Рішення № 77289641, 11.10.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/133/18

н/п 2/174/183/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 жовтня 2018 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Борцової А.А.,

за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, вказуючи, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.11.2009 р. ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис в заяві. Відповідно до п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, та штрафи при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов’язань. Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. В зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором, відповідач станом на 14.01.2018 року має заборгованість у розмірі 35879,30 грн., яка складається з наступного: 10987,55 грн. – тіло кредиту; 9662,53 грн. – відсотки за користування кредитом; 13044,49 грн. – пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1684,73 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути з ОСОБА_3 вказану заборгованість за кредитним договором та понесені ними судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз’яснені їх процесуальні права та обов’язки.

Відповідач подав відзив на позов, згідно з яким проти позову заперечує, вказуючи, що в заяві позичальника від 24.11.2009 року, в розділі «Банковские услуги (заполняется банком)» зазначено, що відповідачу видається кредитна картка «Універсальна» з лімітом 500,00 грн. та зі строком дії картки 10/2013 року, який сплинув. Просить застосувати за вимогами по цьому договору позовну давність, оскільки перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки відповідно до ст. 261 ЦК України). У його випадку є очевидним, що позивач з жовтня 2013 року (закінчення дії картки), тобто початку строку позовної давності знав, що його право на отримання плати за договором порушується, однак в строк до листопада 2016 року, з відповідним позовом в суд не звернувся, а звернувся до суду тільки 21.02.2018 року, тобто зі значним пропуском строку позовної давності, більше чим на два роки. При цьому він ніяких платежів про повернення боргу в 2015, 2016, 2017, 2018 роках відповідачу не здійснював, а тому вважати належним доказом зазначення це позивачем в своєму розрахунку заборгованості за договором немає підстав. (а.с. 52-53)

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 24.11.2009 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, в якій зазначено, що він також ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. У даному випадку укладення договору здійснено за принципом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу), тобто підписанням заяви позичальник приєднався до запропонованих банком Умов та Тарифів, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах, тож сторонами укладено кредитний договір у письмовій формі та який не суперечить чинному законодавству України. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору.

Із виписки банківської виписки, яка має статус первинного документу, вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами, з неї чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та він користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Просять суд задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі. (а.с. 108-112)

Відповідач надав письмове пояснення на відзив, в якому зазначив, що вважає, що позивачем не спростовані доводи викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно пропуску ним строку позовної давності, а надані ним докази, доказами насправді не є, оскільки позивач не спростував правовий висновок, згідно із яким автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов’язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення не має. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов’язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки. Оскільки, для правильності вирішення даного спору значення має встановлення лише тієї обставини, яка саме заборгованість виникла у відповідача щодо операцій по первинній платіжній картці, та який термін виконання кредитного зобов’язання за такою картою. Жодного письмового доказу про отримання відповідачем ще 4-х платіжних карток та що ці картки були отримані саме за кредитним договором б/н від 24.11.2009 року, позивач так і не надав, голослівно посилаючись на це в наданій ним довідці від 31.05.2018 року № 30.1.0.0/2-20170728/607 за підписом юрисконсульта ОСОБА_4, яка сама по собі не може бути належним доказом отримання відповідачем платіжних карток, тим більше за кредитним договором б/н від 24.11.2009 року, оскільки складена одноособово представником позивача без посилання на те, чим такі факти підтверджується з огляду на незацікавленість. Крім цього позивач не надав письмових доказів, що його юрисконсульт ОСОБА_4, уповноважена згідно своїх посадових обов’язків та прав, складати відповідного виду довідки. Фотографії відповідача з банківськими картками надані позивачем, не можуть бути доказами отримання відповідачем зазначених позивачем кредитних карток, приймаючі до уваги, що по-перше, на фотографіях не вбачається саме з якими картками (відсутні номера карток) знятий відповідач та коли, по-друге, відповідач неодноразово отримував у відповідача картки на отримання ним заробітної плати за місцем його роботи, тому він і знятий з банківськими картками, які не є кредитними, однак позивач робить спробу видати їх за кредитні. Позивачем не були надані доказів того, що ОСОБА_3 сплачував кошти на користь позивача в рахунок погашення кредиту за карткою № 4149437406223527 в період з жовтня 2016 року до цього часу. Навпаки, як слідує з виписки наданій позивачем по картки № 4149437406223527 з 09.10.2013 року, ніяких платежів ОСОБА_3 по картки не проводив. Спроба позивача надати в якості доказу виписку по усім іншим карткам за період з 01.01.1999 року по 29.05.2018 року, не може на його думку бути прийнята судом до уваги, оскільки, ОСОБА_3 зазначені картки в якості кредитних (крім 4149437406223527) не отримував і вони крім цього ніяк не пов’язані з кредитним договором б/н від 24.11.2009 року, якій є підставою позовних вимог.

Також, як вбачається з позовної заяви та відповіді на відзив, відповідач начебто підписав відповідну заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, однак при цьому будь які підписи відповідача на «Умовах і Правилах надання банківських послуг» та «Тарифах з обслуговування кредитних карт - відсутні. Також в заяві відповідача від 24.11.2009 року, не зазначено, ким вищевказані Умови, Правила та Тарифи розроблені та коли, як і не має ніяких посилань на банківський сайт http://privatbank.ua/terms/pages/70/. Тобто посилання на сайт викладено позивачем безпосередньо тільки в його позові та відповіді на позов, однак до кредитного договору між сторонами, ніякого відношення не має. Також позивачем наданий витяг із Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» однак в заяві клієнта (відповідача) від 24.11.2009 року, назва позивача була зазначена як ЗАТ КБ «Приватбанк», тому Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» фізично станом на 24.11.2009 року існувати не могло.

Представлені позивачем умови, правила та тарифи надання кредиту не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови/правила не містять підпису позичальника, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови/правила/тарифи містили в момент підписання заяви позичальника саме заявлені банківською установою розміри та підстави для нарахування відсотків, комісії та пені, або ж в подальшому такі умови/правила/тарифи не змінювались. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 521/8743/ 14-ц посилання на внутрішні документи банка (правила, положення і т. д.), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які містять умови надання, користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджувався позичальник, при отриманні банківської карти. Відповідач вважає, що не може бути належним і допустимим доказом у справі розрахунок заборгованості за кредитним договором та заява позичальника, так як вони не можуть підтверджувати існування боргу у відповідача оскільки позивачем не доведено факту погодження між ним та відповідачем при укладенні договору підстав та умов нарахування відсотків, сплати комісії, штрафів та пені. Тому відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача вказаних нарахувань, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також на думку відповідача, немає підстав вважати, що між ним та позивачем укладено договір, оскільки згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017року у справі № 521/8743/14-ц, вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. (а.с. 160-161)

В судове засідання позивач свого представника не направив, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, при поданні позову надали заяву про розгляд справи без участі представника позивача, ухвали суду про визнання явки представника позивача в судові засідання обов’язковою позивачем не виконано (а.с. 33, 97).

Представник відповідача позов не визнав, підтримав наданий відзив на позовну заяву та письмові пояснення, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити по наступним підставам. Так, судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини, що виникли в результаті укладення між ними кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт перебування АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 у договірних відносинах підтверджується договором № б/н від 24.11.2009 року, згідно з яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 8-23), зі строком дії останньої до 10/2013, що відповідачем не заперечується.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов’язань ЗАТ КБ «ПриватБанк» на підставі статуту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 30).

Згідно листа позивача від 07.07.2018 року, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» з 21.05.2018 року змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК». (а.с. 39)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_3 станом на 14.01.2018 року має заборгованість у розмірі у розмірі 35879,30 грн., яка складається з наступного: 10987,55 грн. – тіло кредиту; 9662,53 грн. – відсотки за користування кредитом; 13044,49 грн. – пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1684,73 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-7).

На підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та істотних умов цього договору, позивач надав суду завірену заяву підписану відповідачем та представником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 24.11.2009 року (а.с. 8), витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 9-23), завірену копію паспорта ОСОБА_3, (а.с. 24-25), довідку про отримання ОСОБА_3 згідно кредитного договору б/н від 24.11.2009 року картки 5-ти карток, остання з яких з терміном дії до 02.2020 року (а.с. 93), фото ОСОБА_3В з картками в руках (а.с. 94-95) виписку по картам, які видані ОСОБА_3, за період з 01.01.1999 року по 29.05.2018 року (а.с. 113-140) Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, 24.11.2009 року відповідачем підписана заява, в якій ОСОБА_3 підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також в заяві зазначено, що він ознайомився і згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому виді. Своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцезнаходженні. Також ним була отримана картка № 4149437406223527 «Універсальна» зі строком дії до 10/2013 р. (а.с. 8).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до умов та правил надання банківських послуг визначено, що пам'ятка, тарифи, а також заява про приєднання до умов та правил становить укладений договір про надання банківських послуг. В той же час, АТ КБ "ПриватБанк" не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником умов та правил надання банківських послуг, тарифів і пам`ятки клієнта, що в сукупності із заявою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг та про досягнення згоди між сторонами щодо всіх умов кредитування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Разом з тим, в судовому засіданні не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що відповідачу при укладенні угоди надавалися саме ті Умови, які додані до позовної заяви, оскільки зазначені Умови не містять дати їх затвердження і підписані Головою Правління ПАТ КБ «ПриватБанк», хоча в заяві клієнта (відповідача) від 24.11.2009 року, назва позивача була зазначена як ЗАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 8).

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з умов та правил надання банківських послуг, який не містить відомості ні про дату його прийняття, ні про дані його затвердження та не містить підпису відповідача, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальника відповідач ОСОБА_3 був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.

Крім того, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Так, відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року (справа №6-103цс14), від 01 жовтня 2014 року (справа №6-134цс14), від 12 листопада 2014 року (справа №6-167цс14) і відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, останній платіж за спірним договором відповідачем було здійснено в 23.09.2013 року, термін дії карти закінчився у жовтні 2013 року, що підтверджується банківською випискою за спірною карткою та заявою від 24.11.2009 року у якій зазначено термін дії карти, і з цього часу у позивача виникло право вимоги, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем платежів саме за цим договором після вказаного строку, тому у даному випадку не мало місце переривання перебігу позовної давності, з позовом до суду позивач звернувся лише 21.02.2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого законом, про застосування якого просить відповідач.

Суд не приймає у якості допустимих доказів по справі довідку про отримання ОСОБА_3 згідно кредитного договору б/н від 24.11.2009 року 5-ти карток (а.с. 93), фото ОСОБА_3В з картками в руках (а.с. 94-95), виписку по картам, які видані ОСОБА_3, за період з 01.01.1999 року по 29.05.2018 року (а.с. 113-140), оскільки відповідачем факт отримання кредитних карток на виконання укладеного між ним та позивачем договору від 24.11.2009 р., тобто пролонгації його дії заперечується, а надана представником позивача довідка містить лише констатацію факту отримання карток позивачем, фотозображення відповідача з картками також не містять будь-якої доказової інформації, оскільки з них не зрозуміло які саме картки та коли отримував відповідач, а інших об’єктивних доказів на підтвердження зазначених фактів, позивачем не надано.

При таких обставинах, суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності, що в силу вимог ст.267 ЦК України є правовою підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в зв’язку із спливом позовної давності у спорі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп. слід покласти на позивача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 554, 610, 611, 612, 615, 625, 651, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Головуючий - суддя: А.А.Борцова