Рішення № 77284880, 22.10.2018, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2291/18

Провадження №2/718/721/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 року

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого - судді Олексюк Т.І.

секретаря - Пітак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи – Кіцманської міської ради Чернівецької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 12.12.1986 року являється власником житлового будинку в м.Кіцмань, вул.Мазепи, 12, Чернівецької області, у якому зареєстрований відповідач, його син, і який не проживає в цьому будинку і не користується житлом з 2002 року. З підстав, передбачених ст.ст. 319, 386, 391 ЦК України, ст.156 Житлового кодексу України, просив визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 подав письмову заяви про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 подав письмову заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутності.

Згідно поданої відповідачем письмової заяви він проживає в Іспанії.

Представник третьої особи – Кіцманської міської ради у відзиві на позовну заяву не заперечував проти задоволення позову, просив розглядати справу у відсутності представника міської ради.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як передбачено ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в м. Кіцмань, вул. Мазепи, 12 Чернівецької області, згідно свідоцтва про право приватної власності на жилий будинок від 12.12.1986 року і право власності на дане нерухоме майно зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідач ОСОБА_2 з 2002 року не проживає у вказаному житловому будинку, що вбачається із змісту Акту обстеження комісії міської ради від 16.08.2018 року.

Суд вважає доведеним факт не проживання відповідача в належному позивачу житловому будинку більше року і поважних причин його не проживання в цьому житловому приміщення та не користування даним житлом судом не встановлено.

Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 року при розгляді справи № 6-709цс16 висловив наступну правову позицію.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, ст.ст.150, 156 Житлового кодексу України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 223, 259, 263, 264, 265 268, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням у житловому будинку № 12 по вулиці Мазепи в м. Кіцмань Чернівецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: