Рішення № 77287354, 29.08.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25; тел. (факс): 249-79-28; e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua

03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65, факс: 456-93-08

________________

Справа № 760/13688/17

Провадження №2/760/1819/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І . Вступна частина

29 cерпня 2018 року в місті Києві

Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доДержавного підприємства «Інвестжитло» про відшкодування моральних збитків, завданих порушеннями трудових прав.

Представник Позивача - ОСОБА_2

ІІ. Описова частина

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП «Інвестжитло» з вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, компенсаційних виплат за час затримки належних йому при звільненні сум, всього в розмірі 249070,72 гривень, а також про стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.

Ухвалою суду від 28 липня 2017 року було відкрите провадження лише в частині позовних вимог про стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду, а позовну заяву в частині інших позовних вимог повернуто Позивачу згідно з п.6 ч.3 ст.121 ЦПК України (в редакції на 28.07.2017).

Свої вимоги про стягнення моральної шкоди Позивач мотивує наступним.

ОСОБА_1 вказує, що з 01 вересня 2005 по 22 вересня 2014 року він працював в Державному підприємстві «Інвестжитло» на посаді першого директора.

У відповідності до наказу від 22.09.2014 Позивача було звільнено з посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач стверджує, що після звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку, не виплачено заробітну плату, вихідну допомогу, компенсаційні виплати за невикористану відпустку, що призвело до моральних страждань, які полягають у втраті нормальних життєвих зв'язків та вимагають додаткових зусиль для організації життя. Невиплата належних сум, зі слів Позивача, призвела до погіршення стосунків з близькими та проблем зі здоров'ям.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовну заяву. Зазначив, що вже набрало чинності рішення, ухвалене за позовними вимогами Позивача про стягнення з ДП «Інвестжитло» заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги та компенсаційних виплат, а тому факт порушення Відповідачем трудових прав ОСОБА_1 доказуванню не підлягає.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

За згоди представника Позивача суд вирішив розглядати справу у відсутність представника Відповідача на підставі наявних у справі матеріалів із постановленням заочного рішення.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що згідно з наказом №4-к від 01.09.2005 ОСОБА_1 було прийнято на посаду першого заступника директора Державного підприємства «Інвестжитло» (а.с. 8).

Наказом №37 від 19 вересня 2014 року ОСОБА_1 був звільнений з посади за п.1 ст. 40 КЗпП України (реорганізація підприємства). (а.с. 7)

Безспірно встановлено, що після його звільнення з Позивачем не було проведено остаточного розрахунку по нарахованій заробітній платі та іншим виплатам.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2018 року в справі №760/19400/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з Державного підприємства «Інвестжитло» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 48922, 23 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45867,12 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт порушення прав Позивача на отримання нарахованої заробітної плати при звільненні вже встановлений, доказуванню не підлягає.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд керується наступним.

У відповідності до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість посилань Позивача на те, що діями Відповідача, які виразились у тому, що протягом тривалого часу Відповідач не виплачував йому заробітну плату, у зв'язку з чим Позивач протягом тривалого часу був позбавлений можливості розпоряджатися належними йому коштами, забезпечувати реалізацію своїх потреб та інтересів, Позивачеві заподіяна моральна шкода.

Разом з тим, виходячи з обставин справи суд вважає, що розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду, яку вимагає Позивач, є значно завищеним. Достатньою та справедливою, на переконання суду, в даному випадку буде сума компенсації в розмірі 5000 грн, а тому саме в такій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Беручи до уваги, що Позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, стягненню з ДП «Інвестжитло» на користь держави підлягають судові витрати в сумі 640 гривень.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

2.Стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

3.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

4.Позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1;

Відповідач: Державне підприємство «Інвестжитло»,адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6;код юридичної особи 33294267.

Суддя: