Ухвала суду № 77286865, 19.10.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51173/18-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі судових засідань Чепізі Є. І.,

за участю сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_2, захисника Поліщук Т. О., прокурора Коновода В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням заступника начальника відділу Головного слідчого правління Національної поліції України Момотюка О. Б. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018000000002374 ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

19.10.2018 у провадження слідчого судді Литвинової І.В. надійшло клопотання заступника начальника відділу Головного слідчого правління Національної поліції України Момотюка О. Б., за погодженням із прокурором Генеральної прокуратури України Коноводом В.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018000000002374 ОСОБА_2.

Клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002374 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Суть підозри сторона обвинувачення зводить до того, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, згідно з приміткою 2 до ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора; виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Крім того, ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що посадовим та службовим особам органів прокуратури заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Незважаючи на обізнаність із вищевказаними вимогами, ОСОБА_2, обіймаючи посаду заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області та наділений повноваженнями передбаченими ст. ст. 37, 341 КПК України, вчинив корисливий корупційний злочин за таких обставин.

Так, заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_2, в 20 числах вересня 2018 року, знаходячись біля приміщення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, за адресою: Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Житомирська, 30, у ході спілкування з захисником у кримінальному провадженні № 12017060320000490 ОСОБА_6, користуючись своїм службовим становищем та наданою владою, висунув останньому вимогу передати йому грошові кошти в сумі 2 000 доларів США за вирішення питання щодо зміни обвинувачення у кримінальному провадженні № 12017060320000490 з ст. 186 КК України на ст. 190 КК України.

Після цього, ОСОБА_2, 18.10.2018, приблизно о 15 год. 10 хв., зустрівшись в заздалегідь обумовленому з ОСОБА_6 місці, автомобільній стоянці будівельного супермаркета «Олді», за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 9, у ході розмови з останнім, підтвердивши свої наміри одержати неправомірну вигоду в сумі 2 000 доларів США за вирішення питання щодо зміни обвинувачення у кримінальному провадженні № 12017060320000490 з ст. 186 КК України на ст. 190 КК України, одержав грошові кошти в сумі 2 000 доларів США.

У подальшому, 18.10.2018, приблизно о 16 год. 00 хв., зазначені грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, вилучено в автомобілі марки «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1, який перебуває у володінні ОСОБА_2

Обґрунтовуючи внесене клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Слідчий зазначає про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, що підозрюваний, перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному 19.10.2018 о 00 год. 47 хв.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримали, просили задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки ризики недоведені, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Захисник підозрюваного - адвокат Поліщук Т.О. заперечував щодо задоволення клопотання та просила визначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що 18.10.2018 об 15 год. 10 год. ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України, 19.10.2018 останньому повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у рамках кримінального провадження № 42018000000002374

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

-заява про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) ОСОБА_6 від 26.09.2018;

-протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 19.09.2018, який показав про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;

-протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 17.10.2018, який показав про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;

-протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 18.10.2018, який показав про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;

-протокол огляду та вручення грошових коштів від 18.10.2018 відповідно до якого ОСОБА_6 вручено ідентифіковані грошові кошти в сумі 2 000 доларів США;

-протокол обшуку автомобіля марки «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2 від 18.10.2018 у ході якого виявлено та вилучено 2 000 доларів США, які серіями та номерами співпадають з грошовими коштами врученими ОСОБА_6 відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 18.10.2018;

-постанова про визнання речовими доказами від 19.10.2018;

-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 18.10.2018 щодо обставин проведених 18.10.2018 слідчих (розшукових) і процесуальних дій;

-протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 18.10.2018 щодо обставин проведених 18.10.2018 слідчих (розшукових) і процесуальних дій;

-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 18.10.2018 щодо обставин проведених 18.10.2018 слідчих (розшукових) і процесуальних дій;

-протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 18.10.2018 щодо обставин проведених 18.10.2018 слідчих (розшукових) і процесуальних дій;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 18.10.2018, яка показала про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

-інші докази, зібрані під час досудового слідства.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, що підозрюваний перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Сторона обвинувачення вказує, що кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2, має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки вчинений заступником керівника місцевої прокуратури - службовою особою, яка займає відповідальне становище, і яка повинна мати високі моральні якості, бути принциповим і непримиренним до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю; особисто суворо додержуватися вимог закону; сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Так, ОСОБА_2 притягується до відповідальності за вчинення, зокрема, тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна. Крім того, встановлено обставини, які виправдовують тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 та підтверджують наявність зазначених ризиків, а саме: підозрюваний ОСОБА_2 під час вчинення злочину та на теперішній час обіймає посаду працівника правоохоронного органу є заступником керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, тобто керівником прокуратури працівники якої підтримують публічне обвинувачення у кримінальному провадженні № 12017060320000490 де ОСОБА_6 здійснює захист інтересів обвинуваченого, також ОСОБА_2 в силу займаної посади має безпосередній доступ до зазначених вище матеріалів кримінального провадження.

Перебування ОСОБА_2 на посаді заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області надає можливість останньому, здійснювати нагляд за додержанням законів під час підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № 12017060320000490 користуючись повноваженнями керівника органу прокуратури застосовувати свої владні повноваження та здійснювати тиск на свідка обвинувачених та адвоката ОСОБА_6 шляхом зайняття відповідної правової позиції у ході судових засідань.

Також підозрюваний ОСОБА_2, виконуючи свої службові обов'язки на посаді заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області підтримує дружні відносини з особами, які займають керівні посади у різних правоохоронних органах та органах державної влади, зокрема у прокуратурі Житомирської області, судах та інших органах державної влади, що свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_2, перебуваючи на своїй посаді, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої владні повноваження та зв'язки для:

-незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на свідків ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15

-знищення, приховання або спотворення документів, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, а саме матеріали кримінального провадження № 12017060320000490 підтримання публічного обвинувачення в якому здійснюється Бердичівською місцевою прокуратурою Житомирської області;

-перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом.

Уразі визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється останній і призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого діяння, це може стати підставою та мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, дані, які характеризують останнього, як особу, суспільний інтерес, вік та стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки, сімейний стан, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, майновий стан, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2.у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, які мають загальносуспільний інтерес, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_2, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, а тому приходить до висновку, про необхідність визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 73 640,00 грн., що зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків та як з урахуванням вказаних обставин.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 16 грудня 2018 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002374.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 73 640,00 грн., зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_2 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з керівництвом та працівниками прокуратури Житомирської області та Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, свідками ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:

р/р 373 180 051 120 89;

МФО (код банку) 820172;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 16 грудня 2018 року включно.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_2 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинова