, оскільки за приписами ч.2 ст.78 ЛК України припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка або лісового квитка тими органами, які їх видали, тобто власне відповідачем.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано вжиття всіх залежних від нього заходів спрямованих отримання коштів необхідних для сплати судового збору за подання даної позовної заяви до суду. При цьому вказані заходи, як слідує з матеріалів справи ним вживались лише у липні 2018 р., тоді як будучи достеменно обізнаним про виявленні правопорушення останній вправі був вживати дані заходи відразу за результатом складання акту № 4/5 від 14.08.2015 р., чого останнім не здійснено.

При цьому, суд констатує, що з моменту виявлення та фіксування порушення природоохоронного законодавства відповідачем жодним чином не виявлялись наміри щодо сплати збитків в добровільному порядку, що як наслідок надавало підстави позивачу не стягувати вказану суму в судовому порядку на протязі тривало періоду часу.

Таким чином сукупність встановлених обставин переконливо свідчить, що пропуску звернення до суду із пропуском строку позовної давності стало наслідком неефективні (без відповідальних) дій безпосередньо самого позивача.

В свою чергу у п. 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

Натомість позивачем не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів спрямованих на стягнення заподіяних відповідачем збитків державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Відсутність вжиття останнім вказаних заходів приводить суд до переконливого висновку про недотримання позивачем принципу "належного урядування" в розумінні практики Європейського суду з прав людини, а відтак у такому випадку ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на вказане наведені позивачем обставини не можуть бути взяті до уваги в якості доказів поважності пропуску позовної давності звернення останнього з даним позовом до суду, позаяк в своїй сукупності останні свідчать про невжиття всіх залежних від нього заходів спрямованих на стягнення заподіяних відповідачем збитків державі та в цілому приводять до думки про усвідомлене затягування останнім із звернення до суду про стягнення вказаної суми збитків в примусовому порядку.

На дане також наштовхує й той факт, що вжиття заходів по стягненню збитків в примусовому порядку відповідачем здійснено наприкінці спливу строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини, у п. 1 статті 32 Конвенції, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: 1) забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та 2) запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Високий суд, також вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: 1) забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, 2) захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі "Волков проти України").

З огляду на те, що відповідачем до прийняття рішення у справі було подано заяву про застосування позовної давності, суд вважає наявними підстави для відмови у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про стягнення з Держаного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" 1 598 662 грн 30 коп. збитків у зв’язку із пропуском строку позовної давності наданого для звернення до суду за захистом свого права.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних вище обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

12.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 248, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Держаного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" про стягнення 1 598 662,30 грн збитків завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства відмовити повністю.

2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 22 жовтня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100.

3 - відповідачу - вул. Відродження, 36, м. Тульчин, Вінницька область, 23600.