Постанова № 77285064, 18.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

18 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1349/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департамента патрульної поліції Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/1349/18, повний текст складено 24.05.2018, за адресою: вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004

за позовом ОСОБА_1

до Департамента патрульної поліції Національної поліції України третя особа: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни"

про визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018, позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни", в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ №519 о/с від 30 листопада 2017 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та звільнення з посади інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;

- зобов’язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 30 листопада 2017 року № 519 о/с позивач призначений на посаду поліцейського роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Позивач зазначає, що з Наказом його ніхто не ознайомлював. При цьому посада, на яку позивача переміщено, не є рівнозначною з попередньою. Окрім цього, позивача не повідомили про наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці з посади інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що передбачено ст. 49-2 Кодексу законів про працю України. З урахуванням вищевикладеного позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на попередній посаді.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ №519 о/с від 30 листопада 2017 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та звільнення з посади інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Зобов’язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Департаментом патрульної поліції Національної поліції України подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адмінстративного суду від 15.05.2018 скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та представник позивача просили рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановленоо та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 10 березня 2017 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію на посаду інспектора роти №2 батальйону №3 УПП у м. Харкові ДПП, спеціальне звання "рядовий поліції" (Наказ №85 о/с від 10.03.2017).

Наказом Національної поліції України від 11.09.2017 № 960 "Про внесення змін до Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань" внесені зміни до розділу V Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого Наказом Національної поліції України від 04 грудня 2015 року № 142 (зі змінами).

Відповідно до Наказу Національної поліції України № 1074 від 13.10.2017 року "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України" 5 посад середнього складу поліції, а саме інспектора роти №2 батальйону №3, скорочено та введено 5 посад молодшого складу поліції, а саме поліцейського цієї ж роти.

Поданням начальника Управління патрульної поліції у м. Харкові ДПП від 17.11.2017 до начальника Департаменту патрульної поліції порушено питання щодо призначення рядового поліції ОСОБА_1, інспектора роти №2 батальйону №3 УПП у м. Харкові ДПП, на посаду поліцейського роти №2 батальйону №3 цього ж Управління з посадовим окладом згідно штату.

Вказане подання затверджено начальником Департаменту патрульної поліції підполковником поліції ОСОБА_4

На підставі вищезазначеного подання начальника Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції від 17.11.2017, відповідно до абзацу 1 пункту 3 частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" у зв’язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду, наказом Департаменту патрульної поліції від 30.11.2017 №519 о/с з 01.12.2017 року ОСОБА_1 звільнений з посади інспектора роти №2 батальйону №3 УПП у м. Харкові ДПП та призначений на посаду поліцейського роти № 2 батальйону №3 того ж УПП.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ №519 о/с винесено із порушенням процедури повідомлення позивача про можливе наступне звільнення (ч.1 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію").

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціїз урахуванням наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію", який є спеціальним законом щодо проходження публічної служби у межах спірних правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст.15 Закону штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.59 Закону рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.68 Закону у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров’я, ставлення до виконання службових обов’язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Матеріалами справи встановлено, що у роті №2 батальйону №3 УПП у м. Харкові ДПП, де проходив службу позивач, відбулась реорганізація на підставі наказу Голови Національної поліції України, а саме - скорочено 5 посад середнього складу поліції (інспектора) та введено 5 посад молодшого складу поліції (поліцейського).

Відповідно до копії ОСОБА_3 про підтвердження факту ознайомлення з наказом Національної поліції України від 13.10.2017 року № 1074 “Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції” та відмови в ознайомленні з зазначеним наказом від 31.10.2017, складеного начальником відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції, майором поліції ОСОБА_5, за підписами т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6; старшого інспектора відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_7; заступника командира батальйону №1 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_8; заступника командира батальйону №2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_9; заступника командира батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_10 та командира батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_11, встановлено наступне.

31 жовтня 2018 року інспектору роти №2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції рядовому поліції ОСОБА_1 зачитано наказ Національної поліції України від 13.10.2017 № 1074 "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції" та запропоновано ознайомитися з зазначеним наказом та написати письмове попередження про можливе звільнення відповідно до наказу Національної поліції України від 13.10.2017 №1074 "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції".

В акті від 31.10.2017 зазначено, що ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися під підпис з наказом Національної поліції України від 13.10.2017 №1074 "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції" та відмовився написати письмове попередження про можливе звільнення відповідно до наказу Національної поліції України від 13.10.2017 №1074 "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції”.

30 листопада 2017 року позивача звільнено із займаної посади.

Колегія суддів зазначає, що оскільки доказів персонального письмового попередження позивача про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення до суду не надано, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачем порядку звільнення під час реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 відмовився написати письмове попередження про можливе звільнення, про що зазначено у ОСОБА_10 від 31.10.2017, не може слугувати підставою належного виконання відповідачем приписів ст.68 Закону України "Про Національну поліції", оскільки відповідачем не надано до суду жодного нормативно-правового обґрунтування твердження про те, що таке повідомлення має бути написане саме поліцейським, а не готуватися уповноваженою посадовою особою органу, де проходить службу позивач. Крім того, наказ №1074 доведений до відома позивачу в усній формі 31.10.2017, при цьому позивача звільнено 30.11.2017, сам наказ безпосередньо винесено 13.10.2017, тобто, у межах спірних правовідносин відбулось порушення двохмісячного строку попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, встановленого приписами ч.1 ст.68 Закону.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин встановлено, що наказ №519 о/с винесено із порушенням процедури повідомлення позивача про можливе наступне звільнення (ч.1 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію"), при цьому інших порушень вимог закону, у тому числі п.3 ч.1 ст.65 Закону, при винесенні оскаржуваного наказу не встановлено.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні питання та дійшов вірного висновку, що позовні вимоги щодо скасування наказу №519 о/с від 30 листопада 2017 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та звільнення з посади інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.10 ст.62 Закону поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства та захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом.

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача поновити позивача на посаді інспектора є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами щодо процедури належного попередження про звільнення буде остаточно вирішений.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/1349/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_12Судді ОСОБА_13 ОСОБА_14 Повний текст постанови складено 22.10.2018.